Лихтенштейн, занимающий шестое место в списке самых малых стран мира, примостился между Рейном (западная граница) и Альпами. Княжество находится в отрогах хребта Ретикон (Ретийские Альпы), не столь гористая как Австрия и Швейцария: самая высокая точка - гора Граушпиц (2 599 м). Климат умеренный, осадков 700-1200 мм в год, зимой здесь бывают обильные снегопады и морозы, но лето тёплое, температура достигает 28 град. С. Четверть территории покрыто лесами (ель, бук, дуб), в горах - альпийские и субальпийские луга. Протяжённость с севера на юг – 28 км, с востока на запад – 10 км, площадь страны 160 км; . В административном отношении территория Лихтенштейна делится на два исторических округа - Верхний Лихтенштейн (Оберланд) с центром в городе Вадуц и Нижний Лихтенштейн (Ундерланд) с центром в городе Шелленберг. Округа состоят из общин (коммун). В составе княжества 11 коммун.
Мы нанесли этому крошечному «экзотическому» государству, затерявшемуся в альпийских горах, краткий визит на пути из Швейцарии в Австрию. Страна удобно расположилась между этими альпийскими странами и испытывала на протяжении своей истории влияние соседей.
Вначале заехали в столицу княжества город Вадуц. С горы приветствует нас замок Вадуц, построенный в XII веке, с 1938 г. - резиденция князя, закрыт для широкого доступа.
Гид знакомит нас с историей этого маленького государства. Государство Лихтенштейн было образовано в 1719 г. До этого в пределах герцогства Швабия на территории нынешнего Лихтенштейна находились феодальные владения Шелленберг и Вадуц, вошедшие затем в состав Священной Римской империи. В 1507 г. император Максимилиан предоставил Вадуцу особые права и привилегии, включая суверенитет и сбор налогов. Эти права были переданы австрийскому семейству Лихтенштейнов.
Род Лихтенштейнов очень хотел получить место в Рейхстаге Священной Римской империи. Для этого он должен был владеть землями, сюзереном которых был бы сам император. Ради этого Ханс-Адам I приобрёл у обедневших владельцев Хоэнемса два крохотных феода на границе со Швейцарией - Шелленберг (в 1699 г. ) и Вадуц (в 1712 г. ). У этих земель был необходимый правовой статус. Благодаря содействию Евгения Савойского (приходившегося князю Лихтенштейну сватом) в 1719 г. император признал главу семейства, Антона Флориана, князем суверенного достоинства. Так появилось княжество Лихтенштейн.
С 1815 по 1866 год Лихтенштейн входил в состав Германского союза, причём в 1860 г. Лихтенштейны стали наследственными членами верхней палаты австрийского парламента, а в 1866 г. , при Иоганне II Лихтенштейне (1840—1929), княжество обрело независимость. В австро-прусской войне 1866 г. Лихтенштейн выступал в качестве союзника Австрии, в 1868 г. , после распада Германского союза, Лихтенштейн распустил свою армию, состоявшую из 80 мужчин и объявил о своем постоянном нейтралитете, который почитался во время обеих мировых войн и до сих пор является одним из немногих государств в мире не имеющем вооружённых сил. Защитой правопорядка занимается полиция в составе 120 человек - 83 служащих и 37 представителей гражданского персонала. С 1876 по 1918 год имел тесные связи с Австро-Венгрией.
После Первой мировой войны Лихтенштейн расторг договор с ослабевшей в результате поражения Австрией и переориентировался на Швейцарию: в 1921 г. было подписано соглашение о торговле и почтовой службе, в 1924 г. заключён таможенный союз. С тех пор валютой Лихтенштейна является швейцарский франк. С 1919 г. Швейцария представляет дипломатические и консульские интересы Лихтенштейна за рубежом.
Население Лихтенштейна на 1 января 2009 г. составляло 3.360 человек, средняя плотность населения около 220 человек на км² . Предками этого народа являлись племена ретов и германцев (алеманов). Большая часть жителей - лихтенштейнцы (алеманы). Официальный язык - немецкий, в быту - алеманский диалект немецкого языка. Большинство верующих (76 %) исповедуют католицизм, протестантов - около 7 % населения. Средняя продолжительность жизни: мужчин — 76.6 лет, женщин — 83.5 года (2009). ВВП на душу населения – 14.000 $.
Начинаем наше знакомство с площади возле Ратуши. Рядом расположены скульптурная композиция из трёх лошадей, напротив – скамеечка под деревом, у которой размещён национальный флаг, на фоне которого мы дружно фотографируемся.
Вблизи находится сувенирный магазин, который мы также подвергаем атаке, раскупая местные сувениры, главным образом, магнитики на холодильник и наборы почтовых марок (почти 1/10 часть доходов стране приносит продажа почтовых марок). К нашему приятному удивлению, продавцы немного понимают и говорят по-русски.
Возможно, это благодаря нашему бывшему соотечественнику, а теперь гражданину Лихтенштейна, барону Фальц-Фейну, племяннику основателя нашего заповедника «Аскания-Нова».
Известный меценат, барон Эдуард фон Фальц-Фейн, (род. 14 сентября 1912 г. в селе Гавриловка, Херсонской губернии, Российская империя) - общественный деятель Лихтенштейна. Он является потомком двух известных в российской истории родов - Епанчиных (по материнской линии) и Фальц-Фейнов. Всю свою жизнь он посвятил собиранию произведений искусства, вывезенных во время революции и гражданской войны из России, с тем, чтобы вернуть их на родину. Благодаря его усилиям, страна вновь обрела многие бесценные сокровища. Среди них, в частности, ценнейший персидский ковер, подаренный императору Николаю II, на котором вытканы портреты всех членов царской семьи. Фальц-Фейн поддерживает тесные связи с соотечественниками. В последние годы он является внештатным корреспондентом агентства ИТАР-ТАСС в Лихтенштейне. В день 95-летнего юбилея, в его резиденции "Аскания Нова" ему была вручена российская медаль Пушкина за большой вклад в сближение и взаимообогащение культур наций и народностей.
Ему было всего пять, когда его семья в “одних рубашках” навсегда покинула свое родовое имение на юге России. Он стал королем сувениров в княжестве Лихтенштейн и большую часть своих доходов обращал на содержание заброшенных русских могил за границей, на возвращение в Россию утраченных сокровищ и восстановление православных церквей. По соседству со средневековым княжеским замком в Лихтенштейне утопает в зелени вилла с дворянскими гербами на кованых воротах. Туристы из его бывшей родины едут сюда без всякого приглашения и барон охотно пускает к себе гостей.
За окнами парадной столовой — панорама альпийских гор, а внутри — русские картины, бюсты царей, золотые канделябры с двуглавыми орлами. Наглядный пример того, как можно всю жизнь безбедно прожить в благополучной стране, а в душе тосковать по своей родине.
Гуляем по центральной улице столицы, проходим мимо почты, отсюда можно отправить открытку с маркой Лихтенштейна, которая ценится филателистами.
Город красивый, в нём много цветов, окружен утопающими в зелени горами.
Рядом со старыми зданиями находятся современные сооружения.
Дома столичных жителей выглядятухоженными, благоустроенными.
Бросаем последний взгляд на стольный град.
Едем к австрийской границе мимо ухоженных виноградников и полей крохотной страны, её маленьких городков.
Лихтенштейн - процветающая индустриальная страна с развитым сектором финансовых услуг и высоким уровнем жизни (ВВП Лихтенштейна в 2007 г. составил 4.16 млрд. $, ВВП на душу населения - 118 тыс. $ (1-е место в мире). Стать гражданином столь благополучной страны почти невозможно, т. к. гражданство нельзя купить. Даже будучи супругой (супругом) гражданина Лихтенштейна и прожив долгие годы в нём, гражданство не получишь – гражданами могут стать только совместные дети, родившиеся здесь.
Несмотря на свою многовековую историю, Лихтенштейн производит впечатление очень современного государства. Это процветающая индустриальная страна с развитым сектором финансовых услуг и высоким уровнем жизни. Главная отрасль экономики — обрабатывающая промышленность: металлообработка, точное приборостроение, оптика, производство вакуумной техники, электронных систем, микропроцессоров. Основу промышленности составляет точное машино- и приборостроение. Крупнейшими фирмами являются «Hilti AG» (крепёжное, малогабаритное строительное оборудование с автономным питанием) и «Balzers AG» (сверхглубоковакуумная техника для оптической, микроэлектронной и микропроцессорной промышленности). Промышленность почти полностью ориентирована на экспорт. Значительное место занимают пищевкусовая (в частности производство консервов и вин), текстильная, керамическая и фармацевтическая промышленность. Страна полностью обеспечивает работой своих граждан и ещё 3.5 тыс. человек приезжают ежедневно в неё на работу с Австрии, Германии, Швейцарии.
Мы покидаем княжество, впереди Фельдкирх - "ворота в Лихтенштейн" на австрийской стороне границы.
