Пишу эту статью, потому что на личном горьком опыте познал отдых в « сказочной Черногории» . Хочу, что б люди узнали об этой « чудо стране» прежде чем принимать решение об отдыхе в ней.
И так, живу я в Киеве (Украина) и решил с девушкой полететь с 12 по 19 августа 2017 года (6 полных дней, не считай день прилета и день вылета) на самолете в Черногорию.
Предварительно начитался всякой рекламной « заманухи» на сайтах турагентств и решил как можно быстрее попасть в сказку. Потом я понял, что это действительно оказалась сказка, но в другом смысле: чем дальше, то все страшнее и страшнее.
И так, тур заказали через Турагентство « Поехали с нами» . Стоил он почти 700 евро (включая билеты на самолет туда и назад на 2 людей, проживание в Будве без питания в двухместном номере (all inclusive в Черногории практически не принят), трансфер от аэропорта и обратно, и страховку для двоих). Надо отдать должное, что особых нареканий к агентству у меня нет. Сотрудник этого агентства Ксения Соколова была на связи даже, когда мы были уже в Черногории и оперативно решала возникающие вопросы. Ничего, вроде бы, не предвещало « бури» , но проблемы с Черногорией начались еще в Киеве. И так, по порядку.
АРЕНДА АВТО
Попытался заказать наперед авто, что б путешествовать по Черногории. Зашел на сайт прокатчика авто http://www. montirentacar. com , выбрал кабриолет, связался по вайберу – договорились , что я внесу залог способом заморозки 200 евро на моей карточке. Так и сделали, НО в тот же день после обеда они мне позвонили по вайберу и сказали, что эту машину уже забрали ! ! ! Я поначалу не мог понять как: мы же договорились? Но потом понял в чем причина: интернет кишит автопосредниками, которые не имеют собственных машин, а просто рекламируют чужие машины, замораживают ваши деньги на карточке, и только потом связываются с реальными собственниками машин. Если машину у собственника еще не увел какой-то другой посредник, тогда она вам достанется, если нет – вам разморозят суму на карточке, но не раньше чем через неделю. Так что, вам придется дальше обращаться к другому посреднику, который опять заморозит вам 200 евро и, если вам не повезет, это « заморозка» может продолжаться, пока у вас не закончатся деньги на карточке, и при этом никакой машины вы так можете и не взять на прокат. Мне повезло на второй раз с другим прокатчиком, а первый прокатчик разморозил деньги аж на 8 день. Конечно, можно приехать в Черногорию и снять машину прямо там, но тогда придется брать то, что уже никто не захотел брать: развалюху в которую страшно садиться.
Мы взяли кабриолет Пежо 308 сс 2006 года выпуска. Всю жизнь мечтал купить кабриолет, но бывалые шоферы в свое время отговорили меня это сделать, сказав: ну где ты по Украине будешь ездить на кабриолете, тем более по Киеву? В Черногории я понял, что они были правы и вот почему:
- у кабриолета , как и у любой другой машины, есть передние боковые стойки и верхняя перекладина над лобовым стеклом – так что приходилось как и в обыкновенной машине нагибаться вперед, что б рассматривать достопримечательности через лобовое стекло (верхняя перекладина закрывала вид);
- на второй день езды с открытым верхом мы поняли, что немного простудились, потому что ветер обдувает со всех сторон, и это при том, что температура воздуха была +30, а скорость авто не превышала 50 км/час. Так что, пришлось поднять боковые стекла, что б не дуло, но это уже не то (чувствуешь себя как в обыкновенной машине);
- дальше было еще хуже: начались жаркие дни по 36-37 градусов и ехать с открытым верхом становилось некомфортно – солнце пекло в затылок и даже уже открытые окна не помогали. В результате пришлось закрыть верх машины и включить кондиционер;
- эта машина приковывала много завистливых взглядов (особенно во время открывания и закрывания), которые потом обернулись нам немалой бедой, о которой я напишу позже.
Один плюс от этого опыта: я осознал, какой я был молодец, что в свое время не купил кабриолет и не переплатил за « понты» (открывающийся механизм) 10 000 дол. по сравнению с обыкновенной машинной того же класса). Кабрилет можно взять на один вечер в аренду для фотосесии, но ездить в ней несколько дней и не комфортно, и дорого (аренда кабриолета за день составляла 65 евро по сравнению с обыкновенной машиной - 40 евро/день). Багажник у кабриолета практически отсутствует- вещи приходится возить в салоне и каждый раз закрывать верх машины, когда отлучаетесь от нее даже на несколько минут. Так, что кабриолет больше подойдет как 3-5 автомобиль в автопарке какого-то миллионера, чем единственное авто среднестатистического гражданина.
Вообще, о прокатных машинах в Черногории скажу, что их состояние желает быть лучшим и вот почему:
- много машин погнутых и поцарапанных (сказываются узкие дороги на которых не разминуться);
- колеса стертые и через практическое отсутствие протектора легко пробиваются;
- из-за постоянной езды гайки на колесах сами по себе закручиваются так сильно, что самому ключом в дороге поменять колесо не получиться – нужные специальные приспособления, что бы их открутить. Поэтому приходится вызывать эвакуатор (50 евро как минимум);
- ключи зажигания часто заклинивают в гнезде и вынуть их порой не возможно по 5 минут.
Так что, будьте готовы к таким сюрпризам, если будете арендовать авто в Черногории, даже если это будет авто люкс класса, к примеру кабриолет.
ГИД
Встречающей стороной по прилету в Тиват было турагентство « R-Tours» , а гидом Николай, который еще в автобусе раздал всем перечень экскурсий и пригласил всех на ознакомительную встречу (на которой он обещал детально рассказать о всех экскурсиях) аж на следующий день в 14:30. Странно, почему не сразу после прилета?
Когда я сравнил цены на экскурсии, которые раздал Николай, и цены на те же экскурсии в других агентствах в Будве, то заметил, что у нашего гида большенство экскурсий было на 10 евро дороже. У этого Николая, скорее всего, был свой интерес, что бы экскурсии заказывали именно в « R-tours» . Мы на ознакомительную встречу поэтому не пошли, а решили самостоятельно путешествовать по стране.
Но потом Николай вспомнил мне такое « неуважение» к его экскурсиям. Вечером перед вылетом назад я позвонил ему и спросил, когда завтра подадут автобус в аэропорт. Вместо ответа он сразу спросил, был ли я на его ознакомительной встречи. Я ответил, что нет. Он тогда сказал, что теперь это моя проблема, как я буду добираться в аэропорт, и бросил трубку. Хорошо, что у меня был еще номер телефона Оксаны Соколовой из турагентства « Поехали с нами» (в Украине). Я позвонил ей и она сама созвонилась с черногорскими партнерами и узнала, когда и где будет ждать автобус в аэропорт. За что ей спасибо.
РЕГИСТРАЦИЯ
Оказывается, что все туристы в Черногории должны зарегистрироваться на протяжении 24 часов в городе поселения – какой то пережиток Советской Югославии с пропиской. За каждый день пребывания в стране вы должны платить, вроде бы 1 евро, но у нас был тур и за нас это сделал собственник виллы, в которой мы остановились, НО загранпаспорта нам отдали не в день прилета, а аж на следующий день поздно вечером, и это стало очень большой проблемой, потому что автопрокатчик не хотел выдавать нам машину без паспорта. Хорошо, что я еще из дома прихватил с собой ксерокопию загранпаспорта и это нас и спасло.
