Продолжение. Начало здесь > > >
Немного передохнув в отеле, отправились в сторону Квиринальского холма.
От Эсквилинского обелиска возле Санта-Мария-Маджоре начинается длинная неширокая виа Агостина Депретиса, после пересечения с Виа Национале, переходящая потом в улицу « Четырёх фонтанов» .
Дорога ведёт по ещё одному холму Рима – Виминал. Хоть холм и высокий, но перепад высот тут небольшой. Площадь Пьяцца-дель-Виминале и Палаццо-дель-Виминале – историческое здание, где с 1925 года располагался Совет министров и Министерство внутренних дел Италии.
Площадь Четырёх фонтанов – это перекрёсток, причём довольно оживлённый, поэтому сделать спокойно фото этих самых фонтанов (488-1593 гг. ) проблематично. Фонтан Дианы выполнил Пьетро де Кортона, остальные три фонтана (Аньене, Тибра и Юноны) – Доменико Фонтана.
Там же находится церковь Сан-Карло алле Куатро Фонтане, Сан Карлино (церковь св. Карла у " четырёх фонтанов" ).
Выдающееся творение Франческо Борромини, постройки 1638-1677 гг. Главное достоинство этого великолепного сооружения – план и фасад здания, демонстрирующие основную идею стиля барокко: перетекание пространства. Двояко изогнутый фасад (сочетание выпуклых и вогнутых поверхностей) кажется не застывшей, а движущейся, набегающей волной.
Архитектура Боромини всегда опережало своё время, прямым линяям он предпочитал волнообразные, кругу – овал или эллипс...
...как потолок в этой церкви:
Замечателен примыкающий к церкви клуатр францисканского монастыря.
А через пару сотен метров церковь Сант-Андреа-аль-Квиринале (Sant’ Andrea al Quirinale), построенная его извечным соперником Бернини в (1658-1678). Это была последняя и самая любимая работа великого архитектора и скульптора. Причём за свою работу запросил только ежедневный свежий каравай, который пекли монахи.
Он тоже применил в планировке овальную форму:
Очень интересен овальный купол с забавными фигурами путти по арнаменту:
Улица идёт мимо парка и виллы Карла Альберто с монументом этому королю:
Виа Квиринале привела на верхушку Квиринала – самого высокого холма Древнего Рима.
Квиринальский дворец (1573-1583 гг) – это официальная резиденция президента Италии, до этого был резиденцией римских пап и королей Италии. Архитекторы Доменико Фонтана, капеллы по проектуКарло Мадерно. Во дворец можно попасть, но только в составе группы с экскурсоводом и по предварительной записи.
Какой колоритный охранник дворца:
К дворцу примыкают бывшие папские конюшни (скудерии) 18 века:
Сейчас там выставочный центр Scuderie del Quirinale с прекрасными экспозициями.
На площади перед дворцом установлен « Фонтан диоскуров» (1588), авторы братья Доменико и Джованни Фонтана.
На площадь перенесли античные статуи диоскуров Кастора и Поллукса. В 18 веке добавили египетский обелиск.
Внизу здание, где штаб-квартира банковской группы BNP Paribas.
От площади спускаемся вниз по улице « 24 мая» , оказывается, это дата вступление Италии в Первую мировую войну.
Лестница, ведущая в сады и палаццо Колонна, которые до сих пор принадлежат этой аристократической семье. Это целый комплекс из семи зданий, соединенными между собой мостиками над современными улицами.
По субботам в палаццо и сады проводятся платные экскурсии, в галереи прекрасная коллекция живописи и роскошные интерьеры. Вход в сады и палаццо платный.
А вот церковь Сан-Сильверстро-ин-Квиринале была почему-то закрыта. Церковь известна тем, что это было место встреч поэтессы и учёной Виттории Колонны и Микеланджелло. Виттория была единственная женщина, которую он любил.
Выходим к небольшой круглой площади Маньянаполи, перекрёсток нескольких улиц, откуда начинается виа Национале. Посредине пальма, легенда гласит, что это первое место, где в Риме высадили пальмы.
На площадь выходит северная часть сада при вилле Альдобрандини, вход свободный.
Сверху хорошо видна виа Национале:
Перед фвиллой апельсиновый сад с видами на башню Милиции и форум Траяна:
Средневековая башня Милицие (Torre delle Milizie, XIII век):
Хорошо видна и со стороны императорских форумов. Распространённая легенда, что именно с ее вершины Нерон любовался пожаром. На самом деле башня возникла веков через десять после Неронова пожара, да и Нерона тогда в Риме не было.
Перед башней одна церковь Святой Катерины Сиенской. Строительство нынешней церкви началось в 1608 году, по проекту Карло Мадерно, закончилось только в 1641 г.
Алтарная скульптурная композиция " Экстаз св. Екатерины" создана Мельхиоре Кафа в 1667 году и стала новым шедевром после " Экстаза св. Терезы" Бернини.
У подножия виллы находится ещё две церкви церковь.
Сант-Агата-деи-Готи (Sant’ Agata dei Goti), построеная в V в. готами, приверженцами арианского вероучения.
Это единственное религиозное сооружение готов в Риме, сохранившееся до наших дней. Новый фасад – XVIII век.
Крутая лестница ведёт к церкви Санти-Доменико-э-Систо (Santi Domenico e Sisto). Нынешний вид – середина XVII века.
Главный алтарь проектировал Бернини.
По его эскизам Антонио Раджи выполнил скульптурную группу под названием « Не прикасайся ко мне» :
От церкви видна Башня и палаццо Грилло (palazzo del Grillo), дворец эпохи рококо, чей владелец прославился тем, что из Башни (1223) расстреливал камнями из окна всех проходивших мимо евреев. Целиться было легко: по указу Павла IV Карафы, загнавшего иудеев в гетто, все они должны были носить желтые шапки. Когда ему запретили это делать, то он перешёл на шишки и фрукты.
Отсюда проход к рынку и форумам Трояна, но мы поворачиваем в другую сторону.
Палаццо Колонна другим своим фасадом выходит на виа Санти-Апостоло.
Церковь Санти Апостоло, встроенная в палаццо, раньше была церковью семьи Колонна. Существенно перестроена в 1714 году по проекту Франческо и Карло Фонтана.
При этом убрали великолепные фрески Мелоццо де Форли, часть из них в Пинакотеке Ватикана, часть – в Квиринальском дврце.
Первоначально в этой базилике находилась могила Микеланджелло, о чём напоминает барельеф в клуатре церкви.
Мощи апостолов Иакова Алфеева и Филиппа покоятся в крипте в собора по сей день.
Надгробие папы КлиментаXIV – первая работа Антонио Кановы в Риме.
Рядом Папский Григорианский университет, основанный в1551 г. Игнасио Лойолой и Франциском Борджа. Любопытно, что вплоть до 1970 года многие предметы преподавали на латыни.
Идём к фонтану Треви кинуть монетку. Уже темнеет по осеннему времени.
Пять лет назад застали фонтан в таком виде:
Современный фасад старинного средневекового Палаццо Поли в Риме спроектировал знаменитый архитектор Луиджи Ванвителли, построивший дворец в Казерте. А Никола Сальви и Пьетро Браччи на его фасаде создали настоящий шедевр. Фонтан был торжественно открыт Папой Климентом XIII в 1762 году.
Перед фонтаном Церковь св. Винченцо и Анастазио, современный фасад (1644-1650). Она интересна тем, что будучи домовой церковью расположенного рядом Квиринальского дворца, летней резиденции Папы в Риме, является хранительницей контейнеров с сердцами 25 Пап от Сикста V до Льва XIII.
В церкви захоронена княгиня Волконская, дружившая с А. С. Пушкиным и Н. В. Гоголем. Волконская снимала верхний этаж палаццо Полли. Церковь в 2002 году была передана Болгарской Православной церкви для совершения богослужений. Теперь православным можно поставить свечку перед иконами не нарушая обрядов.
Дальше к Испанской лестнице.
Прекрасный фонтан " Баркачча" (« Лодочка» ) 1627-1629 гг. , который спроектировал Пьетро Бернини, отец Джованни Лоренцо Бернини.
К Пьяццо дель Попполо вышли по виа Бабуино, названной так из-за фонтана со статуей божества Силена, которая была настолько безобразной и похожей на обезьяну, что горожане стали называть улицу таким образом.
Выходим на Пьяццо дель Попполо к церкви Санта-Мария-дель-Попполо, которая по числу шедевров, расположенных там, даст фору многим музеям мира. Её фасад не притягивает взгляды изощрённой отделкой или необычными формами, но за стенами скромного с виду здания скрываются уникальные сокровища.
Церковь была построена на месте захоронения императора Нерона, капеллы выкупались очень состоятельными римскими семьями, каждый привлекал для отделки великих мастеров.
В центре алтаря икона с изображением Девы Марии с младенцем с золотым фоном. В XIII веке эта икона была сюда перенесена из Латеранской Базилики. Легенда гласит, что икона была написана Евангелистом Лукой и является первым изображение Девы Марии.
