Продолжение. Начало здесь > > >
В этот день чёткого плана путешествия по городу не было, решили пройтись по знакомым местам, а там – как получится. День выдался солнечным, идём по крытым галереям дворцов, опоясывающих площадь Витторио Эммануила.
Проходим мимо церкви Санта Пуденциана:
По виа Ланца выходим на виа Кавур, оживлённую проезжую улицу, соединяющую вокзал Термини с римскими Форумами:
Улицы и памятники Кавуру, первому премьер-министру Италии, есть практически во всех городах. Соратник Гарибальди, он много сил приложил к объединению Италии.
Это Лестница Борджиа, получившая свое название от дома с аркой, где жила пассия Родриго Борджиа (он же папа Александр VI), родившая ему четырёх детей. Раньше тут была улица с говорящим названием « Улица злодеев» , где был убит, согласно легенде, шестой царь Рима Сервий Туллий.
По лестнице поднимаемся к площади, где расположена церковь Сан Пьетро ин Винколи (San Pietro in Vincoli), т. е. « Петра в веригах» .
Церковь построили в V веке, когда византийская царица Евдоксия передала Папе Льву I оковы, которыми Апостол Пётр был прикован в тюрьме.
Церковь несколько раз перестраивалась, последний раз в 1475 году.
Оковы Петра хранятся под алтарём:
Путешественники со всего света идут сюда, чтобы увидеть одну из самых гениальных творений в мире – « Моисей» Микеланджело. « Рожки» на голове пророка – следствие неточного перевода Библии, т. к. « рога» и « лучи» с иврита переводятся одинаково.
Это часть гробницы папы Юлия II, из-за которой Микеланджело согласился расписывать Сикстинскую капеллу. Первоначально проект включал в себя около 40 фигур и должен был быть установлен в Соборе Св. Петра, на могиле понтифика, но не хватило ни времени, ни денег. Насчёт авторства остальных фигур идут споры искусствоведов, но вроде определили, что лицо лежащего Юлия II тоже работа Микеланджело.
Спускаемся обратно к древнеримским форумам и Колизею. Не буду перечислять исторические достопримечательности, а то целая книга получится, просто некоторые фото.
Помпезный комплекс Витториано я не люблю, считаю просто неуместным строением на фоне исторических зданий и реликвий, хотя многие считают иначе. Однажды наш приятель, с которым мы были в поездке по Италии, сказал, что считает Витториано лучшим зданием в Риме. Каждому своё.
Зато очередной раз осмотрели великолепный комплекс зданий (Джакомо делла Порта, Райнальди, Кавальеро, Лонги) на Площади Капитолия, созданную по планировки Микеланджело.
Решили пойти в сторону Авентинского холма, обогнули Капитолий с тыла по узкой улочке Сан Теодоро.
Улица выводит к церкви Сан Джорджио ин Велабро (San Giorgio Velabro) – церковь в Риме, посвященная святому Георгию Победоносцу, римскому военачальнику из Каппадокии, обезглавленному в 303 году при императоре Диоклетиане.
Голова и меч святого находятся под главным алтарем:
Церковь появилась здесь в V веке, современная базилика была построена на месте первоначальной (682-683), в настоящее время Сан-Джорджо являет собой интерьер классической романской базилики VII-IX веков, с голыми каменными стенами и полом. В апсиде находится единственная фреска, относящаяся примерно к 1300 году, и приписываемая различными исследователями либо Каваллини, либо Джотто.
Перед церковью « Арка Януса» 4 века н. э. :
Выходим к Тибру это Мост Ротто (Ponte Rotto). Сломанный мост, древнейший каменный мост в Риме (142 год до н. э. ).
Повреждённый и отремонтированный несколько раз, мост существовал до 1598 г. , пока его восточная часть не обрушилась во время наводнения.
В этом месте в Тибр выходит т. н. « Большая Клоака» , великое инженерное сооружение Древнего Рима.
Просто восхищаешься – ещё в 18 веке все города Европы задыхались от потоков нечистот, на улицах городов, а в Древнем Риме с VI века до н. э. действовала канализационная система, отводящая отходы из общественных туалетов, которых во II веке нашей эры имелось не менее 144 (в большинстве своём от 20 до 50 мест), терм, городских фонтанов, а также бытовые стоки из частных домовладений. Большая клоака сохранилась и функционирует как ливневая канализация до настоящего времени.
Канализационный отверстия закрывались люками, один из них, по предположению историков, и есть те самые знаменитые « Уста Истины» (I век н. э. ), хорошо всем известные по фильму « Римские каникулы» . С XVIII века он установлен в портике церкви « Сан-Мария-ин-Космедин» .
Если вы увидите большую очередь (в основном китайцы) – то это туда, где каждый представляет себя то Грегори Пеком, то Одри Хепберн. Доступ в портик ограничен часами работы церкви, т. е. в сиесту закрывается.
Сама церковь построена в VI веке на месте одного из языческих храмов, нынешний вид фасада восстановлен в романском стиле, Колокольня – 13 век. Фонтан Тритонов был построен в 1717 году скульпторами Франческо Моратти и Филиппо Бай по указу папы Климента XI.
Церковь известна великолепным мозаичным полом XII-го века в стиле " косматеско" . Колонны из античных храмов.
В ризнице фрагмент великолепной мозаики " Крещение" , перемещенный из старого собора Святого Петра.
Главная реликвия церкви – череп св. Валентина, украшенный цветами. Того самого святого, в честь которого каждое 14 февраля устраивается праздник Всех влюбленных.
На площади, перед церковью около реки, располагался « Бычий форум» , древнейший форум (торговый) древнего Рима. Сейчас здесь остались в хорошем состоянии античные памятники. Оба здания дошли до нас целиком благодаря тому, что их использовали как церкви и только в XX веке убрали позднейшие добавления.
Мраморный « Храм Геркулеса» , 120 г. до н. э. :
И « Храм Портуна» , 100 г. до н. э. :
После короткого перерыва на обед взбираемся на Авентинский холм, куда ведёт несколько дорог, но мы пошли по старой живописной улочке Сlivo di Rocca Savella.
Когда-то на холме селились плебеи Древнего Рима, а сейчас это престижный зелёный район, далёкий от толп туристов, которые дальше площади « Кавалеров Мальты» (Cavalieri di Malta) обычно не заходят.
По пути к площади две очень почитаемые у христиан церкви.
Церковь Св. Сабины Санта-Сабина (Santa Sabina all’ Aventino) – главная церковь ордена доминиканцев. Первоначальная постройка в 422-432 гг. В VIII-IX вв. она частично перестраивалась, при этом сохраняя свой первоначальный облик.
Окна, выполненные не из стекла, а из селенита, благодаря чему даже в самые яркие солнечные дни в базилике царит приглушенный свет. В церкви 24 колонны из античного храма Юноны Регины, которое появилось еще за 400 лет до нашей эры.
Фреска с изображением Нагорной проповеди Христа. Она была создана Таддео Цуккаро в 16-м веке.
Мадонна ди Сант-Алессио или Божия Матерь " Эдесская" . Одна из самых почитаемых у христиан, считается чудотворной, в связи с чем привлекает массу паломников со всего мира. По церковному преданию, икону написал евангелист Лука.
А этот чёрный камень на колонне, по легенде, кинул в Св. Доменика сам дьявол, но промахнулся.
Деревянная дверь из кипариса – старейшая в Риме, первая половина V века. Рельефы изображают сцены из Ветхого и Нового Завета.
За церковью находится вход в парк Савелло или Апельсиновый сад, считается, что самое первое апельсиновое дерево в Риме вырастил Св. Доменик в 1220 году.
Панорама Рима отсюда великолепна:
У входа в апельсиновый сад есть еще одна интересная достопримечательность – старинный фонтан-маска. Его ванна сохранилась с античных времен, а закрепленную на стене маску изготовил Джакомо делла Порта.
Рядом ещё одна примечательная церковь Сан-Алессио (« святых Бонифатия и Алексея человека божия» ). Основана в V веке, нынешний фасад 17 век, колокольня 12-13 век.
Главными святынями храма являются мощи святых Вонифатия и Алексия, почивающие под главным престолом в мраморном саркофаге.
