Итак, продолжу свой предыдущий рассказ о следующих 2х островах. Следующими по плану у нас были Мативери (Mathiveri) и Укулас (Ukulhas). Для этого нам нужно было вернуться на Расду, потому что прямой лодки с Тодду на Мативери нет. Итак в 7 утра мы сели на местную лодку с 3мя пасажирами ( включая нас 2х), которая в течении дня объезжает основные местные острова атолла Алифу и называется Atoll Ferry( MTCC мальдивская транспортная компания) . Добрались с Тодду до Расду примерно за час . Оплатили по 20 руфий c человека (чуть больше 1долл). В тот же день в 15.00 мы должны были отплыть с Расду на Мативери. Так как приехали мы рано утром в 8.00 то было еще достаточно времени до следующей лодки.
Мы опять встретились с нашим другом Адамом и пошли к нему в гостевой , попить кофе и дофотографировать окресности . В это время они как раз ожидали к приезду гостей, и пара китайцев уже располагалась в комнате по соседству с моей, где я решила перед дорогой прикорнуь часок. Китайцы шумно восторгались и благодарили на английском Адама за комнату, что им все сразу очень понравилось.
В 15.00 наша лодка была здесь и, попрощавшись с Адамом в очередной раз, отправились на следующий остров. Как оказалось ( я тогда не знала), лодка была та же, что утром и мужичок -кондуктор, сразу меня узнал и спросив куда мы плывем, сказал что платить не нужно ( я к счастью билеты сутра сохранила). Я ему их показала и он сказал что билет действителен в течении дня, так что, как говорится, катайся- не хочу! Дорога заняла 2 часа. Вообще по логике можно было сперва на Укулас , так как он шел первый по пути с Расду , но нас ждали на Мативери и мы отправились туда. Итак через час первая остановка -Укулас- не наша, потом через 40 мин еще один остров, и через 10 мин наш Мативери. В этот раз уже не довелось ехать с 3мя пассажирами. Лодка была полным полнехонька. Семьи с детьми, с множеством товаров и прочего , особенно на Укуласе подсело много народу.
На Мативери нас встретил опять же наш знакомый, управляющий недавно открывшимся гостевым домом Мативери ин (Mathiveri inn) Самир. Вначале мы отправились перекусить в местное кафе (очень традиционное местное кафе), а уже после нас проводили в гостевой. Я была приятно удивлена так как думала это будет не так хорошо как я предполагала. Дело в том что я знала, что этот гостевой был переоборудован из обычного мальдивского жилого дома. Фотографии которые у нас были не очень удачные и глядя на разноцветные стены комнат ( голубые, оранжевые, розовые) я подумала что вид комнат будет потертый и устаревший. Ничего подобного! Вся мебель новая, стены хоть и разноцветные но свеже покрашенные, никакой потерности, очень чисто , просторно, уюно. В шкафу- сейф, такой толковый , не просто деревянный ящичек с ключом. Мягкий пледик. В прикроватной тумбочке, план острова, фонарик и свечи. Кровать двуспальная, но при необходимости по запросу могут поставить 2 раздельные кровати. А также небольшое помещение которое планируют оборудовать под кухню в дальнейшем, так что можно будет самим готовить. Немного не понравилась душевая с туалетом, тесновато, в смысле мало пространства для принятия душа. Но вода горячая холодная есть. Вентиляция отсутствует , что тоже плохо, т. к вода , опять же, с запахом и запах этот не выветривается. Но в комнате к счастью запаха не было. Кондиционер и потолочный вентилятор в порядке. Окно с выходом во двор, хотя это даже не двор а стена-ограда с внешней стороны, то есть вида из окна никакого, зато что понравилось, вдоль этого забора бельевая веревка и вешалки- можно сушиться. Много таких, казалось бы мелочей, но необходимых. В других комнатах, кстати я посмотрела - душевая побольше. В данный момент 3 комнаты готовы к принятию гостей в любое время, дополнительные 2 комнаты к зиме будут оборудованы всем необходимым и в итоге 5 комнат. Наконец внутренний дворик отличается от предыдущих гостевых, но в том то вся и прелесть, что нет ни одного похожего гостевого, где бы мы ни побывали- везде свой неповторимый колорит, везде чувствуется своя индивидуальность, это очень радует! Итак внутренний дворик выложен разноцветным кафелем, есть столик и стулья. Далее вход в небольшой холл- который представляет зону ресепшена и оттуда ведут двери в следующие 3 комнаты. Получается что 2 комнаты с отдельным выходом, не соединены с зоной ресепшен.
Мы поехали осматривать песчаную косу, куда всех туристов отправляют загорать и купаться, так как на самом Мативери нет для этого пригодного пляжа, да и как уже было упомянуо в предыдущем рассказе - в бикини не полагается находиться. На моторной лодке заняло 5 минут всего, ехали уже почти к закату. Остров достаточно большой, и не только с Мативери туристы приезжают туда, но и с ближайших островов-курортов. Например в тот момент там отдыхала уже пара туристов. Островок очень понравился, на одной стороне пляж пошире, но погрязней, волна нет-нет да прибьет то тапок то бутылку то кулек, а другая сторона поуже, но чистая. В середине острова кусты, в самой глубине этих кустов прямо такие дебри и иногда сквозь них можно смотреть как в нору кролика на другую сторону острова и видеть голубой океан. Со стороны которая обращена лицом к Мативери открывается чудесный вид, и мы наделали много фотографий. Песок- просто чудо, лагуна - обалденная, постепенный спуск в воду, песчаное дно, бирюзовая вода, все в идеале. Временами когда вода спадает, до этого островка с Мативери можно перейти вброд. Кроме того, на новый год для туристов планируюется устроить вечеринку на этом острове с подсветкой из факелов, музыкой, столиками для ужина. Не хотелось покидать островок, особенно перед закатом- так хорошо было сидеть и погружаться в безмятежное спокойствие и задумчивую мечтательность под плеск волн..... но наша лодка приехала и мы продолжили нашу экскурсию.
Вернулись на Мативери и пошли досматривать остров уже при закате и в наступающих сумерках продолжая фотосъемку и беседуя с Самиром. Вечером поужинали в местном кафе, опять же приготовили по запросу- я попросила куриные ножки , т. к с рыбой у них почему -то была напряженка ( это были дни перед Рамазаном).
На следующее утро мы отплывали на Укулас. Лодка была около 10 утра, за час добрались до острова, сразу отправились в гостевой Coral Reef View Inn. Сразу скажу о преимуществах гостевого (а их на острове 2 ). Из гостевого есть прямой выход к пляжу, и на этом отрезке пляжа можно купаться и загорать в бикини. Там даже есть лежаки (2) . Очень красивое местечко, правда купаться не очень приятно, так как постоянно идет волна. Участок пляжа небольшой, то есть для 2х вполне комфортно , но вот уже для 4х или 6х там будет тесно. Сам гостевой очень красивый, здесь как нигде я увидела какие-то интересные дизайнерские идейки, стены украшены вырезанными из дерева фигурами рыб, на плиточном полу посередине роскошная мозайка, в зоне ресепшена фигурки парусных яхт и искусственные цветы в вазе. Яркий красный диван. Вобщем по-тропически ярко , сочно и привлекательно. И в комнатах такое же буйство красок, бордовые шторы, яркое постельное белье, в нашей комнате ванная была выложена оранжевой плиткой- очень солнечно. Комнатки уютные, мебель тоже хорошая, все новое, не поцарапано не потерто, хотя они уже более года назад как открылись. Что здесь мне понравилось это наличие переходников в розетках, обычно приходится просить на ресепшен и не всегда есть то что тебе нужно. Но здесь- было несколько розеток и как минимум 2 с переходниками. В нашей комнатке было аж 2 окна , что редкость, с прекрасным видом во внутренний дворик. В гостевом также есть кухонная зона, с посудой , чайником и плитой- можно готовить. Но, может потому что был не сезон, выглядела кухня немного запущенно, и у меня не возникло желания что-то там готовить, только кофе или чай. Комнаты все с мини- баром в котором есть содержимое. Со стороны кухни есть выход во внутренний дворик, а там столик со стульями и даже мини сувенир-шоп. Впечатление от гостевого осталось хорошее, единственное что опять же было плохо, это запах воды, который (несмотря на вениляцию в душевой) распространялся по комнате. И сразу как приехали- в комнате стоял запах сырости. С этой особенностью я сталкивалась на Мальдивах, в общем-то понятно: гостей давно не было, комната должным образом не проветривалась. А в остальном по комнатам никаких отрицательных эмоций не сложилось.
Про кафе скажу отдельно, цены явно завышены. У них есть очнь красочное меню, с выбором блюд, что редко встретишь на местных островах где мало гостевых, но сравнительно с другими местами- дорого. И это не только мое мнение но и из отзывов других гостей также. На тот момент что мы были, опять же 70% из предложенных блюд отсутствовало, видимо , опять же, в преддверии Рамазана, или потому что не сезон для туристов. Но из возможных вариантов, то что было приготовлено- мне не понравилось. Это тоже как минус. Хотя, быть может в сезон, все даже очень вкусно готовят. На следующий день было начало мусульманского поста , и с вечера предыдущего дня народ активно веселился на пляже. А позже готовили угощения и ели до поздней ночи. С утра уже был пост и я не рассчитывала на какую-то еду в гостевом, поэтому купила заранее фруктов. Однако обо мне позаботились, что прияно! Принесли завтрак прямо в гостевой дом.
Интересно что на ресепшен работает паренек из Нидерландов, который по-какой то причине давно сбежал из Европы и поселился в Мальдивской глубинке. Как он сказал - уже около 10 лет он живет на Мальдивах и в частности 4 последних года на Укуласе. Сам он мусульманин, наполовину голландец наполовину индонезиец, очнень приветливый и добродушный паренек. Он и поведал нам о некоторых особенностях отдыха здесь и на что обычно туристы жалуются.
Наше путешествие подходило к концу и обратный путь мы совершали уже на гидроплане. С Укуласа нас доставили на скоростной лодке минут за 15 до острова- курорта Велиду а в 17.00 у нас был самолет . 20 минут полета над всей этой красотой и мы в аэропорту. Вот такая получилась поездка, надеюсь что-то полезное вы сможете найти для себя из описания гостевых домов, пляжей и способа транспортировки. Если будут какие-то вопросы- пишите с удовольствием отвечу. Если хотите узнать цены, пишите в личку. Всем доброго времени суток! Алена.
Отже, продовжу свою попередню розповідь про наступні 2 острови. Наступними за планом у нас були Матівірі (Mathiveri) та Укулас (Ukulhas). Для цього нам потрібно було повернутися на Расду, бо прямого човна з Тодду на Матівірі немає. Отже о 7-й ранку ми сіли на місцевий човен з трьома пасажирами (включаючи нас 2х), який протягом дня об'їжджає основні місцеві острови атолла Аліфу і називається Atoll Ferry (MTCC мальдівська транспортна компанія). Дісталися з Тодду до Расду приблизно за годину. Сплатили по 20 руфій з особи (трохи більше 1дол). Того ж дня о 15.00 ми мали відплисти з Расду на Матівірі. Тому що приїхали ми рано вранці о 8.00 було ще досить часу до наступного човна.
Ми знову зустрілися з нашим другом Адамом і пішли до нього в гостьовий, попити кави та дофотографувати околиці. В цей час вони якраз чекали до приїзду гостей, і пара китайців вже розташовувалася в кімнаті по сусідству з моєю, де я вирішила перед дорогою причепити годинку. Китайці галасливо захоплювалися і дякували англійською Адама за кімнату, що їм все одразу дуже сподобалося.
О 15.00 наш човен був тут і, попрощавшись з Адамом вкотре, вирушив на наступний острів. Як виявилося (я тоді не знала), човен був той самий, що вранці і мужичок-кондуктор, відразу мене дізнався і запитавши куди ми пливемо, сказав що платити не потрібно (я на щастя квитки зранку зберегла). Я йому їх показала і він сказав що квиток дійсний протягом дня, так що, як кажуть, катайся-не хочу! Дорога зайняла дві години. Взагалі за логікою можна було спочатку на Укулас, тому що він йшов перший по дорозі з Расду, але нас чекали на Матівірі і ми вирушили туди. Отже через годину перша зупинка – Укулас – не наша, потім через 40 хв ще один острів, і через 10 хв наш Матівірі. Цього разу вже не довелося їхати з трьома пасажирами. Човен був повний повненький. Сім'ї з дітьми, з безліччю товарів та іншого, особливо на Укуласі підсіло багато людей.
На Матівірі нас зустрів знову ж таки наш знайомий, що управляє гостьовим будинком Матівери ін (Mathiveri inn) Самір. Спочатку ми вирушили перекусити до місцевого кафе (дуже традиційне місцеве кафе), а вже після нас проводили до гостьової. Я була приємно здивована тому що думала це буде не так добре як я думала. Справа в тому, що я знала, що цей гостьовий був переобладнаний зі звичайного мальдівського житлового будинку. Фотографії які у нас були не дуже вдалі і дивлячись на різнокольорові стіни кімнат (блакитні, оранжеві, рожеві) я подумала, що вигляд кімнат буде потертий і застарілий. Нічого подібного! Всі меблі нові, стіни хоч і різнокольорові, але свіжо пофарбовані, ніякої потерності, дуже чисто, просторо, уютно. У шафі-сейф, такий тямущий, не просто дерев'яний скриньку з ключем. М'який пледик. У тумбочці, план острова, ліхтарик і свічки. Ліжко двоспальне, але при необхідності за запитом можуть поставити 2 роздільні ліжка. А також невелике приміщення, яке планують обладнати під кухню надалі, так що можна буде самим готувати. Трохи не сподобалася душова з туалетом, тісно, у сенсі мало простору прийняття душа. Але гаряча вода холодна є. Вентиляція відсутня, що теж погано, тому що вода, знову ж таки, із запахом і запах цей не вивітрюється. Але в кімнаті на щастя не було запаху. Кондиціонер та стельовий вентилятор у порядку. Вікно з виходом у двір, хоча це навіть не двір, а стіна-огорожа із зовнішнього боку, тобто виду з вікна ніякого, зате що сподобалося, вздовж цього паркану мотузка для білизни і вішалки-можна сушитися. Багато таких, начебто дрібниць, але необхідних. В інших кімнатах, до речі, я подивилася - душова побільше. На даний момент 3 кімнати готові до прийняття гостей у будь-який час, додаткові 2 кімнати до зими будуть обладнані всім необхідним і в результаті 5 кімнат. Нарешті внутрішній дворик відрізняється від попередніх гостьових, але в тому вся і принадність, що немає жодного схожого гостьового, де б ми не побували- всюди свій неповторний колорит, скрізь відчувається своя індивідуальність, це дуже радує! Отже, внутрішній дворик викладений різнокольоровими кахлями, є столик і стільці. Далі вхід у невеликий хол- який представляє зону ресепшена і звідти ведуть двері до наступних 3 кімнат. Виходить, що 2 кімнати з окремим виходом, не з'єднані із зоною ресепшен.
Ми поїхали оглядати піщану косу, куди всіх туристів відправляють засмагати і купатися, тому що на самому Матівірі немає для цього придатного пляжу, та й як уже було згадано у попередньому оповіданні – у бікіні не належить перебувати. На моторному човні зайняло 5 хвилин всього, їхали вже майже до заходу сонця. Острів досить великий, і не тільки з Мативери туристи приїжджають туди, а й із найближчих островів-курортів. Наприклад, у той момент там відпочивала вже пара туристів. Острівець дуже сподобався, на одному боці пляж ширший, але брудніший, хвиля ні-ні та приб'є то тапок то пляшку то кульок, а інша сторона вже, але чиста. В середині острова кущі, в самій глибині цих кущів прямо такі нетрі і іноді крізь них можна дивитися як у нору кролика на інший бік острова і бачити блакитний океан. З боку, яка звернена обличчям до Матівери, відкривається чудовий вигляд, і ми наробили багато фотографій. Пісок - просто диво, лагуна - шалена, поступовий спуск у воду, піщане дно, бірюзова вода, все в ідеалі. Часом, коли вода спадає, до цього острівця з Матівери можна перейти вбрід. Крім того, на новий рік для туристів планується влаштувати вечірку на цьому острові з підсвічуванням зі смолоскипів, музикою, столиками для вечері. Не хотілося покидати острівець, особливо перед заходом сонця- так добре було сидіти і занурюватися в безтурботний спокій і задумливу мрійливість під плеск хвиль..... але наш човен приїхав і ми продовжили нашу екскурсію.
Повернулися на Матівірі і пішли доглядати острів вже під час заходу сонця і в сутінках, продовжуючи фотозйомку і розмовляючи з Саміром. Увечері повечеряли в місцевому кафе, знову ж таки приготували за запитом-я попросила курячі ніжки, тому що з рибою у них чомусь була напружена (це були дні перед Рамазаном).
Наступного ранку ми відпливали на Укулас. Човен був близько 10 ранку, за годину дісталися острова, відразу вирушили в готельний Coral Reef View Inn. Відразу скажу про переваги гостьового (а їх на острові 2). З гостьового є прямий вихід до пляжу, і на цьому відрізку пляжу можна купатися та засмагати у бікіні. Там навіть є лежаки. Дуже красиве містечко, щоправда, купатися не дуже приємно, тому що постійно йде хвиля. Ділянка пляжу невелика, тобто для 2х цілком комфортно, але вже для 4х або 6х там буде тісно. Сам гостьовий дуже красивий, тут як ніде я побачила якісь цікаві дизайнерські ідейки, стіни прикрашені вирізаними з дерева фігурами риб, на підлозі посередині розкішна мозайка, в зоні ресепшена фігурки вітрильних яхт і штучні квіти у вазі. Яскравий червоний диван. Втім по-тропічно яскраво, соковито і привабливо. І в кімнатах таке ж буяння фарб, бордові штори, яскрава постільна білизна, у нашій кімнаті ванна була викладена помаранчевою плиткою - дуже сонячно. Кімнатки затишні, меблі теж хороші, все нове, не подряпано не потерто, хоча вони вже більше року тому як відкрилися. Але тут було кілька розеток і як мінімум 2 з перехідниками. У нашій кімнатці було аж 2 вікна, що рідкість, з чудовим видом у внутрішній дворик. У гостьовому також є кухонна зона, з посудом, чайником і плитою - можна готувати. Але, може, тому що був не сезон, виглядала кухня трохи занедбано, і в мене не виникло бажання щось там готувати, тільки каву чи чай. Кімнати всі з міні-баром у якому є вміст. З боку кухні є вихід у внутрішній дворик, там столик зі стільцями і навіть міні сувенір-шоп. Враження від гостьового залишилося гарне, єдине що знову ж таки було погано, це запах води, який (попри веніляцію в душовій) поширювався по кімнаті. І відразу як приїхали-в кімнаті стояв запах вогкості. З цією особливістю я стикалася на Мальдівах, загалом зрозуміло: гостей давно не було, кімната належним чином не провітрювалася. А в решті по кімнатах жодних негативних емоцій не склалося.
Про кафе скажу окремо, ціни завищені. У них є дуже барвисте меню, з вибором страв, що рідко зустрінеш на місцевих островах де мало гостьових, але порівняно з іншими місцями-дорого. І це не тільки моя думка але й з відгуків інших гостей також. Але з можливих варіантів, те, що було приготовлено - мені не сподобалося. Це також як мінус. Хоча, можливо в сезон, все навіть дуже смачно готують. Наступного дня був початок мусульманського посту, і з вечора попереднього дня народ активно розважався на пляжі. А потім готували частування і їли до пізньої ночі. З ранку вже був піст і я не розраховувала на якусь їжу у гостьовому, тому купила заздалегідь фруктів. Однак про мене подбали, що приємно! Принесли сніданок прямо до гостьового будинку.
Цікаво, що на ресепшен працює хлопчина з Нідерландів, який з якоїсь причини давно втік з Європи і оселився в Мальдівській глибинці. Як він сказав – вже близько 10 років він живе на Мальдівах і зокрема 4 останні роки на Укуласі. Сам він мусульманин, наполовину голландець наполовину індонезієць, дуже привітний і добродушний хлопчина. Він і розповів нам про деякі особливості відпочинку тут і на що туристи зазвичай скаржаться.
Наша подорож добігала кінця і зворотний шлях ми робили вже на гідроплані. З Укуласа нас доставили на швидкісному човні хвилин за 15 до острова-курорту Веліду, а о 17.00 у нас був літак. 20 хвилин польоту над всією цією красою та ми є в аеропорту. Ось така вийшла поїздка, сподіваюся щось корисне ви зможете знайти для себе з опису гостьових будинків, пляжів та способу транспортування. Якщо будуть якісь питання-пишіть із задоволенням відповім. Якщо хочете дізнатися про ціни, пишіть у личку. Всім доброї доби! Альона.
