Апулія та трохи Риму. Частина 12. Рим. Авентін та Аппієва дорога

23 листопада 2020 Час поїздки: з 25 жовтня 2019 до 04 листопада 2019
Репутація: +1222
Додати до друзів
Написати листа

Продовження. Початок тут >>>

У цей день чіткого плану подорожі містом не було, вирішили пройтися знайомими місцями, а там – як вийде. День видався сонячним, йдемо по критих галереях палаців, що оперізують Площа Вітторіо Еммануїла.

Проходимо повз церкву Санта Пуденціана:

По віа Ланца виходимо на віа Кавур, жваву проїзну вулицю, що сполучає вокзал Терміні з римськими Форумами:

Вулиці та пам'ятники Кавуру, першому прем'єр-міністру Італії, є практично у всіх містах. Соратник Гарібальді, він багато сил доклав об'єднання Італії.

Це Сходи Борджіа, що отримали свою назву від будинку з аркою, де жила пасія Родріго Борджіа (він же папа Олександр VI), яка народила йому чотирьох дітей.

Раніше тут була вулиця з назвою «Вулиця лиходіїв», де був убитий, згідно з легендою, шостий цар Рима Сервій Туллій.

Сходами піднімаємося до площі, де розташована церква Сан П'єтро ін Вінколи (San Pietro in Vincoli) , Т. е. «Петра у веригах».


Церкву збудували у V столітті, коли візантійська цариця Євдоксія передала Папі Льву I кови, якими Апостол Петро був прикутий у в'язниці.

Церква кілька разів перебудовувалася, востаннє 1475 року.

Окови Петра зберігаються під вівтарем:

Мандрівники з усього світу йдуть сюди, щоб побачити одне з найгеніальніших творів у світі – «Мойсей» Мікеланджело.

"Ріжки" на голові пророка - наслідок неточного перекладу Біблії, тому що "роги" і "промені" з івриту перекладаються однаково.

Це частина гробниці папи Юлія II, через яку Мікеланджело погодився розписувати Сікстинську капелу. Спочатку проект включав близько 40 фігур і повинен був бути встановлений в Соборі Св. Петра, на могилі понтифіка, але не вистачило ні часу, ні грошей. Щодо авторства інших постатей точаться суперечки мистецтвознавців, але начебто визначили, що обличчя лежачого Юлія II теж робота Мікеланджело.

Спускаємося назад до давньоримських форумів та Колізею. Не перераховуватиму історичні пам'ятки, а то ціла книга вийде, просто деякі фото.

Помпезний комплекс Вітторіано я не люблю, вважаю просто недоречною будовою на тлі історичних будівель та реліквій, хоча багато хто вважає інакше. Одного разу наш приятель, з яким ми були в поїздці по Італії, сказав, що вважає Вітторіано найкращим будинком у Римі. Кожному своє.

Зате вкотре оглянули чудовий комплекс будівель (Джакомо делла Порта, Райнальді, Кавальєро, Лонгі) на Площі Капітолію, створену за плануванням Мікеланджело.

Вирішили піти у бік Авентинського пагорба, обігнули Капітолій з тилу вузькою вуличкою Сан Теодоро.

Вулиця виводить до церкви Сан Джорджіо ін Велабро (San Giorgio Velabro) – церква в Римі, присвячена святому Георгію Побідоносця, римському воєначальнику з Каппадокії, обезголовленому в 303 році при імператорі».

Голова та меч святого знаходяться під головним вівтарем:


Церква з'явилася тут у V столітті, сучасна базиліка була побудована на місці первісної (682-683), в даний час Сан-Джорджо являє собою інтер'єр класичної романської базиліки VII-IX століть, з голими кам'яними стінами та підлогою. В апсиде перебуває єдина фреска, що відноситься приблизно до 1300 року, і приписується різними дослідниками або Кавалліні,

або Джотто.

Перед церквою "Арка Януса" 4 століття н. е. :

Виходимо до Тибру це Міст Рото (Ponte Rotto). Зламаний міст, найдавніший кам'яний міст в Римі (142 рік до н. Е. ).

Ушкоджений і відремонтований кілька разів міст існував до 1598 р. , поки його східна частина не обрушилася під час повені.