Капелла святого Алексия, представляющая собой единую композицию, изготовленную Андреа Бергонди во второй половине XVIII века. Её центральным элементом является скульптура, изображающая умирающего Алексия, облачённого в одежды паломника. Над ней можно увидеть позолоченную деревянную лестницу.
В небольшом строении перед церковью оказалась столовая для нуждающихся.
Куда выстроилась эта очередь?
А это основная туристическая « фишка» района – « Святое отверстие» ((Santo Buco), вид через замочную скважину ворот резиденции Мальтийского ордена в Риме.
По проекту Пиранези, который строил резиденцию, проделано специальное отверстие, откуда видно целых три государства: Мальтийский орден (которому принадлежит резиденция Ордена), Ватикан (Собор Святого Петра) и Италия (к которой относится всё, что в промежутке).
Читал, что и в саму резиденцию можно как-то попасть, но вот второй раз закрыта.
Слева от площади большой комплекс новой постройки – Папский университет Святого Ансельма. Это Международный бенедиктинский университет, который предлагает курсы по философии, теологии, богословию, истории религии, литургической музыки и поэзии!
На территории церковь Сант-Ансельмо, здание конца 19 века.
Памятник Алессию Кентерберийскому, католическому богослову 12 века.
На Авентине есть ещё одна старинная церковь Сан-Сабба, мы её посетили в прежние поездки.
Дальше решили увидеть Аппиеву дорогу, спустились с холма к Circus Maximus – « Большому цирку» .
Большой цирк в Риме располагается в живописной долине, между двумя из семи холмов, на которых построен город, Палатином и Авентином.
На этом огромном ипподроме могли состязаться за право называться лучшими сразу двенадцать колесниц. Сама долина отличается огромными размерами: ее длина составляет 600 метров, а ширина практически 150 метров. Благодаря такой огромной площади и удобному месторасположению, древние римляне, которые любили зрелища ничуть не меньше вкусной еды, решили построить здесь гигантский, даже по современным меркам, цирк.
По приказу Гая Юлия Цезаря Circus Maximus был расстроен до невероятных размеров. Невероятно, но кроме постоянных лож для знати за скачками могли сидя наблюдать 250 тысяч плебсов, ровно столько же (! ) было и стоячих мест. Последнее массовый конный забег состоялся в 549 году. После этого Большой цирк Рима начал приходить в упадок.
« И по винтику, по кирпичику растащили кирпичный завод» , так и стадион растащили на материалы римляне.
В Средние века тут были сельскохозяйствкееые угодья, строения, от которых осталась только башня Torre della Moletta (« Мельничья башня» ), раньше тут тёк ручей и стояла мельница – на снимке справа внизу. Справа – руины дворцрв на Палатинском холме.
Дошли до Терм Каракаллы.
Уже в V в. н. э. Термы Каракаллы считались одним из чудес Рима. Грандиозный комплекс зданий занимал площадь в 11 га. Сюда приходили не только смыть грязь, здесь отдыхали. Особенное значение имели термы для бедняков. Недаром один из современных ученых назвал термы лучшим подарком, который императоры сделали римскому населению. Посетитель находил здесь и клуб, и стадион, и сад отдыха, и дом культуры.
Сегодня этот грандиозный комплекс является популярной достопримечательностью Италии. В его центре установлена большая плита, на которой часто устраиваются концерты самых известных оперных певцов и народных артистов. Их могут посмотреть 8000 человек, именно столько мест предусмотрено в оборудованном на современный лад зрительном зале. Стоит отметить, что сцена в термах является самой огромной в мире, по длине она составляет 22 метра.
Посещение комплекса терм оставили на следующий раз, идём до Порта Адреатина, ворот Аврелиановой стены. По пути не попалось ни одного человека.
К воротам Аппиева дорога начиналась у других ворот – Сан-Себастьяна, поэтому направились туда вдоль стены.
Ворота святого Себастьяна (Porta San Sebastiano, также Porta Appia) – самые большие и наиболее сохранившиеся городские ворота античного Рима. В V веке из соображений безопасности перестроено до 3-х этажей и одного прохода, были достроены две башни и зубцы.