Кто не берет тур, должен зарегистрироваться самостоятельно, но выстоять в очереди (до 3 часов по словам людей). Если, все-таки, не зарегистрироваться, то во время вылета вам все равно придется заплатить регистрационный сбор и , возможно, еще и штраф в придачу. Вот мне интересно, а они могут из страны не выпустить за такое ? Я уже готов поверить.
ВИЛЛЫ, ОТЕЛИ, АПАРТАМЕНТЫ
Будьте внимательны, при выборе места проживания, поскольку в Черногории может быть , к примеру, отель « Звезда» , вилла « Звезда» и апартаменты « Звезда» . Все они будут абсолютно разными местами и могут находиться в разных частях не только города, но и всей Черногории. Так что, не удивляйтесь, что вас поселять в « Звезде» , но это будет совсем не та « Звезда» и не в том месте, которое вы себе представляли.
Что бы не попасться на такую удочку, перед бронированием жилья детально уточнйте его название и адрес.
Кстати, в апартаментах или вилле (обыкновенный частный дом, в каждой комнате которого живут туристы) может не быть ресепшена и постоянного человека на дежурстве, что сильно усложняет связь с собственником виллы - это особенно неудобно, когда вам должны вернуть паспорта после регистрации.
Полноценный респешен существует в отелях, но проживание в отелях будет на порядок дороже.
ДОРОЖНАЯ ПОЛИЦИЯ
Штрафы огромные (несколько сотен евро), поэтому все ездят по правилам
Полицейских много на дорогах, поэтому лучше не испытывать судьбу.
Могут остановить просто так без причины. Меня остановил просто спросить откуда у меня кабриолет, куда я еду и из какой я страны. Я так и не понял причины остановки. Возможно, увидел кабриолет и подумал, что попробует на мне подзаработать ? Но обошлось без штрафа – тем более, что я ехал медленно.
Очень много знаков ограничения скорости 50.40 и даже 30 км/час. При этом, правило « +20 км/час» за которые, как в Украине, не штрафуют, здесь не работает. При знаке 30 км/час могут оштрафовать даже за езду в 31 км/час.
Из-за такого ограничения скорости постоянно не успеваешь увидеть красивые места: маршрут длинной в 200 км, можно ехать 6 часов, а если останавливаться для фотографий, то все 8. Поэтому, часто приходилось возвращаться в отель уже после того, как стемнеет, а иногда даже и не досмотреть достопримечательности, которые запланировал.
ПАРКОВКА
Бесплатно остановиться практически невозможно – все занято, особенно в зоне пляжей. Если запаркуетесь под знаком – машину заберет эвакуатор. Ко мне раз подошел полицейский за неправильную парковку и пригрозил, что если я сейчас же не заберу машину, то ее эвакуируют. Поэтому, приходилось парковаться на платных парковках. Цены от 0.5 евро до 2 евро за ЧАС !! ! . Договориться за меньшие деньги или остановиться на 5 минут бесплатно, что б сделать фото местности практически невозможно. Больше того, если вы простоите на парковке 1 час и 1 секунду, вам скажут заплатить как за 2 часа – что-то доказывать бесполезно. Эта твердолобость реально бесила. В Украине почти всегда можно найти общий язык с парковщиком – все же люди. А вот в Черногории такое практически невозможно. Но самое ужасное – это их дороги !! !
ДОРОГИ
И так, дорожное покрытые практически без ям. Магистральные дороги даже без латок, а вот второстепенные - залатанные, но тоже без ям. Казалось бы, чего еще хотеть ? Но ОГРОМНАЯ ПРОБЛЕМА в том, что они ну уж очень узкие. Даже магистральные дороги практически везде имеют только одну полосу в каждую сторону, а второстепенные - просто одну полосу шириной чуть шире легковой машины. То есть, что б на ней разминуться, нужно обоим машинам съезжать на обочину и складывать боковые зеркала. И это еще не все: часто кому-то из водителей нужно просто останавливаться и пропускать встречную машину, которая проползает буквально в 5 см (это не преувеличение) от борта другой машины. И это тоже еще не все: часто дорога может быть такой узкой, что кому-то из водителей, что б разминуться, надо сдавать назад 50-100 метров и искать хоть какой-то карман, что бы пропустить другую машину. Если вы думаете, что это уже все, то ошибаетесь: узкая дорога шириной в 3 метра идет, как правило, по краю пропасти глубиной в несколько сотен метров и при этом никакого отбойника нет. В лучшем случае будут большие камни на краю пропасти как ограждение, а часто и вообще НИЧЕГО – если зазеваешься, упадешь прямо в пропасть. Блин, и еще забыл сказать, что эта узкая дорога, как правило, есть горным серпантин из несколькими повортами на 180 градусов на каждом километре. А теперь представьте: вы едете по краю пропасти (справа о вас); край дороги ничем не отгорожен; ширина дороги 3 метра (чуть шире вашей машины); вы метров 50 назад проехали миниатюрный карман на повороте для разъезда машин и тут вам навстречу другая машина ! ! ! И вы должны сдавать на повороте назад 50 метров по ничем не отгороженному краю пропасти пока не вернетесь до того самого маленького кармана для разъезда, ориентируясь при этом только в зеркало заднего вида. Тут уже не до созерцания красот природы, тут вы обливаетесь потом и мечтаете хотя бы остаться живым. Кстати, на таких узких дорогах стоит очень много венков в память о погибших водителях. Я лично насчитал больше 10. Так что, езда по таким дорогам - это сплошная нервотрепка. Каждая машина (сзади или спереди) воспринимается как проклятие и вызывает у вас кучу матов, а разъезжаться приходилось с машинами каждые 5 минут. Так что, представьте каким выжатым вы будете через час один только час езды по таким дорогам.
Вы можете спросить: зачем ездить по таким дорогам ? Лежи себе на пляже и все. Понимаете, по закону падла самые красивые места одновременно являются и самыми недоступными – к ним только такие ужасные дороги и ведут. Не зря же страна называется Черногория , а не Черномория – вся красота там в горах, а не на море.
На Черногорских дорогах сложно делать фото – часто обочина отсутствует и приходится просто останавливаться на проезжей части. Но тебя сразу же подопрет другая машина либо сзади, либо спереди и не даст сделать фото. Поэтому, часто приходилась делать фото прямо с машины не выходя из нее, а лишь притормозив на секунду – это очень напрягало и злило.
Короче, арендовать машину в Черногории можно посоветовать лишь, если:
- вам за 30 и вы уверенный водитель, который уже лет 10 ездит на машине;
- вы не любитель гонять со скоростью 100 км/час и больше;
- у вас за плечами хотя бы одна поездка на личном авто по горному Крыму (Карпаты не подойдут, там серпантинов нет).
Если вы не отвечаете вышеизложенным требованиям и решили взять авто в аренду в Черногории вы рискуете не только нервами, а и своем здоровьем или, даже, жизнью (не просто ж так много венков возле дорог).
В автопрокатной компании мне рассказывали истории о том, как люди по неопытности съезжали вниз с асфальтированных дорог на дороги, посыпанные камешками, а потом не могли взобраться на трасу самостоятельно и их вытягивали на трасу с помощью лебедки и 100 м троса.
Лично при мне в автопрокате одна пара возвращала ударенное авто после проката – не вписались в поворот на серпантине.
Так что, дороги Черногории не для нервных водителей.
А теперь запомните особенно опасные участки дороги:
1. Спуск с горы Ловчен по серпантину до Котора.
