Ну вот, не прошло и полгода, как я собралась написать о своём путешествии на Шри Ланку. Которое проходило с 3 по 15 декабря 2018 года. Но обо всём по порядку.
Известно, что Шри Ланка – страна весьма интересная исторически, а также там есть море – точнее, Индийский океан – хотелось посмотреть и то, и то. Просмотрев наличествующие у местных туроператоров экскурсии, стало понятно, что « маловато будет» , да и не везде они возят. Поэтому было решено искать тур пляжно-что-то-там, с возможностью и посетить интересные места, и все-таки погреть пузо на берегу Индийского океана. И такой выход нашелся – в виде сайта https://life4travel. com , а именно – в виде путешествия « Классика Шри Ланка 5.0» - по историческим местам Шри Ланки и морским курортам, на 13 дней.
Немного поколебавшись – все-таки визу и билеты придется брать самой, да и что там еще впереди – присоединилась. Виза оформляется через Интернет без проблем за 35$.
Забегая вперед скажу, что программа принимающей стороной была выполнена на все 100% и 20 сверху, в самое удобное время и наилучшим образом. Так что если цели и маршрут совпадают с планами – то ехать только с ними.
Перелет. Поскольку программа тура начиналась в 6.30 (вот так! ) в аэропорту Коломбо, а беспосадочный МАУ прилетал аж в 9.30 – то было решено лететь арабскими Fly Dubai с короткими пересадками в Дубае (1 час туда, и 3 обратно) (есть похожий рейс Air Arabia), то даже когда наш самолет из Киева вылетел с опозданием и опоздал в Дубай на 1 час – то авиакомпания дождалась прилетавших транзитом, и очень быстро и организованно провели на следующий самолет.
Некоторые летели другими рейсами, и ночевали 1 ночь недалеко от аэропорта.
Встреча в аэропорту прошла вовремя и без проблем, и вот мы уже едем по Шри Ланке. И даже заезжаем в неучтенный в программе, но очень интересный храм Шри Рамы и Шивы.
И вот мы наконец в отеле – и здравствуй, Индийский океан.
И если со стороны забора ничего такого не предвидится – то
Вот так и выглядит рай. - Океан у отеля Paradise в Кальпития - сипатичные бунгало, океан, солнце и много вкусной еды.
И поколесили мы по городам и весям этой вот Шри Ланки.
Скажу сразу – пугали грязью, мусором, приставучими попрошайками и прочими « местными особенностями» Индии и её окрестностей.
Так вот. На Шри Ланке всего этого НЕТ! ВООБЩЕ! Даже в мелких городишках. Даже при храмах. А проехав по острову большой маршрут и по туристическим зонам, и по городкам, и в горных районах в 1500 км – это уже утверждать можно.
Мусору - ну точно не больше, чем в среднестатистическом городке или селе где угодно, от Египта, Турции и т. д.
Цивилизация присутствует и здесь :
Скала Япахува и изумительный подъем на неё + храмы
Влезть на этот « зиккурат» оказалось делом нелегким, но дальше следовал еще подъем по ступеням, вырубленным в скале. И вот мы наверху.
Спускаемся уже в темноте и ночуем в прекрасном отеле практически у самой скалы, с бассейном и… всеми остальными удовольствиями : )
Буддийские храмы и белые буддийские ступы Анурадхапуры
Покататься на лодочке по озеру с лотосами,
Покататься на повозках, запряженных быками – деревенские развлечения.
И вот мы в отеле, перед посещением главной для меня цели – Сигирии.
Сигирия.
Очередное огромное спасибо организаторам тура. Да, нас вытащили из кроватей в 6 утра. Но только для того, чтобы мы были на Сигирии ПЕРВЫМИ. Когда мы приехали туда – парк был полностью пуст. И мы первыми шли к этой скале. Первыми без толпы и толкучки смотрели фрески. Первыми поднялись на вершину. Сделали фото. Посмотрели все и основательно. Что там творилось после того, как начали подъезжать автобусы турфирм со всей Ланки, и на все протяжении всего подъема встала очередь – не хочется даже и думать.
Вот это точно ланкийцы строили. Из красного, прошу заметить, кирпича. А что - красный кирпич - он и в Африке кирпич. Куда ж без него. : ))
А здесь уже нечно интересное. Кирпичная кладка пристроена к чему-то абсолютно другому :
И как они цепляли деревянные конструкции на эти выступы? Вы не знаете? Я тоже не представляю.
Но гиды на « голубом глазу» уверяют нас, что туда цеплялись деревянные конструкции. Как? Да кто их, этих древних, знает.
А вы уверены, что эти лапы – кошачьи? По крайне мере так утверждают все путеводители и гиды. " Львиная скала" . Ладно, голову льва из кирпича присобачить сверху – не проблема. Но вот коты? Они котов никогда не видели? И львиных лап тоже? На мой взгляд, это что-то драконье. Странно, Ланка упоминается в Рамаяне, но и в ней про драконов – ни слова. Что-то тут не так.
И уже наверху - снова мы имеем дело с постройками ланкийцев:
А вот кое-то интересное. Пресловутый бассейн царя, его же трон.
Только вот какой-то странно не гармонирующий с окружающим красным кирпичом, и - в окружении непонятно чего.
А вот и крепления – вертикальные пропилы в камне – видны при спуске со скалы. Что здесь было? Ворот? Подъемники? Но наверняка что-то солидное, раз крепления до сих пор не развалились - хоть сейчас вставляй балки и работай.
И ещё « троны» . В этот раз уже внизу, практически на уровне парка. Да еще и на шлифованной платформе. А какие вырезы, стыки, да и вообще вся конструкция.
И заключительным аккордом - " табуреточка" - еще ниже этой платформы, обычная такая, наших человеческих размеров, но... снова не из этой цивилизации? :
Думается, если хорошо поискать по окрестным лесам – то и не такое найти можно.
Ну, с Сигирией, вроде, все понятно. Точнее, ничего в действительности не понятно. Едем дальше.
На нашем пути горный Канди с его Храмом Зубы Будды, Ботаническим садом и прочими благами цивилизации.
Кстати, о благах цивилизации. Когда на горной дороге между населенными пунктами у нашего автобуса лопнула рессора (кто знает, поймет, что поломка не из самых простых для ремонта), то группу отправили на попутном автобусе – а страховой фирме предстояло доставить к автобусу новую рессору и поменять её. Так вот – ланкийцы справились со всем ремонтом часа за 3-4, так, что когда группа заселялась в отель – уже подъехал и наш автобус. Это что касается готовности страны к туризму. Вполне достойно.
Храм Зуба Будды.
" Есть ли жинь ма Марсе, нет ли жизни на Марсе..." т. е. " Есть зи зуб в Храме Зуба - нет ли..." - никому особо это не известно - но посетить все равно стоит.
И шоу Масок :
И ЧАЙ – куда ж без него. Сначала чайная фабрика, с агрегатами начала прошлого века (1936 год выпуска одной из машин), ну и после дегустации - пожалуйте на кассу : )
Кстати, чай оказался отличный. Не пожалеете : )
И через все чайные плантации, переночевав уже в горной местности во вполне приличном в отеле, мы добираемся до Lipon Seat.
И снова благодарность организаторам. Опять подняли в 6 утра. Но. Мы, как и на Сигирии, были там первыми. Осмотр, фото восхитительных пейзажей. И вот через полчаса, как раз к прибытию других групп, долины начало заволакивать туманом. Говорят, так здесь всегда. Надо очень точно знать, когда приехать, чтобы увидеть всё. Те, кто опоздал – увидят только туман.
Отдельный квест – подъем на Шри Пада, она же Пик Адама. 6000 ступеней вверх, и столько же (естественно) вниз. И снова спасибо организаторам. Когда мы там были – подъем на Шри Пада зависел только от собственной выносливости и возможностей. Но через 2-3 недели начинался период паломничества. И тогда подъем на гору мог занять намнооого больше времени – потому что на каждой ступеньке стоит человек и ждет своей очереди подняться на гору и поклониться своей святыне, будь он буддист (след Будды), индуист (след Вишну), или мусульманин или христианин (след Адама). Выходят для подъема не гору примерно в 2 часа ночи, поднимаются всю ночь с фонариками, и встречают рассвет. Рассвета высшие силы нам не показали, но фото были сделаны.
Далее по маршруту – национальный парк Ялла – сафари на джипах. Подъем около 5-и утра, и в ночи на странном сооружении, именуемом джипом, мы выдвигаемся смотреть зверушек – ааа – обезьяны-бегемоты, ааа-крокодилы-кашалоты, ааа, и зеленый попугай. И слоны были, и буйволы, и попугаи с павлинами, и все-все-все.
Но вот жеж незадача – на одном из скальных выходов этого парка случайно были замечены такие же прорезы на скале, как на Сигирии. Это « жжжж» на Ланке явно неспроста. Но никто этим не занимается.
А какова скала на горизонте! Здесь явно так и просится какой-то древний форпост, крепость, или храм. Той драконьей цивилизации. Но это нас что-то занесло не туда, в область фантастики.
А теперь на море!
Длинные могучие волны и пустынные пляжи (народу мало) Тангалле.
Кстати, опасайтесь павлинов на дорогах!
И пляжи Хиккадувы.
И пора домой.
По деньгам – перелет примерно 500 $
Сам тур организаторам (гостиницы и прочее) – 500 $
Экскурсии – тут каждый решает сам за себя, у меня вышло 450 $
Кормежка – от 5 до15 $ в день, далее в зависимости от аппетита, алкоголя, фруктов и прочего.
Сувениры и покупки – тоже каждый считаем себе сам.
Ну ось, не минуло й півроку, як я зібралася написати про свою подорож на Шрі-Ланку. Яке відбувалося з 3 по 15 грудня 2018 року. Але про все по порядку.
Відомо, що Шрі Ланка – країна дуже цікава історично, а також там є море – точніше, Індійський океан – хотілося подивитись і те, й те. Переглянувши екскурсії, що є у місцевих туроператорів, стало зрозуміло, що «замало буде», та й не скрізь вони возять. Тому було вирішено шукати тур пляжно-щось там, з можливістю і відвідати цікаві місця, та все-таки погріти пузо на березі Індійського океану. І такий вихід знайшовся у вигляді сайту https://life4travel. com, а саме – у вигляді подорожі «Класика Шрі Ланка 5.0» - історичними місцями Шрі Ланки та морськими курортами, на 13 днів.
Трохи похитнувшись - все-таки візу та квитки доведеться брати самій, та й що там ще попереду - приєдналася. Віза оформляється через Інтернет без проблем за 35$.
Забігаючи вперед скажу, що програма стороною, що приймає, була виконана на всі 100% і 20 зверху, в найзручніший час і найкращим чином. Так що якщо цілі та маршрут співпадають із планами – то їхати тільки з ними.
Переліт. Оскільки програма туру починалася о 6.30 (ось так! ) в аеропорту Коломбо, а безпосадковий МАУ прилітав аж о 9.30 – то було вирішено летіти арабськими Fly Dubai з короткими пересадками в Дубаї (1 година туди, і 3 назад) (є схожий рейс Air Arabia), то навіть коли наш літак з Києва вилетів із запізненням і спізнився в Дубай на 1 годину – то авіакомпанія дочекалася транзитом, і дуже швидко й організовано провели на наступний літак.
Деякі летіли іншими рейсами і ночували 1 ніч неподалік аеропорту.
Зустріч в аеропорту пройшла вчасно і без проблем, і ось ми вже їдемо Шрі Ланкою. І навіть заїжджаємо в неврахований у програмі, але дуже цікавий храм Шрі Рами та Шиви.
І ось ми нарешті в готелі – і привіт, Індійський океан.
І якщо з боку паркану нічого такого не передбачається – то
От так і виглядає рай. - Океан біля готелю Paradise в Кальпітія - сипатичні бунгало, океан, сонце та багато смачної їжі.
І похитнули ми по містах і весах цієї ось Шрі Ланки.
Скажу відразу – лякали брудом, сміттям, приставучими жебраками та іншими «місцевими особливостями» Індії та її околиць.
Так ось. На Шрі-Ланці всього цього НІ! Взагалі! Навіть у дрібних містечках. Навіть при храмах. А проїхавши по острову великий маршрут і туристичними зонами, і містами, і в гірських районах в 1500 км - це вже стверджувати можна.
Сміття - ну точно не більше, ніж у середньому містечку чи селі де завгодно, від Єгипту, Туреччини тощо.
Цивілізація є і тут :
Скеля Япахува та дивовижне піднесення на неї + храми
Влізти на цей «зіккурат» виявилося справою нелегкою, але далі йшло ще підйом сходами, вирубаними в скелі. І ось ми нагорі.
Спускаємося вже в темряві і ночуємо в прекрасному готелі практично біля самої скелі, з басейном і всіма іншими задоволеннями : )
Буддійські храми та білі буддійські ступи Анурадхапури
Покататися на човнику по озеру з лотосами,
Покататися на візках, запряжених бугаями – сільські розваги.
І ось ми в готелі перед відвідуванням головної для мене мети – Сигірії.
Сигірія.
Чергове дякую організаторам туру. Так, нас витягли з ліжок о 6-й ранку. Але тільки для того, щоб ми були на Сигірії ПЕРШИМИ. Коли ми приїхали туди – парк повністю порожній. І ми першими йшли до цієї скелі. Першими без натовпу та товкучки дивилися фрески. Першими піднялися на вершину. Зробили фото. Подивилися все й ґрунтовно. Що там діялося після того, як почали під'їжджати автобуси турфірм з усієї Ланки, і на протязі всього підйому стала черга – не хочеться навіть і думати.
Оце точно ланкійці будували. З червоної, прошу помітити, цеглини. А що - червона цегла - вона і в Африці цегла. Куди ж без нього. : ))
А тут уже цікаво. Цегляна кладка прибудована до чогось іншого :
І як вони чіпляли дерев'яні конструкції на ці виступи?
Ви не знаєте? Я теж не уявляю.
Але гіди на «блакитному оці» запевняють, що туди чіплялися дерев'яні конструкції. Як? Та хто їх, цих давніх, знає.
А ви впевнені, що ці лапи – котячі? Принаймні так стверджують усі путівники та гіди. "Левова скеля". Гаразд, голову лева з цегли присобачити зверху – не проблема. Але коти? Вони котів ніколи не бачили? І левових лап теж? На мій погляд, це щось дракона. Дивно, Ланка згадується у Рамаяні, але й у ній про драконів – жодного слова. Щось тут не так.
І вже нагорі - знову ми маємо справу з спорудами ланкійців:
А ось щось цікаве. Горезвісний басейн царя, його ж трон.
Тільки ось якась дивно не гармонійна з навколишньою червоною цеглою, і - в оточенні незрозуміло чого.
А ось і кріплення – вертикальні пропили у камені – видно при спуску зі скелі. Що тут було? Ворота? Витяги? Але, напевно, щось солідне, раз кріплення досі не розвалилися - хоч зараз вставляй балки та працюй.
І ще «трони». На цей раз уже внизу, практично на рівні парку. Та ще й на шліфованій платформі. А які вирізи, стики та й взагалі вся конструкція.
І заключним акордом - "табуреточка" - ще нижче за цю платформу, звичайна така, наших людських розмірів, але. . . знову не з цієї цивілізації? :
Думається, якщо добре пошукати навколишніми лісами – то й не таке знайти можна.
Ну, із Сигірією, начебто, все зрозуміло. Точніше, нічого насправді не зрозуміло. Їдемо далі.
На нашому шляху гірський Канді з його Храмом Зуби Будди, Ботанічним садом та іншими благами цивілізації.
До речі,
про блага цивілізації. Коли на гірській дорозі між населеними пунктами у нашого автобуса лопнула ресора (хто знає, зрозуміє, що поломка не з найпростіших для ремонту), то групу відправили на попутному автобусі – а страхова фірма мала доставити до автобуса нову ресора і поміняти її. Так ось - ланкійці впоралися з усім ремонтом години за 3-4, так що коли гурт заселявся в готель - вже під'їхав і наш автобус. Це щодо готовності країни до туризму. Цілком гідно.
Храм Зуба Будди.
"Чи є жінка Марсі, чи немає життя на Марсі..."Тобто "Є зі зуб у Храмі Зуба - чи немає..." - нікому особливо це не відомо - але відвідати все одно варто.
І шоу Масок :
І ЧАЙ – куди ж без нього. Спочатку чайна фабрика, з агрегатами початку минулого століття (1936 випуск однієї з машин),
ну і після дегустації - завітайте на касу : )
До речі, чай виявився відмінним. Не пошкодуєте: )
І через всі чайні плантації, переночувавши вже в гірській місцевості в цілком пристойному готелі, ми добираємося до Lipon Seat.
І знову подяка організаторам. Знову підняли о 6-й ранку. Але. Ми, як і на Сигірії, були першими. Огляд, фото чудових краєвидів. І ось за півгодини, якраз до прибуття інших груп, долини почало затягати туманом. Кажуть, то тут завжди. Треба точно знати, коли приїхати, щоб побачити все. Ті, хто спізнився – побачать лише туман.
Окремий квест - підйом на Шрі Пада, вона ж Пік Адама. 6000 ступенів вгору і стільки ж (природно) вниз. І знову дякую організаторам.
Коли ми там були – підйом на Шрі Пада залежав лише від власної витривалості та можливостей. Але за 2-3 тижні починався період паломництва. І тоді підйом на гору міг зайняти набагато більше часу - тому що на кожній сходинці стоїть людина і чекає своєї черги піднятися на гору і вклонитися своїй святині, будь він буддист (слід Будди), індуїст (слід Вішну), або мусульманин або християнин (слід Адама). Виходять для підйому не гору приблизно о 2 годині ночі, піднімаються всю ніч із ліхтариками, і зустрічають світанок. Світанку вищі сили нам не показали, але фото було зроблено.
Далі за маршрутом – національний парк Ялла – сафарі на джипах. Підйом близько 5-ї ранку, і в ночі на дивній споруді, що називається джипом, ми висуваємося дивитися звірят - ааа - мавпи-бегемоти, ааа-крокодили-кашалоти, ааа, і зелений папуга.
І слони були, і буйволи, і папуги з павичами, і все-все-все.
Але ж невдача – на одному зі скельних виходів цього парку випадково були помічені такі ж прорізи на скелі, як на Сигірії. Це «жжжж» на Ланці явно недарма. Але ж ніхто цим не займається.
А яка скеля на горизонті! Тут явно так і проситься якийсь древній форпост, фортеця чи храм. Тієї драконової цивілізації. Але це нас щось занесло не туди, до фантастики.
А тепер на морі!
Довгі могутні хвилі та пустельні пляжі (народу мало) Тангалле.
До речі, побойтесь павичів на дорогах!
І пляжі Хіккадуви.
І час додому.
За грошима – переліт приблизно 500 $
Сам тур організаторам (готелі та інше) – 500 $
Екскурсії – тут кожен вирішує сам за себе, у мене вийшло 450$
Годівля - від 5 до 15 $ на день, далі в залежності від апетиту, алкоголю, фруктів та іншого.
Сувеніри та покупки – теж кожен вважаємо собі сам.