Купол алтаря:
Капелла семьи банкира Киджи сейчас хорошо известна из-за фильма по книге Дэна Брауна « Ангелы и демоны» . Проектировал будущую усыпальницу богатого рода сам Рафаэль.
Луиджи де Паче (по рисункам Рафаэля) украсил купол капеллы мозаикой « Сотворение мира» .
В алтаре роспись маслом по камню " Рождение Девы Марии" Себастиано Дел Пьомбо.
Позже Бернини реконструировал капеллу по заказу другого представителя рода, кардинала Фабио Киджи, позже ставшего Папой Александром VII. Он автор и этой мозаики, которую Дэн Браун назвал " Дьявольская дыра" . В руках скелета фамильный герб рода Киджи.
Бернини и Лоринцетти авторы статуй пророков в капелле.
Капелла рода делла Ровере (Della Rovere). Она построена в конце XV века и расписана Пинтуриккьо (Pinturicchio) и его учениками.
Капелла Чибо – одна из красивейших в церкви. Выполненная по эскизам Карло Фонтана, богато украшенная драгоценными породами разноцветного мрамора. Алтарная картина Карло Мората, 1686 г.
Капелла Мелини:
Жуткая гробница архитектора Гислени, самим им спроектированная и построеная в 1670 году задва года до смерти. На надгробии надпись: " Смерть – символ жизни" .
Помпезный памятник принцессы Одескальки Киджи (1772):
Апсиду проектировал Браманте. Гробница кардинала делла Ровере, скульптор Сансовино.
Картины Караваджо находятся в небольшой капелле Черазо. Алтарная картина – работа Аннибале Карраччи (1601 г. ), который тогда считался ведущим художником Рима.
Здесь Караваджо впервые проявил себя как гениальный живописец, разрушающий прежние церковные каноны изображения святых. Несмотря на то, что картина Каррачи занимает центральное место над алтарём...
...она не выдерживала никакого сравнения с шедеврами Караваджо « Обращение на пути в Дамаск» (« Обращение Савла» )...
...и « Распятие апостола Петра» .
Церковь Санта-Мария-дель Попполо была достойным окончанием этого насыщенного впечатлениями дня.
На следующий день мы улетали домой, но полдня ещё погуляли по Риму.
Продолжение здесь > > >
Продовження. Початок тут >>>
Трохи перепочивши в готелі, вирушили в бік Квірінальського пагорба.
Від Есквілінського обеліска біля Санта-Марія-Маджоре починається довга неширока віа Агостіна Депретіса, після перетину з Віа Націоналі, перехідна потім на вулицю «Чотирьох фонтанів».
Дорога веде ще по одному пагорбу Риму - Вимінал. Хоч пагорб і високий, але перепад висот тут невеликий. Площа Пьяцца-дель-Вімінале і Палаццо-дель-Вімінале – історична будівля, де з 1925 року розташовувалась Рада міністрів та Міністерство внутрішніх справ Італії.
Площа Чотирьох фонтанів – це перехрестя, причому досить жваве, тому зробити спокійно фото цих самих фонтанів (488-1593 рр. ) проблематично. Фонтан Діани виконав П'єтро де Кортона, решта трьох фонтанів (Аньєні, Тибру та Юнони) – Доменіко Фонтану.
Там же знаходиться церква Сан-Карло алле Куатро Фонтане, Сан Карліно (церква св. Карла біля "чотирьох фонтанів").
Визначний витвір Франческо Борроміні, споруди 1638-1677 рр. Головна перевага цієї чудової споруди - план і фасад будівлі, що демонструють основну ідею стилю бароко: перетікання простору. Двояко вигнутий фасад (поєднання опуклих і увігнутих поверхонь) здається не застиглою, а рухомою хвилею, що набігає.
Архітектура Бороміні завжди випереджала свій час, прямим лініям він віддавав перевагу хвилеподібним, колу – овал або еліпс. . .
. . . як стеля у цій церкві:
Чудовий клуатр францисканського монастиря, що примикає до церкви.
А через пару сотень метрів церква Сант-Андреа-аль-Квірінале (Sant'Andrea al Quirinale), побудована його споконвічним суперником Берніні в (1658—1678). Це була остання і найулюбленіша робота великого архітектора та скульптора. Причому за свою роботу запросив лише щоденний свіжий коровай, який пекли ченці.
Він також застосував у плануванні овальну форму:
Дуже цікавий овальний купол із забавними фігурами путті по орнаменту:
Вулиця йде повз парк і вілли Карла Альберто з монументом цьому королю:
Віа Квірінале привела на верхівку Квіріналу – найвищого пагорба Стародавнього Риму.
