Первым делом по прилету на Мальту было решено посетить, пожалуй, самую главную, самую яркую и запоминающуюся достопримечательность Мальты вообще – Кафедральный собор Святого Иоанна. Дело в том, что в субботу (дело было как раз в субботу с утра) он работает до 12.30, в воскресенье закрыт, а в понедельник, кто ж знает, куда нас занесет с этим карнавалом : )). А собор не посетить ну никак нельзя. При подготовке списка достопримов к осмотру во время планирования поездки, это место стояло под номером один. Единогласно и безоговорочно был принят к изучению, вот, т. е. вообще без каких-либо споров или обсуждения, которые обычно возникают в нашем разношерстном по вкусовым предпочтениям семействе.
Внешне, конечно, здание собора ничем не примечательное. Не знающему туристу сразу и не догадаться, что за этими стенами вообще какой-либо собор или даже просто церковь. Если не современные офф-лайн карты, сразу так и не найдешь вход. Это мы потом уже сообразили, что вход с торца здания, а выход уже через центральные двери.
Фото из интернета
И даже, когда навигатор привел нас к цели за полчаса до открытия, мы не сразу поверили ему. Двери закрыты, никакой помпезности на крыльце, кафедральный собор же, все-таки… У входа никто не толпится, а может, вообще, не сюда надо… Ой, муж мой в этом плане страшный паникер. Начинается: " Ну, и куда это вы со своим другом - навигатором привели меня. А, может, вообще, в карнавал ничего и не работает" . И т. д. и т. п. , как говорится : ). Но, через полчасика стало ясно, что туда, куда надо.
Зайдя вовнутрь кажется, что ты попал в какую-то замысловатую шкатулку – простенькая снаружи и сказочная внутри – как будто сработал тайный механизм. Это ж какая красота, какая роскошь, какая история!
Кстати, в стоимость посещения входит и аудиогид, есть и на русском. Поэтому наслаждение этим убранством проходит еще и с сопровождением интересной информации, не просто сухие цифры, но и интересные факты, любопытные подробности. Причем и аудиогид удобный, не просто кнопочки переключательные, есть дисплей с картинками (ага, для уточнения, туда ли смотришь) и проговариваемым текстом.
Вся эта роскошь – результат, можно сказать, соревнования между рыцарскими лангами, подразделениями что ли, представляющими то или иное государство того времени (XVI-XVIII вв. ) в составе Мальтийского ордена, покровителем которого является Святой Иоанн Креститель. Государства нанимали лучших скульпторов и художников, для оформления своей часовни (капеллы) в соборе, не скупились в расходах на украшения и дары.
Пол храма – это место погребения рыцарей и выдающихся личностей Мальты. На плите изображен герб рыцаря и краткое описание его жизни, чем прославился, что сделал…
Маршрут аудиогида построен таким образом, что финальной его частью становится знакомство с мировым шедевром - картина Микеланджело да Караваджо « Усекновение главы Иоанна Крестителя» (или « Усекновение главы Иоанна Предтечи» ). Ну, здесь можно еще целую историю рассказать, про Микеланджело, как его окольными путями посвятили в рыцари, какой он был характерный парень, и что, говорят, писал свою картину под впечалением реальных событий, увиденных в своей жизни... Но не буду. А то ж придете в собор, а уже не интересно будет : ))
По окончании экскурсии, можно еще разок пройтись по собору, если еще не устали от толпы. Каких-либо ограничений в передвижении и направлениях не наблюдалось.
А в завершении посещения собора, финальный штрих – обзор всего пространства с балкона. Кстати, далеко не все поднимаются на него. Во всяком случае, толп мы там не почувствовали. Наверное, многие, очумевшие, как мы, не замечают боковую дверь уже у самого выхода. Или версия вторая, количество желающих подняться на балкон регулируется сотрудником, надо немного подождать своей очереди, не всем уже это интересно. А подняться обязательно надо.
Все, можно выдохнуть и спокойненько идти переваривать полученную мега-порцию золотого блеска, завиточков, ангелочков и прочих картин и фресок, гуляя по улочкам Валлетты…
Умную фразу сейчас скажу : )) будете на Мальте – не проходите мимо! Это чудо-чудное, диво-дивное надо видеть своими глазами. Любительские фото туристов не передают всей грандиозности и величия рыцарской роскоши.