У цьому місці в Тибр виходить т. з. "Велика Клоака", велика інженерна споруда Стародавнього Риму.

Просто захоплюєшся - ще в 18 столітті всі міста Європи задихалися від потоків нечистот, на вулицях міст, а в Стародавньому Римі з VI століття до н. е. діяла каналізаційна система, що відводить відходи з громадських туалетів, яких у II столітті нашої ери було не менше 144 (здебільшого від 20 до 50 місць), терм,

міських фонтанів, а також побутові стоки із приватних домоволодінь. Велика клоаку збереглася і функціонує як зливова каналізація до теперішнього часу.

Каналізаційні отвори закривалися люками, один з них, за припущенням істориків, і є ті найзнаменитіші «Уста Істини» (I століття н. е. ), добре всім відомі за фільмом «Римські канікули». З XVIII століття він встановлений у портику церкви «Сан-Марія-ін-Космедін».

Якщо ви побачите велику чергу (в основному китайці) – то це туди, де кожен уявляє себе то Грегорі Пеком, то Одрі Хепберн. Доступ до портика обмежений годинами роботи церкви, тобто в сієсту закривається.

Сама церква побудована у VI столітті на місці одного з язичницьких храмів, нинішній вигляд фасаду відновлено у романському стилі, Дзвіниця – 13 століття.

Фонтан Тритонов був побудований в 1717 скульпторами Франческо Моратті і Філіппо Бай за указом папи Климента XI.

Церква відома чудовою мозаїчною статтю XII століття в стилі "косматеско". Колони з античних храмів.

У ризниці фрагмент чудової мозаїки "Хрещення", переміщений зі старого собору Святого Петра.

Головна реліквія церкви – череп св. Валентина прикрашені квітами. Того святого, на честь якого кожне 14 лютого влаштовується свято Усіх закоханих.


На площі, перед церквою біля річки, розташовувався «Бичий форум», найдавніший форум (торговий) стародавнього Риму. Нині тут залишилися у доброму стані античні пам'ятники.

Обидві будівлі дійшли до нас цілком завдяки тому, що їх використовували як церкви і лише у XX столітті прибрали найпізніші додавання.

Мармуровий «Храм Геркулеса», 120 р. до н. е. :  

І «Храм Портуна», 100 р. до н. е. :

Після короткої перерви на обід, піднімаємося на Авентинський пагорб, куди веде кілька доріг, але ми пішли старою мальовничою вуличкою Сlivo di Rocca Savella.

Колись на пагорбі селилися плебеї Стародавнього Риму, а зараз це престижний зелений район, далекий від натовпів туристів, які далі за площу «Кавалерів Мальти» (Cavalieri di Malta) зазвичай не заходять.

Дорогою до площі дві дуже шановані у християн церкви.

Церква Св. Сабіни Санта-Сабіна(Santa Sabina all'Aventino) – головна церква ордена домініканців. Початкова споруда в 422-432 рр. У VIII-IX ст. вона частково перебудовувалась, при цьому зберігаючи свій первісний образ.

Вікна, виконані не зі скла, а із селеніту, завдяки чому навіть у найяскравіші сонячні дні в базиліці панує приглушене світло. У церкві 24 колони з античного храму Юнони Регіни, яке виникло ще за 400 років до нашої ери.

Фреска із зображенням Нагірної проповіді Христа. Вона була створена Таддео Цуккаро у 16-му столітті.

Мадонна ді Сант-Алессіо або Божа Матір "Едеська".  Одна з найбільш шанованих у християн,  вважається чудотворною,

у зв'язку з чим приваблює масу паломників з усього світу. За церковним переказом ікону написав євангеліст Лука.

А цей чорний камінь на колоні, за легендою, кинув у Св. Доменіка сам диявол, але схибив.

Дерев'яні двері з кипарису - найстаріша в Римі, перша половина V століття. Рельєфи зображують сцени зі Старого та Нового Завіту.

За церквою знаходиться вхід до парку Савелло або Апельсиновий сад, вважається, що найперше апельсинове дерево в Римі виростив Св. Доменик у 1220 році.

Панорама Риму звідси чудова:

У входу в апельсиновий сад є ще одна цікава визначна пам'ятка – старовинний фонтан-маска.

Його ванна збереглася з античних часів, а закріплену на стіні маску виготовив Джакомо делла Порта.


Поруч ще одна примітна церква Сан-Алессіо («святих Боніфатія і Олексія людини божої»). Заснована у V столітті, нинішній фасад 17 століття, дзвіниця 12-13 століття.

Головними святинями храму є мочі святих Воніфатія та Алексія, які відпочивають під головним престолом у мармуровому саркофазі.

Капелла святого Алексія, що є єдиною композицією, виготовленою Андреа Бергонді у другій половині XVIII століття. Її центральним елементом є скульптура, що зображає вмираючого Алексія, одягненого в одяг паломника. Над нею можна побачити позолочені дерев'яні сходи.

У невеликій будові перед церквою опинилася їдальня для нужденних.

Куди вишикувалася ця черга?

А це основна туристична «фішка» району – «Святий отвір» ((Santo Buco), вид через замкову щілину воріт  резиденції Мальтійського ордену в Римі.  

За проектом Піранезі,  що будував резиденцію,  пророблено спеціальний отвір, звідки видно цілих три держави:  Мальтійський орден (якому належить резиденція Ордену), Ватикан (Собор Святого Петра) і в Італії

Читав, що і в саму резиденцію можна якось потрапити, але вдруге закрито.

Зліва від площі великий комплекс нової будівлі — Папський університет Святого Анзельму.

Це Міжнародний бенедиктинський університет, який пропонує курси з філософії, теології, богослов'я, історії релігії, літургійної музики та поезії!

На території церква Сант-Ансельмо, будівля кінця 19 століття.

Пам'ятник Олесію Кентерберійському, католицькому богослову 12 століття.

На Авентіні є ще одна старовинна церква Сан-Сабба, ми її завітали до колишніх поїздок.

Далі вирішили побачити Аппієву дорогу, спустилися з пагорба до Circus Maximus - «Великого цирку».

Великий цирк у Римі розташовується в мальовничій долині, між двома з семи пагорбів, на яких збудовано місто,

Палатином та Авентіном.


На цьому величезному іподромі могли змагатися за право називатися найкращими одразу дванадцять колісниць. Сама долина відрізняється величезними розмірами: її довжина становить 600 метрів, а ширина практично 150 метрів. Завдяки такій величезній площі та зручному розташуванню, стародавні римляни, які любили видовища анітрохи не менш ніж смачну їжу, вирішили побудувати тут гігантський, навіть за сучасними мірками, цирк.

За наказом Гая Юлія Цезаря Circus Maximus був засмучений до неймовірних розмірів. Неймовірно, але окрім постійних лож для знаті за стрибками могли сидячи спостерігати 250 тисяч плебсів, рівно стільки ж (! ) було і стоячих місць. Останнє масовий кінний забіг відбувся у 549 році. Після цього Великий цирк Риму почав занепадати.

«І по гвинтику, по цеглині ​ ​ розтягли цегельний завод», так і стадіон розтягли на матеріали римляни.

У середні віки тут були сільськогосподарські угіддя, будівлі, від яких залишилася тільки вежа Torre della Moletta («Млинна вежа»), раніше тут тек струмок і стояв млин – на знімку праворуч внизу. Справа – руїни палаців на Палатинському пагорбі.

Дійшли до Терм Каракали.

Вже в V? ст. н. е. Терми Каракали вважалися одним із чудес Риму. Грандіозний комплекс будівель займав площу 11 га. Сюди приходили не лише змити бруд, тут відпочивали. Особливого значення мали терми для бідняків. Недарма один із сучасних учених назвав терми найкращим подарунком, який імператори зробили римському населенню. Відвідувач знаходив тут і клуб, і стадіон, сад відпочинку, і будинок культури.

Сьогодні цей грандіозний комплекс є найпопулярнішою пам'яткою Італії. У його центрі встановлена ​ ​ велика плита,

на якій часто влаштовуються концерти найвідоміших оперних співаків та народних артистів. Їх можуть подивитися 8000 осіб, саме стільки місць передбачено в обладнаному на сучасний лад залі для глядачів. Варто зазначити, що сцена в термах є найбільшою у світі, за довжиною вона становить 22 метри.

