Всем любителям сыра посвящается!
Примерно в 60 км от Амстердама есть городок Алкмар, мало чем отличающийся от других прекрасных городков Голландии. Но это только на первый взгляд.
Именно сюда по пятницам с летом приезжают, приплывают, приходят сотни туристов, что-бы посмотреть на увлекательное действо, которое, как обещают путеводители, почти не изменило своего сценария за много лет. Это сырная биржа. На сегодня помимо непосредственно " сырных торгов" перед Палатой мер и весов находится полноценный рынок или ярмарка сыров. А также представлены и другие товары, сделанные мастерами и ремесленниками округи. Здесь множество интересных вещиц, которые можно купить как сувенир себе домой.
Сырная биржа работает по пятницам 22 раза в год (апрель-сентябрь), с 10-00(примерно до 12-13), позднее уже самого действа особо то и нет, просто торговля, как на обычном рынке.
Эта площадь за всю историю своего существования неоднократно расширялась, в течение всего двух столетий она была расширена не менее восьми раз, прежде чем она достигла своих нынешних размеров, что может свидетельствовать о важности сырной торговли для города. Итак, в 1593 году принц Вильгельм Оранский предоставляет городу Алкмару право построить новое помещение для городских весов (сейчас Городская палата весов), которые считались в то время одними из главных атрибутов уважающего себя города. Известно, что первые весы для сыра в Алкмаре появились еще в 1365 году, а к 1612 году их число выросло до четырех. А с 1622 года на площади Waagplein перед зданием в городе проводятся сырные ярмарки, на которых продаются только фермерские сыры.
Самыми главными, многочисленными и яркими участниками торгов являются разносчики сыра. Это не простые ребята, у них все достаточно организовано и строго, а главное, они представители единственной сохранившейся в мире Гильдии носильщиков сыров. Гильдия носильщиков сыра впервые в документах упоминается в 1619 году. Носильщики ответственны за транспортировку и взвешивание сыра во время торгов. Гильдия состоит из 4-х групп по 7 человек в каждой. Каждая группа имеет свой собственный цвет: красный, жёлтый, зелёный или голубой. В каждой группе существует собственная иерархия с определённым кругом обязанностей для каждого. Например, самый пожилой член группы (его можно узнать по чёрной кожаной сумке) ответственен за баланс весов перед взвешиванием сыра.
По традиции, в это действо открывает мер города. Открытию рынка, о котором возвещает колокольный звон, предшествует длительная подготовка. Рано утром машины, полные сыра, привозят товар на площадь, где его раскладывают в длинные ряды носильщики. К 9.30 весь сыр должен быть разложен. Носильщики делятся на несколько групп, каждая из которых работает на своей части рынка. Как правило, в колокол, возвещающий о начале рынка, звонит какой-либо известный культурный или спортивный деятель, или иностранный посланник, присутствующий в городе.
С открытием рынка начинают свою работу инспекторы, которые не только осматривают внешний вид сыра, но и стучат по приплюснутым желтым сырным головкам, растирают сыр между пальцами и нюхают, и, разумеется, пробуют его на вкус, доставая кусочек специальной ложечкой. Цена сыра определяется в результате торга между покупателем и продавцом, и когда сделка состоялась, они бьют по рукам. Сыр кладется на специальные носилки, которые носильщики несут в палату весов. Там уже другие члены гильдии взвешивают товар, а за точностью и честностью взвешивания товара наблюдает специальный чиновник. Деньги покупатель платит « взвешивателю» , который ставит на носилках отметку об оплате, и носильщики несут сыр к машине покупателя. Сыр переносят двое носильщиков на специальных деревянных носилках. Порой ноша может достигать 100-130 кг, так как, например, одна головка сыра Гауда весит в среднем около 13.5 кг. Для удобства носильщики идут специальным ритмичным шагом.
В Алкмере сохранилась жилая застройка XVI— XVIII веков. В городе есть достопримечательности: позднеготическая церковь св. Лаврентия (1470-1512), городская ратуша (1509-1520), здание Городской палаты весов с белокаменным декором . Действует музей сыра, так как Алкмар один из основных центров сыроварения в стране.
Усім любителям сиру присвячується!