Вообще, в Валлетте огромное количество соборов и церквей. Но они, в большинстве своем, скрытные такие. Мы-то как привыкли: стоит церковь на площади, как правило со своей территорией. А там сразу и не найдешь вход в храм в общей линии домов. Определять приходится по куполу или колокольне, что вот где-то здесь оно и есть.
Или вот: церквушка прячется в портовых постройках.
Признаться, когда только начала делать первые наброски к поездке на Мальту, думалось, что Кафедральный собор Святого Иоанна, который мы посмотрели выше – это тот самый с огромным куполом, который виден на видовых открытках Мальты.
Или вот: узнаваемые силуэты на мальтийских картинках.
Но, как оказалось, при детальном изучении вопроса, это Кармелитский собор или церковь Богоматери с горы Кармел. Базилика практически полностью заново отстроена в 70-х годах прошлого века на месте разрушенной бомбежками во время второй мировой войны церкви, которая, в свою очередь, была построена еще в 70-х годах XVII века. Храм этот не так популярен у туристов. Привлекает, в большинстве, именно своим огромным куполом. Вот и мне срочно нужно было увидеть, что же скрывается под ним.
При всей его заметности издалека, найти собор оказалось не так легко. Вот, вроде бы здесь он, а ничего не видно, и купол уже спрятался за зданиями. Где же вход? А он просто в общем ряду фасадов, совершенно незаметный. Кстати, а колокольня, которую мы видим рядом с куполом Кармелитского собора на видовых фото Валлетты, относится уже к другому собору - к собору Святого Павла, находящемуся неподалеку.
Фото из интернета
Мы еще заходили в несколько церквей из любопытства. И даже немного послушали службу, а что, удобно, сидя на лавочке. И, в общем-то, о всех них можно сказать: скромная снаружи - роскошная внутри. Но собор Святого Иоанна, конечно раскошнее всех : )
Мальтийские бродилки. По желтым улицам Валлетты > > >
Насамперед за прильотом на Мальту було вирішено відвідати, мабуть, найголовнішу , найяскравішу пам'ятку Мальти, що запам'ятовується, взагалі – Кафедральний собор Святого Іоанна. Справа в тому, що в суботу (справа була якраз у суботу з ранку) він працює до 12.30, у неділю закритий, а в понеділок, хто ж знає, куди нас занесе з цим карнавалом : )). А собор не відвідати, ну ніяк не можна. Під час підготовки списку визначних пам'яток до огляду під час планування поїздки це місце стояло під номером один. Одностайно і беззастережно було прийнято до вивчення, ось, тобто. взагалі без будь-яких суперечок або обговорення, які зазвичай виникають у нашому різношерстому за смаковими перевагами сімействі.
Зовні, звичайно, будівля собору нічим не примітна. Не знаючому туристу відразу і не здогадатися, що за цими стінами взагалі якийсь собор або навіть церква. Якщо не сучасні оф-лайн карти, одразу так і не знайдеш вхід. Це ми потім уже зрозуміли, що вхід з торця будівлі, а вихід уже через центральні двері.
Фото з інтернету
І навіть коли навігатор привів нас до мети за півгодини до відкриття, ми не одразу повірили йому. Двері зачинені, ніякої помпезності на ганку, кафедральний собор же, все-таки… Біля входу ніхто не товпиться, а може взагалі не сюди треба… Ой, чоловік мій у цьому плані страшний панікер. Починається: "Ну, і куди це ви зі своїм другом - навігатором привели мене. А може взагалі в карнавал нічого і не працює". І т. д. і т. п. , як то кажуть: ). Але через півгодини стало ясно, що туди, куди треба.
Зайшовши всередину здається, що ти потрапив у якусь хитромудру скриньку – простенька зовні і казкова всередині – ніби спрацював таємний механізм. То ж яка краса, яка розкіш, яка історія!
До речі, у вартість відвідування входить і аудіогід, є і російською. Тому насолода цим оздобленням проходить ще й із супроводом цікавої інформації, не просто сухі цифри, а й цікаві факти, цікаві подробиці. Причому і аудіогід зручний, не просто перемикальні кнопочки, є дисплей з картинками (ага, для уточнення, чи туди дивишся) і проговорюваним текстом.