Квіринальський палац (1573-1583 рр. ) – це офіційна резиденція президента Італії, до цього був резиденцією римських пап та королів Італії. Архітектори Доменіко Фонтану, капели за проектомКарло Мадерно. У палац можна потрапити, але тільки у складі групи з екскурсоводом і за попереднім записом.
Який колоритний охоронець палацу:
До палацу примикають колишні папські стайні (скудерії) 18 століття:
Зараз там виставковий центр Scuderie del Quirinale з чудовими експозиціями.
На площі перед палацом встановлено «Фонтан діоскурів» (1588), автори брати Доменіко та Джованні Фонтану.
На площу перенесли античні статуї діоскурів Кастора та Поллукса. У 18 столітті додали єгипетський обеліск.
Внизу будівля, де штаб-квартира банківської групи BNP Paribas.
Від площі спускаємося вниз вулицею «24 травня», виявляється, це дата вступу Італії в Першу світову війну.
Сходи, що ведуть до садів і палаццо Колона, які досі належать цій аристократичній родині. Це цілий комплекс із семи будівель, з'єднаних між собою містками над сучасними вулицями.
По суботах у палаццо та сади проводяться платні екскурсії, у галереї чудова колекція живопису та розкішні інтер'єри. Вхід у сади та палаццо платний.
А ось церква Сан-Сільверстро-ін-Квірінале була чомусь закрита. Церква відома тим, що це було місце зустрічей поетеси та вченої Вітторії Колони та Мікеланджелло. Вітторія була єдиною жінкою, яку він любив.
Виходимо до невеликої круглої площі Маньянаполі, перехрестя кількох вулиць, звідки починається віа Націоналі. Посередині пальма, легенда свідчить, що це перше місце, де в Римі висадили пальми.
На площу виходить північна частина саду при віллі Альдобрандіні, ¦вхід вільний.
Зверху добре видно віа Націоналі:
Перед фвіллою апельсиновий сад з видами на вежу Міліції та форум Траяна:
Середньовічна башта Міліція (Torre delle Milizie, XIII століття):
Добре видно і з боку імператорських форумів. Найпоширеніша легенда, що саме з її вершини Нерон милувався пожежею. Насправді вежа виникла століть через десять після Неронової пожежі, та й Нерона тоді в Римі не було.
Перед вежею одна церква Святої Катерини Сієнської. Будівництво нинішньої церкви почалося 1608 року, за проектом Карло Мадерно, закінчилося лише 1641 р.
Вівтарна скульптурна композиція "Екстаз св. Катерини" створена Мельхіоре Кафа в 1667 році і стала новим шедевром після "Екстазу св. Терези" Берніні.
У підніжжя вілли знаходиться ще дві церкви - церква.
Сант-Агата-деі-Готі (Sant'Agata dei Goti), побудована в V ст. готами, прихильниками аріанського віровчення.
Ця єдина релігійна споруда готова в Римі, що збереглася до наших днів. Новий фасад – XVIII століття.
Круті сходи ведуть до церкви Санті-Доменіко-е-Сісто (Santi Domenico e Sisto). Нинішній вигляд – середина XVII століття.
Головний вівтар проектував Берніні.
За його ескізами Антоніо Раджі виконав скульптурну групу під назвою «Не торкайся до мене»:
Від церкви видно Башту і палаццо Грилло (palazzo del Grillo), палац епохи рококо, чий власник прославився тим, що з Башти (1223) розстрілював камінням з вікна всіх євреїв, що проходили повз. Цілуватися було легко: за указом Павла IV Карафи, який загнав юдеїв у гетто, всі вони мали носити жовті шапки. Коли йому заборонили це робити, він перейшов на шишки і фрукти.
Звідси прохід до ринку та форумів Трояна, але ми повертаємо в інший бік.
Палаццо Колона іншим своїм фасадом виходить на віа Санті-Апостоло.
Церква Санті Апостоло, вбудована в палаццо, раніше була церквою сім'ї Колона. Істотно перебудовано в 1714 році за проектом Франческо і Карло Фонтану.
При цьому прибрали чудові фрески Мелоццо де Форлі, частина з них у Пінакотеку Ватикану, частина – у Квірінальському палаці.
Спочатку в цій базиліці була могила Мікеланджелло, про що нагадує барельєф у клуатрі церкви.
Мощі апостолів Якова Алфєєва і Пилипа спочивають у крипті собору до цього дня.
Надгробок папи КлиментаXIV – перша робота Антоніо Канови в Римі.
Поруч Папський Григоріанський університет, заснований в1551 р. Ігнасіо Лойолою та Франциском Борджа. Цікаво,
що аж до 1970 року багато предметів викладали латиною.