2. Дорога от Реки Црноевича до Вирпазара и дальше вдоль Скадарского озера до села Ливари.
3. Спуск-серпантин с Дурмитора к Пивскому озеру.
4. Подъем и спуск по серпантину к Острогу.
5. Дорога вдоль каньона Невидио.
6. Серпантин от Цетинье к Будве и от Вирпазара к Петровацу (но здесь хотя бы дорога широкая)
7. Есть еще одна дорога к горному массиву Проклятие через территорию Албании, но я сам туда не ездил и в Черногорских автопрокатных фирмах никто не подтвердил на 100% сделали ли ее до конца или нет. Поэтому, туда лучше вообще не соваться. Фото 2016 года Албанской части этой дороги на Google заставят вздоргнуть даже самых смелых. Полюбуйтесь: https://www. google. com. ua/maps/@42.5328417, 19.6711019, 3a, 75y, 292.16h, 84.51t/data=! 3m6.1e1.3m4.1soHS8KAw0TD0y4qL1ei0htg! 2e0.7i13312.8i6656? hl=ru
МЕСТА ДЛЯ ОСМОТРА ДОСТОПРИМЕЧАТЕЛЬНОСТЕЙ НА ДОРОГЕ
Как я уже писал, мест для остановки на дорогах не так уж и много, но даже те, которые встречаются, забиты всяким хламом: не просто бумажки, пакеты, целлофан и т. п. , но и вещами посерьезнее типа разбитого стекла, острых железных предметов. К тому же, не обочине много острых камней, наехав на которые легко пробить колесо. На одной из таких стоянок мы одно колесо и пробили. Это и не мудрено, особенно учитывая стертые колеса прокатных авто. А еще думаю, что не обошлось здесь и без завистливых взглядов окружающих на наш кабриолет. Короче, пробили колесо недалеко от Колашина на широкой, по их меркам, дороге. Открутить гайки самому было нереально – закрутились намертво. Пришлось вызвать эвакуатор, за который заплатили 50 евро. Шину заклеить было невозможно – поздно заметил порез и успел ее сжевать, поэтому пришлось покупать новую за 47 евро + 7 евро за работу, поскольку откручивать колесо пришлось специально автоматикой – в общем, влетели в 104 евро и потеряли больше 2 часов драгоценного времени. При этом на шиномонтаже нам сказали, что нам еще повезло, что пробили колесо на автомагистрали, а не горном серпантине - туда эвакуатор не вызовешь. Пришлось бы самому спускаться на пробитом колесе, полностью погнуть при этом диск и тогда уже покупать не только шину, а целое колесо – обошлось все это уже бы не в 100 евро, а страшно подумать во сколько.
Я понимаю что в местах остановок на дороге гадят преимущественно сами туристы, но они же и оставляют в Черногории миллионы евро – так что, господа-черногорцы, будьте любезны сами убирать обочины.
ПРОБКИ
Еще один ужас Черногории. В первую 1-часовую пробку мы попали сразу же после прилета в Тиват во время трансфера в Будву. Это был только первый звоночек, потому что пробки и тягучки сопровождали нас во время поездок на машине везде: в Будве, Бечичах, Баре, Ульцине. Очень это напоминало Киев в час пик, выбивало из графика и сильно трепало нервы через то, что драгоценное время проводили в тягучках, а не на пляже или в горах. Одну пробку опишу более детально. Возле Ульциня есть Большой пляж на 14 км почти до границы с Албанией. Приехали мы туда 19:30. По дороге заметили на встречной полосе шеренгу машин длинной в несколько км. Спросили у местных не случилась ли авария. Нам ответили, что это просто люди возвращаются с пляжа и это нормальное явление. Пробыли на пляже до 20:30. Вернулись назад на трасу – никаких изменений. Сели в кафе, просидели до 22:00 и только тогда потихоньку поехали. Короче, в тот вечер до Будвы (где поселились) доехали после часа ночи. Мне эта пробка напомнила пробку в Киеве в 19:00 на проспекте Победы во время его капитального ремонта.
ЭКСКУРСИИ
Поехали на экскурсию по Боко-Каторскому заливу и к Голубому гроту (за рулем машины сидеть не надо - вроде бы причин для нервотрепки нет). Думаете там обошлось без проблем ? Не тут то было и вот почему:
- как всегда в группе найдется парочка раззяв, которые опоздают на полчаса и потом этих полчаса вычтут из свободного времени на самостоятельный осмотр достопримечательностей ;
- автобус нас забирал в Будве рано утром, через час (потому что были пробки) доехали до Тивата. Должны были сначала прокатиться большим катером по всему заливу, а дальше пересесть на маленький катер, что бы проплыть через Голубой грот. Так вот, деньги у нас собрали при входе на большой катер и как только мы отплыли от берега (когда уже назад не вернешься и деньги не заберешь) нас осчастливили, что на море шторм, поэтому маленький катер в Голубой грот заплыть не сможет. Как будто они не знали этого 10 минут назад? Все они прекрасно знали с самого начала, но деньги ж надо было с нас содрать. Так что, кидают в Черногории на экскурсиях, как и у нас в Украине;
- потом на обратном пути мы еще заехали в Котор на пешеходную экскурсию. Тоже ничего хорошего, поскольку экскурсовод говорила без громкоговорителя и ее не было слышно вообще. Сама пешеходная экскурсия больше напоминала игру « догони экскурсовода» - видно было, что ей лишь бы побыстрее заработать свои деньги и взяться за другую группу. Когда дали свободное время для фото около часа, то пришлось, буквально, бегать по городу, что бы все успеть увидеть. Больше экскурсий не заказывали – оказались сыты по горло одной.
ПЛЯЖИ
Кто верит сказкам о чистых пляжах Черногории, пускай немедленно спустится на землю – общественные пляжи грязные как в Одесе (везде полно окурков, огрызков, бумажек, пакетов, целлофана и т. п. ). Мы побывали на общественных пляжах в Будве (Славянский пляж, Могрен), Бечичах, Ульцине – везде грязно. В Будве через пляж протекает несколько речек-смердючек, которые несут вес хлам с города в море. Для Европейского курорта это непозволительно. И народу там очень много – место надо занимать с раннего утра, как в СССР. На пляжах, принадлежащих отелям ситуация с чистотой получше, но если вы не из этого отеля, то вас попросят вон. Есть еще пляжи, на которые пустят, но надо обязательно брать шезлонг (как минимум 10 евро, а в городке Святой Стефан я даже видел цену 100 евро). Если вы проезжали машиной возле пляжа и заскочили на полчаса, что б искупаться и дальше ехать по другим достопримечательностям, то вам все равно будут впаривать шезлонг и никак по-другому. Такая вот Европа – везде плати.
ПЛЯЖНЫЕ АТРАКЦИОНЫ
Все пляжные аттракционы стоят дороже, чем в Турции и Египте. Например, полетать на парашюте стоит 65 евро. В Турции цифра однозначно будет поменьше и исчисляться она будет в долларах, а не евро, хотя виды, открывающиеся с высоты, будут не хуже.
Тоже самое и с дайвингом. Только какой там дайвинг в Черногории – кораллов же там нет, как в Египте.
Скутер, катамаран, водные лижи не пробовали – все это есть в Украине в несколько раз дешевле.
ВОДА
Вода как в Черном море – около 20-24 градуса. Больше 10 минут не посидишь – холодно. И это в начале августа, когда на улице 30-36 градусов. Так что сидеть по полчаса-час в море как в Турции или Египте не получится – простудишься. Кстати, в самолете обратно было несколько постоянно кашляющих и чихающих людей – странное явление для возвращения с жаркого курорта.
В самой воде полно окурков, огрызков, бумажек, пакетов, целлофана и т. п. – это и понятно: раз на пляже есть, то будут и в море.
Часто заход в море достаточно проблематичный из-за больших камней на дне.
Есть в воде еще одна проблема, с которой не сталкиваешься на Черном море – это подводные ежи, наступив на который, несколько дней не сможете даже ходить. Я лично не наступил на ежа, но видел людей с перебинтованными ступнями на костылях. Местные предлагают туристам покупать специальную обувь для плавания за 10 евро, что б защититься от ежей.
ПОБЕРЕЖЬЕ
Побережье достаточно красивое, но если вы до этого бывали в Крыму, то чисто само побережье вас сильно не удивит, разве что больше пальм и других средиземноморских растений. Вся красота страны в глубине континента, но, увы, ехать туда придется по опасным дорогам.
ЗАМКИ И СТАРЫЕ ГОРОДА
Замки неплохо сохранились в Будве, Петроваце, особенно в Ульцине, а вот в Баре – только развалины. Если вы видели замки Украины (Белгород-Днестровский, Каменец-Подольский, Хотын, Луцк) и Крыма (Судак), то Черногория вас своими замками не поразит – так себе, неплохо.
Единственное, чего в Украине нет, а есть в Черногории, так это средневековые старые части городов в Будве, Ульцине, Петроваце, Которе.
ВОДОПАДЫ, ОЗЕРА, ГОРНЫЕ РЕКИ, РАСТИТЕЛЬНОСТЬ
Самый большой развод туристов – это реклама водопадов. Водопады полноводны только поздней осенью (от дождей) и ранней весной (от таяния снега) – то есть не в летний сезон, поэтому водопадов вы не увидите. Мы « побывали» на водопаде Ниагара (возле Подгорицы), водопаде возле монастыря Морача, водопаде Скакавица – нигде даже ручейка не заметили. Все высохло. Один местный показал нам на своем планшете, как водопад Скакавица выглядит в октябре - вот и все водопады, которые мы увидели.
Озера сильно обмелели, особенно Скадарское озеро и Пивское озеро, а Черное озеро из-за засухи , вообще, разделилось на 2 озерца. На этих озерах искупаться практически нельзя, поскольку до воды приходится идти по щиколотки в болоте, а Скадарское озеро к полному счастью начало даже цвести и вонять. Местные посоветовали в него не лезть из-за большого количества бактерий.
Еще побывали на Шаском озере (возле Ульциня) – оно не обмелело, но там не оказалось пляжа. Это озеро больше предназначено для рыбалки, чем для купания.
Единственное озеро, которое было достаточно полноводным и не воняло, это Биоградское озеро (за Колашином), но это горное озеро и больше 5 минут в нем не поплаваешь – температура воды меньше 20 градусов.
Каньоны рек Тара, Морача, а также каньон Невидио красивые, но из-за наполовину высохших рек не производят того впечатления, которое видишь на сайтах турагентств.
Растительность сильно выгорела на солнце и выглядит рыжей как осенью, а не зеленой, местами есть целые пятна реально сгоревшего леса. Во время поездки горами несколько раз улавливали дымку и запах горевших деревьев.
На побережье у пальм не обрезают отсохшие ветки, и вид они производят грустный.
ЦЕРКВИ И МОНАСТЫРИ
Очень часто церкви и монастыри в Черногории больше напоминают магазины по продаже икон, книг, ожерельев и т. п. нежели святые места. Особенно поразил Острог – третья православная святыня в МИРЕ ! ! ! Пещера со святыми мощами занимала небольшую площадь буквально 10-15 кв. м. , зато магазин по продаже всякой всячины мог легко вместить 100-200 человек. Поведение некоторых монахов тоже удивляло: ходят себе по двору шутят, веселятся в то время, как в Острог кроме туристов приехали реально калеки и тяжело больные люди с последней надеждой на исцеление. Неприятно становиться, когда религия превращается в бизнес. Мы назло ничего в том магазине не купили, а просто поклонились святым мощам, сделали фото монастыря и быстренько оттуда уехали.
ЕДА
Среднеземноморская кухня порадовала морепродуктами. Порции достаточно большие, но дороговатые. Если заказать в Будве рыбный суп, салат из морепродуктов и рис или пасту, то с трудом вложитесь в 15 евро на 1 человека. Умножьте на 3 раза в день и получите около 50 евро на еду на одного человека. При этом, не думайте, что сможете объестся дорогими сортами морской рыбы - просто не будете ощущать голод (некоторая рыба стоит по 50 евро за порцию, а о порции устриц я вообще молчу). Конечно, можно есть одну пиццу и запивать водой, тогда за день вложитесь и в 20 евро, но это уже будет не отдых а испытание. Одним словом, рассчитывайте на 50 евро в день на человека на еду, если не хотите ощущать себя бомжем.
ТУРИСТЫ
Народу наехало миллион и две штучки со всей Европы и СНГ. Набережная Будвы, Ульциня вечером напоминает больше метро в Киеве с 8 до 9 утра – не пробиться. На набережной приходилось буквально протискиваться через толпу. Бывало, что наступали нам на ноги. После 8 часов вечера старались набережную покидать – себе дороже, как говориться, там пребывать.
ОТНОШЕНИЕ МЕСТНЫХ К ТУРИСТАМ
Возле кафе и ресторанов местные готовы тебя просто расцеловать, лишь бы ты зашел в их заведение и оставил там несколько десятков евро. Но надо понимать, что такое отношение не от большой любви, а от большой корысти.
Истинное отношение местных проявляется, когда ты припаркуешься машиной у чьих-то ворот или из-за неопытности езды по серпантинам немного заедешь на противоположную сторону дороги– они тут же начнут кричать на своем непонятном языке и размахивать руками. Скорее всего, это были матюки, но я их не понимал и мне от этого было легче.
АЭРОПОРТ ТИВАТА
Аэропорт Тивата больше напоминает лагерь для беженцев – сидячих мест катастрофически не хватает, и людям приходится либо просто стоять, либо сидеть прямо на полу. Очень удивила система оповещения о посадке на самолет – по залу бегают девушки-работницы аэропорта и выкрикивают с акцентом: Масква, Адэса, Киэв.
Интересно было сравнить лица одних и тех же людей, которые вылетали с Киева (радостные с надеждой на чудо), и при возвращении домой с Тивата (задуманные и потускневшие). Думаю, что за те деньги, которые они потратили в Черногории, они явно не получили того, на что рассчитывали.
РЕЗЮМЕ
Все красоты Черногории, особенно ее горной местности, полностью нивелируются недостатками о которых я написал выше. Черногорию можно сравнить с изысканным блюдом, которое пересолили так, что испортил вкус на столько, что есть его стало практически невозможно. Ехать в Черногорию за пляжным отдыхом глупо: береговая линия как в Крыму или Турции, вода прохладная, « all inxlusive» отсутствует, но зато стоить отдых будет на порядок дороже чем в Крыму, Турции или Египте. Ехать в Черногорию за путешествиями в горах будет красиво, но очень опасно, к тому же ехать надо минимум на 14 дней, что бы все успеть объездить, а не постоянно спешить и рисковать своей жизнью, и трепать себе нервы из-за того, что постоянно везде не успеваешь. И стоить такой отдых будет очень дорого. Мы за 7 дней потратили на двоих 1700 евро (самолет, проживание, еда, аренда авто, бензин, морская экскурсия, замена пробитого колеса). Поэтому, 14 дней обойдутся вам в 3000 – 4000 евро (если не попадете в серьезную аварию).
Пишу цю статтю, бо на особистому гіркому досвіді пізнав відпочинок у «казковій Чорногорії». Хочу, щоб люди дізналися про цю «диво країну», перш ніж приймати рішення про відпочинок у ній.
Так, живу я в Києві (Україна) і вирішив з дівчиною полетіти з 12 по 19 серпня 2017 року (6 повних днів, не рахуй день прильоту та дня вильоту) на літаку до Чорногорії.
Попередньо начитався будь-якої рекламної «заманухи» на сайтах турагентств і вирішив якнайшвидше потрапити до казки. Потім я зрозумів, що це справді виявилася казка, але в іншому сенсі: чим далі, то все страшніше та страшніше.
Так, тур замовили через Турагентство «Поїхали з нами». Коштував він майже 700 євро (включаючи квитки на літак туди й назад на 2 людей, проживання в Будві без харчування у двомісному номері (all inclusive у Чорногорії практично не прийнятий), трансфер від аеропорту та назад, та страховку для двох). Треба віддати належне, що особливих нарікань до агенції я не маю. Співробітник цієї агенції Ксенія Соколова була на зв'язку навіть, коли ми були вже в Чорногорії і оперативно вирішувала питання. Нічого, начебто, не віщувало бурі, але проблеми з Чорногорією почалися ще в Києві. І так по порядку.
ОРЕНДА АВТО
Спробував замовити наперед авто, щоб подорожувати Чорногорією. Зайшов на сайт прокатника авто, вибрав кабріолет, зв'язався по вайберу - домовилися, що я внесу заставу способом заморозки 200 євро на моїй картці. Так і зробили, АЛЕ того ж дня після обіду вони мені зателефонували по вайбер і сказали, що цю машину вже забрали ! ! ! Я спочатку не міг зрозуміти як: ми ж домовились? Але потім зрозумів у чому причина: інтернет кишить автопосередниками, які не мають власних машин, а просто рекламують чужі машини, заморожують ваші гроші на картці і лише потім зв'язуються з реальними власниками машин. Якщо машину у власника ще не забрав якийсь інший посередник, тоді вона вам дістанеться, якщо ні – вам розморозять суму на картці, але не раніше ніж за тиждень. Отже, вам доведеться далі звертатися до іншого посередника, який знову заморозить вам 200 євро і, якщо вам не пощастить, це «заморозка» може продовжуватися, поки у вас не закінчаться гроші на картці, і при цьому жодної машини ви так можете і не взяти на прокат. Мені пощастило другого разу з іншим прокатником, а перший прокатник розморозив гроші аж на 8 день. Звичайно, можна приїхати до Чорногорії та зняти машину прямо там, але тоді доведеться брати те, що вже ніхто не захотів брати: розвалюху в яку страшно сідати.
Ми взяли кабріолет Пежо 308 сс 2006 випуску. Все життя мріяв купити кабріолет, але досвідчені шофери свого часу відмовили мене це зробити, сказавши: ну де ти Україною їздитимеш на кабріолеті, тим більше по Києву? У Чорногорії я зрозумів, що вони мали рацію і ось чому:
- у кабріолету, як і в будь-якої іншої машини, є передні бічні стійки і верхня поперечина над лобовим склом - так що доводилося як і в звичайній машині нагинатися вперед, щоб розглядати пам'ятки через лобове скло (верхня поперечина закривала вигляд);
- на другий день їзди з відкритим верхом ми зрозуміли, що трохи застудилися, тому що вітер обдуває з усіх боків, і це при тому, що температура повітря була +30, а швидкість авто не перевищувала 50 км/год. Так що, довелося підняти бічні стекла, що б не дуло, але це вже не те (почуєшся як у звичайній машині);
- далі було ще гірше: почалися спекотні дні по 36-37 градусів і їхати з відкритим верхом ставало некомфортно - сонце пекло в потилицю і навіть вже відкриті вікна не допомагали. В результаті довелося закрити верх машини та включити кондиціонер;
- ця машина приковувала багато заздрісних поглядів (особливо під час відкривання та закривання), які потім обернулися нам чималим лихом, про яке я напишу пізніше.
Один плюс від цього досвіду: я усвідомив, який я був молодець, що свого часу не купив кабріолет і не переплатив за «понти» ( механізм, що відкривається) 10 000 дол. в порівнянні зі звичайною машинною того ж класу). Кабрилет можна взяти на один вечір в оренду для фотосесії, але їздити в ній кілька днів і не комфортно, і дорого (оренда кабріолету за день складала 65 євро порівняно зі звичайною машиною – 40 євро/день). Багажник у кабріолету практично відсутній - речі доводиться возити в салоні і щоразу закривати гору машини, коли відлучаєтеся від неї навіть на кілька хвилин. Так, що кабріолет більше підійде як 3-5 автомобіль в автопарку якогось мільйонера, ніж єдине авто середньостатистичного громадянина.
Загалом про прокатні машини в Чорногорії скажу, що їхній стан бажає бути кращим і ось чому:
- багато машин погнутих і подряпаних (позначаються вузькі дороги на яких не розминуться);
- колеса стерті і через практичну відсутність протектора легко пробиваються;
- через постійну їзду гайки на колесах самі по собі закручуються так сильно, що самому ключем у дорозі поміняти колесо не вийти - потрібні спеціальні пристосування, щоб їх відкрутити. Тому доводиться викликати евакуатор (50 євро, як мінімум);
- ключі запалення часто заклинюють у гнізді і вийняти їх часом неможливо по 5 хвилин.
Так що, будьте готові до таких сюрпризів, якщо будете орендувати авто в Чорногорії, навіть якщо це буде авто люкс класу, наприклад кабріолет.
ГІД
Зустрічаючою стороною по прильоту в Тіват було турагентство «R-Tours», а гідом Микола, який ще в автобусі роздав усім перелік екскурсій і запросив усіх на ознайомлювальну зустріч (на якій він обіцяв детально розповісти про всі екскурсії) аж наступного дня о 14:30. Дивно, чому не одразу після прильоту?
Коли я порівняв ціни на екскурсії, які роздав Микола, і ціни на ті ж екскурсії в інших агентствах у Будві, то помітив, що наш гід має більшість екскурсій на 10 євро дорожче. У цього Миколи, швидше за все, був свій інтерес, щоб екскурсії замовляли саме в «R-tours». Ми на ознайомлювальну зустріч тому не пішли, а вирішили самостійно подорожувати країною.
Але потім Микола згадав мені таку «неповагу» до його екскурсій. Увечері перед вильотом назад я зателефонував йому і спитав, коли завтра подадуть автобус до аеропорту. Замість відповіді він одразу запитав, чи був я на його ознайомчій зустрічі. Я відповів, що ні. Він тоді сказав, що тепер це моя проблема, як я добиратимуся в аеропорт, і кинув трубку. Добре, що я мав ще номер телефону Оксани Соколової з турагентства «Поїхали з нами» (в Україні). Я подзвонив їй і вона сама зателефонувала з чорногорськими партнерами і дізналася, коли і де чекатиме автобус в аеропорт. За що їй дякую.
