Из дальних странствий возвратясь И вот на горизонте замаячил долгожданный отпуск, а вместе с ним и вопрос: где его провести? Вариантов, на первый взгляд, много – а на самом деле, как в старом анекдоте « … У вас нет другого глобуса? » В общем, после семейного совета было решено снова полететь на Шри-Ланку, хотя и бывали там неоднократно. Не зря же легендарный путешественник Марко Поло назвал Цейлон самым прекрасным островом во всем мире. Да и друзей-сингалов пора навестить. Мы не будем подробно описывать потрясающую тропическую растительность, тёплый океан с бесконечными широкими песчаными пляжами и невероятные закаты. В этот раз предлагаем остановиться на практических советах для тех, кто хочет сделать эту поездку поистине незабываемой и ничего не упустить. Путеводитель, так сказать, по тропам изведанным и не очень. Буйволы на дорогах Для начала хочется отметить, что даже в сезон дождей земля (эта прикольная, красноватая почва) и песок высыхает очень быстро, и каждый день есть несколько часов для купания и прогулок. Но, в основном, дождей либо нет, либо они идут ночью. И не забывайте – что в первые день-два жестоко сгореть на солнце можно даже за полчаса, а загар ложится и через тучки… Если всё же такая неприятность случилась, то нужно купить алое-гель (не крем! ). Но, в принципе, благодаря своему уникальному географическому положению, остров дает возможность круглогодичного пляжного отдыха, потому что находится сразу в двух климатических зонах, отличающихся разными периодами сезонности. Во время дождей можно поехать на север, в Тринкомале, понаблюдать за огромными черепахами, понырять у рифа с аквалангом и, если повезёт, увидеть китов. Но не следует забывать, что это более 7 часов езды от аэропорта и вокруг, мягко говоря, слабо развита цивилизация. Да и к популярным туристическим местам придётся долго и утомительно добираться (ну, это при условии, что вы не воспользуетесь новой V. I. P. -услугой и не полетите на аэротакси или вертолёте, на котором это же расстояние можно преодолеть менее чем за час, правда, очень дорого). Поэтому, предлагаем остановиться на излюбленном месте многих туристов – Юго-западном побережье, на котором отправной точкой будем считать Бентоту. Итак, в основном, все летят через ОАЭ либо FlyDubai, либо Airarabia. На борту кормят только если это обговорили заранее и включили в стоимость билета, поэтому лучший вариант – бутерброды с собой (так вкуснее и не нужно платить несколько долларов за странный бургер с невкусной колбасой). Напитки: бутылка воды 0.5л. стоит 4 дирхама (3.75 за 1 $). Поэтому рекомендуем на пересадке в Шардже найти в DutyFree холодильник и там по 5 дирхам за штуку взять пару полуторалитровых баклажек такой же воды и попросить пакет. Просвечивать уже не будут и с ним спокойно можно пройти на борт. Вообще, магазинчик здесь на транзите слабенький и покупку парфюмов и прочих безпошлинных « радостей» лучше оставить на Коломбо и отовариться сразу после прилёта. Только сильно не задерживайтесь, чтобы Вас группа долго не ждала, планируйте покупки заранее. Если, всё-таки увлечётесь, то багаж нужно будет искать уже не на ленте, в центре зала, куда стаскивают к « ларьку» с сотрудниками всё не забранное. Кстати, на вылете тоже хороший магазин: после всех контролей поднимаетесь на второй этаж и сразу слева – удивительно, но там цены немного ниже, чем в следующем… Там же, немного дальше, по левую руку, есть неплохие отделы с чаем « Mlesna» (большой выбор, например, в деревянных коробочка по 100 грамм – 4 доллара, полукилограммовый мешочек чёрного – 20, ) и « Dilmah» (125 гр в ж/б – $ 5-6. Правда, такой же в фирменном отделе « Оделя» стоит порядка 300 рупий. ). В аэропорту, конечно, дорого, но зато суперароматно и не « левак» и хорошо для тех, кто решил перед отлётом « затариться под завязку» . Трансфер: можно сэкономить и воспользоваться групповым, тем более, что в условиях мирового экономического кризиса комфортабельный автобус будет заполнен менее, чем на половину. Но, при этом не забывайте о дорогах, вернее, о движении. Конечно, ям и колдобин нет ни на старых колониальных, ни на новой платной трассе. Последняя быстрая, но не длинная… Потом будут узкие дороги с тук-туками, коровами, буйволами, грузовиками и автобусами… И никто никогда и нигде не соблюдает ПДД: то есть – выезд на встречку, звук клаксона, мол, пропусти и буквально из-под капота уходящий транспорт на обочину – норма. При этом, никто не ругается и не возмущается. Понять, кто, куда и по какой полосе двигается – практически нереально. Вот и получается, что дорога менее 60 км из аэропорта в Бентоту может занять, если повезёт, – 2-2.5 часа. Плюс развоз туристов по отелям. В общем, может и есть смысл в индивидуальном трансфере. Добро пожаловать или будьте всё же осторожны! По сравнению с соседними городками Алютгамой, Берувеллой и т. д. , Бентота самый безопасный. Здесь меньше всего алкашей, нариков и шпаны. Кстати, любопытный факт – ланкийцы очень любят алкоголь и с гордостью утверждают, что по пьянству они вторые в мире, естественно, после славян. Но в последнее время, всё из-за того же кризиса, на остров стало ездить в разы меньше туристов, причём из всех стран, и поэтому нужно быть очень осторожными. Если выйти на пляж из отеля « БентотаБич» и пойти направо, то через 35-40 минут можно дойти крайней точки косы, где одноименная река Бентота впадает в океан. Там же на вершину маленькой, но живописной горы, которая находится в самом конце пути, ведёт лестница, проложенная среди живописной растительности. Наверху – небольшой буддистский храм, пещеры для медитаций, сад и т. д. В прошлые разы кульминация прогулки с шикарными видами с разных сторон вершины, отдых там и общение с добродушным монахом, доставляли удовольствие. Но в этот раз… Пока шли, к нам пристроился местный, хотя он шёл на расстоянии, было видно, что за нами. От самого отеля нас сопровождала очень разумная и забавная собачка – среднего размера, белая с чёрными и рыжими пятнами. Она каждый день приходит к « БентотаБич» - туристы её подкармливают, дают пресную водичку. Она любит играть в песке, смотреть на океан и купаться. Побалуйте её, если встретите, принесите из ресторана сосиски… Так вот, далее – рядом с горой находится недавно построенная вертолётная площадка (собственно, отсюда можно и полететь куда угодно, но очень дорого… ), но это не добавило оптимизма. Откуда-то из зарослей вылезли ещё двое и пока мы фотографировались на живописных камнях, торчащих из океана, они копались на мусорке возле площадки. Собачка же терпеливо нас ждала под скалой. Вдруг тот, который постарше и, видимо, то ли опытнее, то ли чуточку умнее, побежал в сторону – приглядевшись, мы заметили, как двое его подельников с интересом разглядывают мину. В общем-то, ничего удивительно – на острове всего лишь несколько лет назад закончилась гражданская война. Пока аборигены были заняты находкой, мы поспешили к монаху, в надежде, что он проводит нас к лодкам, и мы по реке вернёмся в отель. Уже по дороге мы договорились добраться к причалу « БентотаБич» за 400 рупий (1 доллар – 133 рупии). Аюрведа для приезжих Кстати об отеле: он лучший на побережье. Четыре звезды лишь потому, что из-за вовремя не сделанного ремонта пятую сняли. Шикарная территория, которой нет равных – невероятное количество зелени, пальм, бурундуков… Не поленитесь взять в ресторане пару кусочков хлеба и покормите с рук этих забавных грызунов. Давайте по чуть-чуть – они будут брать лапками и тянуть на себя. На самом деле – эти полосатики называются пальмовыми белками. Но, будьте с ними осторожны – не оставляйте в сумках, пакетах или на лежаках еду – поверьте, они её учуют и растащат, а на вещах могут оставить зацепки от коготочков! Стоит отметит, что с одной стороны отеля – река, а прямо – океан. Все номера смотрят в сад, и потому проходящих поездов вообще не слышно. А питание – по разнообразию и вкусу просто супер! Да и выход в городок удобен (в отличие от нового отеля, который построен чуть дальше по косе. У него рецепшен находится на одной стороне реки, а здание на другой. И чтобы выйти на прогулку или шопинг, нужно либо полчаса обходить по берегу, либо ждать паром : -) И не путайте Bentota Beach Hotel и BentotaClub, который на много уровней ниже. Напротив Bentota Beach Hotel находится отель Aida Ayurveda – диапазон цен примерно такой, но иногда даже выше. Но… чтобы попасть к океану, нужно