Мій чудовий Неаполь. частина 4. Флегрейські поля (Куми, Байя, Поццуолі)
На четвертий день нашої подорожі ми вирішили максимально використати туркарту Артекард Кампанія та оглянути античні міста в районі національного парку Флегрейські поля (Campi Flegrei), У перекладі з грецької «Вогняні поля». Зона Флегрейських полів це велика кальдера - вулканічна улоговина діаметром 12-15 км, в якій знаходяться численні кратери, що випускають гарячу водяну пару і сірчані запахи.
Оскільки в центрі півострова знаходиться вулканічний район, то добиратися між визначними пам'ятками проблематично, начебто все поруч, але залізниця ніби оперізує цей район, причому різні ділянки дороги обслуговують різні кампанії.
До найбільшого міста на околицях Неаполя - Поццуолі можна доїхати на метро лінії №2 (це електричка, в Неаполі їздить під землею), можна й регіональним поїздом, який іде потім на північ, а можна й поїздами Куманської залізниці (це станції у різних місцях). Куманська залізниця йде вздовж моря, а починається в Неаполі біля вокзалу Монтесанто, від якого починається і друга залізниця Circumflegrea, що оминає Флегрійські поля з іншого боку, з боку моря. Кінцева станція обох доріг у курортному містечку Трогаветта.
Отже, зранку раніше ми вже дісталися метро до вокзалу Монтесанто. Ось два тунелі та два шляхи. Куманська залізниця зліва, справа – Circumflegrea.
Першим наміченим пунктом були археологічні розкопки міста Кума. Спочатку планували доїхати залізничним Circumflegrea до станції Cuma, але з якихось причин поїзда в цей час на цій ділянці не ходять. Тоді вирішили добиратися кружним шляхом Куманською залізницею, а по дорозі виходити і дивитися пам'ятки. Потяги нею ходять із добрим невеликим інтервалом 20-25 хвилин.
За 25 хвилин доїхали повз смугу пляжів Монте-Біч до станції Лукріно, там вийшли щоб оглянути озера Лукріно та Аверно. При імператорі Августі ці озера були з'єднані каналами з морем і Аверно була військово-морська база римського флоту (Порт Юлія), потім озеро обміліло і базу перенесли подалі в Мізено. А береги заселили віллами та термами.
Озеро Лукріно від моря відокремлює неширока смуга, якою проходить Ж/дорога. Зараз озеро невелике водоймище
А раніше воно займало набагато більшу площу, але в 1538 році в результаті виверження вулкана виріс пагорб заввишки 134 метри, в результаті канал з морем виявився засипаним, а озеро сильно зменшилося в розмірах. Пагорб отримав назву Монте-Нуово (Нова гора).
Ось вид на Монте-Нуово з боку озера Лукріно.
А ось фото з літака з інтернету видно кратер вулкана. Праворуч озеро Лукріно, за пагорбом море.
Через міну двадцять ми дійшли до озера Аверно, яке також є кратер заповнений водою 2 км завдовжки і 60 метрів глибиною. Назва «Аверно» означає без птахів у перекладі з грецької. Бачимо, про стародавні століття, тут були сильні вулканічні випаровування і птахи над озером не літали. У європейській культурі навіть пекло називали на ім'я озера - Аверно та стародавні люди вважали, що на озері і знаходиться вхід у пекло, що й описав Вергілій у поемі "Енеїда". Зараз на озері птахів чимало.
На березі Аверно від портових споруд не залишилося нічого; місце порту зайняла чудова вілла, руїни якої зараз відомі як Храм Аполлона, хоча насправді це залишки римських терм.
Обійшовши озео Аверно ми пішли за напрямом до археологічних розкопок міста Куми. Йти було місцями незручно через відсутність пішохідних тротуарів. Дорогою пройшли Арку Феліче (Arco Felice), споруда приблизно 1 століття н. е. служили колись воротами до стародавнього міста Куми.
Частину шляху нам вдалося проїхати на місцевому автобусі і ось о 9-30 ми вже піднімалися в Археологічній зоні Куми.
Вхідний квиток коштує лише 4 євро (нам 50%, знижка по Арткарті). Квиток комплексний, який включає крім Куми ще визначні пам'ятки Байї, Поццуолі, та діє 2 дні.
Місто Куми (Cumae) було засновано давньогрецькими колоністами близько 750 р. до н. е. , це найстаріша колонія Великої Греції в Італії. Куми були довгий час центром розвитку півдня Італії, досить сказати, що Неаполь колись був колонією міста. Місто багато разів переходило з рук в руки внаслідок численних війн. У 1205 н. е. Куми зруйнували неаполітанці. Серед пам'яток архітектури, що збереглися, - акрополь, храм Юпітера і храм Аполлона, в якому мовила кумська Сівіла. В акрополі міста збереглися руїни храму Аполлона і грот Кумської сівіли, віщунки, яка, згідно з легендою, прожила тисячу років. Розповіді про сивіллі дійшли до нас завдяки Овідію і Вергілію. У Середні віки вважалося, що Кумська сівіла передбачила народження Христа, Мікеланджело зобразив її під склепінням Сікстинської капели.
Грот оракула по-справжньому одне з наймагічніших місць Італії. Грот є довгим, більше ста метрів коридором трапецеподібної форми.
Наліво від Печери сівіли розташована тераса, з якої відкривається гарний вид на територію колишнього античного порту. На південній стороні тераси розташований храм Аполлона, виявлений під час розкопок у 1912 році. Храм був збудований не пізніше 6 століття до нашої ери.
Храм Юпітера
Вигляд зверху
Поблукавши півтори години по археологічному парку ми пристойно втомилися, т. к. і до цього добиралися години дві, та ще й по нерівній місцевості. Назад ми вирушили автобусом до залізничної станції Фузеро. Їхати хвилин 15. Поруч із зупинкою розбито приємний парк біля озера Фузеро. Там ми вирішили відпочити та перекусити.
