На Мальту я заглядывалась давно – исторические рыцари, Мальтийский ордер, несданная османам крепость, съемки некоторых сцен просмотренных мною фильмов (« Троя» , « Гладиатор» , « Игры престолов» )... Решила неделю отпуска взять зимой и съездить туда, где летом будет тяжко. Мальта...
Билеты на остров взяла от МальтаАэрлайн из Москвы, ранний (в 4.30) прямой перелет получился в районе 80 евро. Апартаменты сняла в Флориане, пару шагов от самой Валлетты (а в некоторых источниках встречается как Валетта). Пять дней определили поездку по билету с ручной кладью. Мальтовский лоукост ничем особо не отличался, колени упирались. Летели спокойно. Аэропорт средний по размеру (теперь все сравниваю с Schiphol). Обратно – Туркиши (с пересадкой в новом аэропорту Стамбула). Новое здание понравилось больше (по сравнению со старым) – аэропорт более грандиозен, много сидений в разных зонах залов, столбы с подзарядкой с креслами для ожиданий. Кормили-поили, экраны в спинках кресел.
Пока время позволяло – прошлась по аэропорту, посмотрела зону вылета. Через дорогу от входа – столбики с указателями автобусов. Сложно переключиться на левостороннее движение. Вход через переднюю дверь, билет у водителя (1.5 евро зимой). На Х4 доехала до автобусной станции – у фонтана Тритона. Утро, а у меня заселение только с 15 ч. Решила пройтись – осмотреться. Изначально хотела поселиться недалеко от самой крепости Валлетты (но здесь – дорого). Рядом – Флориана, цены чуть ниже. Современные варианты Слимы и Сент-Джулианс не рассматривала вообще, в этот раз не хотела быть слишком связанной с транспортом. Читала раньше, что границы городов на Мальте размыты и рассматриваются просто как районы одного большого города. Итак, выбрала улицу параллельно ул. Св. Анны (центральная во Флориане) и не жалею – исторический центр, близко к Валлетте и автостанции. Хотелось увидеть историю – и получила ее: рвы, крепостные стены, мостики, мальтийские балкончики… Зелени мало. Спуски-подъемы, крутые и узкие улочки мне напомнили итальянскую Сиену. Дай Бог здоровья местным пенсионерам, которые с палочкой, не торопясь, поднимаются по этой крутизне))Погода за эти дни практически не повела – дождя не было. Но первые 4 дня было достаточно прохладно, куртку не снимала. Напоследок было +19*С. Только гости страны ходили в легких вариантах одежды с коротким рукавом, а местным было комфортно в куртках с капюшоном и намотанными шарфами))Так как я, увы, пока неспешная бабушка, то и пришлось на 2-хэтажный туристический HopOnHoppOff брать билет на два дня, чтобы объездить весь остров. Нюансы – есть две компании City-sightseeing и Malta-sightseeing, цены и маршруты немного отличаются. Увы, но найти остановку этих маршрутов оказалось проблематично – никаких указателей нет, местные видели автобусы, но не знают – что и где. Ужасть. Будок информационных нет. Возможно, эта проблема связана с Валлеттой, а в Слиме все цивилизованно. Не знаю. Итак, спиной встать к фонтану Тритона и идти прямо до статуи Независимости, от которой начинается парк. Остановка с левой стороны сразу у перекрестка. Подошел автобус Malta-sightseeing, вот и не стала новый вариант ждать. Билет на два – 35 евро, учитывая скидку от старого билета Sightseeing (предъявила из Будапешта) и бесплатный круиз вдоль островов Мальты. Неплохо.
Общее впечатление от поездки на туристическом автобусе в Мальте: хорошо, что есть, но отстает от типовых на материке. Остановки четко не обозначены, консультанты есть не на каждой, время почти соблюдается, информация в наушниках прерывается постоянно и не поймешь, то ли пауза в « информировании» , то ли опять штекер вылетел из гнезда. Наушники с неудобными « вставками» для ушей (как в Будапеште, увы, опыт есть) – очень большие и травмируют ухо. Мучилась-мучилась, махнула рукой и достала « домашние» , с которыми приехала. Карта в буклете нечеткая, сложно определить по ней, где остановка. По синей траектории поездки часто разбитая дорогая, потрясывает, проезжали мимо « особых» мест с очень резким запахом (возможно, это была конюшня). Автобусы некоторые остановки просто проезжали, даже не притормаживая. Время на спуск со второго этажа ограничен. Не ворчу, просто констатирую)) Что понравилось? Все остальное). Большую часть острова посмотрела. Бесплатный 2-х часовой круиз из порта Слимы. В целом – довольна, что есть автобусы sightseeing, просто все познается в сравнении.