Ліхтенштейн, що займає шосте місце у списку найменших країн світу, примостився між Рейном (західний кордон) та Альпами. Князівство знаходиться у відрогах хребта Ретікон (Ретійські Альпи), не настільки гориста як Австрія та Швейцарія: найвища точка - гора Граушпіц (2599 м). Клімат помірний, опадів 700-1200 мм на рік, взимку тут бувають рясні снігопади та морози, але літо тепле, температура сягає 28 град. С. Чверть території покрито лісами (ялина, бук, дуб), у горах - альпійські та субальпійські луки. Протяжність із півночі на південь – 28 км, зі сходу на захід – 10 км, площа країни 160 км; В адміністративному відношенні територія Ліхтенштейну ділиться на два історичні округи - Верхній Ліхтенштейн (Оберланд) із центром у місті Вадуц та Нижній Ліхтенштейн (Ундерланд) із центром у місті Шелленберг. Округи складаються з громад (комун). У складі князівства 11 комун.
Ми завдали цій крихітній «екзотичній» державі, яка загубилася в альпійських горах, короткий візит на шляху зі Швейцарії до Австрії. Країна зручно розташувалася між цими альпійськими країнами і зазнавала протягом своєї історії впливу сусідів.
Спочатку заїхали до столиці князівства місто Вадуц. З гори вітає нас замок Вадуц, збудований у XII столітті, з 1938 р. – резиденція князя, закрита для широкого доступу.
Гід знайомить нас із історією цієї маленької держави. Держава Ліхтенштейн була утворена в 1719 р. До цього в межах герцогства Швабія на території нинішнього Ліхтенштейна знаходилися феодальні володіння Шелленберг і Вадуц, які потім увійшли до складу Священної Римської імперії. У 1507 р. імператор Максиміліан надав Вадуцу особливі права та привілеї, включаючи суверенітет та збір податків. Ці права були передані австрійському сімейству Ліхтенштейнів.
Рід Ліхтенштейнів дуже хотів отримати місце у Рейхстазі Священної Римської імперії. І тому він мав володіти землями, сюзереном яких був сам імператор. Заради цього Ханс-Адам I придбав у збіднілих власників Хоенемса два крихітних феоди на кордоні зі Швейцарією - Шелленберг (1699) і Вадуц (1712). Ці землі мали необхідний правовий статус. Завдяки сприянню Євгена Савойського (припадав князю Ліхтенштейну сватом) в 1719 р. імператор визнав главу сімейства, Антона Флоріана, князем суверенної гідності. Так виникло князівство Ліхтенштейн.
З 1815 по 1866 Ліхтенштейн входив до складу Німецького союзу, причому в 1860 р. Ліхтенштейни стали спадковими членами верхньої палати австрійського парламенту, а в 1866 р. , при Йоганні II Ліхтенштейні (1840-1929). В австро-прусській війні 1866 р. Ліхтенштейн виступав як союзник Австрії, в 1868 р. , після розпаду Німецького союзу, Ліхтенштейн розпустив свою армію, що складалася з 80 чоловіків і оголосив про свій постійний нейтралітет, який шанувався під час обох досі є однією з небагатьох держав у світі, що не має збройних сил. Захистом правопорядку займається поліція у складі 120 осіб - 83 службовці та 37 представників цивільного персоналу. З 1876 по 1918 мав тісні зв'язки з Австро-Угорщиною.
Після Першої світової війни Ліхтенштейн розірвав договір із ослаблою внаслідок поразки Австрією і переорієнтувався на Швейцарію: у 1921 р. було підписано угоду про торгівлю та поштову службу, у 1924 р. укладено митний союз. З того часу валютою Ліхтенштейну є швейцарський франк. З 1919 р. Швейцарія представляє дипломатичні та консульські інтереси Ліхтенштейна за кордоном.
Населення Ліхтенштейну на 1 січня 2009 р. складало 3.360 осіб, середня густота населення близько 220 осіб на км² . Предками цього народу були племена ретів та германців (алеманів). Більшість жителів - ліхтенштейнці (алемани). Офіційна мова – німецька, у побуті – алеманський діалект німецької мови. Більшість віруючих (76%) сповідують католицизм, протестантів – близько 7% населення. Середня тривалість життя: чоловіків – 76.6 років, жінок – 83.5 року (2009). ВВП душу населення – 14.000 $.
Починаємо наше знайомство із площі біля Ратуші. Поруч розташовані скульптурна композиція з трьох коней, навпроти – лавочки під деревом, біля якої розміщено національний прапор, на тлі якого ми дружно фотографуємось.
Поблизу знаходиться сувенірний магазин, який ми також атакуємо, розкуповуючи місцеві сувеніри, головним чином, магнітики на холодильник та набори поштових марок (майже 1/10 частина доходів країні приносить продаж поштових марок). На наш приємний подив, продавці трохи розуміють і говорять російською.
Можливо, це завдяки нашому колишньому співвітчизнику, а тепер громадянинові Ліхтенштейну, барону Фальц-Фейну, племіннику засновника нашого заповідника «Асканія-Нова».
Відомий меценат, барон Едуард фон Фальц-Фейн (нар. 14 вересня 1912 р. в селі Гаврилівка, Херсонській губернії, Російська імперія) - громадський діяч Ліхтенштейна. Він є нащадком двох відомих у російській історії пологів - Епанчіних (по материнській лінії) та Фальц-Фейнів. Все своє життя він присвятив збиранню творів мистецтва, вивезених під час революції та громадянської війни з Росії, для того, щоб повернути їх на батьківщину. Завдяки його зусиллям, країна знову набула багатьох безцінних скарбів. Серед них, зокрема, найцінніший перський килим, подарований імператору Миколі II, на якому виткано портрети всіх членів царської сім'ї. Фальц-Фейн підтримує тісні зв'язки із співвітчизниками. В останні роки він є позаштатним кореспондентом агентства ІТАР-ТАРС у Ліхтенштейні. У день 95-річного ювілею, в його резиденції "Асканія Нова" йому було вручено російську медаль Пушкіна за великий внесок у зближення та взаємозбагачення культур націй та народностей.
Йому було лише п'ять, коли його сім'я в "одних сорочках" назавжди покинула свій родовий маєток на півдні Росії. Він став королем сувенірів у князівстві Ліхтенштейн і більшу частину своїх доходів звертав на утримання занедбаних російських могил за кордоном, на повернення в Росію втрачених скарбів та відновлення православних церков. По сусідству із середньовічним князівським замком у Ліхтенштейні потопає у зелені вілла з дворянськими гербами на кованих воротах. Туристи з його колишньої батьківщини їдуть сюди без жодного запрошення, і барон охоче пускає гостей.
За вікнами парадної їдальні — панорама альпійських гір, а всередині — російські картини, погруддя царів, золоті канделябри з двоголовими орлами. Наочний приклад того, як можна все життя безбідно прожити в благополучній країні, а в душі сумувати за своєю батьківщиною.
Гуляємо центральною вулицею столиці, проходимо повз пошту, звідси можна відправити листівку з маркою Ліхтенштейна, яка цінується філателістами.
Місто гарне, в ньому багато квітів, оточене горами, що потопають у зелені.
Поряд зі старими будинками знаходяться сучасні споруди.
Будинки столичних жителів виглядають доглянутими, упорядкованими.
Кидаємо останній погляд на стільний град.
Їдемо до австрійської кордону повз доглянуті виноградники і поля крихітної країни, її маленьких містечок.
Ліхтенштейн - процвітаюча індустріальна країна з розвиненим сектором фінансових послуг та високим рівнем життя (ВВП Ліхтенштейну в 2007 р. становив 4.16 млрд. $, ВВП на душу населення - 118 тис. $ (1-е місце у світі). Стати громадянином настільки благополучної країни майже неможливо, тому що громадянство не можна купити, навіть будучи дружиною громадянина Ліхтенштейна і проживши довгі роки в ньому, громадянство не отримаєш – громадянами можуть стати лише спільні діти, що народилися тут.
Незважаючи на свою багатовікову історію, Ліхтенштейн справляє враження дуже сучасної держави. Це процвітаюча індустріальна країна з розвиненим сектором фінансових послуг та високим рівнем життя. Головна галузь економіки — промисловість, що обробляє: металообробка, точне приладобудування, оптика, виробництво вакуумної техніки, електронних систем, мікропроцесорів. Основу промисловості становить точне машино- та приладобудування. Найбільшими фірмами є «Hilti AG» (кріпильне, малогабаритне будівельне обладнання з автономним живленням) та «Balzers AG» (надглибококовакуумна техніка для оптичної, мікроелектронної та мікропроцесорної промисловості). Промисловість майже повністю орієнтована експорту. Значне місце займають харчосмакова (зокрема виробництво консервів та вин), текстильна, керамічна та фармацевтична промисловість. Країна повністю забезпечує роботою своїх громадян і ще 3.5 тис. осіб приїжджають щодня до неї працювати з Австрії, Німеччини, Швейцарії.
Ми залишаємо князівство, попереду Фельдкірх - "ворота до Ліхтенштейну" на австрійській стороні кордону.