Вся ця розкіш – результат, можна сказати, змагання між лицарськими лангами, чи підрозділами, що представляють ту чи іншу державу того часу (XVI-XVIII ст. ) у складі Мальтійського ордена, покровителем якого є Святий Іоанн Хреститель. Держави наймали найкращих скульпторів та художників, для оформлення своєї каплиці (капели) у соборі, не скупилися у витратах на прикраси та дари.
Підлога храму – це місце поховання лицарів та видатних особистостей Мальти. На плиті зображено герб лицаря та короткий опис його життя, чим прославився, що зробив…
Маршрут аудіогіду побудований таким чином, що фінальною його частиною стає знайомство зі світовим шедевром - картина Мікеланджело і Караваджо «Усікнення глави Іоанна Хрестителя» (або «Усікнення глави Іоанна Предтечі»). Ну, тут можна ще історію розповісти, про Мікеланджело, як його манівцями посвятили в лицарі, який він був характерний хлопець, і що, кажуть, писав свою картину під сумом реальних подій, побачених у своєму житті. . . Але не буду. А то прийдете в собор, а вже не цікаво буде : ))
По закінченні екскурсії, можна ще раз пройтися собором, якщо ще не втомилися від натовпу. Будь-яких обмежень у пересуванні та напрямках не спостерігалося.
А на завершення відвідування собору, фінальний штрих – огляд всього простору з балкону. До речі, далеко не всі піднімаються на нього. У всякому разі, натовпу ми там не відчули. Напевно, багато хто, очманілі, як ми, не помічають бічні двері вже біля самого виходу. Або друга версія, кількість бажаючих піднятися на балкон регулюється співробітником, треба трохи почекати своєї черги, не всім вже це цікаво. А піднятися обов'язково треба.
Все, можна видихнути і спокійнісінько йти перетравлювати отриману мега-порцію золотого блиску, завитків, янголят та інших картин і фресок, гуляючи вуличками Валлетти…
Розумну фразу зараз скажу : )) будете на Мальті – не проходьте повз! Це диво-дивне, диво-дивне треба бачити на власні очі. Аматорські фото туристів не передають всієї грандіозності та величі лицарської розкоші.
Взагалі, у Валлетті величезна кількість соборів та церков. Але вони, здебільшого, потайливі такі. Ми як звикли: стоїть церква на площі, як правило зі своєю територією. А там одразу й не знайдеш вхід до храму у загальній лінії будинків. Визначати доводиться по куполу чи дзвіниці, що ось десь воно і є.
Або ось: церковниця ховається в портових будівлях.
Зізнатися, коли почала робити перші начерки до поїздки на Мальту, думалося, що Кафедральний собор Святого Іоанна, який ми подивилися вище – це той з величезним куполом, який видно на видових листівках Мальти.
Або ось: відомі силуети на мальтійських картинках.
Але, як виявилося, при детальному вивченні питання, це Кармелітський собор або церква Богоматері з гори Кармел. Базиліка практично повністю заново відбудована у 70-х роках минулого століття на місці зруйнованої бомбардуваннями під час Другої світової війни церкви, яка, у свою чергу, була збудована ще у 70-х роках XVII століття. Храм цей не такий популярний у туристів. Приваблює, здебільшого, саме своїм величезним куполом. Ось і мені терміново треба було побачити, що ховається під ним.
При всій його помітності здалеку знайти собор виявилося не так легко. От ніби тут він, а нічого не видно, і купол уже сховався за будинками. Де ж вхід? А він просто у загальному ряді фасадів, зовсім непомітний. До речі, а дзвіниця, яку ми бачимо поряд з куполом Кармелітського собору на видових фото Валлетти, відноситься вже до іншого собору - Собор Святого Павла, що знаходиться неподалік.
Фото з інтернету
Ми ще заходили до кількох церков із цікавості. І навіть трохи послухали службу, а що, зручно, сидячи на лавці. І, загалом, про всіх них можна сказати: скромна зовні – розкішна всередині. Але собор Святого Іоанна, звичайно, найрозкішніший : )
Мальтійські броділки. По жовтих вулицях Валлетти >>>