В остальные дни много ходила по Валлетте и Флориане. Фотографировала глазами и не только). Редко звучала русская речь. Доброжелательные и контактные люди.
Общее впечатление о Мальте: остров – он и есть остров.
Цены средние и выше. В садах-парках мандарины висят, а в магазинах – по 2.50-2.90 евро.
Супермаркетов во Флориане нет. Торговых центров – тоже. По утрам около нашего дома приезжала машина местного фермера (или перекупщика) с овощами-фруктами-молоком. Во Флориане много мини-магазинчиков (« зал» на 1-2 человек).
Порции в кафе большие (даже ооочень большие), приходилось брать остальное с собой (спокойно упаковывают в бокс). Много сидящих просто за чашкой кофе. Кофе вкусен (просто очень вкусен).
Мальтийское вино (Шардоне) очень неплохое. Kinnie – как традиционный напиток мне не пошел, типичная видоизменная колла. Пирожное канноли с рикотой мне больше понравились, когда они немного полежали и обмякли. Салат с тунцом вкусен, одна порция – на 2.5 человекоффф. Морепродукты – просто прелесть (вспомнила – вздохнула)). Сладостей – оочень много, выбор есть. Голодным на Мальте не придется оставаться, да и с диетой тут проститься придется, хотя практически все – привозное. Вкусная дыня, израильские королевские финики (не удержалась и взяла немного с собой). Есть итальянские сыры и испанский хамон (ностальджи))).
Сувениров – полно, как всегда. Обратила внимание на стекло. Говорят, что мальтийское стекло не хуже муранского. Возможно, взяла тоже фигурку.
На что обратила внимание – раздельный сбор мусора и вынос мусора по утрам к крыльцу/подъезду. И вот идешь утром по узким улочкам и перешагиваешь эти серо-черные пакеты. Нельзя сказать, что чистота везде на улицах, но убирают.
Понравилось, что в топовых местах много консультантов – например, на центральной автостанции (Валлетта) и на автобусной станции около паромов в Слиме, кроме будки информационной службы, ходят люди в спецодежде с планшетами и помогают всем, кому куда надо выехать. Да и билет одноразовый недорого – 1.5 евро (для зимнего периода) на два часа (не только для автобусов, но и на паром). Много вариантов билетов – дневной, недельный и т. д.
Многостраничные отчеты не буду прописывать – всегда считаю, что лучше самому увидеть, чем просто почитать. На Мальту можно съездить. Не жалею, что слетала. Но еще раз – вряд ли. Новые города/страны определяю по принципу – хотелось бы здесь остаться жить или нет. Мальта в первую группу не попала.
На Мальту я зазиралася давно – історичні лицарі, Мальтійський ордер, нездана османам фортеця, зйомки деяких сцен переглянутих мною фільмів (Троя, Гладіатор, Ігри престолів). . . Вирішила тиждень відпустки взяти взимку і з'їздити туди , де влітку буде тяжко. Мальта. . .
Квитки на острів взяла від МальтаАерлайн із Москви, ранній (о 4.30) прямий переліт вийшов у районі 80 євро. Апартаменти зняла у Флоріані, кілька кроків від самої Валлетти (а в деяких джерелах зустрічається як Валетта). П'ять днів визначили поїздку квитком з ручною поклажею. Мальтовський лоукост нічим особливо не відрізнявся, коліна упиралися. Летіли спокійно. Аеропорт середній за розміром (тепер усе порівнюю з Schiphol). Назад – Туркіші (з пересадкою в новому аеропорту Стамбула). Нова будівля сподобалася більше (порівняно зі старою) – аеропорт більш грандіозний, багато сидінь у різних зонах залів, стовпи з підзарядкою з кріслами для очікувань. Годували-поїли, екрани у спинках крісел.
Поки час дозволяв – пройшлась аеропортом, подивилася зону вильоту. Через дорогу від входу – стовпчики із вказівниками автобусів. Складно перейти на лівий рух. Вхід через передні двері, квиток у водія (1.5 євро взимку). На Х4 доїхала до автобусної станції – біля фонтану Трітона. Ранок, а в мене заселення лише з 15 год. Вирішила пройтися – озирнутися. Спочатку хотіла оселитися неподалік самої фортеці Валлетти (але тут – дорого). Поруч – Флоріана, ціни трохи нижчі. Сучасні варіанти Сліми та Сент-Джуліанс не розглядала взагалі, цього разу не хотіла бути надто пов'язаною з транспортом. Читала раніше, що межі міст на Мальті розмиті та розглядаються просто як райони одного великого міста. Отже, обрала вулицю паралельно вул. Св. Анни (центральна у Флоріані) і не шкодую – історичний центр, близько до Валлетти та автостанції. Хотілося побачити історію – і отримала її: рови, мури, містки, мальтійські балкончики… Зелені мало. Спуски-підйоми, круті та вузькі вулички мені нагадали італійську Сієну. Дай Бог здоров'я місцевим пенсіонерам, які з паличкою, не поспішаючи, піднімаються цією крутістю))Погода за ці дні практично не повела – дощу не було. Але перші 4 дні було досить прохолодно, куртку не знімала. Насамкінець було +19*С. Тільки гості країни ходили у легких варіантах одягу з коротким рукавом, а місцевим було комфортно у куртках із капюшоном та намотаними шарфами))Бо я, на жаль, поки некваплива бабуся, то й довелося на 2-поверховий туристичний HopOnHoppOff брати квиток на два дні, щоб об'їздити весь острів. Нюанси – є дві компанії City-sightseeing та Malta-sightseeing, ціни та маршрути трохи відрізняються. На жаль, знайти зупинку цих маршрутів виявилося проблематично - ніяких покажчиків немає, місцеві бачили автобуси, але не знають - що і де. Жах. Будок інформаційних немає. Можливо, ця проблема пов'язана з Валлеттою, а у Слімі все цивілізовано. Не знаю. Отже, спиною стати до фонтану Тритона і йти прямо до статуї Незалежності, від якої починається парк. Зупинка з лівого боку одразу біля перехрестя. Підійшов автобус Malta-sightseeing, от і не стала чекати новий варіант. Квиток на два – 35 євро, враховуючи знижку від старого квитка Sightseeing (поставила з Будапешта) та безкоштовний круїз вздовж островів Мальти. Непогано.
В решту днів багато ходила Валлеттою та Флоріаною. Фотографувала очима і не лише). Рідко звучало російське мовлення. Доброзичливі та контактні люди.
Загальне враження про Мальта: острів – він і є острів.
Ціни середні та вище. У садах-парках мандарини висять, а у магазинах – по 2.50-2.90 євро.
Супермаркетів у Флоріані немає. Торгових центрів – також. Вранці біля нашого будинку приїжджала машина місцевого фермера (або перекупника) з овочами-фруктами-молоком. У Флоріані багато міні-магазинів («зал» на 1-2 чоловік).
Порції в кафе великі (навіть дуже великі), доводилося брати інше з собою (спокійно упаковують у бокс). Багато хто сидить просто за чашкою кави. Кава смачна (просто дуже смачна).
Мальтійське вино (Шардоне) дуже непогане. Kinnie – як традиційний напій мені не пішов, типова видозмінна колла. Тістечко канолі з рикотою мені більше сподобалося, коли вони трохи полежали і обм'якнули. Салат з тунцем смачний, одна порція - на 2.5 чоловік. Морепродукти – просто принадність (згадала – зітхнула)). Солодощів - дуже багато, вибір є. Голодним на Мальті не доведеться залишатися, та й з дієтою тут попрощатися доведеться, хоча майже все – привізне. Смачна диня, ізраїльські королівські фініки (не втрималася та взяла трохи із собою). Є італійські сири та іспанський хамон (ностальджі)).
Сувенірів – повно, як завжди. Звернула увагу на скло. Кажуть, що мальтійське скло не гірше за муранське. Можливо, теж взяла фігурку.
На що звернула увагу – роздільний збір сміття та винесення сміття вранці до ґанку/під'їзду. І ось йдеш вранці вузькими вуличками і переступаєш ці сіро-чорні пакети. Не можна сказати, що чистота скрізь на вулицях, але забирають.
Сподобалося, що у топових місцях багато консультантів – наприклад, на центральній автостанції (Валлетта) та на автобусній станції біля поромів у Слімі, окрім будки інформаційної служби, ходять люди у спецодязі з планшетами та допомагають усім, кому куди треба виїхати. Та й одноразовий квиток недорого – 1.5 євро (для зимового періоду) на дві години (не тільки для автобусів, а й на пором). Багато варіантів квитків – денний, тижневий тощо.
Багатосторінкові звіти не прописуватиму – завжди вважаю, що краще самому побачити, ніж просто почитати. На Мальту можна поїхати. Не жалкую, що злітала. Але ще раз – навряд. Нові міста/країни визначаю за принципом – хотілося б тут жити чи ні. Мальта до першої групи не потрапила.