Виявляється, що всі туристи в Чорногорії повинні зареєструватися протягом 24 годин у місті поселення – якийсь пережиток Радянської Югославії з пропискою. За кожен день перебування в країні ви повинні платити, ніби 1 євро, але у нас був тур і за нас це зробив власник вілли, в якій ми зупинилися, АЛЕ закордонні паспорти нам віддали не в день прильоту, а аж наступного дня пізно ввечері, і це стало дуже великою проблемою, тому що автопрокатник не хотів видавати нам машину без паспорта. Добре, що я ще з дому прихопив із собою ксерокопію закордонного паспорта, і це нас і врятувало.
Хто не бере тур, повинен зареєструватися самостійно, але вистояти у черзі (до 3 годин за словами людей). Якщо все-таки не зареєструватися, то під час вильоту вам все одно доведеться заплатити реєстраційний збір і, можливо, ще й штраф на додачу. Ось мені цікаво, а вони можуть із країни не випустити за таке? Я вже ладен повірити.
ВІЛS, ГОТЕЛІ, АПАРТАМЕНТS
Будьте уважні, при виборі місця проживання, оскільки в Чорногорії може бути, наприклад, готель «Зірка», вілла «Зірка» та апартаменти «Зірка». Всі вони будуть абсолютно різними місцями і можуть знаходитись у різних частинах не тільки міста, а й усієї Чорногорії. Отже, не дивуйтеся, що вас поселятимуть у «Зірці», але це буде зовсім не та «Зірка» і не в тому місці, яке ви собі уявляли.
Щоб би не потрапити на таку вудку, перед бронюванням житла детально уточніть його назву та адресу.
До речі, в апартаментах або віллі (звичайний приватний будинок, у кожній кімнаті якого живуть туристи) може не бути ресепшена і постійної людини на чергуванні, що сильно ускладнює зв'язок із власником вілли - це особливо незручно, коли вам повинні повернути паспорти після реєстрації .
Повноцінний респешен існує в готелях, але проживання в готелях буде на порядок дорожче.
ДОРОЖНЯ ПОЛІЦІЯ
Штрафи величезні (кілька сотень євро), тому всі їздять за правилами
Поліцейських багато на дорогах, тому краще не випробовувати долю.
Можуть просто так зупинити без причини. Мене зупинив просто запитати, звідки у мене кабріолет, куди я їду і з якої країни. Я так і не зрозумів причини зупинки. Можливо, побачив кабріолет і подумав, що спробує на мені підзаробити? Але обійшлося без штрафу, тим більше, що я їхав повільно.
Дуже багато символів обмеження швидкості 50.40 і навіть 30 км/год. При цьому правило «+20 км/година» за які, як в Україні, не штрафують, тут не працює. При знаку 30 км/годину можуть оштрафувати навіть за їзду в 31 км/годину.
Через таке обмеження швидкості постійно не встигаєш побачити гарні місця: маршрут довжиною в 200 км, можна їхати 6 годин, а якщо зупинятися для фотографій, то всі 8. Тому часто доводилося повертатися в готель вже після того, як стемніє , Інколи навіть не доглянути пам'ятки, які запланував.
Безкоштовно зупинитися практично неможливо – все зайнято, особливо у зоні пляжів. Якщо запаркуєтеся під знаком – машину забере евакуатор. До мене вкотре підійшов поліцейський за неправильне паркування і пригрозив, що якщо я зараз не заберу машину, то її евакуювали. Тому доводилося паркуватися на платних парковках. Ціни від 0.5 євро до 2 євро за годину !! ! . Домовитися за менші гроші або зупинитись на 5 хвилин безкоштовно, щоб зробити фото місцевості практично неможливо. Більше того, якщо ви простоите на парковці 1 годину та 1 секунду, вам скажуть заплатити як за 2 години – щось доводити марно. Ця твердолобість реально дратувала. В Україні майже завжди можна порозумітися з паркувальником – все ж таки люди. А ось у Чорногорії таке практично неможливе. Але найжахливіше – це їхні дороги!! !
І так, дорожнє покрито практично без ям. Магістральні дороги навіть без латок, а ось другорядні - залатані, але також без ям. Здавалося б, чого ще хотіти? Але ВЕЛИЧЕЗНА ПРОБЛЕМА в тому, що вони дуже вже вузькі. Навіть магістральні дороги практично скрізь мають тільки одну смугу в кожну сторону, а другорядні - просто одну смугу шириною трохи ширшу за легеневу машину. Тобто, щоб на ній розминутися, потрібно обом машинам з'їжджати на узбіччя і складати бічні дзеркала. І це ще не все: часто комусь із водіїв потрібно просто зупинятися та пропускати зустрічну машину, яка проповзає буквально за 5 см (це не перебільшення) від борту іншої машини. І це теж ще не все: часто дорога може бути такою вузькою, що комусь із водіїв, щоб розминутися, треба здавати назад 50-100 метрів і шукати хоч якусь кишеню, щоб пропустити іншу машину. Якщо ви думаєте, що це вже все, то помиляєтеся: вузька дорога шириною в 3 метри йде, як правило, по краю прірви завглибшки кілька сотень метрів і при цьому ніякого відбійника немає. У кращому випадку будуть великі камені на краю прірви як огорожа, а часто і взагалі НІЧОГО – якщо зазівешся, впадеш прямо в прірву. Блін, і ще забув сказати, що ця вузька дорога, як правило, є гірським серпантином з декількома повортами на 180 градусів на кожному кілометрі. А тепер уявіть: ви їдете по краю прірви (право про вас); край дороги нічим не відгороджений; ширина дороги 3 метри (трохи ширша за вашу машину); ви метрів 50 тому проїхали мініатюрну кишеню на повороті для роз'їзду машин і тут вам назустріч інша машина! І ви повинні здавати на повороті назад 50 метрів по нічим не відгородженим краю прірви поки не повернетеся до тієї самої маленької кишені для роз'їзду, орієнтуючись при цьому тільки в дзеркало заднього виду. Тут уже не до споглядання краси природи, тут ви обливаєтеся згодом і мрієте хоча б залишитися живим. До речі, на таких вузьких дорогах стоїть дуже багато вінків на згадку про загиблих водіїв. Я особисто нарахував більше 10. Отже, їзда такими дорогами - це суцільна нервування. Кожна машина (ззаду чи спереду) сприймається як прокляття і викликає у вас купу матів, а роз'їжджати доводилося з машинами кожні 5 хвилин. Так що, уявіть яким вичавленим ви будете через годину одну годину їзди такими дорогами.
Ви можете запитати: навіщо їздити такими дорогами? Лежи собі на пляжі та й годі. Розумієте, за законом падла найкрасивіші місця одночасно є і найнедоступнішими – до них тільки такі жахливі дороги і ведуть. Не дарма ж країна називається Чорногорія, а не Чорноморія – вся краса там у горах, а не на морі.
На Чорногорських дорогах складно робити фото – часто узбіччя відсутнє і доводиться просто зупинятися на проїжджій частині. Але тебе відразу ж підіпреть інша машина або ззаду, або попереду і не дасть зробити фото. Тому часто доводилося робити фото прямо з машини не виходячи з неї, а лише пригальмувавши на секунду – це дуже напружувало і злило.
Короче, орендувати машину в Чорногорії можна порадити лише, якщо:
- вам за 30 і ви впевнений водій, який вже років 10 їздить на машині;
- ви не любитель ганяти зі швидкістю 100 км/год і більше;
- у вас за плечима хоча б одна поїздка на особистому авто гірським Кримом (Карпати не підійдуть, там серпантинів немає).
Якщо ви не відповідаєте вищевикладеним вимогам і вирішили взяти авто в оренду в Чорногорії ви ризикуєте не тільки нервами, а й своїм здоров'ям або навіть життям (не просто ж так багато вінків біля доріг).
В автопрокатній компанії мені розповідали історії про те, як люди через недосвідченість з'їжджали вниз з асфальтованих доріг на дороги, посипані камінчиками, а потім не могли піднятися на трасу самостійно і їх витягували на трасу за допомогою лебідки та 100 м троса. >
Особисто при мені в автопрокаті одна пара повертала вдарене авто після прокату – не вписалися у поворот на серпантині.
Отже, дороги Чорногорії не для нервових водіїв.
А тепер запам'ятайте особливо небезпечні ділянки дороги:
1. Спуск з гори Ловчен серпантином до Котора.
2. Дорога від Річки Црноєвича до Вірпазара і далі вздовж Скадарського озера до села Ліварі.
3. Спуск-серпантин із Дурмітора до Півського озера.
4. Підйом та спуск по серпантину до Острогу.
5. Дорога вздовж каньйону Невідіо.
6. Серпантин від Цетиння до Будви та від Вірпазара до Петроваца (але тут хоча б дорога широка)
7. Є ще одна дорога до гірського масиву Прокляття через територію Албанії, але я сам туди не їздив і в Чорногорських автопрокатних фірмах ніхто не підтвердив на 100% чи її зробили до кінця чи ні. Тому туди краще взагалі не потикатися. Фото 2016 року Албанської частини цієї дороги на Google змусять здригнути навіть найсміливіших. Полюбуйтесь: https://www. google. com. ua/maps/@42.5328417, 19.6711019, 3a, 75y, 292.16h, 84.51t/data=! 3m6.1e1.3m4.1soHS8KAw0TDe 7i13312.8i6656? hl=ua
МІСЦЯ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ ПАМ'ЯТКІВ НА ДОРОГІ
Як| гострих залізних предметів. До того ж, на узбіччі багато гострого каміння, наїхавши на яке легко пробити колесо. На одній з таких стоянок ми одне колесо і пробили. Це і не дивно, особливо з огляду на стерті колеса прокатних авто. А ще думаю, що не обійшлося тут і без заздрісних поглядів оточуючих на наш кабріолет. Коротше, пробили колесо неподалік Колашина широкою, за їхніми мірками, дорогою. Відкрутити гайки самому було неможливо – закрутилися намертво. Довелося спричинити евакуатор, за який заплатили 50 євро. Шину заклеїти було неможливо – пізно помітив поріз та встиг її зжувати, тому довелося купувати нову за 47 євро + 7 євро за роботу, оскільки відкручувати колесо довелося спеціально автоматикою – загалом, влетіли у 104 євро та втратили понад 2 години дорогоцінного часу. При цьому на шиномонтажі нам сказали, що нам пощастило, що пробили колесо на автомагістралі, а не гірському серпантині - туди евакуатор не викличеш. Довелося б самому спускатися на пробитому колесі, повністю погнути при цьому диск і тоді вже купувати не тільки шину, а ціле колесо - все це обійшлося б уже не в 100 євро, а страшно подумати в скільки.
Я розумію що в місцях зупинок на дорозі гадять переважно самі туристи, але вони ж і залишають у Чорногорії мільйони євро - так що, панове-чорногірці, будьте ласкаві самі прибирати узбіччя.
ПРОБКИ
Ще один жах Чорногорії. У першу 1-годинну пробку ми потрапили відразу після прильоту в Тіват під час трансферу в Будву. Це був лише перший дзвіночок, бо пробки та тягучки супроводжували нас під час поїздок на машині скрізь: у Будві, Бечичах, Барі, Ульціні. Дуже це нагадувало Київ у годину пік, вибивало з графіка і сильно тріпало нерви через те, що дорогоцінний час проводили у тягучках, а не на пляжі чи в горах. Одну пробку опишу детальніше. Біля Ульциня є Великий пляж на 14 км. майже до кордону з Албанією. Приїхали ми туди о 19.30. По дорозі помітили на зустрічній смузі шеренгу машин завдовжки кілька кілометрів. Запитали у місцевих чи не трапилася аварія. Нам відповіли, що це просто люди повертаються з пляжу, і це нормальне явище. Пробули на пляжі до 20.30. Повернулися назад на трасу – жодних змін. Сіли в кафе, просиділи до 22:00 і тільки тоді потихеньку поїхали. Коротше, того вечора до Будви (де оселилися) доїхали після першої години ночі. Мені ця пробка нагадала пробку в Києві о 19:00 на проспекті Перемоги під час його капітального ремонту.
ЕКСУРСІЇ
- потім по дорозі назад ми ще заїхали в Котор на пішохідну екскурсію. Теж нічого хорошого, оскільки екскурсовод говорила без гучномовця, і її не було чути взагалі. Сама пішохідна екскурсія більше нагадувала гру «наздожени екскурсовода» - видно було, що їй аби швидше заробити свої гроші та взятися за іншу групу. Коли дали вільний час для фото близько години, то довелося буквально бігати містом, щоб усе встигнути побачити. Більше екскурсій не замовляли – виявилися ситі по горло однієї.
Хто вірить казкам про чисті пляжі Чорногорії, нехай негайно спуститься на землю – громадські пляжі брудні як в Одесі (скрізь повно недопалків, огризків, папірців, пакетів, целофану тощо). Ми побували на громадських пляжах у Будві (Слов'янський пляж, Могрен), Бечичах, Ульціні – скрізь брудно. У Будві через пляж протікає кілька річок-смердючок, які несуть вагу мотлоху з міста в море. Для Європейського курорту це неможливо. І народу там дуже багато – місце треба займати з самого ранку, як у СРСР. На пляжах, що належать готелям ситуація з чистотою краще, але якщо ви не з цього готелю, вас попросять геть. Є ще пляжі, на які пустять, але треба обов'язково брати шезлонг (щонайменше 10 євро, а у містечку Святий Стефан я навіть бачив ціну 100 євро). Якщо ви проїжджали машиною біля пляжу і заскочили на півгодини, щоб викупатися і далі їхати по інших визначних пам'ятках, то вам все одно впарюватимуть шезлонг і ніяк по-іншому. Така ось Європа - скрізь плати.
ПЛЯЖНІ АТРАКЦІОНИ
Всі пляжні атракціони коштують дорожче, ніж у Туреччині та Єгипті. Наприклад, політати на парашуті коштує 65 євро. У Туреччині цифра однозначно буде меншою і обчислюватиметься вона в доларах, а не євро, хоча види, що відкриваються з висоти, будуть не гіршими.
Те саме і з дайвінгом. Тільки який там дайвінг у Чорногорії – коралів там немає, як у Єгипті.
Скутер, катамаран, водні ліжі не пробували – все це є в Україні в кілька разів дешевше.
ВОДА
Вода як у Чорному морі – близько 20-24 градусів. Більше 10 хвилин не посидиш – холодно. І це на початку серпня, коли на вулиці 30-36 градусів. Так що сидіти по півгодини-годину у морі як у Туреччині чи Єгипті не вийде – застудишся. До речі, в літаку назад було кілька людей, що постійно кашляють і чхають - дивне явище для повернення з спекотного курорту.
У самій воді повно недопалків, огризків, папірців, пакетів, целофану тощо. – це і зрозуміло: якщо на пляжі є, то будуть і в морі.
Часто захід у море досить проблематичний через великі камені на дні.
