Ну вот, прошел год и мы опять не усидели на месте и захотелось нам посмотреть на старушку Европу. Год назад ездили в тур « Элегантный Париж» . В этом году планировали « Звездный танец Франции и Швейцарии» , но прождав все лето и дважды переносив дату выезда, в надежде, что все-таки тур состоится, за 2 недели до выезда стало понятно, что нет. Оператор предложил 3 варианта на замену. Этот « отход» уже был нами обговорен и решение пришло само собой: едем снова (были в апреле 2013го) в « Велич Риму» . Осталась какая-то « недосмотренность» после первого раза. Как-то и раньше думалось, что надо бы еще разок, но были и другие манящие нас горизонты, а тут « пасьянс сошелся» .
Приезжаем во Львов, как к себе домой. Третий раз все-таки едем, но таких совпадений даже мы не ожидали. То, что руководителем группы будет Юра Горчевич, как-то даже не обсуждалось , самой собой, разумеется, а кто ж еще? Но то, что поедем на том же автобусе, что и год назад в Париж! С водителями и Юрой обнимались, как давно не видевшиеся родственники. Радость, честное слово! Но еще одно совпадение удивило и поставило окончательную точку в правильности нашего выбора. По дороге к венгерской границе все автобусы заезжают в кафе-ресторан « О кей» на перекус и туалет. И вот, когда в нем к нам навстречу выбежала Кристина Михайляк, наша сопровождающая из прошлогоднего тура в Париж, стало понятно, что мы едем в « правильном» направлении. Все это лирическое отступление я пишу к тому, что нам очень нравится эта турфирма и люди, которые в ней работают. Мы много ездили в разные автобусные туры по стране и за ее пределами, но такой душевной атмосферы и такой отличной организации не видели нигде больше.
Обожаем Будапешт! Первый на пути из Украины и какой контраст! Чистота и хорошие дороги! Мы уже гуляли по своей программе. Для начала посетили купальни, но не Сечении, а Рудаш. Великолепно! Погода отличная, градусов 27 в сентябре. Есть где понежиться на солнышке. Потом решили остаться на будайской стороне и подняться наконец-то на гору Геллерта. С третьего посещения Будапешта наконец-то! Очень приятный парк, нагулялись, надышались и в атобус.
Первая дегустация вин на Балатоне в прикуску с венгерской ухой и тушеными ребрышками. Всем посетить обязательно! Во-первых, недорого, во-вторых, после целого дня в Будапеште, аппетит « зверский» и это точно лишним не будет. Так прошел уже второй день.
На третий мы движемся в сторону Италии и по дороге заезжаем в столицу Словении- Любляну. Вот тоже город, в котором хочется поселиться на пенсии. Тихий, спокойный, респектабельный.
Там мы вместо обзорки карабкаемся на замковую гору. Моросит дождь, а в Интернете было написано, что идти тяжело и долго, где-то есть фуникулер, но мы его не нашли. А идти совсем и недолго: местные жители ходят на гору в парк гулять с собачками. Не верить Интернету! Все пробовать самим!
Нагулявшись, обязательно пьем вкусный кофе и едим обалденную (нигде больше такого не попробуете) джибанику. Это многослойный пирог с яблоками, творогом, орехами и еще множеством начинок!
И дальше во Флоренцию.
Вот тут и начинаются всякие « сюрпризы» . На осмотр Флоренции, из гостиницы приехали на автобусе. Обзорная экскурсия, которая раньше была включена в стоимость тура, теперь стала платной. Мы то уже были и у нас твердое желание попасть в галерею Уффици. В 9 утра мы уже в очереди и спустя 1 час и 20 минут, неожиданно для самих себя, мы туда попадаем! Билеты можно забронировать и через Интернет, это будет стоить на 4 евро дороже, но зато бронь быстро меняется в специальной кассе на билет и вы проходите без очереди, но мы начитались всякой глупости в сети и не рискнули, потому и стояли в очереди. Надо сказать, что по словам опытных туристов, мы практически « не стояли» . Люди ждут по 4-5 часов. Нам свезло! Рекомендую всем! А вот факультатив в Пизу, который мы бы взяли с удовольствием второй раз, не состоялся по причине того, что он должен был проводиться общественным транспортом ( городской автобус, электричка, бегом, а потом в обратном порядке). И тут становится понятным, почему тур стоит значительно дешевле, чем в благополучном 2013м году! Гостиницы все хорошие, но на чем-то экономить нужно! Так что гуляем во Флоренции, благо, там есть что посмотреть!
