Шрі Ланка. Частина 2. Екскурсії Канді
Шрі-Ланка. Частина 1. Планування / Переліт / Трансфер
Після тривалого перельоту, відпочивши, насамперед постало питання: де перекусити? Роздобувши в найближчому магазині мінімальний набір: чай, молоко, яйця, хліб, ще щось там, ми перекусили і почали вирішувати які пам'ятки треба подивитися. Lakshantha порекомендував: Royal Botanic Gardens; Temple of the Tooth, Big Buddha та вечір місцевих культурних танців – це екскурсії, щоб познайомитися з Канді. Ми зупинилися на Ботанічному саду і знайшли якісь два храми поза Канді. За відгуками – Храм зуба Будди – нічим особливо не привабив відвідувачів (потім, відвідавши багато різних храмів, ми погодилися, що правильно зробили, що не поїхали до храму).
Отже, на ранок наступного дня ми вирушили в дорогу! Заїхали на оглядовий майданчик з видом на велике озеро – гарний вигляд. Далі поїхали до ботанічного саду. Вхід для іноземного туриста – 10 дол. дорослий (2000 рупій) та 5 дол. дитина. Екскурсія зайняла 3 години. Прогулянка – екскурсія сподобалася. Сад представлений величезною кількістю квітів, рослин, чагарників та дерев серед яких вільно розгулюють мавпи, які дуже близько підпускають до себе людей і нікуди не тікають. Для нас це було захоплення! Якщо вирішите відвідати сад, обов'язково беріть із собою воду. Відео з саду: https://youtu. be/wckkv0S5mbM
Нагулявшись і надивившись визначні пам'ятки в саду, колектив зажадав організації харчування. Чергова подяка Lakshantha (цього дня він був у нас гідом) – він нас доставив до пристойного ресторану. Ми завантажилися в мікроавтобус посідали так, ніби нам їхати через пів міста, а значить не швидко, і ми поїхали до ресторану – ресторан опинився аж через дорогу від Саду! Хм… – подумав я – що за підступний план? Але ні, ресторан справді гідний, працює за принципом Буфета чи Шведського столу – бери скільки забажаєш. Всі підбадьорилися і давай досліджувати асортимент: і курка тобі, і тунець, і риба якась, і рис, і локшина, і овочі, і картопля – коротше, багато всього на вибір. Ох який був смачний тунець – ааа, досі горить у роті, ух.
Пообідавши їдемо дивитися храми Ланкатілака, Ембекке та Гадаладенія. Десь вичитали, що вони знаходяться далеко, на околицях Канді, вони досить старі і не заїжджені туристами. Вхідний квиток – 300 рупій на людину, а не тому, що у розкручених по 1500. Для мене виявилася дорога до храмів більш цікавою, ніж самі храми. Якби ми взяли авто на прокат, то швидше за все ми не знайшли б дорогу як мінімум, до одного з них. Дорога проходить через села в джунглях, вздовж стоять рисові поля, ростуть бананові пальми, багата рослинність, десь пасуться буйволи, а ти намагаєшся серед усього цього видивитися щось ще незвичайне, наприклад, я виглядав варана та змію. Переглянути відео можна тут:
Ворожіння – https://youtu. be/pkR3UcQH3_I
Ембекке – https://youtu. be/tEuMb13Q6ls
Подивившись храми, їдемо у бік будинку, дорогою заїжджаємо до якогось великого чайного центру – нічого там не знайшовши для себе цікавого їдемо далі. Лакшанза пропонує ще кілька місць для відвідувань, але сили залишилися тільки для Big Buddha та супермаркету (наші дівчата швидко помітили головний об'єкт відвідування – keels market). У Канді стоїть друга за величиною статуя Будди. Може, через те, що вже були втомлені, може, через те, що вже надивилися різних версій статуй на мене сильного враження, сама статуя не справила. Зате якщо піднятися на саму вершину статі, то відкривається гарний вид на Канді.
Наступний день – і ми маємо екскурсію в Нувара-Елію. Тут ми хочемо подивитись чайні плантації, водоспади, відвідати чайну фабрику. Наш гід – SD (@Dilushana Tennakoon).
Тут багато не розповіси - це треба дивитися https://youtu. be/hZnZCeIpJ1M ¦Красиві панорами, гарні чайні плантації, гарні водоспади. Змонтував відео – дивіться. З особливостей виїжджали в сонячну погоду, поки піднялися на верх – там похмуро і пішов дощ. У самій Нувара Елії теж йшов дощ, тому озеро, яке ми хотіли подивитися, ми подивилися через вікно нашого автомобіля.
Особливо виокремлю чайну фабрику. Зазвичай, як я зрозумів, усіх туристів возять на фабрику Dambro – нічого не знаю про цю фабрику. Але я знаю фабрику Glenloch і я прямо планував її відвідати. І ось ми їдемо такі собі через чайні плантації, скрізь стоять мітки, до якої фабрики належить плантація, і я питаю у SD: «а Glenloch далеко від сюди? » - Ні, не далеко, ти хочеш на Гленлоч? - Так, звичайно, на Гленлоч! Та ми поїхали Glenloch. 11 років тому я був у їхньому виставковому залі і купував у них чай. Це чудовий чай, виготовлений на Шрі Ланці. Дивно те, що я його ніде не зустрічав у продажу на Шрі Ланці, ні в спеціалізованих магазинах, ні в маркетах, ні в аеропорту в магазинчиках – не зрозуміло, де його продають.
Ми приїхали, нас зустріла жінка екскурсовод та провела екскурсію фабрикою. Якщо 11 років тому нам показали не працююче обладнання, то цього разу ми були свідками живого процесу виробництва чаю. Нам розповіли про 10 сортів чаю, про відмінність одного сорту від іншого, про позначення маркування, наприкінці нам принесли чай для дегустації. Звертаю увагу, вся екскурсія абсолютно безкоштовна. Ніхто й натяку не зробив за гроші. Звичайно, я і не тільки я купили чаю різних сортів (BOP, BOPF, Gold, Green) і на цьому наше відвідування фабрики закінчилося, і ми поїхали далі. Екскурсія вийшла цілий день, повернулися додому ми в районі 19.00 втомлені, але задоволені. Перед тим як прощатися з SD постало питання щодо завтрашніх планів:
– Сер, які плани щодо завтрашнього дня?
– SD, давай ми сьогодні обговоримо, і я напишу тобі, але давай орієнтуватися, що виїжджатимемо о годині 9.30.
Ранок наступного дня – куди їхати ми не вирішили. З варіантів: слоновий заповідник у Pinnawalla і. . . до ладу більше нічого. Коли планували подорож, думали поїхати кудись у бік Курунегала, Маталі. Запитав у SD щодо цих варіантів і отримав відповідь:
– Так, а що там цікавого?
– Я не знаю, може ти знаєш?
– Її, там нічого цікавого, краще їхати до Піннавалу, дитині там сподобається.
Ну добре, нічого не залишається і ми їдемо до слонового заповідника. Їхати не дуже довго – години півтори. Квитки для іноземців коштують 3000 рупій для дорослих та 1500 – для дітей віком до 12 років. Приїхали, купили квитки, а слонів забрали купатися. Ідемо до річки, де купають слонів. Дорогою бачимо чувака зі зміями, в руках крутить пітона, і поруч стоїть кошик (я знаю хто там).
– Папа, дивись-дивись?
– Так-так, я бачу, а там у кошику кобра.
Загалом ми проходимо дивитися як слони купаються. Частина слонів купується, частина стоїть кожен сам собою, але чогось особливого не відбувається. Мені з Анею вдалося почастувати одного слоника бананами та кукурудзою – місцевий чувак ніби роздає, але потім просить грошей. Загалом, дочекалися, коли слонів забрали назад у парк і ми пішли за ними. І ось тут сталася цікава історія.
Аня мені каже:
– Папа, я хочу подивитися кобру.
– За це треба платити гроші, а у мене лише великі купюри!
– Я можу дати, у мене є 50 рупій – каже Іра.
SD каже цьому чуваку зі зміями, що ми хочемо подивитися. Приборкувач змій взявся за виставу. Подання тривало хвилин 5-7. Він провокував кобр, щоб вони його вкусили, а він спритно від них лікувався – ось і вся вистава.
І тут він урочисто мені оголошує:
– Сер, давайте 2000 рупій, бо мої кобри їдять яловичину, баранину та ще щось там.
2000 рупій за 5 хвилин! Камон, чувак – це навіть не 60 дол/годину. Кажу:
– На неї, можу дати 150 рупій.
– Ок, давай 500 рупій.
У результаті він пішов на принцип, і я пішов на принцип - він залишився без грошей, а я з осадом від неприємної ситуації. Так ми розійшлися. Далі ми скидалися на заповідник, подивилися на слонів. Чесно, нічого цікавого я собі не побачив. 11 років тому було більше можливостей підійти ближче до слонів, зараз майже скрізь закрито доступ – дивимося на слонів із далекого. А ще я знав, що ми будемо в Ялі і там будуть слони і там на них дивитиметься набагато цікавіше, бо там вони у справжній природі (про Ялу напишу далі). Вже коли повернувся до Києва, я якось задумався щодо цієї екскурсії і дійшов висновку, що я припустився помилки, погодившись на Піннавалу, треба було їхати в Еллу.
Знаю-знаю, зараз напишу про супермаркети.
У Канді ми були у супермаркетах Кіїлс (Keells). Це звичайно не такий масштаб як у наших супермаркетів, але вже й не місцева крамниця. Там є вибір продуктів, але не все.
Наприклад, гречки я там не бачив та й з м'ясом не все просто. Курка є, баранина була, свинина теж була, але купувати її на мою думку ризиковано.
Банани – 220 рупій/кг
Манго – 540 рупій/кг
Рамбутан – 560 рупій/кг
Хліб 450 г - 160 рупій
Помідор – 310 рупій/кг
Консерва «скумбрія» 425 г - 360 рупій
Морквина – 610 рупій/кг
Вода 5 л – 150 рупій
Огірок – 430 рупій/кг
Пиво Lion 0.5 – 220 рупій
