Хочу повернутись на Мальту!

29 квітня 2012 • Час поїздки: з 15 червня 2007 до 15 червня 2007

Репутація: +8

Додати до друзів

Написати листа

Собираюсь моехать летом в тур Мальта + Сицилия с любимым туроператором (ТРИС Т). Сицилия – это понятно, это любовь навеки, от нее я, наверное, уже не избавлюсь. А вот с Мальтой интересно. Я была на экскурсси на Мальту несколько лет назад, провела на этом острове сутки, и все руки (ноги? ) не доходили до него доехать еще раз – и на подольше, на подольше!

Серьезно, мне на Мальте не просто понравилось, а понравилось ОЧЕНЬ сильно. Во-первых, практически умилила компактность, которая при этом не превращается в тесноту. Я не помню на Мальте эдакого городского «муравейника», который кишел бы вокруг, а вот залитые полуденным солнцем узенькие улочки, на каждой из которых чувствуешь соленый запах моря, помню прекрасно. Во-вторых, я помню, какой непередавамый кайф словила, выбравшись хотя бы на сутки в место, где тебя понимают. Мальтийцы, в отличие от жителей Сицилии, говорят по-английски. Учитывая, что по-итальянски разговаривать с сицилийцами у меня не всегда получается даже сейчас, думаю, что Мальта меня порадует и на этот раз отсутствием языкового барьера. Ну, или хотя бы меньшей его величиной.

В-третьих (но не по важности, да-да), на Мальте как-то запредельно красиво. Во время свободной прогулке по Валетте, помнится, я поймала себя на мысли, что это та часть земного шара, на которой мне хотелось бы задержаться не на час и не на два, а желательно, на пару-тройку десятилетий. Яркое солнце, виднеющееся в конце прямой как стрела узкой улицы ярко-синее море, желтый камень стен и булыжной мостовой вокруг и едва слышный с улицы побольше шум прохожих и редких машин – все это так и манит остаться.

Еще мы были тогда в Соборе Иоанна Крестителя (если я ничего не путаю), но впечатления от него, увы, затмил тот восторг, в который Мальта меня повергла сама по себе, безотносительно своих достопримечательностей. Из них наиболее ярко я помню разве что вид с крепостной стены Мдины, от которого перехватывает духание ничуть не меньше, чем от улиц Валетты.

В общем, явно надо вернуться. В этот раз очень хочу зайти в музей с восковыми фигурами на Гозо и прогуляться по острову как следует – как раз недели хватит, чтобы обжиться там окончательно.

Збираюся моїхати влітку в тур Мальта + Сицилія з улюбленим туроператором (ТРІС Т). Сицилія - це зрозуміло, це любов навіки, її я, напевно, вже не позбудуся. А ось із Мальтою цікаво. Я була на екскурсії на Мальту кілька років тому, провела на цьому острові добу, і всі руки (ноги? ) не доходили до нього ще раз доїхати – і на довше, на довше!

Серйозно, мені на Мальті не просто сподобалося, а сподобалося дуже сильно. По-перше, практично зворушила компактність, яка при цьому не перетворюється на тісноту. Я не пам'ятаю на Мальті такого собі міського «мурашника», який кишів би навколо, а от залиті полуденним сонцем вузенькі вулички, на кожній з яких відчуваєш солоний запах моря, пам'ятаю чудово. По-друге, я пам'ятаю, який непередаваний кайф упіймала, вибравшись хоча б на добу в місце, де тебе розуміють. Мальтійці, на відміну жителів Сицилії, говорять англійською. Враховуючи, що по-італійськи розмовляти з сицилійцями у мене не завжди виходить навіть зараз, гадаю, що Мальта мене порадує і цього разу відсутністю мовного бар'єру. Ну, чи хоча б меншою його величиною.

По-третє (але не по важливості, так-так), на Мальті якось надзвичайно красиво. Під час вільної прогулянки Валетою, пам'ятаю, я спіймала себе на думці, що це та частина земної кулі, на якій мені хотілося б затриматися не на годину і не на дві, а бажано, на пару-трійку десятиліть. Яскраве сонце, що видно наприкінці прямої як стріла вузької вулиці яскраво-синє море, жовтий камінь стін і бруківки навколо і ледь чутний з вулиці побільше шум перехожих і рідкісних машин – все це так і манить залишитися.

Ще ми були тоді в Соборі Іоанна Хрестителя (якщо я нічого не плутаю), але враження від нього, на жаль, затьмарило те захоплення, в яке Мальта мене впала сама по собі, безвідносно своїх визначних пам'яток. З них найяскравіше я пам'ятаю хіба що вид із фортечної стіни Мдини, від якого перехоплює духання анітрохи не менше, ніж від вулиць Валетти.

Загалом, явно треба повернутись. Цього разу дуже хочу зайти в музей із восковими фігурами на Гозо і прогулятися островом як слід – саме тижня вистачить, щоб обжитися там остаточно.

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал