Люксембург
Поїздку до Люксембурга запропонували як подарунок і оскільки з усього Бенелюксу ми не були в Люксембурзі, то подарунок був прийнятий. Гід зустрів нас біля пам'ятника пам'яті полеглих із Золотою жінкою на вершині. Невеликий екскурс в історію герцогства, і ми неквапливо йдемо оглядати столицю герцогства. Повз прошелестів екскурсійний паровозик із туристами. Він возить у долину Петруссе. Дуже симпатично виглядає міст Адольф над парками долини. Оглядаємо кафедральну церкву Богоматері. Невелика будівля Готель де Віль, ратуша, статую Вільяма другого, і великої герцогині Шарлотти. Далі слідує тривалий променад Бульваром на карнизі. Це житлові будинки на місці зруйнованої фортеці. Дуже гарні будинки, але вид на долину внизу теж заворожує. Дуже добре видно Церкву Іоанна Хрестителя, доглянуті ділянки землі. Їх здають у найм городникам. Видно руїни дома старовинної фортеці Бок. Налюбувавшись видами, по вузьких вуличках повертаємось у центр. У частину міста з новобудовами та бізнес-центрами йти не хочеться. Гід з нами чемно ховається і ми спокійно блукаємо вуличками. На найулюбленішій площі городян, Площа зброї, сідаємо у кафе. Мова розуміють і французьку та англійську. Причому ми одночасно з супутником говоримо і про те, й у тому, офіціант усміхається. Відмінне місцеве вино Реміш (вони так кажуть, а я завжди думала Ремікс), обід з двох страв та обного десерту виходить 43 євро. Далі пройшлися магазинчиками, сувеніри, пляшка вина, лікер. Час рухався до 18.00 і вулиці та кафе стали дуже швидко заповнюватися народом. Робочий день скінчився, а у них все суворо. Відпочивають. І тут маленький сюрприз, як привіт із Парижа, магазин та кафе Ладуре. Ну хіба пройдеш повз. Загалом чисто, красиво та дорого. Вже проїжджаючи одним з мостів, яких гід сказав всього 95, спіймала себе на думці, що всі три країни Бенелюкс дуже різні. Вочевидь, що Люксембург не Брюссель і мій улюблений Амстердам.