Даже в парк Микеланджело на противоположном берегу сходили погулять, оттуда прекрасные панорамы!
Нас ждет Рим! Все дороги ведут туда. Теперь я точно это знаю! Я три года мечтала туда вернуться! Именно Рим манит меня своей красотой и количеством шедевров на квадратный метр! И даже тот же отель! Как к себе на дачу.
Обязательно идите в музеи Ватикана, если вы хоть чуточку ценитель искусства! Когда еще будет такая возможность!
Беря факультатив, пройдете без очереди, самостоятельным путешественникам придется постоять около 3-х часов! Для нас было открытием, что вход в собор Святого Петра не с территории музеев. Вообще, совершенно в другом месте. Мы думали, что пройдя музеи, плавно попадем в собор, но нет. Однако, как не попасть туда? Надо попасть, тем более, что очередь совсем небольшая к металлоискателям, всего 15 минут и мы снова в самом грандиозном соборе католичества. Он поражает, он восхищает, его нужно видеть! А самым стойким рекомендуем подняться на купол, там целая площадь с кафешками, почтой и туалетами. Вот так, неожиданно!
На второй день пребывания в Риме группа едет в Неаполь и Помпеи. Это пропускать нельзя! Помпеи производят неизгладимое впечатление. Это не кучка камней! Это целый большой город! Который, кстати, существует до сих пор. Неаполь тоже оригинальный, не похожий на все другие города! Вообще, пожалуй, ни один из предложенных в туре городов, не похож на остальные. Поэтому все надо видеть своими глазами.
Жаль, времени , как всегда, мало! В Риме нужно прожить , как минимум, неделю! Ну, ничего, введут безвизовый режим, уж мы тогда!
После Рима, где 2 дня было просто лето: 26 и 30 градусов, едем в Сан-Марино, а там градусов 15 и проливной дождь. И опять неожиданность: обзорная экскурсия в виде факультатива. Кто не был, все пошли, а мы побежали в знакомый магазинчик выполнять поручение дочери – купить сумку. Сумки там везде и какие хочешь! И такие элегантные, качественные! Во Флоренции попроще, на мой взгляд. Сумок купили аж 2 и 2 ремня. Хвастаюсь! Невозможно не купить шикарную кожаную сумку за 33 евро и за 5 ремень. Но промокли до нитки! Хорошо, что Юра всех собрал на дегустацию вин и ликеров, это нас согрело немножко и развеселило. Правда, не все напитки стоит там покупать, есть места, где это стоит дешевле, но вино « Слезы Христа» и крем-ликер « Африка» не найдете нигде. Это их фирменное.
Вечером, около 9ти часов прибываем в Падую. Все с мокрыми ногами ходим по вечерней
обзорке. Честно говоря, это день самых больших разочарований. Раньше Венеция была включена в стоимость тура. Мы платили только за кораблик и жили практически в центре Падуи. Теперь Венецию предлагают за 45 евро и люди не берут, но никто им не объяснил, что если они этот факультатив не возьмут, то в Венецию самостоятельно они не попадают, т. к. выезд из Падуи ( а живем мы в пригороде) в 14 часов. Из этого возникает другой вопрос: зачем надо было всю группу с мокрыми ногами водить по вечерней обзорке? Почему нельзя было перенести эту обзорку на следующее утро, понимая, что в Венецию никто не едет? В итоге, группа разделилась. Отдельные, отчаянные туристы, скооперировавшись берут такси за 120 евро и несутся после завтрака в Венецию. Там, прибывая с материковой части на железнодорожный вокзал, они садятся на вапаретто и плывут до площади Сан Марко (это минут 40), оттуда бегом бегут в обратном направлении и опять на такси возвращаются в Падую. Рассчитать движение электричек практически невозможно. Деньги те же, но без экскурсии, кругом-бегом . В общем, никакого удовольствия. Венеция должна была стать « вишенкой на торте» и мы бы поехали туда еще раз с удовольствием! Но, в связи с тем, что факультатив не набрался, мы на городском автобусе 40 минут едем своим ходом в Падую. Это тоже интересный город и там тоже есть что посмотреть! Мы заблудились и поэтому посмотрели жизнь города « изнутри» , а не с туристической тропы, увидели значительно больше, чем планировали. Наконец-то попали в храм Антония Падуанского. Впечатляет!
Что мне нравится в турах через Венгрию, что все заканчивается венгерскими термальными купальнями. В этом туре – это Мишкольц-Тапольце. Пещерная купальня, очень красивая, но на улице похолодало, а температура в купальне еще летняя. Откровенно мерзнем всей группой. В итоге, многие уходят раньше. Но все равно прикольно! А какие красивые лотосы цветут в парке!
Жаль, но все хорошее быстро заканчивается и наш тур тоже. 10 дней пролетели, как один. Транзитный отель и мы во Львове!
Хотим пожелать в этом туре вернуть Венецию в стоимость тура. Дело не в цене. Ваше качество – вот ваша визитная карточка. Кто хочет, тот поедет и за большую стоимость.
Надеемся в следующем году с вашей помощью попасть в Швейцарию!
Ну ось, минув рік і ми знову не сиділи на місці і захотілося нам подивитися на стареньку Європу. Рік тому їздили у тур «Елегантний Париж». Цього року планували «Зоряний танець Франції та Швейцарії», але прочекавши все літо і двічі переносивши дату виїзду, сподіваючись, що все-таки тур відбудеться, за 2 тижні до виїзду стало зрозуміло, що ні. Оператор запропонував 3 варіанти на заміну. Цей «відхід» вже був нами обговорений і рішення прийшло само собою: їдемо знову (були у квітні 2013-го) до «Величого Риму». Залишилася якась «недоглянутість» після першого разу. Якось і раніше думалося, що треба було б ще разок, але були й інші принадні горизонти, а тут «пасьянс зійшовся».
Приїжджаємо до Львова, як до себе додому. Втретє таки їдемо, але таких збігів навіть ми не очікували. Те, що керівником групи буде Юра Горчевич, якось навіть не обговорювалося, само собою, зрозуміло, а хто ж ще? Але те, що поїдемо тим самим автобусом, що й рік тому до Парижа! З водіями та Юрою обіймалися, як родичі, які давно не бачилися. Радість, слово честі! Але ще один збіг здивував і поставив остаточну точку в правильності нашого вибору. Дорогою до угорського кордону всі автобуси заїжджають у кафе-ресторан «Про кей» на перекус та туалет. І ось, коли в ньому до нас назустріч вибігла Крістіна Михайляк, яка супроводжувала з торішнього туру до Парижа, стало зрозуміло, що ми їдемо в «правильному» напрямку. Все це ліричний відступ я пишу до того, що нам дуже подобається ця турфірма та люди, які в ній працюють. Ми багато їздили в різні автобусні тури країною та за її межами, але такої душевної атмосфери та такої чудової організації не бачили ніде більше.
Любимо Будапешт! Перший на шляху з України та який контраст! Чистота та гарні дороги! Ми вже гуляли своєю програмою. Для початку відвідали купальні, але не на перетині, а Рудаш. Чудово! Погода чудова, градусів 27 у вересні. Є де поніжитися на сонечку. Потім вирішили залишитися на будайському боці і піднятися нарешті на гору Геллерта. З третього відвідування Будапешта нарешті! Дуже приємний парк, нагулялися, надихалися і до автобуса.
Перша дегустація вин на Балатоні у прикуску з угорською юшкою та тушкованими реберцями. Всім відвідати обов'язково! По-перше, недорого, по-друге, після цілого дня в Будапешті, апетит "звірський" і це точно зайвим не буде. Так пройшов уже другий день.
На третій ми рухаємось у бік Італії і дорогою заїжджаємо в столицю Словенії-Любляну. Ось теж місто, де хочеться оселитися на пенсії. Тихий, спокійний, респектабельний.
Там ми замість оглядання карабкаємось на замкову гору. Мрячить дощ, а в Інтернеті було написано, що йти важко і довго, десь є фунікулер, але ми його не знайшли. А йти зовсім і недовго: місцеві жителі ходять на гору до парку гуляти із собачками. Чи не вірити Інтернету! Все пробувати самим!
Нагулявшись, обов'язково п'ємо смачну каву і їмо шалену (ніде більше такого не спробуєте) джибаніку. Це багатошаровий пиріг з яблуками, сиром, горіхами та ще безліччю начинок!
І далі у Флоренцію.
Ось тут і починаються всякі «сюрпризи». На огляд Флоренції з готелю приїхали автобусом. Оглядова екскурсія, яку раніше було включено у вартість туру, тепер стало платним. Ми вже були й у нас тверде бажання потрапити до галереї Уффіці. О 9-й ранку ми вже в черзі і через 1 годину і 20 хвилин, несподівано для самих себе, ми туди потрапляємо! Квитки можна забронювати і через Інтернет, це буде коштувати на 4 євро дорожче, зате бронь швидко змінюється в спеціальній касі на квиток і ви проходите без черги, але ми начиталися будь-якої дурості в мережі і не ризикнули, тому стояли в черзі. Треба сказати, що за словами досвідчених туристів, ми практично «не стояли». Люди чекають по 4-5 годин. Нам пощастило! Рекомендую всім! А ось факультатив у Пізу, який ми б взяли із задоволенням вдруге, не відбувся через те, що він мав проводитися громадським транспортом (міський автобус, електричка, бігом, а потім у зворотному порядку). І тут стає зрозумілим, чому тур коштує значно дешевше, ніж у благополучному 2013 році! Готелі всі добрі, але на чомусь треба економити! Тож гуляємо у Флоренції, благо, там є що подивитися!
Навіть у парк Мікеланджело на протилежному березі сходили погуляти, звідти чудові панорами!
Нас чекає Рим! Усі дороги ведуть туди. Тепер я це точно знаю! Я три роки мріяла туди повернутись! Саме Рим манить мене своєю красою та кількістю шедеврів на квадратний метр! І навіть той самий готель! Як собі на дачу.
Обов'язково йдіть у музеї Ватикану, якщо ви хоч трохи поціновувач мистецтва! Коли ще буде така можливість!
Беручи факультатив, пройдете без черги, самостійним мандрівникам доведеться постояти близько 3-х годин! Для нас було відкриттям, що вхід до собору Святого Петра не з території музеїв. Взагалі, зовсім в іншому місці. Ми думали, що, пройшовши музеї, плавно потрапимо до собору, але ні. Проте як не потрапити туди? Потрібно потрапити, тим більше, що черга зовсім невелика до металошукачів, лише 15 хвилин і ми знову в найграндіознішому соборі католицтва. Він вражає, він захоплює, його треба бачити! А найстійкішим рекомендуємо піднятися на купол, там ціла площа з кафешками, поштою та туалетами. Ось так, несподівано!
