Неаполь как никакой другой город богат окрестными достопримечательностями, отсюда легко можно добраться в Помпеи, Геркуланум, Сорренто, Салерно, Пестум, Поццуоли, Казерту, Капую, посетить Везувий и Флегерийские поля. Это не считая паромов на Капри и Искью. В городе и провинции Кампания действуют очень удобные и выгодные Арткарты. Мы покупали трехдневные карты сначала по Кампании (два бесплатных достопримечательности, в т. ч. в Неаполе, остальные со скидкой до 50% + бесплатное передвижение по провинции на поездах и автобусах) карта стоит 31 евро, окупилась более чем в два раза. Потом трехдневная по Неаполю (три бесплатных достопримечательности+городской транспорт), стоит 21 евро, тоже хорошая экономия денег. Карты покупали на Центральном вокзале в магазинчике у перрона № 21. Утром в воскресенье решили поехать в Казерту и Капую, дело в том, что по арткарте Казерта и Капуя считается за одно посещение, но в Капуе амфитеатр закрыт в понедельник, а в Казерте дворец закрыт во вторник. В Неаполе очень удобная сеть жд и автобусных маршрутов, но в воскресенье мало поездов (в отличае от Подмосковных электричек). но выбора не было и мы утром уже были на вокзале.
Арткарту нало было активировать в компостере на перроне. До Казерты поезд идет 40 минут, сам город небольшой, все едут туда посмотреть Королевский дворец находится совсем рядом с вокзалом. Этот дворец аналог Версалю или Петергофу, т. е. загородная резиденция неаполитанского короля. Архитектором в 1753 году был приглашен Луиджи Ванвителли, достраивал уже его сын Луиджи, хотя дворец еще не раз перестраивался до 1845 года.
Получив по Арткарте в кассе билет мы первым делом отправились осматривать парк с фонтанами (пока силы есть и не так жарко идти). Для подачи воды с гор для фонтанов Ванвителли построил грандиозный акведук. Т. е. вода стекает с холма к дворцу. Дорога от дворца до холма - 3 км и в горку.
Можно воспользоваться транспортом (2.5 евро), но как с юмором заметил один из наших туристов sibeaster, чьи отзывы и советы о путешествиях я постоянно изучаю (что и всем советую перед поездками) " Но не для того мы сюда за тридевять земель приехали, чтобы пОтом заработанные евро тратить" .
Парк постепенно наполнялся людьми, многие совершали пробежки, совмещая приятное с полезным. Первый фонтан - Маргариты особых эмоций не вызвал, обычный фонтан в окружении скульптур.
Дальше стало интереснее: несколько бассейнов с огромными рыбками
За бассейнами второй фонтан " Дельфин"
За ним пруд и третий фонтан " Эол" , вернее целый комплекс фонтанов.
Потом идет еще один каскад бассейнов и фонтан Цереры (Венеры)
Ну, и заканчивается каскад фонтанов у подножья холма. Фонтанами Дианы и Актеона.
Сам Королевский дворец отсюда еле виден
Отсюда начинается вход в " английский" парк, мода на которые пришла на смену паркам " французским" .
На схеме парка был обозначен второй выход ближе к дворцу, но он был закрыт и нам пришлось еще раз прогуляться по парку в обратном направлении. Солнце уже светило вовсю, температура +22, тень с дороги ушла и обратно пришлось передвигаться по теневым тропинкам. После непродолжительного привала на скамейки парка на перекус приступили к осмотру дворца. Дворец огромен - 1200 комнат (больше чем Зимний в Питере), открыта десятая часть. Решили пройти сколько сможем, т. к. уже отмахали по паркам 9 километров. Дворец оставил довольно приятное ошущение: он очень светлый и высокий, основной цвет комнат - белый с золотом. залы 18 века в стиле барокко, 19 век - ампир.
Во дворец ведет величественная лестница
Дальше попадаем в Палатинскую капеллу
Далее начинаются помпезные и богато украшенные парадные залы: Алебардщиков, Личной охраны, Александра, Марса, Астреи.
Зал Александра (или Мраморный) во время французской оккупации Мюрат использовал как Тронный зал.
Дальше идут различные аппартаменты
Интересные колыбельки
Осмотр дворца занял часа полтора, удивительно что туалет на выходе оказался платным при довольно высоких ценах на билет!
А вот в путь Капую оказался в воскресенье довольно сложным. В обычные дни до станции Санта-Мария Капуя Ветере ходят куча поездов, время поездки 10 минут. А сейчас ждать следующего поезда пришлось бы часа три. Однако, подьехал автобус типа маршрутки и мы доехали минут за тридцать, т. к. он делал много остановок.