Є у воді ще одна проблема, з якою не стикаєшся на Чорному морі – це підводні їжаки, наступивши на які кілька днів не зможете навіть ходити. Я особисто не наступив на їжака, але бачив людей з перебинтованими ступнями на милицях. Місцеві пропонують туристам купувати спеціальне взуття для плавання за 10 євро, щоб захиститися від їжаків.
УБЕРЕЖЖЯ
Узбережжя досить гарне, але якщо ви до цього бували в Криму, то чисто саме узбережжя вас сильно не здивує, хіба що більше пальм та інших середземноморських рослин. Вся краса країни в глибині континенту, але, на жаль, їхати туди доведеться по небезпечних дорогах.
ЗАМКИ І СТАРІ МІСТА
Замки непогано збереглися у Будві, Петроваці, особливо в Ульціні, а ось у Барі – лише руїни. Якщо ви бачили замки України (Білгород-Дністровський, Кам'янець-Подільський, Хотин, Луцьк) та Криму (Судак), то Чорногорія вас своїми замками не вразить – так собі непогано.
Єдине, чого в Україні немає, а є в Чорногорії, так це середньовічні старі частини міст у Будві, Ульціні, Петроваці, Которі.
ВОДОПАДИ, ОЗЕРА, ГІРНІ РІКИ, РОСЛИННІСТЬ
Найбільше розлучення туристів – це реклама водоспадів. Водоспади повноводні лише пізно восени (від дощів) і напровесні (від танення снігу) – тобто не в літній сезон, тому водоспадів ви не побачите. Ми «побували» на водоспаді Ніагара (біля Підгориці), водоспаді біля монастиря Морача, водоспаді Скакавиця – ніде навіть струмок не помітили. Все висохло. Один місцевий показав нам на своєму планшеті, як водоспад Скакавица виглядає в жовтні - ось і всі водоспади, які ми побачили.
Озера сильно обміліли, особливо Скадарське озеро і Пивське озеро, а Чорне озеро через посуху взагалі розділилося на 2 озерця. На цих озерах скупатися практично не можна, оскільки до води доводиться йти по щиколотки в болоті, а Скадарське озеро на повне щастя почало навіть цвісти і смердіти. Місцеві порадили в нього не лізти через велику кількість бактерій.
Ще побували на Шаському озері (біля Ульциня) – воно не обміліло, але там не було пляжу. Це озеро більше призначене для риболовлі, ніж купання.
Єдине озеро, яке було досить повноводним і не смерділо, це Біоградське озеро (за Колашином), але це гірське озеро і більше 5 хвилин у ньому не поплаваєш – температура води менша за 20 градусів.
Каньйони річок Тара, Морача, а також каньйон Невідіо красиві, але через половину висохлих річок не справляють того враження, яке бачиш на сайтах турагентств.
Рослинність сильно вигоріла на сонці і виглядає рудою як восени, а не зеленою, місцями є цілі плями лісу, що реально згорів. Під час поїздки горами кілька разів уловлювали серпанок і запах дерев, що горіли.
На узбережжі біля пальм не обрізають відсохлі гілки, і вигляд вони виробляють сумний.
ЦЕРКВИ І МОНАСТИРІ
Дуже часто церкви та монастирі в Чорногорії більше нагадують магазини з продажу ікон, книг, намистів тощо. ніж святі місця. Особливо вразив Острог – третя православна святиня у СВІТІ! ! ! Печера зі святими мощами займала невелику площу буквально 10-15 кв. м. , зате магазин з продажу будь-якої всячини міг легко вмістити 100-200 чоловік. Поведінка деяких ченців теж дивувала: ходять собі по двору жартують, веселяться у той час, як до Острогу крім туристів приїхали реальні каліки та важко хворі люди з останньою надією на зцілення. Неприємно ставати, коли релігія перетворюється на бізнес. Ми на зло нічого в тому магазині не купили, а просто вклонилися святим мощам, зробили фото монастиря і швиденько звідти поїхали.
ЇЖА
Середньоземноморська кухня порадувала морепродуктами. Порції досить великі, але дорогі. Якщо замовити в Будві рибний суп, салат з морепродуктів і рис або пасту, то важко вкластися в 15 євро на 1 особу. Помножте на 3 рази на день та отримайте близько 50 євро на їжу на одну особу. При цьому, не думайте, що зможете об'їсти дорогими сортами морської риби - просто не відчуватимете голод (деяка риба коштує по 50 євро за порцію, а про порцію устриць я взагалі мовчу). Звичайно, можна їсти одну піцу і запивати водою, тоді за день вкладетеся і в 20 євро, але це вже буде не відпочинок, а випробування. Одним словом, розраховуйте на 50 євро в день на людину на їжу, якщо не хочете відчувати себе бомжем.
ТУРИСТИ
Народу наїхало мільйон і дві штучки з усієї Європи та СНД. Набережна Будви, Ульциня увечері нагадує більше метро у Києві з 8 до 9 ранку – не пробитися. На набережній доводилося буквально протискуватись через натовп. Бувало, що нас наступали на ноги. Після 8 години вечора намагалися набережну покидати - собі дорожче, як кажуть, там перебувати.
СТАВЛЕННЯ МІСЦЕВИХ ДО ТУРИСТІВ
Біля кафе та ресторанів місцеві готові тебе просто розцілувати, аби ти зайшов до їхнього закладу і залишив там кілька десятків євро. Але треба розуміти, що таке відношення не від великого кохання, а від великої користі.
Справжнє ставлення місцевих виявляється, коли ти припаркуєшся машиною біля воріт чи через недосвідченість їзди по серпантинах трохи заїдеш на протилежний бік дороги - вони тут же почнуть кричати своєю незрозумілою мовою і розмахувати руками. Швидше за все це були матюки, але я їх не розумів і мені від цього було легше.
АЕРОПОРТ ТИВАТУ
Аеропорт Тівата більше нагадує табір для біженців – сидячих місць катастрофічно не вистачає, і людям доводиться або просто стояти, або сидіти прямо на підлозі. Дуже здивувала система оповіщення про посадку на літак – по залі бігають дівчата-працівниці аеропорту та вигукують з акцентом: Москва, Адеса, Кіев.
Цікаво було порівняти особи одних і тих самих людей, які вилітали з Києва (радісні з надією на диво), і при поверненні додому з Тівата (задумані та потьмянілі). Думаю, що за гроші, які вони витратили в Чорногорії, вони явно не отримали того, на що розраховували.
Всі краси Чорногорії, особливо її гірської місцевості, повністю нівелюються недоліками, про які я написав вище. Чорногорію можна порівняти з вишуканою стравою, яку пересолили так, що зіпсував смак на стільки, що її стало практично неможливо.
Їхати в Чорногорію за пляжним відпочинком безглуздо: берегова лінія як у Криму чи Туреччині, вода прохолодна, «all inxlusive» відсутня, зате коштуватиме відпочинок на порядок дорожче ніж у Криму, Туреччині чи Єгипті.
Їхати в Чорногорію за подорожами в горах буде красиво, але дуже небезпечно, до того ж їхати треба мінімум на 14 днів, щоб усе встигнути об'їздити, а не постійно поспішати і ризикувати своїм життям, і тріпати собі нерви через те , Що постійно скрізь не встигаєш. І коштуватиме такий відпочинок буде дуже дорого. Ми за 7 днів витратили на двох 1700 євро (літак, проживання, їжа, оренда авто, бензин, морська екскурсія, заміна пробитого колеса). Тому 14 днів обійдуться вам у 3000 – 4000 євро (якщо не потрапите у серйозну аварію).
