Марокканське розчарування

08 вересня 2016 Час поїздки: з 04 серпня 2016 до 18 серпня 2016
Репутація: +11
Додати до друзів
Написати листа

Відпочивали в Агадірі з 4 по 18 серпня, враження залишилися найнегативнішими. Про все по порядку.


Готель. Ми зупинялися у Blue Sea Tivoli 4*. Сам готель непоганий, великі номери, але все дуже старе, сантехніка іржава, постійно забита раковина і запах вогкості, що не вивітрюється. Але на це ми не дуже звертали увагу, оскільки не планували проводити в номері багато часу. Що найбільше дратувало – так це проблема з рушниками. Якщо ви в середині дня прийшли з пляжу і вирішили прийняти душ, витертися вам не буде чим. З ранку всі рушники забирають, відправляють у прання та повертають о 5-6 годині вечора. Коли ми вперше з цим зіткнулися, я вирушила на пошуки покоївки (увага: покоївки говорять тільки французькою! ). На моє прохання видати рушник, було сказано: у мене їх немає, вони у пранні, коли будуть готові не знаю, залежить від того, як швидко попраються. Є питання – йдіть на ресепшн! На ресепшн зробили дуже здивоване обличчя, навіщо мені це знадобилося рушник у середині дня? Чи бачена ця справа вдень митися! Після витраченого там часу та криків таки вдалося домогтися, що покоївку попросили видати нам рушники поза чергою. Але незважаючи на те, що ми просили і на ресепшн і саме у покоївок залишати хоча б по одному рушнику, нічого не змінилося і до кінця відпочинку доводилося їх просто ховати.

Коли ми купували путівку, нам було сказано: у готелі дуже мало росіян. Ми, звісно, ​ ​ зраділи! Якщо відпочивають в основному іноземці, значить хороший готель та обслуговування! Не тут то було! Російських справді дуже мало, але (! ) 90% відпочиваючих складає місцеве населення!


Пляж. Ми звикли думати, що якщо готель має власний пляж, то ти можеш спокійно відпочивати на лежаку, споглядати водну гладь і безперешкодно плавати, коли тобі тільки захочеться. Ні, все не так, сюрприз! Пляж поділений на зони дуже дивно. Уявіть собі ділянку пляжу від набережної до океану. Зазвичай він і складає зону, що належить готелю. В Агадірі це прямокутник, який відділений мотузкою, а решта зони є загальною, яку займає місцеве населення. Тобто щоб від свого пляжу дійти до води, ти маєш обминути натовп місцевого населення. До речі, їх там дуже багато, вони приходять цілими сім'ями прямо з ранку в будь-який день тижня (хто і коли там працює незрозуміло), ставлять намети і насолоджуються життям - повністю замотані жінки з дітьми сидять на березі, чоловіки граються у воді. Звичайно, ніхто не думає про те, що потрібно залишати хоч якийсь простір між наметами, щоб інші відпочиваючі могли пройти до води, навіщо? Сидять просто один на одному! Не кажучи вже про те, що помилуватися океаном зі свого лежака не вийде ніяк, оскільки наметове пишнота загороджує просто все! Плюс нація дуже брудна, це проявляється скрізь (поївши і попивши на вулиці кидають на землю навіть порожні півторалітрові пляшки від води та коробки від біг маків! ), відповідно, на пляжі жахливий бруд і до обіду у воді також плаває купа сміття. На жодному пляжі немає ні душа, ні туалету (тому ти солоний йдеш у номер якнайшвидше обмитися, а там потіха з рушниками! ). Жінки купаються у всьому своєму одязі, потім у всьому мокрому сидять на піску, а потім у всьому цьому лізуть у басейн (як я вже сказала, величезна їхня кількість була жителями нашого готелю). У результаті в басейні купалися за всі 2 тижні рази 4 (через бруду і величезну кількість дітей. До речі, басейн виявився втричі меншим, ніж на фото.

У путівку у нас входили лише сніданки, чому ми безмірно були раді! І не тільки тому, що їжа дуже одноманітна, а тому, що в їдальні постійно доводилося стикатися з тим самим місцевим населенням. Скільки ж бруду вони залишають за собою! Просто було гидко іноді поруч перебувати. Залишають після себе купу крихт-об'їдків-папірців, яке валяється не тільки на столі (що могло бути зрозуміло), але і на підлозі, і на стільцях! Дуже голосно розмовляють, човкають, їдять руками тощо! Попивши чай зі склянки, ставлять його на тацю з чистими склянками! Що таке черга та особистий простір не чули ніколи. Тому ми були тільки раді, що могли вибратися на обід та на вечерю у різні кафе.

У цьому плані розчарувань сильних не було, їжа смачна, але не сказати, що вони мають великий вибір національних страв та морепродуктів. Ціни високі, вищі за московські. Одне блюдо (наприклад, різотто чи паста) обходилося карбованців на 700-800. Алкоголь знайти важко. Ліцензія на нього коштує дуже дорого, відповідно, далеко не у всіх закладах його продають, а де є, то ціна неадекватно висока. Марокканці дуже піарять своє «знамените сіре вино». Цілковитий шлак. На смак воно схоже на брагу, дуже кисле і від нього зводить вилиці, і що біле, червоне, сіре - все на один смак. Пиво продається в пляшках 0.24 і на наші гроші коштує близько 80 рублів (і то якщо дуже пошукати).

У місті дивитись нічого, гуляти крім набережної ніде. Увечері просто не проштовхнутися, всі з пляжу переміщуються на набережну, і прогулянка перетворюється на подолання перешкод, тобто. проштовхування крізь натовп. З розваг лише колесо огляду та паровозик, який катає протягом півгодини містом.


Екскурсії. Пропонується близько 4-5 екскурсій. Ми хотіли взяти, але потім послухали, що люди кажуть, і відмовилися від цієї витівки. Ті, хто їздили до Марракеша, прокляли всі. Їхати туди три години, коли приїхали, їх висадили і сказали: у вас чотири години вільного часу, потім назад. Нічого не показали, не розповіли. Спека неймовірна, сховатись ніде, одна дівчинка сказала, що в неї почало плавиться взуття! Основну пам'ятку цього міста складає ринок, в який без провідника краще не потикатися, бо там дуже легко заблукати! Через пару днів на цю екскурсію мала їхати сімейна пара з нашого готелю, тож за ними взагалі не приїхали! Гіди, до речі, на всі питання та претензії досить грубо відповідають: що ви від нас хочете, ми працюємо відразу в кількох готелях! Так що якщо потрібна якась допомога чи порада, то звернутися нема до кого.

Ми з'їздили зрештою на одну екскурсію на пляж Легзіра, але за фактом це була поїздка місцями, де нас намагалися розвести на гроші. Ми дуже довго туди їхали, зупиняючись дорогою: попити чай і купити кактусів, купити срібло, сфотографуватися з верблюдом, купити посуд. Загалом скрізь, де можна витратити гроші! Приїхавши в результаті на пляж, нас відразу посадили в кафе, де типу все схоплено, нагодували (що теж було дуже сумнівним заходом, оскільки все було дуже брудне і мухи лізли прямо в рот), а в результаті з нас здерли суму в 4 рази більшу. , ніж у будь-якому іншому кафе! ! У результаті на пряжі ми пробули 1.5 години, де змогли знову ж таки поштовхатися в натовпі місцевих. Шлях назад зайняла 3 години (хоча за годину можна дістатися) з усіма тими ж зупинками в лавках сувенірів тощо.

Але ми не сумували! Ми думали: та нічого страшного, адже ми приїхали купатися і засмагати, і ніхто не зможе в нас цього відібрати! Чорта з два! За 2 тижні в цілому сонячних дня було два чи три! Решту часу стоїть туман і досить холодно. 2 рази був дощ, один раз проливний. Гуляти періодично ходили у толстовках та джинсах. Вранці прокидаєшся – туман, потім на півгодини може визирнути сонце і знову туман. Ми думали, що це нам просто так не пощастило, але потім від місцевих дізналися, що така погода у них норма.

Без чоловічого супроводу їхати жінкам у жодному разі не можна, почуття таке, що білої людини там не бачили ніколи. Просто зупиняються і розкривши рота проводжають поглядом. Навіть на пляжі в купальнику почуваєшся дуже некомфортно. Дуже багато жебраків на вулицях, які випрошують гроші, смикаючи тебе за руки та одяг.

Загалом Марокко зовсім не готовий до прийому туристів, їхати дуже не радимо. Путівка коштувала 100 тисяч (це тільки сніданки! ) і там витратили приблизно стільки ж. За такі гроші можна відпочити набагато краще в будь-якій іншій більш екзотичній країні, де ти не щодня боротимешся з неприємностями.

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Схожі розповіді
Коментарі (8) залишити коментар
Показати інші коментарі …
аватар