Капуя олин из старейших городов Италии, сейчас это маленький город, а раньше был третьим городом мира уступая только Риму и Карфагену. Знаменитая Аппиева дорога как раз связывала Рим и Капую. Капую все знают по книге или фильму " Спартак" , там была школа гладиаторов где и началось восстание рабов. Главная достопримечательность - амфитеатр для гладиаторских боев, который моложе Римского Колизея на 80 лет. Раньше вмещал 40 тысяч зрителей, но сейчас от него остались только нижние ярусы. Удивительна стоимость посещения арены - всего 2 евро.
Сначала надо пройти небольшой музей
А вот и сама арена, народу было вместе снами человек пять
Особенно здорово, что можно походить под ареной, в хорошо сохранившихся переходах, куда ведет отдельный около амфитеатра.
Обратный путь в Неаполь занял довольно много времени. Сначала долго ждали автобус до Казерты, потом почему-то переносили время отправления поезда. В результате сели на большой автобус и доехали до Неаполя, благо проезд был действителен по Арткарте.
Вечером пошли в легендарную пиццерию Da Michele (по итальянски Да Микеле), недалнео от центрального вокзала. Это старейшая семейная пиццерия работает с 1870 года. Популярности добавила Джулия Робертс которая ела здесь пиццу в фильме " Ешь, молись, люби" , кроме нее тут побывало куча знаменитостей во главе с идолом неаполитанцев Марадоной. У входа всегда топа народу, предварительных заказов на столики нет.
Нам повезло, что сейчас не туристический сезон, летом надо ждать входа около часа. Распорядитель у входа выдает номерок и по мере освобождения мест выкрикивает его. Мы ждали недолго, минут двадцать. Нас посадили за столик с пожилой итальянской парой. Несмотря на мишленовские звезды обстановка самая простая: два зала и печь, в которой и выпекается пицца. Я много ездил по Италии и много где пробовал пиццы, но неаполитанские действительно считаются лучшими в мире. В " Да Микеле" только два вида пиццы Маргарита и Маринара, каждая трех размеров. Мы с соседями по столику заказали по самой большой пиццы Маргарита за 5 евро, плюс О, 3 любой напиток за 2 евро за бутылку. Принесли быстро, минут через пять, Сидевшая напротив неаполитанка очень быстро управилась со своей порцией, разрезая пиццу на ленточки и накручивая на вилку. Мы тоже успели съесть пока горячая. Вкуснотища! ! ! Итого на двоихмы потратили 14 евро (плюс дали евро на чай официанту). Расчет в кассе при выходе.
На такой мажорной ноте закончился этот день.
Неаполь як ніяке інше місто багате навколишніми пам'ятками, звідси легко можна дістатися Помпеї, Геркуланум, Сорренто, Салерно, Пестум, Поццуолі, Казерту, Капую, відвідати Везувій та Флегерійські поля. Це не рахуючи поромів на Капрі та Іскью. У місті та провінції Кампанія діють дуже зручні та вигідні Арткарти. Ми купували триденні карти спочатку по Кампанії (два Безкоштовні пам'ятки, в т. ч. у Неаполі, решта зі знижкою до 50% + безкоштовне пересування по провінції на поїздах та автобусах) карта коштує 31 євро, окупилася більш ніж удвічі. Потім триденна Неаполь (три безкоштовні пам'ятки + міський транспорт), коштує 21 євро, теж хороша економія грошей. Картки купували на Центральному вокзалі в магазинчику біля перону № 21. Вранці в неділю вирішили поїхати в Казерту і Капую, справа в тому, що за арткартою Казерта і Капуя вважається одним відвідуванням, але в Капуі амфітеатр закритий у понеділок, а в Казерті палац закритий у вівторок. У Неаполі дуже зручна мережа залізничних та автобусних маршрутів, але в неділю мало поїздів (на відміну від Підмосковних електричок). але вибору не було, і ми вранці вже були на вокзалі.
Арткарту нало було активувати у компостері на пероні. До Казерти поїзд іде 40 хвилин, саме місто невелике, всі їдуть туди подивитися Королівський палац знаходиться зовсім поруч із вокзалом. Цей палац аналог Версалю чи Петергофу, тобто. заміська резиденція неаполітанського короля. Архітектором в 1753 був запрошений Луїджі Ванвітеллі, добудовував вже його син Луїджі, хоча палац ще не раз перебудовувався до 1845 року.
Отримавши по Арткарті в касі квиток ми насамперед вирушили оглядати парк із фонтанами (поки що сили є і не так жарко йти). Для подачі води з гір для фонтанів Ванвітеллі побудував грандіозний акведук. Тобто. вода стікає з пагорба до палацу. Дорога від палацу до пагорба - 3 км та в гору.
Можна скористатися транспортом (2.5 євро), але як з гумором помітив один із наших туристів sibeaster, чиї відгуки та поради про подорожі я постійно вивчаю (що і всім раджу перед поїздками) "Але не для того ми сюди за тридев'ять" земель приїхали, щоб потім зароблені євро витрачати".