через « БентотаБич» идти на общий пляж. А вот если захотите отдохнуть на удобных лежаках на территории последнего, либо оставить там вещи под присмотром – будете платить. « Аида» привлекает людей тем, что это аюрведический отель. Как по мне, анализируя рассказы постояльцев, то они этим прикрываются, чтобы экономить на питании и не подавать « неправильную пищу» , к которой, почему-то относят и морепродукты. Здесь же предлагают дорогие массажи, а со стороны дороги вместо номеров находится одноименный ювелирный магазин, в который привозят туристов. Это о чём-то говорит? И о массаже. Как на наш взгляд, то обильное открытие аля-аюрведических центров, отелей и предложение « настоящих» массажей в гостиницах – чистой воды бизнес, не приносящий реального оздоровления. Возвращаясь к нашим друзьям из « аюрведического отеля « Aida» , то они радовались, что за 60 долларов в день их « мяли» и иногда лили масло на лоб… Не спорю, лечь, расслабиться и медитировать под медленно текущее, тёплое ароматное масло на голову, прикольно. Можно попробовать разок за 20 долларов. Раньше было немного салонов. Самый раскрученный в этой окрестности - « Лагуна» . Хозяин, он же главврач, по пульсу определяет болезни человека. Но, по большому счёту, опытный врач и немного психолог, пока будет считать пульс, по вашему внешнему виду и паре наводящих вопросов и так скажет основные проблемы. А остальное « вытащит» во время разговора. В прошлую нашу поездку мы с ним долго торговались, и в результате за 12000 рупий нам, двоим, сделали следующие процедуры: лёгкий массаж, который быстро окончился, иглоукалывание (несколько в руки и в голову) и местная сауна. Последняя, по внешнему виду, напомнила средневековую инквизицию, только приятнее: лечь нужно было на деревянную решётку которая находилась на некотором расстоянии от нижнего яруса большого ящика, напоминающего гроб. Затем крышка закрывается так, что из специальных прорезей в верхней и нижней частях торчит только голова, и снизу начинает идти пар, разогревая всё тело. Очень, конечно, классно, но всё время внутренний голос не давал расслабиться – а вдруг температура поднимется и получится барбекю : -) После этих процедур врач попытался рассказать, что ходить сюда нужно минимум неделю, и мы поехали на тут-туке за 100 рупий в отель. Примерный ценник на процедуры за 6 дней – 280-350 долларов. Это оптом, так сказать, т. е. , в этом случае, каждый день несколько видов массажа, а в розницу дороже. . Так, например, тела – 40, голова – 20, лица – 20, травяная ванна – 20. В отеле – дороже. Резюмируя, отметим, что если вы были в Таиланде, и знаете, что такое настоящий массаж – сюда не стоит идти. Но, решать, конечно же, вам. Дуриан на десерт Кстати, когда выходите на пляж, то слева рядом с бич-боями стоит мусульманин Мухаммед с королевскими кокосами (ярко-жёлтого цвета – гораздо вкуснее зелёных). Они по 100 рупий и очень вкусные. Не забывайте, когда выпьете молоко – обязательно попросите его разбить кокос, чтобы съесть мякоть. Так вот ему можно заказывать любые фрукты. Цены может и не сильно будут отличаться от рыночных, но зато они будут гарантированно спелые и вкусные. Привезите ему чёрный натуральный шоколад для детей и передайте привет от Андрея и Иры. После этого будут хорошие скидки. Цены на фрукты зависят от сезона. Ананасы и красная папайя обалденно вкусные, но мы их не покупали, т. к. в отеле они были и на завтрак, и на ужин. Древесные яблоки (круглые, странного цвета) « никакие» , да и фреш из них такой же. Мангустины и рамбутаны – вкусные. Дракон-фрукт есть традиционный белый и необычный красный. Так вот, белые – вкуснее. Анода, знакомый нам по чаю саусеп, продаётся не везде. В межсезонье, например, два дракона и 5 мангустинов – 1600 рупий. Маленькие бананы стоят от 100 до 170 рупий за кг в зависимости от сорта. Красные бананчики, по утверждениям, самые вкусные, стоят, примерно 40-50 за штуку. Но особой разницы не чувствуется. Любопытно, что когда мы вместе с нашими друзьями присели за « сладкий стол» , то они некоторые фрукты посыпали смесью соли и перца. Вот такой местный колорит или, действительно, о вкусах не спорят… Стоит, конечно, попробовать знаменитый дуриан. Только сами не покупайте, т. к. есть большая вероятность нарваться на действительно вонючий и неспелый. Когда мы ездили с местным гидом, то по дороге среди куч этого « короля фруктов» мы смогли выбрать только с 7 раза. Причём, я по внешними виду так и не понял разницу, а дело в том, что недавно сорванный фрукт ещё не обладает таким « убойным ароматом» как тот, который « доходит» на прилавке. Нам его разделили на две половинки – самостоятельно это сделать не получится, потому что он весь в очень твёрдых острейших шипах, порезы от которых будут заживать долго и мучительно. Учитывая вес, его даже держать в руках больно. За 1-2 минуты привыкаешь к запаху и начинаешь с удовольствием кушать сочную мякоть, похожу по консистенции на повидло. Просто обдирал её пальцами и обкусывал с огромных косточек, которых в плоде несколько штук. Действительно, вкусно и необычно. Единственное, потом не очень приятная отрыжка, открытые окна в автомобиле и странно пахнущие руки. Кстати, как утверждают – это природный аналог виагры. Только на алкоголь не ложится – может быть летальный исход. Но поскольку компания у нас не пьющая в принципе, то плод съели весь! Кстати об алкоголе – его продают не во всех супермаркетах, а туристы хвалят местный красный ром. Бич-бои и блэк-маркет Стоит только выйти из отеля на пляж, как вас окружает куча бич-боев, которые будут предлагать любые экскурсии и поездки. Конечно, это намного дешевле, чем у принимающей стороны и бывает очень даже ничего. Но перед тем, как ехать – посмотрите автомобиль и чётко уточните все детали и цены. Дело в том, что на Шри-Ланке туристический бизнес в стадии развития, и потому экскурсии очень дорогие. В основном на минибусах и частных авто. Так, поездка в Коломбо и назад на шопинг в популярный магазин « Одель» обойдётся у « пляжных мальчиков» в 50 долларов (а у гида – 70-80). В « Одель» есть смысл поехать, если потратить на него 3-4 часа. Кстати, там при входе есть небольшой беспошлинный парфюмерный отдел с фирменными товарами. В центре первого этажа (между чайной лавкой « Дилма» и кафешкой – вкуснейшие кешью по 410 рупий за 100 грамм). По дороге можно проехать мимо Дома правительства, старых колониальных зданий и остановиться на Набережной. Ничего волшебного, но погулять и « отметиться» стоит. Мало кто знает, что официальная столица называется Шри-Джаяварденепура-Котте. Население там всего около 40 тысяч и как главный город она « не состоялась» , поэтому фактической столицей называют Коломбо. Также неплохие вещи известных брендов, а также просто качественный хлопок по низким ценам можно купить на « БлэкМаркете» . Из отеля – налево через мост, затем на перекрёстке направо, проходите ж/д пути и внимательно ищите с левой стороны небольшой магазинчик именно с закрытыми прозрачными дверьми и обилием футболок и рубашек – это рай « Поло» и « Лакосте» . Чтобы наверняка понять, что вы на месте, там хозяин небольшого роста по виду ущербный, но прикольный мужичок. Увидев нас, он вспомнил, обрадовался и хвастливо на ломанном русском рассказал, как налаживает связи с бангкокским « блэкмаркетом» . Здесь классную мужскую (есть и женские) вещь можно взять от 500 до 1500 рупий (супер-качество Polo). Здесь же шикарные платки и шарфики из шёлка и пашмины. Между прочим, у этих же ребят можно поменять доллары выгоднее, чем в банке. Главное, когда идёте по городку следите, чтобы за вами не увязался « помогальщик» . Сначала будут все, от бомжей до обычных ланкийцев предлагать « посмотреть мой магазин» , « купить недорого, фрукты, сувениры» и т. д. Потом « хелпер» будет идти за вами на расстоянии, но как только вы на чём-то задержите взгляд, он тут же подаст знак торговцу и цена будет завышена. Ведь это он, якобы, привёл клиента и накрутка его… В общем, с ними не общайтесь, не отвечайте, делайте вид, что не поняли и хитростью избавляйтесь. Постойте, пофотографируйтесь, ходите бессмысленно кругами. По поводу подарков – для ланкийца главное внимание белого человека. И дарить нужно то, что они любят, и чего у них нет. А это – настоящий чёрный шоколад (у них производят и продают в основном соевый), конфеты, семечки, русская или украинская (« Немиров» , особенно с перцем, в почёте) водка. А вот если вы не первый раз – привезите знакомым разборной мангал. Мы, кроме этого списка, взяли с собой в сумке-холодильнике ещё и домашнюю колбасу – пошла на ура! А вот сало местные расценили, как « сырой продукт» стали поджаривать до состояния « бекона» . Просят местные и красную икру, но многие, открыв баночку, есть не решаются, полагая, что это тоже « сырой» деликатес… Бриллианты и специи Вернёмся к экскурсиям: наверняка все гиды будут умолять « просто посмотреть» ювелирный: вы разбираетесь в дорогих камнях или, возможно, напечатанный под пальмами сертификат внушает доверие… Каждый тук-тукер будет « случайно» проезжать мимо « ювелирки» . Как пример, приведу слова одного бич-боя – « По итогам года получил свои проценты за потраченные туристами деньги в ювелирные магазинах и купил себе неплохую гибридную « японку» … Кстати, машины у них очень дорогие из-за высоких налогов. Например, трёхлетний микроавтобус « Тойота» не в самой лучшей комплектации стоит, примерно, 68 тысяч долларов. И это несмотря на то, что « металл долго не живёт» и подвергается коррозии из-за повышенной влажности и близости солёного океана. (Живёт Расика Фернандо в Берувелле и если нужна будет помощь, независимо от территориального местонахождения, или надёжный человек с автомобилем – мы с удовольствием дадим его телефон). Но вернёмся к украшениям. Вывод: чтобы не было соблазнов, то лучше и не заходить туда – изделия-то на самом деле красивые, а вот по качеству бывают вопросы. Рекомендую заехать к шахте и посмотреть, как добывают лунный камень. Но в конце, опять же, выход через магазин… Для экстремалов – возьмите куриное мясо или рыбу и по пути попросите притормозить возле любого небольшого озера или реки. Выйдите и присмотритесь – у берега в густой траве наверняка увидите торчащие головы варанов. Бросьте мясо ближе к берегу и они как попрут – попадаются особи и до полутора метров. Это, кстати, развенчает миф о том, что они травоядные… Кстати, они и по деревьям лазят. Обязательно покатайтесь на лодочке по реке Бентота. Масса положительных впечатлений. Пусть обязательно подвезут к тому месту, где река впадает в океан. Стоит это на двоих 2000 рупий. Всё, что выше – накрутки. Можете сами найти причал либо возле моста, либо в городке спросите. Не верьте гидам, что увидите кучу змей, варанов или крокодилов – это дело случая. В прошлый раз мы встречали больших варанов, а в этот раз всего пару маленьких крокодильчиков и какую-то прикольную здоровенную лягушку. Друзья, правда, змей видели. Только перед прогулкой уточните, когда сброс в реку отходов из очистных сооружений местного ликёроводочного заводика. Если плавать в это время, то тропических гадов точно не встретите, зато надышитесь сивушным ароматом. Вдоль дорог сотни « Садов специй» и с кем бы вы ни ехали, будут рассказывать, что только « этот настоящий» . Разница лишь в площади. Интересно посмотреть и послушать как что растёт и что от чего помогает. Покупать не стоит – цена завышена на 200-300 процентов. Пример самой дешёвой продукции – палочки корицы (по сути – высушенная кора). В садах, в среднем, 350-400 рупий, в любом магазине хорошо упакованные (т. е. , можно долго хранить) – 120-150. По поводу чудо-крема для депиляции. Стоит дорого, а помогает только « тестовый» - баночка маленькая, расход большой, а волосы всё равно потом растут. Также самостоятельно рекомендуем поехать на черепашью ферму. Выходите из отеля и попадаете в « лапы банды тут-тукеров» . Они будут ломить двойную цену. Договоритесь 400, ну, максимум, 500 рупии туда и назад с ожиданием. Если нет – выходите на дорогу и вам ехать направо. По дороге увидите до сих пор не ликвидированные последствия цунами и слева большой памятник погибшим от стихии… Билет на ферму – 500 рупий с человека, но там очень интересно (главное, чтобы тук-тук ждал). Можно подержать и однодневных черепашек « горстью» и взять здоровенную в руки. Также самостоятельно рекомендуем поехать в буддийский храм. Перед ним стоит здоровенная статуя Будды, которая ещё несколько лет назад была самая большая в мире. Изюминка экскурсии: нужно зайти в дверь в основании статуи, и уже под ней осмотреть несколько уровней с красивейшими фресками… Сам действующий храм – далее вверх за Буддой – небольшой, но интересной архитектуры. Внутри молятся буддисты, а в отдельном помещении поклоняются Вишну, как самому главному божеству. Вот как-то так универсально выходит… Слоновий душ В кругленькую сумму обойдётся и поездка в форт Галле. Интересно, красиво, шикарные фото на фоне маяка. Можно, правда и сэкономить, поехав менее комфортно на автобусе без окон и дверей. Местные с удовольствием всё покажут и объяснят, а колоритная дорога будет стоить всего… 40 рупий, вместо 40 долларов. Самим можно поехать в самый большой в Юго-Восточной Азии слоновий питомник « Пинавелла» . Немного на автобусе, потом на поезде за 250 рупий, потом на тут-туке. Конечно, проще с гидом на машине – 45 долларов с человека: комфорт + ещё интересные остановки по пути. Обязательно выясните, входят ли билеты в стоимость, потому что для иностранцев они по 2500 рупий. Но оно того стоит! Важная рекомендация: выезжать нужно на рассвете, чтобы приехать к 8 утра. Дело в том, что к этому времени идут купаться всего несколько слоников и можно спокойно посмотреть и за 100 рупий даже подойти и покормить (ещё 100 за бананы). К 9 уже не протолкнуться. Поэтому после первого купания нужно возвращаться наверх и понаблюдать за этими прекрасными животными в питомнике. Потом за 300 рупий покормите молоком из бутылочки слонёнка и не пропустите, когда стадо пойдёт вниз к речке (туда, где вы были до этого). Идите вслед за ним и, хотя, людей уже море, насладитесь незабываемым зрелищем – массовым купанием этих гигантов. Затем, важно, не слушайте гида, а необходимо настоять, чтобы повезли кататься на слонах. От питомника – это менее 10 минут езды. А там за 2000 рупий с человека слоник покатает по джунглям, завезёт в речку и сделает « душ» , окатив водой из хобота. Это – незабываемо. Рядом с вами будет идти погонщик и напарником. Так вот последнему смело отдавайте фотоаппарат – он умеет пользоваться любой техникой и знает хорошие ракурсы. В конце не забудьте приготовить каждому по 150-200 рупий. Задача каждого гида или « пляжного мальчика» затащить туриста не только в ювелирный или за специями и чаем, но и на дорогостоящую экскурсию. Например, на « Сафари» в один из национальных парков. Не спорим, местами там красиво и необычно. Но, учитывая дорогу, которая займёт только в одну сторону часа четыре, высокую стоимость и сомнительную вероятность встретить различных диких животных в естественной среде обитания, стоит задуматься. Конечно, в любом случае, увидите красивых птичек, обезьянок, возможно, крокодила и варанов (на реке возле отеля они тоже есть). Будут и буйволы – такие же, как и встречающиеся вдоль дорог. Но леопардов и других редких обитателей – шансы как в лотерее. Павлинов, к примеру, мы видели, когда катались на слонихе Монике, а огромного красивого попугая – на случайной « санитарной» остановке. « Туристический чай» Чай в городке не покупайте – это, на самом деле, ланкийский, но смешанный со второсортным индийским, и потому « аромат» будет такой же, как из наших супермаркетов. Это продукт для тех, кто искренне верит, что здесь везде « цейлонский чай» и нет смысла платить больше. Когда решите ехать на чайные плантации – лучше всего в Нувара Элия в горы. Так и скажите – высоко и в центре острова. Там, кстати, совсем другая природа: нет пальм и других тропических растений, а лиственные леса и, куда не посмотри, все склоны и вершины в чайных плантациях. Вот это впечатляет, а не то, куда в основном возят туристов – маленькая фабрика по переработке чая и несколько десятков соток плантация… Это всё не то. Фабрике должно быть более 50 лет и вокруг необъятные чайные плантации, т. е. вырастили-собрали-переработали, а не привезли и показали. И вот уже на серьёзных предприятиях нужно затариваться чаем! В среднем чёрный или зелёный 1200-1500 рупий за 1 кг, а с натуральными добавками – 1500 за 200 грамм. Кстати, хороший чай можно купить и в « Оделе» (правда, выбор ароматных небольшой). Поездку Канди – Храм зуба Будды – Дамбула – Сигирия лучше брать с ночёвкой и спланировать все детали. Особенно транспорт и ночлег. В принципе, можно по дороге заехать на чайные плантации, посмотреть один-два водопада (специально не нужно – они не очень большие, но зато пейзажи отличные, правда быстро надоедают, так как ехать долго) и потом в Канди и в храм Зуба Будды. А вот если с ночёвкой, тогда на обратной дороге влезете на скалу, посмотрите Дамбуллу – пещеру, где множество статуй Будды (если были в Таиланде, то не сильно впечатлит… ), порадуетесь, если обезьяны ничего сопрут и поедете дальше. Потом взберётесь на Сигирию, если… не будет дождя (ступени такие скользкие, что и хелперы, пихающие вас снизу в попу за 10 долларов, не помогут), и если не будет китайцев. Вообще, судя по их количеству на Ланке – кризис они сильно чувствуют. Так вот, это будет муравейник, если их привезут на Сигирию… Мошка, seefood и медицина И пару слов по поводу океана – он всегда неспокойный и купаться лучше, пока чувствуете дно. Дело в том, что после волны обратное течение будет не просто уносить, а именно затягивать. И точку невозврата легко не заметить. А спасать некому, да никто и не услышит. Так что плещитесь, играйтесь, а плавать лучше в бассейне. И не лежите на песке. Да-да – на этом чудесном, нежном, красивейшем песке – иначе вас будут кусать какие-то незаметные мошки, а укусы потом будут зудеть и внешним видно портить загар. Если всё-таки что-то « чешется» - купите в аюрведическом магазине чудо-мазь в зелёной коробочке Belaan herbal cream (900 рупий. Хватает надолго). Чтобы отпугнуть местную мошку и комаров – в любом магазинчике нужно приобрести натуральный спрей « Цитронелла» (450 рупий за маленький и 900 – большой). Смена климата, часового пояса плюс экваториальное солнце и тропические дожди вызвали приступ сильной головной боли. Лекарства с собой были все и от пониженного, и от повышенного давления. Наученные опытом прошлых поездок, мы знали, что в традиционных аптеках выбор препаратов довольно-таки скуден, а на многие нужен рецепт врача. Поэтому, лучше иметь всё с собой. Вспоминается случай, когда в полутора часах езды от Канди мы увидели « Скорую» с включёнными мигалками. На наш вопрос гиду « Далеко ли везут больного? » , тот ответил, что в… Канди, так как приличные больницы есть только в нескольких крупных городах. « Может, и довезут… » , закончил он. Возвращаясь к мигрени, мы пошли на рецепшен и попросили измерить давление. В лучшем на побережье отеле тонометра не оказалось и нам посоветовали « поискать в городке» . Направившись в Бентоту, мы нашли отделение « Красного креста» , в котором также не было прибора. Но услужливая сотрудница проводила нас в отель « Сюзанта» , на территории которого местный аюрведический целитель арендовал кабинет с целью врачевания туристов. Оказалось, что тонометр во всей округе есть только у него. О таких я слышал, но не доводилось видеть. Старый, или, скорее, старинный, ртутный. Но зато точный! В общем, если есть проблемы с давлением – берите прибор с собой. Кстати, по поводу « Сюзанты» - раньше мы сюда иногда приходили кушать. Было недорого, тихо и вкусно. Сейчас же она превратилась просто в столовку с большими ценами, в которой целыми днями квасят в сигаретном дыму немцы и англичане. А вот когда накупаетесь – самое время подкрепиться. Недорого и вкусно можно поесть возле бассейна прямо в отеле « БентотаБич» . Обратите внимание на столики без таблички и меню. Но стоит за них присесть, как появляется официант. Итак, 10-12 маринованных креветок стоят 400 рупий, два куска рыбы толщиной примерно один см и диаметром 10 + картофель или рис – 650. Напитки дорогие, но ведь никто не мешает воду и соки покупать в супермаркете. Небольшие, но приличные – это Carling FoodCity. Выходите из отeля и идете направо к небольшому озеру (здесь, кстати, тоже живут вараны). Проходите BentotaMarket, где можно купить местные шмотки, футболки и сувениры дешевле, чем в городке – не забывайте везде (кроме государственных магазинов и супермаркетов) сбивать цену. Так, мужскую футболка Sri-Lanka со слоником можно купить за 450-550 рупий, а женскую – за 350-400. Да и вообще – торгуйтесь до безобразия, превращая это в увлекательную для себя игру. Дальше слева проходите мимо дорогого ресторана GoldenGrill, потом за банком (есть обмен и банкомат, работает до 15.00) поворачиваете налево и идёте к дороге. На трассе – направо и метров через 50 слева в « кармане» будет отличный небольшой магазинчик. Здесь недорогие и качественные вода, соки, кёрд (буйволиное молоко в керамических горшках), овощи, фрукты (ананасы, бананы, яблоки), papadam (если эти небольшие лепёшки бросить в кипящее масло, то будут самые вкусные натуральные чипсы), имбирный заварной чай Steuarts GingerTea (200 рупий за 100 гр) вкусное имбирное печенье, палочки корицы, специи и пряности. Здесь же есть небольшой аптечный отдел, в котором рекомендуем купить чистку для печени Threpala tablets (160 рупий) и супер гранулированный чай Samahan от простуды, гриппа, температуры с ломкой и т. д. из традиционных 15 трав, корешков и специй. По вкусу – прикольно-пряно хотя многие говорят, что « вырви глаз» . Общеукрепляющий и сразу поднимает на ноги. При сильном недомогании – 3 пакета в день. Стоит за коробку из 100 шт. – 1500 рупий. Есть и меньшая фасовка. Не забудьте купить аюрведическую зубную пасту « Supervicky» - на специях и пряностях! Отлично отбеливает, лечит и укрепляет дёсны. Очень специфический вкус! А если выйти из отеля и пойти налево через мостик, то сразу за ним слева есть кафешка, ну, или ресторанчик, в который нужно зайти по трапу (рядом бигборд с лобстером). Так вот в Kulmith Restaurant можно за 2500 рупий заказать свежайшего лобстера термидора + салат и рис. Или королевскую рыбу ярко-красного цвета за 2000. Только пусть покажут заранее живой seefood. А если пройти далее, не сворачивая, то слева будет аюрведический магазин Rajapaksha Medicals No, Aluthgama – один из тех редких, которые имеют государственную лицензию и куда не возят туристов. Вот тут есть всё и сюда нужно приходить надолго. Рекомендуем средства фирмы Baraka (фиксированная цена от 195 до 400 рупий) от проблем с сердцем, мозгом, потенцией, печенью, пищеварительной системой и т. п. Есть и так называемая инсулиновая чаша – сосуд выточенный из специального дерева. Заливаете туда на ночь стакан воды, которая за ночь окрашивается в тёмно-коричневый цвет и снижает уровень сахара в организме, если пить её натощак (3000 рупий маленький и 4500 – большой). В аптеках, куда завозят гиды, чаша (в большинстве своём из обычного, а не целебного дерева) будет стоить 10-12 тысяч. У нас же продают такие же из Индии – поделки местных бомжей, от которых будет максимум эффект Плацебо. Попробуйте джамбо В прошлой главе мы вышли из отеля, повернули налево через мост. Теперь проходим мимо ресторана с лобстерами, аюрведического магазина и идём дальше, не сворачивая. Оставив по правую руку перекрёсток, мы ещё не видим, но уже чувствуем по запаху рыбный рынок. Слева возле лавочек с разным хламом. Учитывая жару и то, что рыбу полдня жрут мухи, амбре непередаваемое. Тем не менее, если прийти в нужное время (спросите, когда привезут свежих креветок, не поленитесь) то обед может быть незабываем. Если стать лицом, то в конце рынка по правую руку будут два продавца, возле которых стоят белые пенопластовые ящики. Немного привлекательных обитателей океана лежат на прилавке – а в контейнерах тоже самое, только свежее и во льду! Вот здесь можно выбрать омара, лобстера или десяток свежайших тигровых креветок, размером с мужскую ладонь, примерно за 1250-1400 рупий, в зависимости от веса. После этого поворачиваетесь к дороге и смотрите по диагонали направо (торговец вам укажет на красную вывеску Pizza). Через дорогу и полторы-две минуты ходу. Мало того, что в этой, незаметной кафешке при вас делают отличную пиццу, так здесь всего за 300 рупий на гриле приготовят всё то, что куплено на рынке. При этом подадут горячий чесночный соус (не острый). Здесь же рекомендуем заказать фреш (ананас – 250 рупий). Только не забывайте просить без льда: во-первых, лёд « крадёт» объём сока, а, во-вторых – он уж точно не из чистой воды… Ещё один вариант – подороже, но и романтичнее. Оставляем пиццерию по правую руку, идём к перекрёстку поворачиваем ещё раз направо, через ж/пути. Когда будете идти, то слева оставите упомянутый выше магазин трикотажа (повторюсь, в который не возят туристов) и идите до поворота. Перед ним увидите указатель направо между строениями со словами Pier 88 Restaurant. Проходите его « насквозь» и присаживаетесь на террасе, откуда открывается шикарный вид на реку Бентота. Здесь можно взять ассорти из морепродуктов (4000 рупий – на двоих хватит) или знаменитые креветки джамбо с чесночным соусом – 3000 рупий вместе с гарниром и салатом. На двоих хватает и очень-очень вкусно. К тому же, пока готовится еда, можно наслаждаться потрясающей природой. Главное, где бы вы не питались, не забывайте просить « no spicy» . Выйдя из ресторана Pier 88 (особенно после 17 в пятницу, субботу и воскресенье) и повернув направо, увидите продуктовый рынок. Но это только его начало. Пройдите метров 50 и зайдите в его основные ряды. Куда идти – поймёте по крикам. Это настоящий дурдом – чтобы продать товар каждый торговец пытается перекричать конкурента. Причём, все делают это практически без перерыва. А отсутствие мусорных баков, да и, в принципе, каких-либо норм гигиены, делаем это место невозможным для посещений брезгливых туристов… В целом, колоритно… И, напоследок, про романтические вечера: в отеле будут раскручивать, чтобы вместо ужина за 45 долларов с человека вы поплыли по реке на баркасе. Помимо традиционных блюд, будет си-фуд, национальные песни-танцы, небольшая качка и тысячи комаров. Как альтернатива – отличный ужин в гостинице и затем переход в бар, где можно ничего не заказывая на удобных дивах посмотреть такое же шоу. Местные же, в свою очередь, будут за сто долларов предлагать устроить вечером на пляже « праздник» - немного креветок и рыба на огне под барабанную дробь. Считайте сами… Послесловие Покидая остров, думали, что уже всё повидали на этой Благословенной земле, а прилетев, поняли, что когда-нибудь опять сюда вернёмся. Место, и, правда, непростое. Чего только стоят энергетические шары праны, которые именно здесь нам удалось впервые увидеть невооруженным взглядом. Когда ночью срабатывала фотовспышка – то мы просто боялись пошевелиться, так как стояли в их окружении. Аналогию можно провести с морем, полным медуз... Окружив нас, они витали в воздухе – разных форм и размером. Вот это – настоящее чудо! И оно не одно здесь! Андрей и Ирина ЦУРКАНОВЫ, фото авторов courier@i. ua
І ось на горизонті замаячив довгоочікувану відпустку, а разом з ним і питання: де його провести? Варіантів, на перший погляд, багато – а насправді як у старому анекдоті «…У вас немає іншого глобуса? » Загалом після сімейної ради було вирішено знову полетіти на Шрі-Ланку, хоча і бували там неодноразово. Недаремно ж легендарний мандрівник Марко Поло назвав Цейлон найпрекраснішим островом у всьому світі. Та й друзів-сингалів настав час відвідати. Ми не будемо докладно описувати чудову тропічну рослинність, теплий океан з нескінченними широкими піщаними пляжами та неймовірні заходи сонця. На цей раз пропонуємо зупинитися на практичних порадах для тих, хто хоче зробити цю поїздку справді незабутньою і нічого не проґавити. Путівник, так би мовити, стежками звіданим і не дуже. Буйволи на дорогах Для початку хочеться відзначити, що навіть у сезон дощів земля (це прикольне, червоне грунт) і пісок висихає дуже швидко, і щодня є кілька годин для купання та прогулянок. Але в основному дощів або ні, або вони йдуть вночі. І не забувайте - що в перші день-два жорстоко згоріти на сонці можна навіть за півгодини, а засмага лягає і через хмарки...Якщо все ж таки така неприємність трапилася, то потрібно купити алое-гель (не крем! ). Але, в принципі, завдяки своєму унікальному географічному положенню, острів дає можливість цілорічного пляжного відпочинку, тому що знаходиться одразу у двох кліматичних зонах, що відрізняються різними періодами сезонності. Під час дощів можна поїхати на північ, у Трінкомалі, поспостерігати за величезними черепахами, пірнати біля рифу з аквалангом і, якщо пощастить, побачити китів. Але не слід забувати, що це понад 7 годин їзди від аеропорту та навколо, м'яко кажучи, слабо розвинена цивілізація. Та й до популярних туристичних місць доведеться довго і втомливо добиратися (ну, це за умови, що ви не скористаєтеся новою VIP-послугою і не полетите на аеротаксі або гелікоптері, на якому цю ж відстань можна подолати менш ніж за годину, щоправда, дуже дорого ). Тому пропонуємо зупинитися на улюбленому місці багатьох туристів – Південно-Західному узбережжі, на якому відправною точкою вважатимемо Бентоту. Отже, в основному всі летять через ОАЕ або FlyDubai, або Airarabia. На борту годують тільки якщо це обговорили заздалегідь і включили у вартість квитка, тому найкращий варіант – бутерброди із собою (так смачніше і не потрібно платити кілька доларів за дивний бургер із несмачною ковбасою). Напої: пляшка води 0.5л. коштує 4 дирхам (3.75 за 1 $). Тому рекомендуємо на пересадці в Шарджі знайти в DutyFree холодильник і там по 5 дирх за штуку взяти пару півторалітрових баклажок такої ж води і попросити пакет. Просвітлювати вже не будуть і з ним можна спокійно пройти на борт. Взагалі, магазинчик тут на транзиті слабкий і покупку парфумів та інших безмитних «радостей» краще залишити на Коломбо і отоваритися відразу після прильоту. Тільки сильно не затримуйтесь, щоб на Вас група довго не чекала, плануйте покупки заздалегідь. Якщо, все-таки захопитеся, то багаж потрібно буде шукати вже не на стрічці, в центрі зали, куди стягують до «кіоску» зі співробітниками все не забране. До речі, на вильоті теж гарний магазин: після всіх контролів піднімаєтеся на другий поверх і відразу зліва – дивно, але там ціни трохи нижчі, ніж у наступному… Там же, трохи далі, по ліву руку, є непогані відділи з чаєм «Mlesna» ( великий вибір, наприклад, у дерев'яних коробочках по 100 грам – 4 долари, півкілограмовий мішечок чорного – 20, ) та «Dilmah» (125 гр у ж/б – $5-6. Щоправда, такий же у фірмовому відділі «Оделя» коштує близько 300 рупій. ). В аеропорту, звичайно, дорого, зате суперароматно і не «лівак» і добре для тих, хто вирішив перед відльотом «затаритися під зав'язку». Трансфер: можна заощадити та скористатися груповим, тим більше, що в умовах світової економічної кризи комфортабельний автобус буде заповнений менш ніж на половину. Але, при цьому не забувайте про дороги, вірніше, рух. Звичайно, ям і колдобин немає ні на старих колоніальних, ні на новій платній трасі. Остання швидка, але не довга… Потім будуть вузькі дороги з тук-туками, коровами, буйволами, вантажівками та автобусами… І ніхто ніколи і ніде не дотримується ПДР: тобто – виїзд на зустрічку, звук клаксону, мовляв, пропусти і буквально з- під капота транспорт, що йде на узбіччя - норма. При цьому ніхто не лається і не обурюється. Зрозуміти, хто, куди і якою смузі рухається – майже неможливо. Ось і виходить, що дорога менше 60 км з аеропорту в Бентоту може зайняти, якщо пощастить – 2-2.5 години. Плюс розвезення туристів готелями. Загалом, може бути сенс в індивідуальному трансфері. Ласкаво просимо або будьте все ж таки обережні! У порівнянні з сусідніми містечками Алютгамою, Берувеллою і т. д. , Бентота найбезпечніший. Тут найменше алкашів, нариків та шпани. До речі, цікавий факт – ланкійці дуже люблять алкоголь і з гордістю стверджують, що за пияцтвом вони другі у світі, природно, після слов'ян. Але останнім часом, все через ту саму кризу, на острів стало їздити в рази менше туристів, причому з усіх країн, і тому треба бути дуже обережними. Якщо вийти на пляж з готелю «Бентота Біч» і піти праворуч, то через 35-40 хвилин можна дійти крайньої точки коси, де однойменна річка Бентота впадає в океан. Там же на вершину маленької, але мальовничої гори, що знаходиться на самому кінці шляху, ведуть сходи, прокладені серед мальовничої рослинності. Нагорі – невеликий буддистський храм, печери для медитацій, сад і т. д. У минулі рази кульмінація прогулянки з шикарними краєвидами з різних боків вершини, відпочинок там та спілкування з добродушним ченцем, приносили задоволення. Але цього разу. . . Поки йшли, до нас примостився місцевий, хоч він ішов на відстані, видно було, що за нами. Від самого готелю нас супроводжував дуже розумний і забавний песик - середнього розміру, білий з чорними і рудими плямами. Вона щодня приходить до «Бентота Біч» – туристи її підгодовують, дають прісну воду. Вона любить грати в піску, дивитися на океан і купатися. Побалуйте її, якщо зустрінете, принесіть з ресторану сосиски… Так ось, далі – поруч із горою знаходиться нещодавно збудований вертолітний майданчик (власне, звідси можна і полетіти куди завгодно, але дуже дорого…), але це не додало оптимізму. Десь із заростей вилізли ще двоє і поки ми фотографувалися на мальовничому камінні, що стирчало з океану, вони копалися на смітнику біля майданчика. Собачка ж терпляче нас чекала під скелею. Раптом той, який старший і, мабуть, чи досвідченіший, чи трохи розумніший, побіг убік – придивившись, ми помітили, як двоє його спільників з цікавістю розглядають міну. Загалом, нічого дивного – на острові лише кілька років тому закінчилася громадянська війна. Поки аборигени були зайняті знахідкою, ми поспішили до ченця, сподіваючись, що він проводить нас до човнів, і ми по річці повернемося до готелю. Вже дорогою ми домовилися дістатися причалу «БентотаБіч» за 400 рупій (1 долар – 133 рупії). Аюрведа для приїжджих До речі про готель: він найкращий на узбережжі. Чотири зірки лише тому, що через вчасно не зроблений ремонт п'яту зняли. Шикарна територія, якій немає рівних - неймовірна кількість зелені, пальм, бурундуків...Не полінуйтеся взяти в ресторані пару шматочків хліба і погодувати з цих забавних гризунів. Давайте трохи - вони будуть брати лапками і тягнути на себе. Насправді ці полосатики називаються пальмовими білками. Але, будьте з ними обережні - не залишайте в сумках, пакетах або на лежаках їжу - повірте, вони її учують і розтягнуть, а на речах можуть залишити зачіпки від коготочок! Варто відзначити, що з одного боку готелю – річка, а прямо – океан. Всі номери дивляться в сад, і тому поїздів, що проходять, взагалі не чути. А харчування – за різноманітністю та смаком просто супер! Та й вихід у містечко зручний (на відміну від нового готелю, який побудований трохи далі по косі. У нього рецепшен знаходиться на одному боці річки, а будівля на іншій. І щоб вийти на прогулянку або шопінг, потрібно або півгодини обходити берегом, або чекати пором : -) І не плутайте Bentota Beach Hotel та BentotaClub, який на багато рівнів нижче. Навпроти Bentota Beach Hotel знаходиться готель Aida Ayurveda - діапазон цін приблизно такий, але іноді навіть вище. Раніше було небагато салонів. Найрозкрученіший у цьому околиці – «Лагуна». Хазяїн, він же головний лікар, за пульсом визначає хвороби людини. Але, за великим рахунком, досвідчений лікар і трохи психолог, поки буде рахувати пульс, на ваш зовнішній вигляд і пару навідних питань і так скаже основні проблеми. А решту «витягне» під час розмови. Минулої нашої поїздки ми з ним довго торгувалися, і в результаті за 12000 рупій нам, двом, зробили наступні процедури: легкий масаж, який швидко закінчився, акупунктура (дещо в руки і в голову) і місцева сауна. Остання, на вигляд, нагадала середньовічну інквізицію, тільки приємніше: лягти потрібно було на дерев'яні ґрати які знаходилися на деякій відстані від нижнього ярусу великого ящика, що нагадує труну. Потім кришка закривається так, що зі спеціальних прорізів у верхній та нижній частинах стирчить лише голова, і знизу починає йти пара, розігріваючи все тіло. Дуже, звичайно, класно, але весь час внутрішній голос не давав розслабитися - а раптом температура підніметься і вийде барбекю готель. Орієнтовний цінник на процедури за 6 днів – 280-350 доларів. Це оптом, так би мовити, тобто, в цьому випадку, щодня кілька видів масажу, а в роздріб дорожче. . Так, наприклад, тіла – 40, голова – 20, особи – 20, трав'яна ванна – 20. У готелі – дорожче. Резюмуючи, зазначимо, що якщо ви були в Таїланді і знаєте, що таке справжній масаж – сюди не варто йти. Але вирішувати, звичайно ж, вам. Дуріан на десерт До речі, коли виходите на пляж, то ліворуч поряд з бич-боями стоїть мусульманин Мухаммед з королівськими кокосами (яскраво-жовтого кольору – набагато смачніше за зелені). Вони по 100 рупій та дуже смачні. Не забувайте, коли вип'єте молоко – обов'язково попросіть розбити кокос, щоб з'їсти м'якоть. Так ось йому можна замовляти будь-які фрукти. Ціни може і не сильно відрізнятимуться від ринкових, зате вони будуть гарантовано стиглі та смачні. . Привезіть йому чорний натуральний шоколад для дітей та передайте привіт від Андрія та Іри. Після цього будуть добрі знижки. Ціни на фрукти залежать від сезону. Ананаси і червона папайя дуже смачні, але ми їх не купували, тому що в готелі вони були і на сніданок, і на вечерю. Деревні яблука (круглі, дивного кольору) "ніякі", та й фреш з них такий же. Мангустини та рамбутани – смачні. Дракон-фрукт є традиційний білий та незвичайний червоний. Так ось, білі – смачніші. Анода, знайомий нам по чаю саусеп, продається не скрізь. У міжсезоння, наприклад, два дракони та 5 мангустинів – 1600 рупій. Маленькі банани коштують від 100 до 170 рупій за кг, залежно від сорту. Червоні бананчики, за твердженнями, найсмачніші, коштують приблизно 40-50 за штуку. Але особливої різниці не відчувається. Цікаво, що коли ми разом із нашими друзями присіли за «солодкий стіл», то вони деякі фрукти посипали сумішшю солі та перцю. Ось такий місцевий колорит чи справді про смаки не сперечаються… Варто, звичайно, спробувати знаменитий дуріан. Тільки самі не купуйте, тому що є велика ймовірність нарватися на справді смердючий і незрілий. Коли ми їздили з місцевим гідом, то дорогою серед куп цього «короля фруктів» ми змогли вибрати лише з 7 разів. Причому, я на вигляд так і не зрозумів різницю, а справа в тому, що нещодавно зірваний фрукт ще не володіє таким «забійним ароматом» як той, який «доходить» на прилавку. Нам його розділили на дві половинки - самостійно це зробити не вийде, тому що він весь у дуже твердих гострих шипах, порізи від яких гояться довго і болісно. Зважаючи на вагу, його навіть тримати в руках боляче. За 1-2 хвилини звикаєш до запаху і починаєш із задоволенням їсти соковиту м'якоть, схожу за консистенцією на повидло. Просто обдирав її пальцями і обкушував з величезних кісточок, яких у плоді кілька штук. Справді, смачно та незвично. Єдине, потім не дуже приємна відрижка, відкриті вікна в автомобілі та дивно пахнуть руки. До речі, як стверджують, це природний аналог віагри. Тільки на алкоголь не лягає – може бути смерть. Але оскільки компанія у нас не п'є в принципі, то плід з'їли весь! До речі, про алкоголь – його продають не у всіх супермаркетах, а туристи хвалять місцевий червоний ром. Біч-бої та блек-маркет Варто тільки вийти з готелю на пляж, як вас оточує купа бич-боїв, які пропонуватимуть будь-які екскурсії та поїздки. Звичайно, це набагато дешевше, ніж у сторони, що приймає, і буває дуже навіть нічого. Але перед тим, як їхати – перегляньте автомобіль і чітко уточніть всі деталі та ціни. Справа в тому, що на Шрі-Ланці туристичний бізнес на стадії розвитку, і тому екскурсії дуже дорогі. В основному на мінібусах та приватних авто. Так, поїздка в Коломбо і назад на шопінг до популярного магазину «Одель» обійдеться у «пляжних хлопчиків» у 50 доларів (а гід – 70-80). В "Одель" є сенс поїхати, якщо витратити на нього 3-4 години. До речі, там при вході є невеликий безмитний парфумерний відділ із фірмовими товарами. У центрі першого поверху (між чайною лавкою «Ділма» та кафешкою – найсмачніші кеш'ю по 410 рупій за 100 грам). Дорогою можна проїхати повз Будинок уряду, старі колоніальні будівлі і зупинитися на Набережній. Нічого чарівного, але погуляти і відзначитися варто. Мало хто знає, що офіційна столиця називається Шрі-Джаяварденепур-Котте. Населення там лише близько 40 тисяч і як головне місто вона не відбулася, тому фактичною столицею називають Коломбо. Також непогані речі відомих брендів, а також просто якісна бавовна за низькими цінами можна купити на «БлекМаркеті». З готелю – ліворуч через міст, потім на перехресті направо, проходьте залізничної колії та уважно шукайте з лівого боку невеликий магазинчик саме із закритими прозорими дверима та великою кількістю футболок та сорочок – це рай «Поло» та «Лакосте». Щоб напевно зрозуміти, що ви на місці, там господар невеликого зросту на вигляд ущербний, але прикольний мужичок. Побачивши нас, він згадав, зрадів і хвалькувато ламаною російською розповів, як налагоджує зв'язки з бангкокським «блэкмаркетом». Тут класну чоловічу (є і жіночі) річ можна взяти від 500 до 1500 рупій (супер-якість Polo). Ми, окрім цього списку, взяли із собою в сумці-холодильнику ще й домашню ковбасу – пішла на ура! А ось сало місцеві розцінили, як «сирий продукт» стали підсмажувати до «бекону». Просять місцеві і червону ікру, але багато хто, відкривши баночку, їсти не наважуються, вважаючи, що це теж «сирий» делікатес… , можливо, надрукований під пальмами сертифікат вселяє довіру… Кожен тук-тукер «випадково» проїжджатиме повз «ювелірки». Як приклад, наведу слова одного бич-бою – «За підсумками року отримав свої відсотки за витрачені туристами гроші в ювелірних магазинах і купив собі непогану гібридну «японку»… До речі, машини у них дуже дорогі через високі податки. Наприклад, трирічний мікроавтобус «Тойота» не в найкращій комплектації коштує приблизно 68 тисяч доларів. І це незважаючи на те, що «метал довго не живе» і піддається корозії через підвищену вологість та близькість солоного океану. (Живе Расіка Фернандо в Берувеллі і якщо потрібна буде допомога, незалежно від територіального місцезнаходження, або надійна людина з автомобілем – ми залюбки дамо його телефон). Але повернемося до прикрас. Висновок: щоб не було спокус, то краще і не заходити туди - вироби насправді красиві, а ось за якістю бувають питання. Рекомендую заїхати до шахти та подивитися, як добувають місячний камінь. Але наприкінці, знову ж таки, вихід через магазин… Для екстремалів – візьміть куряче м'ясо чи рибу та по дорозі попросіть пригальмувати біля будь-якого невеликого озера чи річки. Вийдіть і придивіться - біля берега в густій траві напевно побачите голови варанів, що стирчать. Киньте м'ясо ближче до берега і вони як попруть - трапляються особини і до півтора метра. Це, до речі, розвінчає міф у тому, що вони травоїдні… До речі, вони й деревами лазять. Обов'язково покатайтеся на човнику по річці Бентота. Маса позитивних вражень. Нехай обов'язково підвезуть до того місця, де річка впадає в океан. Коштує це на двох 2000 рупій. Все, що вище – накрутки. Також самостійно рекомендуємо поїхати на черепашу ферму. Виходьте з готелю і потрапляєте до «лап банди тут-тукерів». Вони ламатимуть подвійну ціну. Домовитеся 400, ну максимум, 500 рупії туди і назад з очікуванням. Якщо ні – виходьте на дорогу та вам їхати праворуч. По дорозі побачите досі не ліквідовані наслідки цунамі і зліва великий пам'ятник загиблим від стихії… Квиток на ферму – 500 рупій з людини, але там дуже цікаво (головне, щоб тук-тук чекав). Можна потримати і одноденних черепашок «жменькою» і взяти здоровенну до рук. Також самостійно рекомендуємо поїхати до буддійського храму. Перед ним стоїть здоровенна статуя Будди, яка ще кілька років тому була найбільшою у світі. Родзинка екскурсії: потрібно зайти в двері на підставі статуї, і вже під нею оглянути кілька рівнів з найкрасивішими фресками… Сам храм, що діє, далі вгору за Буддою, невеликий, але цікавої архітектури. Всередині моляться буддисти, а в окремому приміщенні поклоняються Вішну як найголовнішому божеству. . Ось якось так універсально виходить...Слоновий душ У кругленьку суму обійдеться і подорож до форту Галле. Цікаво, красиво, розкішні фото на тлі маяка. Можна, щоправда, і заощадити, поїхавши менш комфортно на автобусі без вікон та дверей. Місцеві із задоволенням все покажуть і пояснять, а колоритна дорога коштуватиме всього. . . 40 рупій замість 40 доларів. Самим можна поїхати до найбільшого у Південно-Східній Азії слонового розплідника «Пінавелла». Трохи автобусом, потім потягом за 250 рупій, потім тут-туку. Звичайно, простіше з гідом на машині - 45 доларів з людини: комфорт ще цікаві зупинки по дорозі. Обов'язково з'ясуйте, чи квитки входять у вартість, тому що для іноземців вони по 2500 рупій. Але воно того варте! Важлива рекомендація: виїжджати треба на світанку, щоб приїхати до 8 ранку. Справа в тому, що до цього часу йдуть купатися лише кілька слоників і можна спокійно подивитись і за 100 рупій навіть підійти та погодувати (ще 100 за банани). До 9 вже не проштовхнутися. Тому після першого купання потрібно повертатися нагору і поспостерігати за цими прекрасними тваринами в розпліднику. Потім за 300 рупій нагодуйте молоком з пляшечки слоненя і не пропустіть, коли стадо піде до річки (туди, де ви були до цього). Ідіть слідом за ним і, хоч, людей вже море, насолоджуйтеся незабутнім видовищем – масовим купанням цих гігантів. Потім, важливо, не слухайте гіда, а необхідно наполягти, щоб пощастило кататися на слонах. Від розплідника – це менше 10 хвилин їзди. А там за 2000 рупій з людини слоник покатає джунглями, завезе в річку і зробить «душ», обкотивши водою з хобота. Це незабутньо. Поруч із вами йтиме погонич і напарником. Так ось останньому сміливо віддавайте фотоапарат – він уміє користуватися будь-якою технікою та знає гарні ракурси. Насамкінець не забудьте приготувати кожному по 150-200 рупій. Завдання кожного гіда або «пляжного хлопчика» затягнути туриста не лише в ювелірний або за спеціями та чаєм, а й на дорогу екскурсію. Наприклад, на Сафарі в один з національних парків. Не сперечаємося, місцями там красиво і незвичайно. Але, враховуючи дорогу, яка займе лише в один бік години чотири, високу вартість і сумнівну ймовірність зустріти різних диких тварин у природному середовищі, варто задуматися. Звичайно, в будь-якому випадку, побачите гарних пташок, мавпочок, можливо, крокодила та варанів (на річці біля готелю вони теж є). Будуть і буйволи – такі ж, як і ті, що зустрічаються вздовж доріг. Але леопардів та інших рідкісних мешканців – шанси як у лотереї. Павлінов, наприклад, ми бачили, коли каталися на слонихі Моніці, а величезного гарного папуги – на випадковій «санітарній» зупинці. «Туристичний чай» Чай у містечку не купуйте – це, насправді, ланкійський, але змішаний із другосортним індійським, і тому «аромат» буде таким самим, як із наших супермаркетів. Це продукт для тих, хто щиро вірить, що тут усюди «цейлонський чай» і немає сенсу платити більше. Коли вирішите їхати на чайні плантації – найкраще у Нувара Елія у гори. Так і скажіть – високо та в центрі острова. Там, до речі, зовсім інша природа: немає пальм та інших тропічних рослин, а листяні ліси і, куди не подивися, всі схили та вершини у чайних плантаціях. Ось це вражає, а не те, куди здебільшого возять туристів – маленька фабрика з переробки чаю та кілька десятків соток плантація… Це все не те. Фабриці має бути понад 50 років і навколо неосяжні чайні плантації, тобто виростили-зібрали-переробили, а не привезли та показали. І вже на серйозних підприємствах потрібно затарюватися чаєм! У середньому чорний чи зелений 1200-1500 рупій за 1 кг, і з натуральними добавками – 1500 за 200 грам. До речі, хороший чай можна купити і в «Оділі» (правда, невеликий вибір ароматних). Поїздку Канді – Храм зуба Будди – Дамбула – Сігірія краще брати з ночівлею та спланувати всі деталі. Особливо транспорт та ночівля. В принципі, можна по дорозі заїхати на чайні плантації, подивитися один-два водоспади (спеціально не потрібно - вони не дуже великі, зате пейзажі відмінні, правда швидко набридають, тому що їхати довго) і потім у Канді та в храм Зуба Будди. А ось якщо з ночівлею, тоді на зворотній дорозі влізете на скелю, подивіться Дамбуллу - печеру, де безліч статуй Будди (якщо були в Таїланді, то не сильно вразить...), потішитеся, якщо мавпи нічого сопрут і поїдете далі. Потім зберетеся на Сігірію, якщо...не буде дощу (східці такі слизькі, що і хелпери, що пишають вас знизу в попу за 10 доларів, не допоможуть), і якщо не буде китайців. Взагалі, судячи з їхньої кількості на Ланці – кризу вони дуже відчувають. Так ось, це буде мурашник, якщо їх привезуть на Сігірію… Мошка, seefood та медицина І пару слів з приводу океану – він завжди неспокійний і купатися краще, доки відчуваєте дно. Справа в тому, що після хвилі зворотний перебіг буде не просто забирати, а саме затягувати. І точку неповернення легко не помітити. А рятувати нема кому, та ніхто й не почує. Так що хлюпайтеся, грайтеся, а плавати краще в басейні. І не лежіть на піску. Так-так – на цьому чудовому, ніжному, красивому піску – інакше вас кусатимуть якісь непомітні мошки, а укуси потім сверблять і зовнішнім видно псувати засмагу. Якщо все-таки щось «свербить» - купіть в аюрведичному магазині диво-мазь у зеленій коробочці Belaan herbal cream (900 рупій. Вистачає надовго). Щоб відлякати місцеву мошку та комарів – у будь-якому магазинчику потрібно придбати натуральний спрей «Цитронелла» (450 рупій за маленький та 900 – великий). Зміна клімату, часового поясу плюс екваторіальне сонце та тропічні дощі викликали напад сильного головного болю. Ліки з собою були всі і від зниженого, і підвищеного тиску. Навчені досвідом минулих поїздок, ми знали, що в традиційних аптеках вибір препаратів досить мізерний, а на багато потрібен рецепт лікаря. Тому краще мати все з собою. Згадується випадок, коли за півтори години їзди від Канді ми побачили «Швидку» з увімкненими мигалками. На наше запитання гіду «Чи далеко везуть хворого? », той відповів, що в… Канді, бо пристойні лікарні є лише у кількох великих містах. "Може, і довезуть...", закінчив він. Повертаючись до мігрені, ми пішли на рецепшен та попросили виміряти тиск. У найкращому на узбережжі готелі тонометра не виявилося і нам порадили «пошукати в містечку». Вирушивши до Бентоти, ми знайшли відділення «Червоного хреста», в якому також не було приладу. Але заслужлива співробітниця проводила нас у готель «Сюзанта», на території якого місцевий аюрведичний цілитель орендував кабінет з метою лікування туристів. Виявилося, що тонометр по всій окрузі є тільки в нього. Про таких я чув, але не доводилось бачити. Старий, чи, скоріше, старовинний, ртутний. Але зате точний! Загалом, якщо є проблеми із тиском – беріть прилад із собою. До речі, щодо «Сюзантів» – раніше ми сюди іноді приходили їсти. Було недорого, тихо та смачно. Зараз вона перетворилася просто на їдальню з великими цінами, в якій цілими днями квасять у сигаретному диму німці та англійці. А ось коли купаєтеся - саме час підкріпитися. Недорого і смачно можна поїсти біля басейну прямо в готелі Бентота Біч. Зверніть увагу на столики без таблички та меню. Але варто за них сісти, як з'являється офіціант. Отже, 10-12 маринованих креветок коштують 400 рупій, два шматки риби товщиною приблизно один см і діаметром 10 + картопля або рис – 650. . Напої дорогі, але ніхто не заважає воду і соки купувати в супермаркеті. Невеликі, але пристойні це Carling FoodCity. Виходьте з готелю і йдете праворуч до невеликого озера (тут, до речі, теж живуть варани). Проходьте BentotaMarket, де можна купити місцеві шмотки, футболки та сувеніри дешевше, ніж у містечку – не забувайте скрізь (крім державних магазинів та супермаркетів) збивати ціну. Так, чоловічу футболку Sri-Lanka зі слоником можна купити за 450-550 рупій, а жіночу – за 350-400. Та й взагалі - торгуйтеся до неподобства, перетворюючи це на захоплюючу для себе гру. Далі ліворуч проходьте повз дорогий ресторан GoldenGrill, потім за банком (є обмін і банкомат, працює до 15.00) повертаєте ліворуч і йдете до дороги. На трасі - праворуч і метрів через 50 зліва в «кишені» буде відмінний невеликий магазинчик. Тут недорогі та якісні вода, соки, керд (буйволине молоко в керамічних горщиках), овочі, фрукти (ананаси, банани, яблука), papadam (якщо ці невеликі коржі кинути в киплячу олію, то будуть найсмачніші натуральні чіпси), імбирний заварний Steuarts GingerTea (200 рупій за 100 гр) смачне імбирне печиво, палички кориці, спеції та прянощі. Тут же є невеликий аптечний відділ, в якому рекомендуємо купити чистку для печінки Threpala tablets (160 рупій) та супер гранульований чай Samahan від застуди, грипу, температури з ламкою тощо з традиційних 15 трав, корінців та спецій. За смаком – прикольно-пряно, хоча багато хто каже, що «вирви око». Загальнозміцнюючий і одразу піднімає на ноги. При сильному нездужання – 3 пакети на день. Стоїть за коробку зі 100 шт. - 1500 рупій. Є й менша фасування. Не забудьте купити аюрведичну зубну пасту «Supervicky» - на спеціях та прянощах! Відмінно відбілює, лікує та зміцнює ясна. Дуже специфічний смак! А якщо вийти з готелю і піти ліворуч через місток, то відразу за ним ліворуч є кафешка, ну, або ресторанчик, в який потрібно зайти по трапу (поряд бігборд з лобстером). Так ось у Kulmith Restaurant можна за 2500 рупій замовити свіжого лобстера термідору + салат та рис. Або королівську рибу яскраво-червоного кольору за 2000. Тільки нехай покажуть заздалегідь живе seefood. А якщо пройти далі, не згортаючи, то ліворуч буде аюрведичний магазин Rajapaksha Medicals No, Aluthgama – один із тих рідкісних, які мають державну ліцензію та куди не возять туристів. Ось тут є все і треба сюди приходити надовго. Рекомендуємо засоби фірми Baraka (фіксована ціна від 195 до 400 рупій) від проблем із серцем, мозком, потенцією, печінкою, травною системою тощо. Є і так звана інсулінова чаша – посудина виточена зі спеціального дерева. Заливаєте туди на ніч склянку води, яка за ніч забарвлюється в темно-коричневий колір і знижує рівень цукру в організмі, якщо пити її натще (3000 рупій маленький і 4500 великий). В аптеках, куди завозять гіди, чаша (переважно зі звичайного, а не цілющого дерева) коштуватиме 10-12 тисяч. У нас же продають такі ж із Індії – вироби місцевих бомжів, від яких буде максимум ефект Плацебо. Спробуйте джамбо Минулого розділу ми вийшли з готелю, повернули ліворуч через міст. Тепер проходимо повз ресторан з лобстерами, аюрведичного магазину і йдемо далі, не згортаючи. Залишивши праворуч перехрестя, ми ще не бачимо, але вже відчуваємо по запаху рибний ринок. Ліворуч біля крамничок з різним мотлохом. Враховуючи спеку і те, що рибу півдня жеруть мухи, амбре непередаване. Тим не менш, якщо прийти в потрібний час (запитайте, коли привезуть свіжих креветок, не полінуйтеся), то обід може бути незабутнім. Якщо стати обличчям, то наприкінці ринку праворуч будуть два продавці, біля яких стоять білі пінопластові ящики. Трохи привабливих мешканців океану лежать на прилавку - а в контейнерах теж саме, тільки свіже і в льоду! Ось тут можна вибрати омара, лобстера або десяток свіжих креветок тигрів, розміром з чоловічу долоню, приблизно за 1250-1400 рупій, залежно від ваги. Після цього повертаєтеся до дороги і дивіться по діагоналі праворуч (продавець вам вкаже на червону вивіску Pizza). Через дорогу та півтори-дві хвилини ходу. Мало того, що в цій непомітній кафешці при вас роблять відмінну піцу, так тут всього за 300 рупій на грилі приготують все те, що куплено на ринку. При цьому подадуть гарячий часниковий соус (не гострий). Тут же радимо замовити фреш (ананас – 250 рупій). Тільки не забувайте просити без льоду: по-перше, лід «краде» обсяг соку, а, по-друге – він точно не з чистої води… Ще один варіант – дорожчий, але й романтичніший. Залишаємо піцерію праворуч, йдемо до перехрестя повертаємо ще раз направо, через ж/шляху. Коли йтимете, то ліворуч залишіть згаданий вище магазин трикотажу (повторюся, до якого не возять туристів) і йдіть до повороту. Перед ним побачите вказівник праворуч між будівлями зі словами Pier 88 Restaurant. Проходьте його «наскрізь» і сідаєте на терасі, звідки відкривається розкішний вид на річку Бентота. Тут можна взяти асорті з морепродуктів (4000 рупій – на двох вистачить) або відомі креветки джамбо із часниковим соусом – 3000 рупій разом із гарніром та салатом. На двох вистачає і дуже смачно. До того ж, поки готується їжа, можна насолоджуватися приголомшливою природою. Головне, де б ви не харчувалися, не забувайте просити "no spicy". Вийшовши з ресторану Pier 88 (особливо після 17 у п'ятницю, суботу та неділю) і повернувши праворуч, побачите продуктовий ринок. Але це лише його початок. Пройдіть метрів 50 і зайдіть до його основних лав. Куди йти – зрозумієте криками. Це справжній дурдом – щоб продати товар, кожен торговець намагається перекричати конкурента. Причому все роблять це практично без перерви. А відсутність сміттєвих баків, та й, в принципі, будь-яких норм гігієни, робимо це місце неможливим для відвідувань гидливих туристів… Загалом, колоритно… І, насамкінець, про романтичні вечори: у готелі розкручуватимуть, щоб замість вечері за 45 доларів з людини ви попливли річкою на баркасі. Крім традиційних страв, буде си-фуд, національні пісні-танці, невелика качка та тисячі комарів. Як альтернатива - чудова вечеря в готелі і потім перехід у бар, де можна нічого не замовляючи на зручних дивах подивитися таке ж шоу. Місцеві ж, у свою чергу, за сто доларів пропонуватимуть влаштувати ввечері на пляжі «свято» - трохи креветок та риба на вогні під барабанний дріб. Вважайте самі… Післямова Покидаючи острів, думали, що вже все побачили на цій Благословенній землі, а прилетівши, зрозуміли, що колись знову сюди повернемося. Місце, і справді, непросте. Чого тільки варті енергетичні кулі прани, які саме тут нам удалося вперше побачити неозброєним поглядом. Коли вночі спрацьовував фотоспалах – ми просто боялися поворухнутися, оскільки стояли у тому оточенні. Аналогію можна провести із морем, повним медуз. . . Оточивши нас, вони витали у повітрі – різних форм та розміром. Ось це справжнє диво! І вона не одна тут! Андрій та Ірина ЦУРКАНОВИ, фото авторів courier@i. ua