На другий день перебування в Римі група їде до Неаполя та Помпеї. Це пропускати не можна! Помпеї справляють незабутнє враження. Це не купка каміння! Це ціле велике місто! Який, до речі, існує й досі. Неаполь теж оригінальний, не схожий на всі інші міста! Взагалі, мабуть, жодне із запропонованих у турі міст, не схоже на інші. Тому все треба бачити на власні очі.
Шкода, часу, як завжди, мало! У Римі потрібно прожити щонайменше тиждень! Ну, нічого, запровадять безвізовий режим, ми вже тоді!
Після Риму, де 2 дні було просто літо: 26 та 30 градусів, їдемо до Сан-Марино, а там градусів 15 та зливи. І знову несподіванка: оглядова екскурсія у вигляді факультативу. Хто не був, всі пішли, а ми побігли до знайомої крамнички виконувати доручення доньки – купити сумку. Сумки там скрізь та які хочеш! І такі елегантні, якісні! У Флоренції простіше, як на мене. Сумок купили аж 2 та 2 ремені. Хвастаюся! Неможливо не купити шикарну шкіряну сумку за 33 євро та за 5 ремінь. Але промокли до нитки! Добре, що Юра всіх зібрав на дегустацію вин та лікерів, це нас зігріло трошки і розвеселяло. Щоправда, не всі напої варто там купувати, є місця, де це дешевше, але вино «Сльози Христа» та крем-лікер «Африка» не знайдете ніде. Це їхнє фірмове.
Ввечері, близько 9-ї години прибуваємо в Падую. Усі з мокрими ногами ходимо вечірньою
огляд. Щиро кажучи, це день найбільших розчарувань. Раніше Венеція була включена у вартість туру. Ми платили лише за кораблик і жили практично у центрі Падуї. Тепер Венецію пропонують за 45 євро і люди не беруть, але ніхто їм не пояснив, що якщо цей факультатив не візьмуть, то у Венецію самостійно вони не потрапляють, т. к. виїзд з Падуї (а живемо ми у передмісті) о 14 годині. З цього постає інше питання: навіщо треба було всю групу з мокрими ногами водити по вечірній оглядці? Чому не можна було перенести цю оглядку наступного ранку, розуміючи, що до Венеції ніхто не їде? Зрештою, група розділилася. Окремі, відчайдушні туристи, скооперувавшись беруть таксі за 120 євро і мчать після сніданку до Венеції. Там, прибуваючи з материкової частини на залізничний вокзал, вони сідають на вапаретто і пливуть до площі Сан Марко (це хвилин 40), звідти біжать у зворотному напрямку і знову на таксі повертаються в Падую. Розрахувати рух електричок практично неможливо. Гроші ті самі, але без екскурсії, кругом-бігом. Загалом ніякого задоволення. Венеція мала стати «вишнею на торті» і ми поїхали б туди ще раз із задоволенням! Але у зв'язку з тим, що факультатив не набрався, ми на міському автобусі 40 хвилин їдемо своїм ходом до Падуї. Це теж цікаве місто і там є що подивитися! Ми заблукали і тому подивилися життя міста «зсередини», а не з туристичного шляху, побачили значно більше, ніж планували. Нарешті потрапили до храму Антонія Падуанського. Вражає!
Що мені подобається в турах через Угорщину, що все закінчується угорськими термальними купальнями. У цьому турі це Мішкольц-Тапольце. Печерна купальня, дуже гарна, але на вулиці похолоднішало, а температура в купальні ще літня. Відверто мерзнемо всією групою. У результаті, багато хто йде раніше. Але все одно прикольно! А які гарні лотоси цвітуть у парку!
Шкода, але все хороше швидко закінчується і наш тур теж. 10 днів пролетіли як один. Транзитний готель і у Львові!
Хочемо побажати цього туру повернути Венецію у вартість туру. Справа не в ціні. Ваша якість – ось ваша візитна картка. Хто хоче, той поїде і за велику вартість.
Сподіваємося наступного року з вашою допомогою потрапити до Швейцарії!