Відвідування комплексу терм залишили наступного разу, йдемо до Порта Адреатина, воріт Авреліанової стіни. По дорозі не потрапило жодної людини.

До воріт Аппієва дорога починалася біля інших воріт – Сан-Себастьяна, тому попрямували туди вздовж стіни.


Ворота святого Себастьяна (Porta San Sebastiano, також Porta Appia) – найбільші та найбільш збереглися міські ворота античного Риму. У V столітті з міркувань безпеки перебудовано до 3-х поверхів та одного проходу, було добудовано дві вежі та зубці.

Потім ми припустилися помилки, яку нікому не раджу повторити. Аппієва дорога, хоч і називається Аппія Антика, але збереглася в чудовому стані, і по ній досить жвавий рух. Треба було від воріт доїхати частину шляху, від воріт до церкви Сан-Себастьяна автобусом, але ми пішли пішки.

Дорога на першій милі ось така, вздовж стін без тротуарів, тож коли йдуть машини, то доводилося притискатися до стін будівель. Кажуть, що у неділю рух машин закрито, але був понеділок.

Російських двох бід у Стародавньому Римі вже точно не було. Оскільки й дурнів там не спостерігалося і дороги були чудові.

Першою пам'яткою на дорозі стала церква "Domine Quo Vadis? " (Господи, камо прийдеш? ).

Однонефна церква заснована в IX столітті,

була повністю перебудована в 1637 році.

За легендою, в цьому самому місці він постав перед апостолом Павлом, коли той повертався до Риму на страту. Павло поставив Христу це питання, яке стало назвою церкви. Під металевими ґратами зберігається шматок мармуру з копією відбитка ніг Христа (оригінал зберігається в базиліці Сан-Себастьяно).

Вздовж дороги катакомби, в яких знаходили притулок перші християни Риму.

Вхід у катакомби Сан Каллісто. Це найбільші християнські катакомби Риму, які використовувалися для поховань у ІІ-ІV століттях.

Автобуси зупиняються і роблять коло біля церкви Сан-Себастьяно-фуорі-ле-Мура ("Святого Себастьяна за міськими стінами"). Заснована в 340 році, теперішній фасад 1612 року, одна із семи церков Риму,

які стосуються епізоду “Domine quo vadis? ”, описаному в Біблії та тому, що сталося у цих місцях. Тут же зберігаються одна із стріл, що вразили Святого Себастьяна, і колона, до якої він був прив'язаний під час страти.

Шедевр роботи Антоніо Джіорджетті (1672 р. ), виконана за ескізом Джан Лоренцо Берніні. Це похоронний монумент, що знаходиться під вівтарем капели. Цікаві також багато елементів капели, які були перенесені з давніх катакомб.

Неподалік вхід у катакомби Св. Себастьяна.  Є і непогане кафе, де можна перепочити.


Далі вже пішла пішохідна ділянка Аппієвої дороги із похованнями сімей імператорських прізвищ.

Вілла Максенція (Villa di Massenzio) – вірніше руїни будівель з червоної цегли на порослому травою полі. Перші будівлі цьому місці з'явилися торік у I в. до зв. е.

Гробниця Цецилії Метелли, дочки консула, була зведена близько 50 років до н. е.

Далі вже йти не хотілося, тому що ми добряче втомилися, підійшов автобус. Нам було все одно куди їхати, аби до метро. Через хвилин двадцять доїхали до станції Arco di Travertino.

Далі вже подорож визначними пам'ятками Риму в цей день закінчилися, тому що вирішили поїхати до гіпермаркету «Panorama» купити додому подарунки та продукти. В один із групових туристичних турів у нас був готель біля метро «Pietralata», гіпермаркет одразу з виходу з метро. З того часу щоразу туди заїжджаємо, дуже зручно.

На зворотному шляху раптом поїзд метро зупинився на станції «Кастро Преторія» і всіх вивели на вулицю. Виявилося, у метро черговий страйк. Добре, що до Терміні недалеко, доїхали звідти в готель на трамваї. Тому треба звіряти схему передбачуваних маршрутів з часом страйків, вони відомі заздалегідь і інформація опублікована.

Продовження тут >>>

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді