Шрі Ланка. Частина 1. Планування / Переліт / Трансфер
Все почалося ще на початку 2020 р. – я вирішив, що наша наступна подорож буде на Шрі-Ланку. Я там уже був, але багато чого не зміг подивитися через низку причин. Я хотів подивитися парк Яла і хотів показати своїй дитині слонів у живій природі. У березні 2020 року я викупив квитки і забронював житло в Унаватуні, в @Rumassala Villas (вніс передоплату). Всі учасники туру були раді майбутній поїздці (а може й не всі). Але через пандемію, що почалася, наш рейс скасували. Тут слід зазначити – наша авіакомпанія @Qatar Airways, на відміну від багатьох інших авіакомпаній, запропонувала нам 3 варіанти: 1 – повернути гроші в повному обсязі; 2 – конвертувати квитки у бонуси з премією 10% та ними розрахуватися за будь-які рейси; 3 – перенести рейс на будь-яку зручну дату протягом року. Я вибрав третій варіант та переніс виліт на жовтень 2020р. Але рейс знову скасували (Шрі-Ланка закрилася для туристів), авіакомпанія знову продовжила можливість вибору рейсів на рік або на півтора (вже точно не пам'ятаю), і ми відклали ухвалення рішення, поки країна не відкриється. Час минав, дехто з нашої банди вже почав пропонувати відмовитись від поїздки, забрати гроші та забути про Шрі-Ланку. Але ні – це не мій варіант, я достеменно знав, що мені треба туди. І ось країна відкрилася вже як місяці 3, почалися послаблення вимог щодо в'їзду, і стало зрозуміло – час настав. Я зателефонував @Qatar Airways, перебронював квитки, докупив ще один квиток своєму батькові, і ми приступили до етапу планування нашої поїздки.
Було, напевно, 4 ітерації, доки ми не затвердили оптимальний варіант. Відомо було, що ми починаємо з міста Канді, т. к. він знаходиться в центрі острова і звідти можна просуватися маршрутом. З обов'язкових місць маршрут включав: Канді, Трінкомалі, Ялу, Унаватуну.
Здебільшого всі варіанти стосувалися термінів зупинки та планів просування по заданих обов'язкових місцях. Перші варіанти припускали один-два ночівлі в місці зупинки і потім рухаємося далі. Небагато обдумавши стали розуміти, що це нас сильно вимотає і ми витрачатимемо час не на екскурсії, а на збори. Кінцевий план був таким: 4 ночі в Канді, 1-2 ночі в Трінкомалі, 2 ночі в Тиссамахомарі, 5 ночей в Унаватуні.
Далі, нам треба було забронювати житло. Почали ми з останнього місця перебування – Унаватуни. У нас було внесено передоплату за віллу. Але вся проблема в тому, що там максимум може жити 4 дорослі та одна дитина, а нас уже 6 людей. Почався процес переговорів із господарями вілл. Промовлялися різні варіанти, але обраний був варіант дозняти ще одну віллу – це було 100% найвірнішим варіантом.
Наступним кроком планування житла в Канді. На Airbnb знайшли кілька варіантів. Написали одному господареві – він щось дуже довго тягнув із відповіддю, і я написав ще одному господареві. Цього разу відповідь надійшла буквально хвилин через 15-20, я попросив знижку – мені її дали, відгуки хороші та їх багато. Загалом, я вирішив (з команди майже ніхто не заперечував, @Ira Latysheva, підтверди) – це те, що нам треба. І я не схибив. Хазяїн виявився дійсно приємною людиною і був готовий допомагати нам по кожному моєму питанню: зняти авто – так, звичайно, я відведу вас у rent car; оформити місцеві права - так, звичайно, я відведу до адміністрації поліції, там це зроблять за 15 хв, головне, візьми фото; можете допомогти організувати трансфер з аеропорту, нас 6 людей, потрібен мікроавтобус - так, звичайно, вас зустріне містер SD (про нього пізніше розповім). Переглянути відеоогляд можна за посиланням https://youtu. be/Hk7K7ZDQN20. Трохи неправильно тримав камеру (навчаюся знімати з руки), але отримати уявлення про житло можна.
Далі Трінкомалі або Трінко, як його називають на Шрі-Ланці. Airbnb – нічого хорошого не пропонував, або пропонував якісь захмарні ціни на не зрозуміле якесь житло. Стали дивитися житло на booking-і. Знайшли оптимальний варіант – 38 дол/добу. Забронювали на одну добу, і вирішили, якщо що, то продовжимо ще на добу. Переглянути відеоогляд можна за посиланням https://youtu. be/4ztspqajgD4.
У нас залишається останній обов'язковий пункт – Яла. Щоб потрапити в Ялу, можна зупинитись у Катарагамі або Тиссамахомарі (Тісса). Стали переглядати варіанти. Визначилися з Тиссамахомарою, на booking знайшли житло на дві ночі. На дві – тому що одну ніч відійти від переїзду та вранці поїхати на екскурсію. А друга – відпочити від екскурсії та поїхати на наступну точку дислокації.
Між Трінкомалі та Тиссамахомарою виник один день, який ми намагалися спланувати, але кіна не вийшло. Зараз поясню у чому суть. Якщо ми дві ночі зупиняємось у Трінкомалі, то щодня у нас все чітко, але ми отримуємо дуже довгий переїзд за часом – годин 11-12. Якщо ми ночуємо тільки одну ніч, то ми можемо їхати годині 6 і десь повинні зупинитися. У Києві ми стали розглядати містечко Поттувіл – воно плюс-мінус на півдорозі від Трінко до Тиси. Але фігня у тому, що там знайти житло ми не змогли. Воно ніби є і на Airbnb і на booking-і, але воно не придатне нам. У підсумку ми не залишилися на другу ніч і Трінко і виїхали у бік Поттувіла без заброньованого житла – чистої води авантюра. Але ж авантюра таки вдалася! Бухта Arugam Bay - там досить багато різного роду готельчиків, в одному з них ми зупинилися.
Декілька слів про переліт і трансфер.
Летели, як я й писав вище, Qatar Airways, з Києва – Airbus A320, з Дохи – Airbus A350. Щойно впіймав себе на думці, що сервіс за часів СРСР на бортах аерофлоту був точно нічим не гірший. Загалом, те, про що багато хто пишуть і розповідають про «вау-сервіс» у Qatar-ів, я цього не побачив. Так – молодці, але так має бути у всіх, і нічого складного в цьому немає.
При посадці попросили ПЛР-тест та паспорт вакцинації. У Досі, при виході із зони прильоту – пройшли огляд ручної поклажі, забрали воду. Пересадження 3.5ч. пройшла досить швидко. Ми десь знайшли місця у залі очікування, розмістились. Прогулялися територією і ось оголосили нашу посадку. 10 хв, і ми на борту А350. Компонування крісел 3-4-3. За моїми відчуттями, борт був заповнений на 95-100%. Сервіс такий самий, як і на А320 з Києва. Подивитися переліт можна за посиланням - https://youtu. be/VBnXeXVByf8
Прилетіли до Коломбо, заповнили міграційну картку, отримали в паспорт візу та пішли на вихід. Перед виходом поміняли гроші. Тут цікавий момент: кіосків з обмінним валют коштує 5 штук і у всіх різний курс. Тож треба питати. Ми змінили бакинські за курсом 213 рупій за один долар (офіційний курс - 202 рупії). На виході ті, у кого не були заповнені електронні декларації здоров'я, заповнили їх у паперовому вигляді, далі із заповненими формами підходимо до офіцера, показали паспорт вакцинації та ПЛР, отримали якісь папірці (я їх навіть не дивився) і всі, вважай, ми вийшли з аеропорту – це перемога! Але немає! Ще треба придбати інтернет. Ми купили карту Mobitel - 64 Гб інтернету (щось близько 30 дол, якщо не помиляюся). Цього інтернету вистачило з головою для мене та Іри. Потрібно сказати, що з інтернетом ситуація реально покращала – він був у всіх готелях, де ми зупинялися. Мобільним інтернетом ми користувалися, перебуваючи в дорозі, і він був на рівні – п'ятірка за інтернет. Ось тепер майже – Ура! Майже – бо всі вже втомилися капець-як: 2 год – посадка; 10год перельоту; 3.5г пересадка; години 1.5 процедури виходу з аеропорту; зміна часового поясу, а також переїзд з аеропорту до Канді.
Весь цей час поки ми були зайняті питаннями виходу з аеропорту на нас чекала людина, яку нам організував господар будинку в Канді. Я з ним періодично списувався, щоб розуміти, що він на нас чекає і давати йому розуміння на якому ми етапі. "Містер SD, чекатиме вас на виході з табличкою" - так нам його представив господар будинку. Нас зустрів SD, ми завантажилися у його мікроавтобус та поїхали до Канді, за вікном 4 ранку. Час у дорозі – 3.5 год. Їхали ми вкрай акуратно, а на зустріч йшов потік працюючих у Коломбо і цей потік ставав сильнішим і сильнішим.
– Куди вони їдуть?
– Це їдуть із передмість, на роботу в Коломбо!
Ну їдуть собі та їдуть, що тут такого? А «таке» тут ось що – ми планували брати машину для поїздок островом, але побачивши цей хаос у русі транспорту один з наших учасників став себе і не тільки вмовляти відмовитися від цієї витівки. А ще дорогою ми побачили пару аварій: перевернутий тук-тук і вантажівка, що в'їхала в дерево - почали посилювати думку, що брати авто в оренду не найкраща ідея. Я чесно не хотів вникати в суть ініціатив, я мав лише одне бажання – дістатися до дому, розміститися і лягти поспати. SD довіз нас у цілості та безпеці, нас зустрічав містер Lakshantha. Ми розмістилися і лягли спати. Далі буде друга частина – екскурсії.
