« Миракль» : страна Марокко (октябрь 2018).
СТРАНА КОНТРАСТОВ - ИНШАЛЛАХ
Имея два высших историко – филологических образования, перевод « иншаллах» (на все воля Господа), знал, конечно, давно. Но настоящий смысл его стал понимать только много десятилетий спустя, когда с туристической группой попал в Марокко. И смысл этот связан более с грустной нотой, чем с веселой.
Богач – бедняк
А теперь конкретно по поводу « иншаллах» . Марокко и бедная, и богатая страна одновременно. Богатая, потому что их бокситы идут на экспорт по всему свету (в том числе в Россию). Плодородная почва, роскошные леса, тысячи километров богатых рыбой океанских берегов. И в то же время едва ли не самая бедная африканская страна, где зарплата у простого человека не превышает двухсот евро в месяц (по некоторым сведениям, даже ста). Почему не ищете более оплачиваемое место? « Иншаллах, так повелел Бог» . Более 60 процентов населения неграмотные, особенно мужчины. Почему не учитесь? « Иншаллах» . Женщины в подавляющем большинстве не работают. Да и как идти официально работать, если нужно вытягивать десятерых детей (таков обычный состав семьи в Марокко). Зачем столько детей, их же невозможно содержать. « Иншаллах» . Тем более что многие мужчины не работают даже дома. Едем на автобусе через населенные пункты. С обеих сторон дорог в тени на скамеечках сидят и пожилые, и молодые трудоспособные мужчины. Ни во что не играют ни в шашки, ни в домино, ни даже в нарды. Просто сидят и тупо смотрят на прохожих и проезжающие автомобили. Правда, пьют чай. Вполне вероятно, с наркотической травкой, чтобы меньше хотелось есть. Дома-то все равно шаром покати. Почему не работаете? « Иншаллах» . Но хоть немного еды все равно надо, кто кормит? Оказывается, присылают деньги на содержание бездельников уехавшие на заработки в другие города и страны дети. Таков у марокканцев менталитет – иншаллах.
И ведь ни в коем случае нельзя сказать, что пропащие, плохие люди. Как раз наоборот: очень уважительные и добрые. Когда бы о чем ни попросил, особенно если потерялся, отстал от группы, приложат все усилия, чтобы понять, что надо. А поняв, расскажут и покажут все в лучшем виде, даже проводят до нужного места. Так в чем же дело? А в том, что у марокканцев действительно в крови многотысячелетний менталитет кочевников, для которых всегда были, как говорится, до фонаря блага жизни и особенно достижения европейской цивилизации. « Иншаллах, Бог дал – Бог взял, на все воля Божья! » .
Впрочем, нет. Одно из « достижений цивилизации» и к ним пристало с легкостью необыкновенной. Однажды в 12 ночи проснулся от рева автомобильных моторов по мощности не уступающих авиационным. Все ясно: « мажоры» развлекаются. На улице, отстоящей от нашего отеля едва ли не на километр. Но даже здесь о сне можно было забыть. Нам-то ладно, всего одна ночь. А каково местным, постоянным жителям, особенно непосредственно возле трассы, так сказать, в шаговой доступности. Почему не протестуют, не борются? Очевидно, опять « Иншаллах» . Так распорядился Господь. Да, страна бедная. Но и здесь богатых, как и везде, оказалось достаточно. Ревели до пяти тридцати утра. Почему с 12, понятно: рестораны закрылись. А вот почему до пяти тридцати? Ни за что не догадаетесь. Потому что именно в это время затягивают свои унылые песни на одной ноте муллы с многочисленных минаретов (скорее всего, записи громкоговорителей). Конкурировать с муллами (даже если и в записи) « мажоры» , очевидно, не решаются. Во всяком случае, пока.
Бог, Родина, Король
Король в народе сразу после Бога и Родины. И это далеко не случайно. Почему, например, марокканцы не сгинули с лица земли как многие другие даже очень развитые народности? Или, может быть, действительно Бог дал этим бывшим кочевникам не только непревзойденную гордость за свое Отечество и несокрушимое свободолюбие. Но еще дал и умных повелителей. Ведь практически все не только бывшие высокоразвитые цивилизации, но и теперешние преуспевающие в развитии империи пытались проглотить этот лакомый кусочек северо – западной Африки. Даже порой захватывали на время отдельные города. Но рано или поздно (скорее даже рано) абсолютно все завоеватели получали, как говорится, по зубам. Марокко вновь и вновь возрождалась как феникс из пепла. Под знаменем и руководством именно королей. И это, похоже, главное достояние и богатство, которое дал Бог многострадальным марокканцам.
Бог, Родина, Король. Именно эти три слова выложены крупными камнями на многих склонах вдоль дорог. Бог и Родина – это понятно. Но при чем здесь Король? А при том, что в самые критические времена для страны находились предводители (которые затем становились королями), которые сплачивали народ и давали отпор завоевателям.
Побратимы
Это как у нас в России: Александр Невский, Дмитрий Донской, Минин и Пожарский, наконец, сегодня – Путин. Под их руководством Россия, как и Марокко (кстати, эти страны во многом похожи даже судьбой), вновь и вновь возрождалась из пепла. Хотя кто только не пытался Россию уничтожить: татары, тевтонские рыцари, шведы, французы, немцы, даже японцы и особенно сегодня американские толстосумы и оголтелые голдуотеры. Но, как сказал наш классик, « Россия велика и обильна» . Значит, кто бы ни пытался ее проглотить, все равно подавится. А Марокко действительно страна маленькая и бедная, ей гораздо труднее. Так что спасибо марокканским правителям, сумели с народом выстоять и победить. Сегодняшняя династия Алауитов, особенно последние ее представители отец и сын уже замахнулись на главное: цивилизовать страну, вывести ее на передовые позиции в мире, а пока хотя бы на африканском континенте. Отец Хасан 2 впервые за всю историю страны провел всеобщие выборы в парламент. Впервые, хотя и со второй попытки, при нем обнародовали Конституцию. Хасан 2 был жестким правителем, хотел как можно быстрее цивилизовать страну по образу и подобию европейских государств. Что очень не понравилось заматеревшим в косности высшим генералам и духовенству. Они даже организовали два покушения на своего короля. Правда, неудачных. Видимо, действительно « иншаллах» - Бог не допустил этого. Преемник отца, сын Его Величество Король Мухаммед 6 повел себя умнее и не стал форсировать события. Кстати, наверняка этому способствовало его высшее политико – экономическое образование.
Помните басню Крылова насчет старой и молодой лошадей, спускавших с горы свои возы с горшками. Уж как только ни потешались бездельники над умной лошадью, которая медленно, бочком, пятясь задом спускала свой воз. Это один к одному наш Путин, который принял Россию от придурка Горбачева и особенно полномасштабного ублюдка Ельцина Россию буквально при последнем издыхании. Как только не изгалялись (и продолжают ведь безнаказанно и нагло изгаляться, смотрите политические телешоу, на деньги всевозможных стыдливых фондов соросов и ЦРУ) наши бездельники, так называемые дерьмократы. Особенно напирали и напирают, что Путин медленно проводит реформы. Ан ведь под руководством Путина Россия вновь, как предрекал Пушкин, « вспряла ото сна» . В то время как те же самые дерьмократы, когда были до Путина у власти, как молодая лошадь под улюлюканье американских советников (и те и другие с немереной пользой для личного кармана) помчались с горы вскачь и… « прощай, хозяйские горшки» .
Или близнецы – братья?
Как уже было сказано, Россия и Марокко очень схожи и по судьбе, и по духу. Но и их первые лица тоже очень похожи друг на друга. Мухаммед 6 практически одновременно с Путиным пришел к власти. Возможно, учел опыт России и тоже как Путин повез свой воз осторожно. Кстати, у обоих этих руководителей в характере много общего. Не случайно они, в конце концов, подружились. Путин был в гостях в Марокко, Мухаммед 6 приезжал в Россию даже два раза. И оба добились высоких и зримых результатов. О наших говорить не буду, россияне их знают не хуже меня. А вот чего добился Мухаммед 6, это интересно.
Главное, тихой сапой, почти никого не раздражая, вывел из многотысячелетнего рабства женщину. Теперь она получила такие же социальные права в обществе, как и мужчина. Если раньше стоило мужу три раза (даже подряд без остановки) сказать: « Уходи» , как жена должна была тут же, немедленно уйти из дома без ничего, оставляя детей мужу. Теперь « шалишь, парнишша» , как говаривала Людоедка Эллочка. Жена сама может подать и на развод, и на раздел имущества, и даже на алименты для содержания детей, которые остаются с матерью. Не говоря о том, что канул в лету такой анахронизм как многоженство. Впервые на пост посла в одной из стран была назначена женщина, пример для Марокко сравнимый разве что с полетом в космос (что с помощью России в недалеком будущем тоже возможно). Король Мухаммед 6 (естественно, в тесном взаимодействии с правительством и подконтрольным ему духовенством) кроме всего прочего провели массу экономических реформ. В том числе, скажем, такие два казалось бы незначительные факта. Например, при рождении у хозяйской коровы теленка государство выплачивает 400 евро (напомним, зарплата чернорабочего не превышает 200 евро). Хозяину, который изъявил желание обрабатывать землю, безвозмездно выдается 40 тысяч евро на покупку техники. По масштабам Марокко, громадные деньги. А вот еще более существенное. Специалисту с высшим образованием зарплату дают порой раз в десять больше, чем неграмотному. И т. д. и т. п. в том же духе.
Вот так ваш покорный слуга слегка познакомился с такой безусловно интересной страной как Марокко. И даже с сегодняшним ее Королем. Которого в стране называют Королем бедных и нищих, Королем народа.
Владимир Антонов.
«Міракль»: країна Марокко (жовтень 2018).
N
Маючи дві вищі історико – філологічні освіти, переклад «іншаллах» (на все воля Господа), знав, звичайно, давно. Але справжній сенс його став розуміти лише через багато десятиліть, коли з туристичною групою потрапив до Марокко. І сенс цей пов'язаний більш із сумною нотою, ніж із веселою.
А тепер саме щодо «іншаллах». Марокко і бідна і багата країна одночасно. Багата, тому що їхні боксити йдуть на експорт по всьому світу (зокрема до Росії). Родючий ґрунт, розкішні ліси, тисячі кілометрів багатих на рибу океанських берегів. І водночас чи не найбідніша африканська країна, де зарплата у простої людини не перевищує двохсот євро на місяць (за деякими відомостями, навіть за сто). Чому не шукаєте більше оплачуваного місця? «Іншаллах, так наказав Бог». Понад 60 відсотків населення неписьменні, особливо чоловіки. Чому не вчитеся? "Іншаллах". Жінки переважно не працюють. Та й як йти офіційно працювати, якщо потрібно витягувати десяти дітей (такий звичайний склад сім'ї в Марокко). Навіщо стільки дітей, їх неможливо утримувати. "Іншаллах". Тим більше, що багато чоловіків не працюють навіть удома. Їдемо автобусом через населені пункти. З обох боків доріг у тіні на лавочках сидять і літні, і молоді працездатні чоловіки. Ні в що не грають ні в шашки, ні в доміно, ні навіть у нарди. Просто сидять і тупо дивляться на перехожих та автомобілі. Щоправда, п'ють чай. Цілком ймовірно, з наркотичною травою, щоб менше хотілося їсти. Удома все одно кулею покати. Чому не працюєте? "Іншаллах". Але хоч трохи їжі все одно треба, хто годує? Виявляється, надсилають гроші на утримання нероб, які виїхали на заробітки в інші міста та країни діти. Такий у марокканців менталітет іншаллах.