Йдемо до фонтану Треві кинути монетку. Вже темніє за осіннім часом.
П'ять років тому застали фонтан у такому вигляді:
Сучасний фасад старовинного середньовічного Палаццо Полі у Римі спроектував знаменитий архітектор Луїджі Ванвітеллі, який збудував палац у Казерті. А Нікола Сальві та П'єтро Браччі на його фасаді створили справжній шедевр. Фонтан був урочисто відкритий Папою Климентом XIII у 1762 році.
Перед фонтаном Церква св. Вінченцо та Анастазіо, сучасний фасад (1644-1650). Вона цікава тим, що будучи домовою церквою розташованого поруч Квіринальського палацу, літньої резиденції Папи в Римі,
є хранителькою контейнерів із серцями 25 Пап від Сіксту V до Лева XIII.
У церкві похована княгиня Волконська, яка дружила з А. С. Пушкіним і Н. В. Гоголем. Волконська знімала верхній поверх палаццо Поллі. Церква у 2002 році була передана Болгарській Православній Церкві для здійснення богослужінь. Тепер православним можна поставити свічку перед іконами не порушуючи обрядів.
Далі до Іспанських сходів.
Прекрасний фонтан "Баркачча" («Човник») 1627-1629 рр. , який спроектував П'єтро Берніні, батько Джованні Лоренцо Берніні.
До Пьяццо дель Попполо вийшли по віа Бабуїно, названої так через фонтан зі статуєю божества Силена, яка була настільки потворною і схожою на мавпу, що городяни стали називати вулицю таким чином.
Виходимо на П'яццо дель Попполо до церкви Санта-Марія-дель-Попполо, яка за кількістю шедеврів, розташованих там, дасть фору багатьом музеям світу. Її фасад не притягує погляди витонченою обробкою або незвичайними формами, але за стінами скромного вигляду будівлі ховаються унікальні скарби.
Церква була побудована на місці поховання імператора Нерона, капели викуповувалися дуже заможними римськими сім'ями, кожен залучав для оздоблення великих майстрів.
У центрі вівтаря ікона із зображенням Діви Марії з немовлям із золотим фоном. У XIII столітті ця ікона сюди була перенесена з Латеранської Базиліки. Легенда свідчить, що ікона була написана Євангелістом Лукою і є першим зображенням Діви Марії.
Купол вівтаря:
Капела сім'ї банкіра Кіджі зараз добре відома через фільм за книгою Дена Брауна «Ангели і демони». Проектував майбутню усипальницю багатого роду сам Рафаель.
Луїджі де Паче (за малюнками Рафаеля) прикрасив купол капели мозаїкою «Створення світу».
У вівтарі розпис олією по каменю "Народження Діви Марії" Себастіано Дел Пьомбо.
Пізніше Берніні реконструював капелу на замовлення іншого представника роду, кардинала Фабіо Кіджі, який пізніше став Папою Олександром VII. Він автор і цієї мозаїки, яку Ден Браун назвав "Диявольська дірка". У руках кістяка сімейний герб роду Кіджі.
Берніні та Лорінцетті автори статуй пророків у капелі.
Капела роду делла Ровере (Della Rovere). Вона побудована наприкінці XV століття і розписана Пінтуріккьо (Pinturicchio) та його учнями.
Капелла Чібо – одна з найкрасивіших у церкві. Виконана за ескізами Карло Фонтану, багато прикрашена дорогоцінними породами різнокольорового мармуру. Вівтарна картина Карло Мората, 1686
Капела Меліні:
Жахлива гробниця архітектора Гіслені, самим ним спроектована і побудована в 1670 році за два роки до смерті. На надгробку напис: "Смерть - символ життя".
Помпезний пам'ятник принцеси Одескальки Кіджі (1772):
Апсіду проектував Браманте. Гробниця кардинала делла Ровере, скульптор Сансовіно.
Картини Караваджо знаходяться у невеликій капелі Черазо.
Вівтарна картина - робота Анібале Карраччі (1601), який тоді вважався провідним художником Риму.
Тут Караваджо вперше виявив себе як геніальний живописець, який руйнує колишні церковні канони зображення святих. Незважаючи на те, що Каррачі займає центральне місце над вівтарем. . .
. . . вона не витримувала жодного порівняння з шедеврами Караваджо «Звернення на шляху до Дамаску» («Звернення Савла»). . .
. . . та «Розп'яття апостола Петра».
Церква Санта-Марія-дель Попполо була гідним закінченням цього насиченого враженнями дня.
Наступного дня ми відлітали додому, але півдня ще погуляли Римом.
Продовження тут >>>