Парк поступово наповнювався людьми, багато хто робив пробіжки, поєднуючи приємне з корисним. Перший фонтан - Маргарити особливих емоцій не викликав, звичайний фонтан серед скульптур.
Далі стало цікавіше: кілька басейнів із величезними рибками
За басейнами другий фонтан "Дельфін"
За ним став і третій фонтан "Еол", вірніше цілий комплекс фонтанів.
Потому йде ще один каскад басейнів і фонтан Церери (Венери)
Ну, і закінчується каскад фонтанів біля підніжжя пагорба. Фонтанами Діани та Актеону.
Сам Королівський палац звідси ледве видно
Звідси починається вхід до "англійського" парку, мода на які прийшла на зміну паркам "французьким".
На схемі парку було позначено другий вихід ближче до палацу, але він був закритий і нам довелося ще раз прогулятися парком у зворотному напрямку. Сонце вже світило, температура +22, тінь з дороги пішла і назад довелося пересуватися по тіньових стежках. Після нетривалого привалу на лавки парку на перекус розпочали огляд палацу. Палац величезний – 1200 кімнат (більше ніж Зимовий у Пітері), відкрито десяту частину. Вирішили пройти скільки зможемо, т. к. вже відмахали парками 9 кілометрів. Палац залишив досить приємний привід: він дуже світлий і високий, основний колір кімнат - білий із золотом. зали 18 століття у стилі бароко, 19 століття – ампір.
У палац ведуть величні сходи
Далі потрапляємо до Палатинської капели
Далі починаються помпезні та багато прикрашені парадні зали: Алебардщиков, Особової охорони, Олександра, Марса, Астреї.
Зала Олександра (або Мармурова) під час французької окупації Мюрат використала як Тронний зал.
Далі йдуть різні апартаменти
Цікаві колиски
Огляд палацу зайняв півтори години, дивно що туалет на виході виявився платним за досить високих цін на квиток!
А ось у дорогу Капую виявився у неділю досить складним. У звичайні дні до станції Санта-Марія Капуя Вітер ходять купа поїздів, час поїздки 10 хвилин. А зараз чекати наступного поїзда довелося б години зо три. Проте, під'їхав автобус типу маршрутки і ми доїхали за тридцять хвилин, т. к. він робив багато зупинок.
Капуя олін із найстаріших міст Італії, зараз це маленьке місто, а раніше було третім містом світу поступаючись лише Риму та Карфагену. Знаменита Аппієва дорога пов'язувала Рим і Капую. Капую всі знають за книгою або фільмом "Спартак", там була школа гладіаторів, де і почалося повстання рабів. Головна пам'ятка - амфітеатр для гладіаторських боїв, який молодший за Римський Колізей на 80 років. Раніше вміщував 40 тисяч глядачів, але наразі від нього залишилися лише нижні яруси. Дивовижна вартість відвідування арени – всього 2 євро.
Спочатку треба пройти невеликий музей
А ось і сама арена, народу було разом із людьми п'ять
Особливо чудово, що можна бути схожим під ареною, в добре збережених переходах, куди веде окремий біля амфітеатру.
Зворотний шлях до Неаполя зайняв чимало часу. Спочатку довго чекали на автобус до Казерти, потім чомусь переносили час відправлення поїзда. В результаті сіли на великий автобус і доїхали до Неаполя, благо проїзд був дійсним Арткартою.
Ввечері пішли в легендарну піцерію Da Michele (італійською Так Мікеле), недалеко від центрального вокзалу. Це найстаріша сімейна піцерія працює з 1870 року. Популярності додала Джулія Робертс, яка їла тут піцу у фільмі "Їж, молись, кохай", крім неї тут побувало купа знаменитостей на чолі з Ідолом неаполітанців Марадоною. Біля входу завжди топа народу, попередніх замовлень на столики немає.
Нам пощастило, що зараз не туристичний сезон, улітку треба чекати на вход близько години. Розпорядник біля входу видає номерок і зі звільненням місць вигукує його. Ми чекали недовго, хвилин з двадцять. Нас посадили за столик із літньою італійською парою. Незважаючи на мішленівські зірки, обстановка найпростіша: дві зали та піч, в якій і випікається піца. Я багато їздив Італією і багато де пробував піци, але неаполітанські дійсно вважаються найкращими у світі. У "Та Микелі" лише два види піци Маргарита та Марінара, кожна трьох розмірів. Ми з сусідами по столику замовили по найбільшій піци Маргарита за 5 євро, плюс О, 3 будь-який напій за 2 євро за пляшку. Принесли швидко, хвилин через п'ять, Неаполітанка, що сиділа навпроти, дуже швидко впоралася зі своєю порцією, розрізаючи піцу на стрічки і накручуючи на виделку. Ми теж встигли з'їсти поки що гаряча. Смачнотища! Разом на двої ми витратили 14 євро (плюс дали євро на чай офіціанту). Розрахунок у касі під час виходу.
На такій мажорній ноті закінчився цей день.