Потом мы допустили ошибку, которую никому не советую повторить. Аппиева дорога, хоть и называется Аппия Антика, но сохранилась в прекрасном состоянии, и по ней довольно оживлённое движение. Надо было от ворот доехать часть пути, от ворот до церкви Сан-Себастьяна на автобусе, но мы пошли пешком.
Дорога на первой миле вот такая, вдоль стен без тротуаров, поэтому когда идут машины, то приходилось прижиматься к стенам зданий. Говорят, что по воскресеньям движение машин закрыто, но был понедельник.
Российских двух бед в Древнем Риме уж точно не было. Посколько и дураков там не наблюдалось и дороги были великолепные.
Первой достопримечательностью на дороге стала церковь " Domine Quo Vadis? " (Господи, камо грядеши? ).
Однонефная церковь основана в IX веке, была полностью перестроена в 1637 году.
По легенде, в этом самом месте он появился перед апостолом Павлом, когда тот возвращался в Рим на казнь. Павел задал Христу тот самый вопрос, который стал названием церкви. Под металлической решеткой хранится кусок мрамора с копией отпечатка ног Христа (оригинал хранится в базилике Сан-Себастьяно).
Вдоль дороги катакомбы, в которых находили убежище первые христиане Рима.
Вход в катакомбы Сан Каллисто. Это крупнейшие христианские катакомбы Рима, которые использовались для захоронений во II-IV веках.
Автобусы останавливаются и делают круг у церкви Сан-Себастьяно-фуори-ле-Мура (" Святого Себастьяна за городскими стенами" ). Основана в 340 году, нынешний фасад 1612 года, одна из семи церквей Рима, которые должен обойти каждый паломник.
До IX века церковь называлась « Апостольская базилика» , так как здесь хранились останки апостолов Петра и Павла, найденные в катакомбах.
Святого Себастьяна в искусстве часто изображают пронзённого стрелами по приказу Диоклетиана, но он оказывается выжил и предстал перед императором с новым доказательством своей веры. На сей раз по приказу Диоклетиана он был забит камнями до смерти, а тело его было сброшено в Большую Клоаку. Христиане достали его тело и похоронили в катакомбах. Его мощи хранятся с древних времён в этом храме, часть мощей – в Соборе Святого Петра.
В капелле Реликвий (1625 год) хранятся отпечатки ступней Христа, относящихся к эпизоду “ Domine quo vadis? ” , описанному в Библии и произошедшему в этих местах. Здесь же хранятся одна из стрел, поразивших Святого Себастьяна, и колонна, к которой он был привязан во время казни.
Шедевр работы Антонио Джиорджетти (1672 г. ), выполненная по эскизу Джан Лоренцо Бернини. Это погребальный монумент, который находится под алтарем капеллы. Интересны также многие элементы капеллы, которые были перенесены из древних катакомб.
Неподалёку вход в катакомбы Св. Себастьяна. Есть и неплохое кафе, где можно передохнуть.
Дальше уже пошёл пешеходный участок Аппиевой дороги с захоронениями семей императорских фамилий.
Вилла Максенция (Villa di Massenzio) – вернее руины строений из красного кирпича на поросшем травою поле. Первые строения на этом месте появились в I в. до н. э.
Гробница Цецилии Метеллы, дочери консула, была возведена около 50 год до н. э.
Дальше уже идти не хотелось, т. к. мы порядком устали, подошёл автобус. Нам было всё равно куда ехать, лишь бы до метро. Спустя минут двадцать доехали до станции " Arco di Travertino" .
Дальше уже путешествие по достопримечательностям Рима в этот день закончились, т. к. решили поехать в гипермаркет « Panorama» купить домой подарки и продукты. В один из групповых туристических туров у нас был отель у метро « Pietralata» , гипермаркет сразу из выхода из метро. С тех пор каждый раз туда заезжаем, очень удобно.
На обратном пути вдруг поезд метро остановился на станции « Кастро Претория» и всех вывели на улицу. Оказалось, в метро очередная забастовка. Хорошо ещё, что до Термини недалеко, доехали оттуда в отель на трамвае. Поэтому надо сверять схему предполагаемых маршрутов с временем забастовок, они известны заранее и информация опубликована.
Продолжение здесь > > >
Продовження. Початок тут >>>
У цей день чіткого плану подорожі містом не було, вирішили пройтися знайомими місцями, а там – як вийде. День видався сонячним, йдемо по критих галереях палаців, що оперізують Площа Вітторіо Еммануїла.
Проходимо повз церкву Санта Пуденціана:
По віа Ланца виходимо на віа Кавур, жваву проїзну вулицю, що сполучає вокзал Терміні з римськими Форумами:
Вулиці та пам'ятники Кавуру, першому прем'єр-міністру Італії, є практично у всіх містах. Соратник Гарібальді, він багато сил доклав об'єднання Італії.
Це Сходи Борджіа, що отримали свою назву від будинку з аркою, де жила пасія Родріго Борджіа (він же папа Олександр VI), яка народила йому чотирьох дітей.
Раніше тут була вулиця з назвою «Вулиця лиходіїв», де був убитий, згідно з легендою, шостий цар Рима Сервій Туллій.
Сходами піднімаємося до площі, де розташована церква Сан П'єтро ін Вінколи (San Pietro in Vincoli) , Т. е. «Петра у веригах».
Церкву збудували у V столітті, коли візантійська цариця Євдоксія передала Папі Льву I кови, якими Апостол Петро був прикутий у в'язниці.
Церква кілька разів перебудовувалася, востаннє 1475 року.
Окови Петра зберігаються під вівтарем:
Мандрівники з усього світу йдуть сюди, щоб побачити одне з найгеніальніших творів у світі – «Мойсей» Мікеланджело.
"Ріжки" на голові пророка - наслідок неточного перекладу Біблії, тому що "роги" і "промені" з івриту перекладаються однаково.
Це частина гробниці папи Юлія II, через яку Мікеланджело погодився розписувати Сікстинську капелу. Спочатку проект включав близько 40 фігур і повинен був бути встановлений в Соборі Св. Петра, на могилі понтифіка, але не вистачило ні часу, ні грошей. Щодо авторства інших постатей точаться суперечки мистецтвознавців, але начебто визначили, що обличчя лежачого Юлія II теж робота Мікеланджело.
Спускаємося назад до давньоримських форумів та Колізею. Не перераховуватиму історичні пам'ятки, а то ціла книга вийде, просто деякі фото.
Помпезний комплекс Вітторіано я не люблю, вважаю просто недоречною будовою на тлі історичних будівель та реліквій, хоча багато хто вважає інакше. Одного разу наш приятель, з яким ми були в поїздці по Італії, сказав, що вважає Вітторіано найкращим будинком у Римі. Кожному своє.
Зате вкотре оглянули чудовий комплекс будівель (Джакомо делла Порта, Райнальді, Кавальєро, Лонгі) на Площі Капітолію, створену за плануванням Мікеланджело.
Вирішили піти у бік Авентинського пагорба, обігнули Капітолій з тилу вузькою вуличкою Сан Теодоро.
Вулиця виводить до церкви Сан Джорджіо ін Велабро (San Giorgio Velabro) – церква в Римі, присвячена святому Георгію Побідоносця, римському воєначальнику з Каппадокії, обезголовленому в 303 році при імператорі».
Голова та меч святого знаходяться під головним вівтарем:
Церква з'явилася тут у V столітті, сучасна базиліка була побудована на місці первісної (682-683), в даний час Сан-Джорджо являє собою інтер'єр класичної романської базиліки VII-IX століть, з голими кам'яними стінами та підлогою. В апсиде перебуває єдина фреска, що відноситься приблизно до 1300 року, і приписується різними дослідниками або Кавалліні,
або Джотто.
Перед церквою "Арка Януса" 4 століття н. е. :
Виходимо до Тибру це Міст Рото (Ponte Rotto). Зламаний міст, найдавніший кам'яний міст в Римі (142 рік до н. Е. ).
Ушкоджений і відремонтований кілька разів міст існував до 1598 р. , поки його східна частина не обрушилася під час повені.
У цьому місці в Тибр виходить т. з. "Велика Клоака", велика інженерна споруда Стародавнього Риму.
Просто захоплюєшся - ще в 18 столітті всі міста Європи задихалися від потоків нечистот, на вулицях міст, а в Стародавньому Римі з VI століття до н. е. діяла каналізаційна система, що відводить відходи з громадських туалетів, яких у II столітті нашої ери було не менше 144 (здебільшого від 20 до 50 місць), терм,
міських фонтанів, а також побутові стоки із приватних домоволодінь. Велика клоаку збереглася і функціонує як зливова каналізація до теперішнього часу.
Каналізаційні отвори закривалися люками, один з них, за припущенням істориків, і є ті найзнаменитіші «Уста Істини» (I століття н. е. ), добре всім відомі за фільмом «Римські канікули». З XVIII століття він встановлений у портику церкви «Сан-Марія-ін-Космедін».
Якщо ви побачите велику чергу (в основному китайці) – то це туди, де кожен уявляє себе то Грегорі Пеком, то Одрі Хепберн. Доступ до портика обмежений годинами роботи церкви, тобто в сієсту закривається.
Сама церква побудована у VI столітті на місці одного з язичницьких храмів, нинішній вигляд фасаду відновлено у романському стилі, Дзвіниця – 13 століття.
Фонтан Тритонов був побудований в 1717 скульпторами Франческо Моратті і Філіппо Бай за указом папи Климента XI.
Церква відома чудовою мозаїчною статтю XII століття в стилі "косматеско". Колони з античних храмів.
У ризниці фрагмент чудової мозаїки "Хрещення", переміщений зі старого собору Святого Петра.
Головна реліквія церкви – череп св. Валентина прикрашені квітами. Того святого, на честь якого кожне 14 лютого влаштовується свято Усіх закоханих.
На площі, перед церквою біля річки, розташовувався «Бичий форум», найдавніший форум (торговий) стародавнього Риму. Нині тут залишилися у доброму стані античні пам'ятники.
Обидві будівлі дійшли до нас цілком завдяки тому, що їх використовували як церкви і лише у XX столітті прибрали найпізніші додавання.
Мармуровий «Храм Геркулеса», 120 р. до н. е. :
І «Храм Портуна», 100 р. до н. е. :
Після короткої перерви на обід, піднімаємося на Авентинський пагорб, куди веде кілька доріг, але ми пішли старою мальовничою вуличкою Сlivo di Rocca Savella.
Колись на пагорбі селилися плебеї Стародавнього Риму, а зараз це престижний зелений район, далекий від натовпів туристів, які далі за площу «Кавалерів Мальти» (Cavalieri di Malta) зазвичай не заходять.
Дорогою до площі дві дуже шановані у християн церкви.
Церква Св. Сабіни Санта-Сабіна(Santa Sabina all'Aventino) – головна церква ордена домініканців. Початкова споруда в 422-432 рр. У VIII-IX ст. вона частково перебудовувалась, при цьому зберігаючи свій первісний образ.
Вікна, виконані не зі скла, а із селеніту, завдяки чому навіть у найяскравіші сонячні дні в базиліці панує приглушене світло. У церкві 24 колони з античного храму Юнони Регіни, яке виникло ще за 400 років до нашої ери.
Фреска із зображенням Нагірної проповіді Христа. Вона була створена Таддео Цуккаро у 16-му столітті.
Мадонна ді Сант-Алессіо або Божа Матір "Едеська". Одна з найбільш шанованих у християн, вважається чудотворною,
у зв'язку з чим приваблює масу паломників з усього світу. За церковним переказом ікону написав євангеліст Лука.
А цей чорний камінь на колоні, за легендою, кинув у Св. Доменіка сам диявол, але схибив.
Дерев'яні двері з кипарису - найстаріша в Римі, перша половина V століття. Рельєфи зображують сцени зі Старого та Нового Завіту.
За церквою знаходиться вхід до парку Савелло або Апельсиновий сад, вважається, що найперше апельсинове дерево в Римі виростив Св. Доменик у 1220 році.
Панорама Риму звідси чудова:
У входу в апельсиновий сад є ще одна цікава визначна пам'ятка – старовинний фонтан-маска.
Його ванна збереглася з античних часів, а закріплену на стіні маску виготовив Джакомо делла Порта.
Поруч ще одна примітна церква Сан-Алессіо («святих Боніфатія і Олексія людини божої»). Заснована у V столітті, нинішній фасад 17 століття, дзвіниця 12-13 століття.
Головними святинями храму є мочі святих Воніфатія та Алексія, які відпочивають під головним престолом у мармуровому саркофазі.
Капелла святого Алексія, що є єдиною композицією, виготовленою Андреа Бергонді у другій половині XVIII століття. Її центральним елементом є скульптура, що зображає вмираючого Алексія, одягненого в одяг паломника. Над нею можна побачити позолочені дерев'яні сходи.
У невеликій будові перед церквою опинилася їдальня для нужденних.
Куди вишикувалася ця черга?
А це основна туристична «фішка» району – «Святий отвір» ((Santo Buco), вид через замкову щілину воріт резиденції Мальтійського ордену в Римі.
За проектом Піранезі, що будував резиденцію, пророблено спеціальний отвір, звідки видно цілих три держави: Мальтійський орден (якому належить резиденція Ордену), Ватикан (Собор Святого Петра) і в Італії
Читав, що і в саму резиденцію можна якось потрапити, але вдруге закрито.
Зліва від площі великий комплекс нової будівлі — Папський університет Святого Анзельму.
Це Міжнародний бенедиктинський університет, який пропонує курси з філософії, теології, богослов'я, історії релігії, літургійної музики та поезії!
На території церква Сант-Ансельмо, будівля кінця 19 століття.
Пам'ятник Олесію Кентерберійському, католицькому богослову 12 століття.
На Авентіні є ще одна старовинна церква Сан-Сабба, ми її завітали до колишніх поїздок.
Далі вирішили побачити Аппієву дорогу, спустилися з пагорба до Circus Maximus - «Великого цирку».
Великий цирк у Римі розташовується в мальовничій долині, між двома з семи пагорбів, на яких збудовано місто,
Палатином та Авентіном.
На цьому величезному іподромі могли змагатися за право називатися найкращими одразу дванадцять колісниць. Сама долина відрізняється величезними розмірами: її довжина становить 600 метрів, а ширина практично 150 метрів. Завдяки такій величезній площі та зручному розташуванню, стародавні римляни, які любили видовища анітрохи не менш ніж смачну їжу, вирішили побудувати тут гігантський, навіть за сучасними мірками, цирк.
За наказом Гая Юлія Цезаря Circus Maximus був засмучений до неймовірних розмірів. Неймовірно, але окрім постійних лож для знаті за стрибками могли сидячи спостерігати 250 тисяч плебсів, рівно стільки ж (! ) було і стоячих місць. Останнє масовий кінний забіг відбувся у 549 році. Після цього Великий цирк Риму почав занепадати.
«І по гвинтику, по цеглині розтягли цегельний завод», так і стадіон розтягли на матеріали римляни.
У середні віки тут були сільськогосподарські угіддя, будівлі, від яких залишилася тільки вежа Torre della Moletta («Млинна вежа»), раніше тут тек струмок і стояв млин – на знімку праворуч внизу. Справа – руїни палаців на Палатинському пагорбі.
Дійшли до Терм Каракали.
Вже в V? ст. н. е. Терми Каракали вважалися одним із чудес Риму. Грандіозний комплекс будівель займав площу 11 га. Сюди приходили не лише змити бруд, тут відпочивали. Особливого значення мали терми для бідняків. Недарма один із сучасних учених назвав терми найкращим подарунком, який імператори зробили римському населенню. Відвідувач знаходив тут і клуб, і стадіон, сад відпочинку, і будинок культури.
Сьогодні цей грандіозний комплекс є найпопулярнішою пам'яткою Італії. У його центрі встановлена велика плита,
на якій часто влаштовуються концерти найвідоміших оперних співаків та народних артистів. Їх можуть подивитися 8000 осіб, саме стільки місць передбачено в обладнаному на сучасний лад залі для глядачів. Варто зазначити, що сцена в термах є найбільшою у світі, за довжиною вона становить 22 метри.
Відвідування комплексу терм залишили наступного разу, йдемо до Порта Адреатина, воріт Авреліанової стіни. По дорозі не потрапило жодної людини.
До воріт Аппієва дорога починалася біля інших воріт – Сан-Себастьяна, тому попрямували туди вздовж стіни.
Ворота святого Себастьяна (Porta San Sebastiano, також Porta Appia) – найбільші та найбільш збереглися міські ворота античного Риму. У V столітті з міркувань безпеки перебудовано до 3-х поверхів та одного проходу, було добудовано дві вежі та зубці.
Потім ми припустилися помилки, яку нікому не раджу повторити. Аппієва дорога, хоч і називається Аппія Антика, але збереглася в чудовому стані, і по ній досить жвавий рух. Треба було від воріт доїхати частину шляху, від воріт до церкви Сан-Себастьяна автобусом, але ми пішли пішки.
Дорога на першій милі ось така, вздовж стін без тротуарів, тож коли йдуть машини, то доводилося притискатися до стін будівель. Кажуть, що у неділю рух машин закрито, але був понеділок.
Російських двох бід у Стародавньому Римі вже точно не було. Оскільки й дурнів там не спостерігалося і дороги були чудові.
Першою пам'яткою на дорозі стала церква "Domine Quo Vadis? " (Господи, камо прийдеш? ).
Однонефна церква заснована в IX столітті,
була повністю перебудована в 1637 році.
За легендою, в цьому самому місці він постав перед апостолом Павлом, коли той повертався до Риму на страту. Павло поставив Христу це питання, яке стало назвою церкви. Під металевими ґратами зберігається шматок мармуру з копією відбитка ніг Христа (оригінал зберігається в базиліці Сан-Себастьяно).
Вздовж дороги катакомби, в яких знаходили притулок перші християни Риму.
Вхід у катакомби Сан Каллісто. Це найбільші християнські катакомби Риму, які використовувалися для поховань у ІІ-ІV століттях.
Автобуси зупиняються і роблять коло біля церкви Сан-Себастьяно-фуорі-ле-Мура ("Святого Себастьяна за міськими стінами"). Заснована в 340 році, теперішній фасад 1612 року, одна із семи церков Риму,
які стосуються епізоду “Domine quo vadis? ”, описаному в Біблії та тому, що сталося у цих місцях. Тут же зберігаються одна із стріл, що вразили Святого Себастьяна, і колона, до якої він був прив'язаний під час страти.
Шедевр роботи Антоніо Джіорджетті (1672 р. ), виконана за ескізом Джан Лоренцо Берніні. Це похоронний монумент, що знаходиться під вівтарем капели. Цікаві також багато елементів капели, які були перенесені з давніх катакомб.
Неподалік вхід у катакомби Св. Себастьяна. Є і непогане кафе, де можна перепочити.
Далі вже пішла пішохідна ділянка Аппієвої дороги із похованнями сімей імператорських прізвищ.
Вілла Максенція (Villa di Massenzio) – вірніше руїни будівель з червоної цегли на порослому травою полі. Перші будівлі цьому місці з'явилися торік у I в. до зв. е.
Гробниця Цецилії Метелли, дочки консула, була зведена близько 50 років до н. е.
Далі вже йти не хотілося, тому що ми добряче втомилися, підійшов автобус. Нам було все одно куди їхати, аби до метро. Через хвилин двадцять доїхали до станції Arco di Travertino.
Далі вже подорож визначними пам'ятками Риму в цей день закінчилися, тому що вирішили поїхати до гіпермаркету «Panorama» купити додому подарунки та продукти. В один із групових туристичних турів у нас був готель біля метро «Pietralata», гіпермаркет одразу з виходу з метро. З того часу щоразу туди заїжджаємо, дуже зручно.
На зворотному шляху раптом поїзд метро зупинився на станції «Кастро Преторія» і всіх вивели на вулицю. Виявилося, у метро черговий страйк. Добре, що до Терміні недалеко, доїхали звідти в готель на трамваї. Тому треба звіряти схему передбачуваних маршрутів з часом страйків, вони відомі заздалегідь і інформація опублікована.
Продовження тут >>>