Приблизно за 60 км від Амстердама є містечко Алкмар, що мало чим відрізняється від інших прекрасних містечок Голландії. Але це лише на перший погляд.
Саме сюди по п'ятницях з літом приїжджають, припливають, приходять сотні туристів, щоб подивитися на захоплююче дійство, яке, як обіцяють путівники, майже не змінило свого сценарію за багато років. Це сирна біржа. На сьогодні крім безпосередньо "сирних торгів" перед Палатою мір і терезів знаходиться повноцінний ринок або ярмарок сирів. А також представлені інші товари, зроблені майстрами та ремісниками округу. Тут безліч цікавих дрібниць, які можна купити як сувенір собі додому.
Сирна біржа працює по п'ятницях 22 рази на рік (квітень-вересень), з 10-00(приблизно до 12-13), пізніше вже самого дійства особливо те й ні, просто торгівля, як на звичайному ринку. >
Ця площа за всю історію свого існування неодноразово розширювалася, протягом всього двох століть вона була розширена не менше восьми разів, перш ніж вона досягла своїх нинішніх розмірів, що може свідчити про важливість сирної торгівлі для міста. Отже, в 1593 принц Вільгельм Оранський надає місту Алкмару право побудувати нове приміщення для міських терезів (зараз Міська палата терезів), які вважалися в той час одними з головних атрибутів міста, що поважає себе. Відомо, що перші ваги для сиру в Алкмарі з'явилися ще в 1365, а до 1612 їх число зросло до чотирьох. А з 1622 року на площі Waagplein перед будинком у місті проводяться сирні ярмарки, на яких продаються лише фермерські сири.
Найголовнішими, найчисельнішими та найяскравішими учасниками торгів є рознощики сиру. Це не прості хлопці, у них все досить організовано і суворо, а головне, вони представники єдиної носії носіїв сирів, що збереглася у світі Гільдії. Гільдія носіїв сиру вперше у документах згадується у 1619 році. Носії відповідальні за транспортування та зважування сиру під час торгів. Гільдія складається із 4-х груп по 7 осіб у кожній. Кожна група має свій власний колір: червоний, жовтий, зелений чи блакитний. У кожному групі існує власна ієрархія з певним колом обов'язків кожному за. Наприклад, найстарший член групи (його можна впізнати по чорній шкіряній сумці) відповідальний за баланс ваг перед зважуванням сиру.
За традицією, у це дійство відкриває заходи міста. Відкриття ринку, про який сповіщає дзвін, передує тривала підготовка. Рано-вранці машини, повні сиру, привозять товар на площу, де його розкладають у довгі ряди носії. До 9.30 весь сир має бути розкладений. Носії діляться на кілька груп, кожна з яких працює на своїй частині ринку. Як правило, у дзвін, що сповіщає про початок ринку, дзвонить якийсь відомий культурний чи спортивний діяч, або іноземний посланець, присутній у місті.
З відкриттям ринку розпочинають свою роботу інспектори, які не лише оглядають зовнішній вигляд сиру, а й стукають по плескатим жовтим сирним голівкам, розтирають сир між пальцями та нюхають, і, зрозуміло, пробують його на смак, дістаючи шматочок спеціальною ложечкою. Ціна сиру визначається в результаті торгу між покупцем та продавцем, і коли угода відбулася, вони б'ють по руках. Сир кладеться на спеціальні ноші, які носії несуть у палату терезів. Там уже інші члени гільдії зважують товар, а за точністю та чесністю зважування товару спостерігає спеціальний чиновник. Гроші покупець платить «зважувачу», який ставить на ношах відмітку про оплату, та носії несуть сир до машини покупця. Сир переносять двоє носіїв на спеціальних дерев'яних ношах. Іноді ноша може досягати 100-130 кг, тому що, наприклад, одна головка сиру Гауда важить у середньому близько 13.5 кг. Для зручності носії йдуть спеціальним ритмічним кроком.
В Алкмері збереглася житлова забудова XVI—XVIII століть. У місті є пам'ятки: пізньоготична церква св. Лаврентія (1470-1512), міська ратуша (1509-1520), будівля Міської палати терезів з білокам'яним декором. Діє музей сиру, тому що Алкмар є одним з основних центрів сироваріння в країні.
