От Тирренского моря озеро Фузаро отделяет полоса пляжей шириной 300 метров. Озеро соединяется с морем тремя протоками и вода в нем соленоватая, что способствует разведению разных морепродуктов, которые там выращивались еще в 3 веке до н. э.
На озере построен охотничий домик короля Фердинанда (" Домик Ванвинтелли" , это тот архитектор который построил дворец и парк в Казерте). Домик находится на островке соединенном с берегом мостиком. Его посещало много знаменитостей, в т. ч. Моцарт, Россини и царь Николай 1
От станции Фузаро мы пошли в еще один легендарный город - Baia (Байя или Байи). Изначально, город был построен в качестве порта. Байи стал роскошным курортом и местом отдыха элиты ближе к началу становления Римской Империи. Это сейчас престижным отдыхом считают прекрасную Амальфитану, а тогда Байи было самым популярным местом отдыха таких видных представителей римской аристократии, как Юлий Цезарь, Нерон, Калигула, Август, Помпей Великий, Марк Антоний, Септимий Север… список можно продолжать. У многих здесь были собственные виллы. Город также связан с известными событиями римской истории. Здесь на собственной вилле Нерон убил свою мать Агриппину. Также тут умер римский император Адриан, а Калигула построил пятикилометровый понтонный мост, соединяющий Байи с городом Поццуоли, по которому проехался на коне, т. к. , астролог по имени Трасилл предсказал, что у Калигулы « больше шансов проехать на лошади через залив Байи, чем стать императором» .
Величие Байи закончилось с варварскими вторжениями и грабежами мусульманских правителей в 8 столетии. После этого, в 16 веке, город погрузился в Тирренское море. Большая часть города Байи покоится под водой. Подводная вулканическая активность превратила город в руины. Вся земля в этом месте опустилась на шесть метров! Этот процесс, известный как брадисейсм (колебание земной коры), был вызван резким опустошение магматической камеры. Сейчас существует Подводный Археологический Парк, который простирается на площади 14 гектаров и который можно посетить на обычных лодках с прозрачным дном, чтобы полюбоваться развалинами важнейшего термального курорта Империи, « Pusilla Roma» (именно так называлась Байю). Конечно, хорошо и на лодке осмотреть « Подводные Помпеи» , и Флегрийские поля не за один день осмотреть, но опять все упирается во время. А подводные виды хороши (выкладываю фото из интернета)
Напомню, что у мы купили входные билеты, действующие два дня включающие дрстопримечательности Кумы, Байя и Поццуолли.
Обращенный к заливу Байи склон холма усеян руинами, являющимися частью " Археологического парка Байи" — комплекса сооружений, которые, возможно, когда-то были резиденцией императора. С одной стороны шестью террасами спускаются к морю
Вот хорошее фото с моря из интернета
с верхнего яруса прекрасные виды на залив
Справа на холме виден великолепный Замок Байи, известный таже как Арагонский замок, был построен в XVв. и реконструирован в период правления в Неаполе испанских вице-королей. Здесь находится Археологический музей Флегрейских полей, в котором хранятся предметы древности, найденные в Байе, Мизенах и Поццуоли. Но туда мы уже не пошли, решили отложить на другие путешествия.
Нижние террасы
По эти лестницам поднимались на верхние этажи
Одну террасу занимал тот самый ambulatio, что дал название всей вилле. Это большой крытый портик, продольно разделенный на два прохода рядом пилястр с арками.
Внизу находится « храм Меркурия» , к которому ведет коридор с арками
Из арки-прохода вправо ведет коридорчик к самому примечательному сооружению сектора к храму Меркурия.
Вернее это никакой не храм, а помещение, игравшее одну из важных ролей в любом термальном или банном комплексе: это или frigidarium (где можно было охладиться), или natatio (бассейн). Храмом его сочли за форму купола
кстати, в ней, как положено, есть отверстие для света, что делает храм Меркурия похожим на римский Пантеон.
Рядом с археологическим парком находятся еще два античных сооружения, но они огорожены. Это храмы Дианы
и Венеры.
Собственно это опять же не храмы, а часть больших помещений для принятия термальных ванн – natatio. Диаметр храма Венеры – почти 30 м. К сожалению, некогда венчавший здание купол провалился, но по краю стен сохранились следы крепления кольцевого балкона.
На этом экскурсию по Байи мы решили прекратить, в арагонский замок не пошли, т. к. он довольно далеко расположен, а наземного транспорта не нашли. Мы опять дошли до станции Фузаро, сели на поезд и через 10 минут доехали до Поццуоли. В городе две станции с похожим названием, одна " Поццуоли Ферровия Кумана" (на которую мы приехали на таком вот поезде)
относится к Куманской ж/д, вторая " Поццуоли Сольфатара" уже относится к линии 2 метрополитена Неаполя.
Названа она так потому, что неподалеку находятся знаменитый вулкан Сольфатера, это действующий вулкан, вернее дымящийся активный кратер. Это — одна из основных достопримечательностей Флегрейских полей. Здесь царит тревожная атмосфера: терзаемая огнем земля создает сюрреалистические картины невообразимых цветов. Появившаяся 4000 лет назад почти в самом центре Флегрейских полей, Сольфатара (от лат. sulpha terra, " серная земля" ) напоминает о себе фумаролами, источниками газированной минеральной воды, струями горячей грязи и подземными толчками. Самая большая из фумарол — Бокка-Гранде — извергает водянй пар, содержащий различные вулканические газы, придающие воздуху характерный запах " тухлого яйца" . Очень хотелось посетить это знаковое место, но в сентябре 2017 Сольфатару закрыли для посещений, т. к. произошла трагедия - там погибли люди. Ребенок пересек ограждения и попал на рыхлую почву с температурой паров 150 градусов, отец и мать пытались помочь но все трое провалились в горячую грязь.
Жаль закрыли, люди пишут, что впечатления незабываемые, там даже печи были для приготовления пищи на пару. Так, в 19 веке поездка на Флегрейские поля была обязательным пунктом в путешествии молодых английских аристократов на континент. А само путешествие как бы завершало их образование. Остается только чужие фото смотреть
Поццуоли основали греки в 520 до н. э, и назвали " Город справедливости" , позже римлянами он был переименован в Путеоли (что на латыни означает " колодцы" — из-за многочисленных источников, источавших зловонные серные испарения) и стал самым крупным портом Древнего Рима. В 61 г. до н. э. в порту Поццуоли сошел с корабля Святой Павел. Он прибыл на александрийском корабле, перевозившем зерно.
Закат города начался в 70 г. до н. э. Был построен порт в Остии, ближе к Риму и Поццуоли стал беднеть и разрушаться. Береговая линия постепенно обваливалась, и местные жители были вынуждены покидать родные дома на морском побережье, перебираясь внутрь,
Поццуолли совсем недалеко от Неаполя. В 7 км уже стадион " Сан-Пауло" , где играет " Наполи" и холм Позилиппо, под которым древние римляне пробили туннель. Сейчас это довольно большой порт.
Из Поццуоло родом легендарная Софи Лорен.
Город так же сильно пострадал от землятресение 1562 года, часть города ушла в море и под землю. Город сильно бомбили и и во время 2-й мировой войны, т. к. тут находились много важных стратегически объекты (порт, железные дороги).
Надо сказать, что по городу передвигаться сложно, т. к. сильный перепад высот от порта до верхней станции ж/дороги. Поэтому приходилось идти кружным путем или подниматься по многочисленным лестницам.
Свидетельством былой оживленной торговой деятельности в Путеоли служит находящийся к востоку от порта храм Сераписа (I-IIвек н. э. ), названный так в честь обнаруженной здесь статуи этого египетского божества. Но на самом деле это был мацеллум — городской продуктовый рынок.
В результате медленного опускания суши (примерно на 2см в год) его руины к XIIIв. оказались под водой и пребывали там до XVIв. Как свидетельство этого, на колоннах сохранились многочисленные следы моллюсков-камнеточцев. Максимальный уровень воды был 5.71 м над уровнем пола.
Главная достопримечательность Поццуоли - амфитеатр Флавия.
Его возведение началось в годы правления императора Веспасиана и завершилось при его сыне, императоре Тите. Арена амфитеатра могла вместить в себя до 20 тысяч зрителей. Именно здесь в 305-м году были казнены святой Прокол, ставший впоследствии покровителем Поццуоли, и святой Януарий – покровитель Неаполя.
Интерьер амфитеатра Флавия дошел до наших дней практически в нетронутом виде, и сегодня здесь можно увидеть фрагменты приспособлений, с помощью которых клетки поднимали наверх, на арену. Размеры амфитеатра поражают до сих пор – 147 на 117 метров (арена была равна 72х42 метра).
Олнако, в несезон амфитеатр закрывается рано и мы туда не попали. Впрочем два дня назад мы осмотрели другой, в Капуе. Поэтому снимали только из-за забора, (авмфитеатр находится в центре довольно оживленного квартала).
Уже наступил вечер
Сил осталось только на ужин (Флегренские поля славятся своими прекрасными винами, виноград растет на подогретой почве) и на поездку до отеля.
Так закончился самый насыщеный день нашей поездки. Вообще то если бы все рассчитать заранее, то по хорошему надо бы было приехать в пляжный сезон и сочетать осмотры с отдыхом на пляжах.
Від Тірренського моря озеро Фузаро відокремлює смуга пляжів шириною 300 метрів. Озеро з'єднується з морем трьома протоками і вода в ньому солонувата, що сприяє розведенню різних морепродуктів, які там вирощувалися ще в 3 столітті до н. е.
На озері побудований мисливський будиночок короля Фердинанда ("Будиночок Ванвінтеллі", це той архітектор який побудував палац і парк у Казерті). Будиночок знаходиться на острівці, з'єднаному з берегом містком. Його відвідувало багато знаменитостей, зокрема. Моцарт, Россіні та цар Микола 1
Від станції Фузаро ми пішли в ще одне легендарне місто - Baia (Байя або Байї). Спочатку, місто було побудоване як порт. Байї став розкішним курортом та місцем відпочинку еліти ближче до початку становлення Римської Імперії. Це зараз престижним відпочинком вважають чудову Амальфітану, а тоді Байї було найпопулярнішим місцем відпочинку таких чільних представників римської аристократії, як Юлій Цезар, Нерон, Калігула, Серпень, Помпей Великий, Марк Антоній, Септимій Північ… список можна продовжувати. Багато хто тут мав власні вілли. Місто також пов'язане з відомими подіями римської історії. Тут на власній віллі Нерон убив свою матір Агріпіну. Також тут помер римський імператор Адріан, а Калігула побудував п'ятикілометровий понтонний міст, що з'єднує Байї з містом Поццуолі, яким проїхався на коні, т. к. , астролог на ім'я Трасилл передбачив, що у Калігули «більше шансів проїхати на коня через що стати імператором».
Веч Байї закінчився з варварськими вторгненнями та пограбуваннями мусульманських правителів у 8 столітті. Після цього, у 16 столітті, місто занурилося у Тірренське море. Більшість міста Байї спочиває під водою. Підводна вулканічна активність перетворила місто на руїни. Вся земля тут опустилася на шість метрів! Цей процес, відомий як брадисейсм (коливання земної кори), був викликаний різким спустошенням магматичної камери. Зараз існує Підводний Археологічний Парк, який простягається на площі 14 гектарів і який можна відвідати на звичайних човнах з прозорим дном, щоб помилуватися руїнами найважливішого термального курорту Імперії, Pusilla Roma (саме так називалася Байю). Звичайно, добре і на човні оглянути «Підводні Помпеї», і Флегрійські поля не за один день оглянути, але знову все упирається під час. А підводні види хороші (викладаю фото з інтернету)
Нагадаю, що ми купили вхідні квитки, що діють два дні, що включають пам'ятки Куми, Байя і Поццуоллі.
Звернений до затоки Байї схил пагорба усіяний руїнами, що є частиною "Археологічного парку Байї" - комплексу споруд, які, можливо, колись були резиденцією імператора. З одного боку, шістьма терасами спускаються до моря
От гарне фото з моря з інтернету
з верхнього ярусу чудові види на затоку
Дело на пагорбі видно чудовий Замок Байї, відомий також як Арагонський замок, був побудований в XV ст. та реконструйований у період правління в Неаполі іспанських віце-королів. Тут знаходиться Археологічний музей Флегрейських полів, в якому зберігаються предмети давнини, знайдені в Байї, Мізенах та Поццуолі. Але туди ми вже не пішли, вирішили відкласти інші подорожі.
Нижні тераси
По цих сходах піднімалися на верхні поверхи
Одну терасу займав той самий ambulatio, що дав назву всій віллі. Це великий критий портик, подовжньо поділений на два проходи поруч пілястр із арками.
Внизу знаходиться храм Меркурія, до якого веде коридор з арками
З арки-проходу вправо веде коридорчик до найпримітнішої споруди сектора до храму Меркурія.
Вірніше це ніякий не храм, а приміщення, що відігравало одну з важливих ролей у будь-якому термальному або банному комплексі: це або frigidarium (де можна було остудитися), або natatio (Басейн). Храмом його визнали за форму купола
До речі, в ній, як належить, є отвір для світла, що робить храм Меркурія схожим на римський Пантеон.
Поруч із археологічним парком знаходяться ще дві античні споруди, але вони обгороджені. Це храми Діани
і Венери.
Власне це знову ж таки не храми, а частина великих приміщень для прийняття термальних ванн – natatio. Діаметр храму Венери – майже 30 м. На жаль, купол, що колись вінчав будівлю, провалився, але по краю стін збереглися сліди кріплення кільцевого балкона.
На цьому екскурсію Байї ми вирішили припинити, в арагонський замок не пішли, т. к. він досить далеко розташований, а наземного транспорту не знайшли. Ми знову дійшли до станції Фузаро, сіли на поїзд і за 10 хвилин доїхали до Поццуолі. У місті дві станції зі схожою назвою, одна "Поццуолі Ферровія Кумана" (на яку ми приїхали на такому поїзді)
належить до Куманської залізниці, друга "Поццуолі Сольфатара" вже належить до лінії 2 метрополітену Неаполя.
Названа вона так тому, що неподалік знаходяться знаменитий вулкан Сольфатера, це діючий вулкан, вірніше димний активний кратер. Це одна з основних визначних пам'яток Флегрейських полів. Тут панує тривожна атмосфера: земля, що терзається вогнем, створює сюрреалістичні картини неймовірних кольорів. Сольфатара (від лат. sulpha terra, "сірчана земля"), що з'явилася 4000 років тому майже в самому центрі Флегрейських полів, нагадує про себе фумаролами, джерелами газованої мінеральної води, струменями гарячого бруду і підземними поштовхами. Найбільша з фумарол - Бокка-Гранде - вивергає водяну пару, що містить різні вулканічні гази, що надають повітрю характерний запах "тухлого яйця". Дуже хотілося відвідати це знакове місце, але у вересні 2017 року Сольфатару закрили для відвідувань, т. к. сталася трагедія – там загинули люди. Дитина перетнула огорожу і потрапила на пухкий ґрунт з температурою пари 150 градусів, батько і мати намагалися допомогти, але всі троє провалилися в гарячий бруд.
Жаль закрили, люди пишуть, що враження незабутні, там навіть печі були для приготування їжі на пару. Так, у 19 столітті поїздка на Флегрейські поля була обов'язковим пунктом у подорожі молодих англійських аристократів на континент. А сама подорож як би завершувала їхню освіту. Залишається тільки чужі фото дивитися
Поццуолі заснували греки в 520 до н. великим портом Стародавнього Риму. У 61 р. до н. у порту Поццуолі зійшов із корабля Святий Павло. Він прибув на олександрійському кораблі, який перевозив зерно.
Захід сонця почався в 70 р. до н. е. Був побудований порт в Остії, ближче до Риму і Поццуолі став біднішати і руйнуватися. Берегова лінія поступово обвалювалася, і місцеві жителі були змушені залишати рідні будинки на морському узбережжі, перебираючись усередину.
Поццуоллі зовсім недалеко від Неаполя. У 7 км уже стадіон "Сан-Пауло", де грає "Наполі" та пагорб Позіліппо, під яким стародавні римляни пробили тунель. Наразі це досить великий порт.
З Поццуоло родом легендарна Софі Лорен.
Місто також сильно постраждав від землетрусу 1562 року, частина міста пішла в море і під землю. Місто сильно бомбили і під час Другої світової війни, т. к. Тут було багато важливих стратегічно об'єктів (порт, залізниці).
Треба сказати, що містом пересуватися складно, т. к. сильний перепад висот від порту до верхньої станції залізниці. Тому доводилося йти кружним шляхом або підніматися численними сходами.
Свідченням колишньої жвавої торгової діяльності в Путеолі служить храм Серапіса (I-IIвек н. е. ), що знаходиться на схід від порту, названий так на честь виявленої тут статуї цього єгипетського божества. Але насправді це був мацеллум – міський продуктовий ринок.
Внаслідок повільного опускання суші (приблизно на 2см на рік) його руїни до XIIIв. опинилися під водою і перебували там до XVI ст. Як свідчення цього, на колонах збереглися численні сліди молюсків-камнеточців. Максимальний рівень води був 5.71 м над рівнем статі.
Головна пам'ятка Поццуолі – амфітеатр Флавія.
Його зведення почалося в роки правління імператора Веспасіана і завершилося за його сина, імператора Тіта. Арена амфітеатру могла вмістити до 20 тисяч глядачів. Саме тут у 305-му році були страчені святий Прокол, який згодом став покровителем Поццуолі, і святий Януарій – покровитель Неаполя.
Інтер'єр амфітеатру Флавія дійшов до наших днів практично в недоторканому вигляді, і сьогодні тут можна побачити фрагменти пристроїв, за допомогою яких клітини піднімали нагору, на арену. Розміри амфітеатру вражають і досі – 147 на 117 метрів (арена дорівнювала 72х42 метри).
Олнако, в несезон амфітеатр закривається рано, і ми туди не потрапили. Втім, два дні тому ми оглянули другий, у Капуї. Тому знімали тільки через паркан (авмфітеатр знаходиться в центрі досить жвавого кварталу).
Вже настав вечір
Сил залишився тільки на вечерю (Флегренські поля славляться своїми прекрасними винами, виноград росте на підігрітому ґрунті) та на поїздку до готелю.
Так закінчився найнасиченіший день нашої поїздки. Взагалі, якби все розрахувати заздалегідь, то по хорошому треба було б приїхати в пляжний сезон і поєднувати огляди з відпочинком на пляжах.