І в жодному разі не можна сказати, що пропащі, погані люди. Саме навпаки: дуже поважні та добрі. Коли б про що не попросив, особливо якщо загубився, відстав від групи, докладуть усіх зусиль, аби зрозуміти, що треба. А зрозумівши, розкажуть і покажуть усе у найкращому вигляді, навіть проводять до потрібного місця. Так у чому ж справа? А в тому, що у марокканців справді у крові багатотисячолітній менталітет кочівників, для яких завжди були, як кажуть, до ліхтаря блага життя та особливо досягнення європейської цивілізації. «Іншаллах, Бог дав – Бог узяв, на все воля Божа! ».
Втім, ні. Одне з «здобутків цивілізації» і до них личить з легкістю незвичайною. Якось о 12-й ночі прокинувся від реву автомобільних моторів за потужністю авіаційним. Все ясно: «мажори» розважаються. На вулиці, що віддаляється від нашого готелю чи не на кілометр. Але навіть тут про сон можна було забути. Нам гаразд, лише одна ніч. А яке місцевим, постійним мешканцям, особливо безпосередньо біля траси, так би мовити, у кроковій доступності. Чому не протестують, чи не борються? Очевидно, знову «Іншаллах». Так розпорядився Господь. Так, країна бідна. Але й тут багатих, як і скрізь, виявилося достатньо. Ревіли до п'ятої тридцяти ранку. Чому з 12, зрозуміло: ресторани зачинилися. А ось чому до п'яти тридцяти? Нізащо не здогадаєтеся. Тому що саме в цей час затягують свої сумні пісні на одній ноті мулли з численних мінаретів (швидше за все, записи гучномовців). Конкурувати з мулла (навіть якщо і в записі) «мажори», очевидно, не наважуються. У всякому разі, поки що.
Бог, Батьківщина, Цар
Король у народі одразу після Бога та Батьківщини. І це не випадково. Чому, наприклад, марокканці не згинули з землі як багато інших навіть дуже розвинені народності? Або, може, справді Бог дав цим колишнім кочівникам не лише неперевершену гордість за свою Батьківщину та незламну волелюбність. Але ще дав і розумних володарів. Адже практично всі не тільки колишні високорозвинені цивілізації, а й теперішні успішні у розвитку імперії намагалися проковтнути цей ласий шматочок північно-західної Африки. Навіть часом захоплювали на якийсь час окремі міста. Але рано чи пізно (швидше навіть рано) абсолютно всі завойовники отримували, як кажуть, по зубах. Марокко знову і знову відроджувалася як фенікс із попелу. Під прапором та керівництвом саме королів. І це, схоже, головне надбання та багатство, яке дав Бог багатостраждальним марокканцям.
Бог, Батьківщина, Король. Саме ці три слова викладені великими каменями на багатьох схилах вздовж доріг. Бог та Батьківщина – це зрозуміло. Але до чого тут Король? А при тому, що в найкритичніші часи для країни знаходилися ватажки (які потім ставали королями), які гуртували народ і давали відсіч завойовникам.
Це як у нас у Росії: Олександр Невський, Дмитро Донський, Мінін та Пожарський, нарешті, сьогодні – Путін. Під їх керівництвом Росія, як і Марокко (до речі, ці країни багато в чому схожі навіть на долю), знову і знову відроджувалася з попелу. Хоча хтось тільки не намагався Росію знищити: татари, тевтонські лицарі, шведи, французи, німці, навіть японці і особливо сьогодні американські товстосуми та шалені голдуотери. Але, як сказав наш класик, «Росія велика і рясна». Значить, хоч би хто намагався її проковтнути, все одно подавиться. А Марокко справді країна маленька та бідна, їй набагато важче. Так що спасибі марокканським правителям, зуміли з народом вистояти і перемогти. Сьогоднішня династія Алауїтів, особливо останні її представники, батько і син уже замахнулися на головне: цивілізувати країну, вивести її на передові позиції у світі, а поки що хоча б на африканському континенті. Батько Хасан 2 вперше за всю історію країни провів загальні вибори до парламенту. Вперше, хоч і з другої спроби, за нього оприлюднили Конституцію. Хасан 2 був жорстким правителем, хотів якнайшвидше цивілізувати країну за образом і подобою європейських держав. Що дуже не сподобалося вищим генералам і духовенству, що заматилися в відсталості. Вони навіть організували два замахи на свого короля. Щоправда, невдалих. Мабуть, справді «іншаллах» – Бог не допустив цього. Наступник батька, син Його Величність Король Мухаммед 6 повівся розумніше і не став форсувати події. До речі, напевно, цьому сприяла його вища політика – економічна освіта.
Пам'ятаєте байку Крилова щодо старого і молодого коня, що спускали з гори свої вози з горщиками. Як тільки не потішалися нероби над розумним конем, який повільно, бочком, задкуючи задом спускав свій воз. Це один до одного наш Путін, який прийняв Росію від придурка Горбачова і особливо повномасштабного виродка Єльцина Росію буквально під час останнього подиху. Як тільки не вигалялися (адже й безкарно і нахабно вигалятися, дивіться політичні телешоу, на гроші всіляких сором'язливих фондів соросів і ЦРУ) наші нероби, так звані лайнократи. Особливо напирали та напирають, що Путін повільно проводить реформи. Адже під керівництвом Путіна Росія знову, як пророкував Пушкін, «спряла від сну». У той час як ті ж самі лайнократи, коли були до Путіна при владі, як молодий кінь під улюлюкання американських радників (і ті й інші з неміряною користю для особистої кишені) помчали з гори стрибати і… «прощавай, хазяйські горщики». >
Близнюки брати?
Як уже було сказано, Росія та Марокко дуже схожі і за долею, і за духом. Але й їхні перші особи теж дуже схожі одна на одну. Мухаммед 6 практично одночасно з Путіним прийшов до влади. Можливо, врахував досвід Росії і також як Путін повіз свій віз обережно. До речі, в обох цих керівників у характері багато спільного. Не випадково вони, зрештою, потоваришували. Путін був у гостях у Марокко, Мухаммед 6 приїжджав до Росії навіть двічі. І обоє досягли високих і зримих результатів. Про наших говорити не буду, росіяни їх знають не гірше за мене. А ось чого досяг Мухаммед 6, це цікаво.
Головне, тихою сапою, майже нікого не дратуючи, вивів із багатотисячолітнього рабства жінку. Тепер вона отримала такі самі соціальні права у суспільстві, як і чоловік. Якщо раніше варто було чоловікові тричі (навіть поспіль без зупинки) сказати: «Іди», як дружина мала тут же, негайно піти з дому без нічого, залишаючи дітей чоловікові. Тепер «шаліш, хлопче», як казала Людоїдка Еллочка. Дружина сама може подати і на розлучення, і на поділ майна, і навіть на аліменти для утримання дітей, які залишаються з матір'ю. Не кажучи про те, що канув у леті такий анахронізм як багатоженство. Вперше на пост посла в одній із країн була призначена жінка, приклад для Марокко можна порівняти хіба що з польотом у космос (що за допомогою Росії у недалекому майбутньому також можливо). Король Мухаммед 6 (природно, у тісній взаємодії з урядом і підконтрольним йому духовенством) також провели масу економічних реформ. У тому числі, скажімо, такі два начебто незначні факти. Наприклад, при народженні у господарської корови теля держава виплачує 400 євро (нагадаємо, зарплата чорнороба не перевищує 200 євро). Хазяїну, який виявив бажання обробляти землю, безоплатно видається 40 тисяч євро на покупку техніки. За масштабами Марокко величезні гроші. А ось ще суттєвіше. Фахівцеві з вищою освітою зарплату дають часом разів у десять більше, ніж неписьменній. І т. д. і т. п. у тому ж дусі.
От так ваш покірний слуга трохи познайомився з такою, безумовно, цікавою країною, як Марокко. І навіть із сьогоднішнім її Королем. Якого в країні називають Королем бідних та жебраків, Королем народу.
Володимир Антонов. p>