Вроцлав та королівські Прага і Краків

01 травня 2017 Час поїздки: з 17 вересня 2016 до 24 вересня 2016
Репутація: +339½
Додати до друзів
Написати листа

З раннього дитинства мене завжди вабили розповді про королівські замки і далекі часи Середньовіччя, казкові міста Європи, де правили могутні королівські династії та вирувало справжне середньовічне життя. Тому восени 2016 року ми вирішили розпочати своє знайомство з містами королівської слави. Вдалий період для подорожей, коли вже не так спекотно, та ще не дуже холодно, можна комфортно насолоджуватися красою міст, а світловий день триває достатньо довго. Саме так я налаштовувала себе на довгоочікувану подорож.

Поїздку та маршрути ми планували самостійно: білети – через Wizz Air, готелі – через booking.com‎, візи – у візовому центрі, що на Палаці Спорту, з чималим пакетом необхідних документів і обов’язково за попереднім записом. Обраний нами маршрут пролягав через міста Катовіце-Вроцлав-Прага-Краків-Катовіце. І неможливе колись стато можливим! Наш перший самостійно оформлений шенген був у нас на руках.

День 1,  День 2


З Жулян ми вилетіли о дев'ятій  ранку, і вже через дві години були у Польщі. Сусідня країна зустріла нас тепло, але дощем. З аеропорту до міста Катовіце доїхали автобусом, який очікував пасажирів при виході з терміналу. Звідти відходять автобуси і до Кракова.


В Катовіце у нас було близько 3,5 годин для огляду містечка, яке одразу нам сподобалося. Так розпочалося наше перше знайомство з Польщею.


Запамяталися чисті узбіччя, сучасні трамваї, однотонні парасольки (мабуть, не полюбляють европейці налятистих квітів та вириваючих око узорів). Відчувалася схожість міста зі Львовом. Старовинні декори, що прикрашають фасади більшості будинків, роблять містечко затишним, атмосферним і одразу європейським у моєму розумінні архітектури.




Через кілька годин ми вирушили до Вроцлава. Весь час йшов дощ, і рівні польські дороги та сонна дощова погода допомогли нам заснути. Щоправда, сам автобус відомого перевізника Polski Bus був не такий вже й зручний.


Відвідати Вроцлав нас підштовхнуло бажання відкрити для себе спочатку справжню Польщу, її культуру, поспостерігати за місцевими, провести кілька днів у звичайному польському місті. Ми і не мріяли побачити у Вроцлаві стільки всього!!! Це надзвичайно багате місто, що перевершило всі наші сподівання, місто з багатовіковою історією, що стрімко розвивається, але зберігає свою унікальність і самобутність.


В день приїзду ми заселилися до готелю Corner Hostel і гарно повечеряли в центрі міста у Restauracja ?eská. А вже наступного дня знайомилися з архітектурними пам’ятками та історичними цінностями.


Відкрити для себе Вроцлав нам допомогла безкоштовна пішохідна екскурсія по місту FREE walking TOUR англійською мовою з чудовим гідом на ім’я Адам.


Він проводить екскурсії такого формату більше 11-ти років, памятає, як колись водив за собою кількох туристів, а сьогодні - по кілька десятків зацікавлених слухачів. Це його особистий успіх і гордість за розвиток міста, в якому Адам проживає. Було приємно послухати його розповіді. І три години пролетіли дуже швидко. Знайти інформацію про початок і місце зустрічі з екскурсоводом можна на сайті freewalkingtour.com.


Разом з Адамом ми пройшли цікавими дворами і місцями та завітали на острів Тумський, де й закінчилася наша пішохідна екскурсія. Усі від душі подякували гіду і не пожалкували кілька злотих, що за бажанням можна вкинути у його маленький червоний мішечок. Далі ми вже самостійно продовжили своє знайомство з містом, зайшли всередину кафедрального собору Св. Івана Хрестителя.



Пообідали ми в ресторані швидкого харчування Burger King надзвичайно смачними бургерами, які наприкінці нашої подорожжі вже добряче нам набридли. Але перше враження від всесвітньо відомої мережі було чудовим.

Вроцлав входив до складу Чеського королівства, Прусії, Німеччини. Після поразки Німеччини у Другій свтовій війні і розподілу її земель Вроцлав відійшов до Польщі. Під впливом різних культур Вроцлав сформував свій унікальний архітектурний облік. Більшість будівель у місті пережили не одну перебудову, реконструкцію та відновлення. Сьогодні місто вражає кольоровими фасадами немов приклеєних один до одного будинків, костелами в готичному стилі, високими вежами і затишною атмосферою.


Через Вроцлав розгалужуючись протікає річка Одра та її притоки. Саме тому Вроцлав називають «містом мостів». Ще однією особливістю міста і приємним бонусом для туристів можна вважати гномів.  Їх маленькі бронзові фігурки зустрічаються тут всюди і в самих несподіваних місцях: на стовпах, біля входів в будівлі, на тротуарах. У вроцлавських гномів існує свій сайт, кожен гном має свою історію життя та ремесло.



Офіційний лозунг Вроцлава – місто зустрічей (the meeting place, Miasto spotka?). Польською мовою звучить досить мелодійно - «място споткань». Сюди приїжджають студенти із різних країн отримувати освіту, знайомитися і подорожувати навчаючись. Мій одногрупник після закінчення університету в Києві саме так і зробив. За чотири роки він встиг здобути освіту, побачити світ і познайомитися з багатьма цікавими людьми подорожуючи, а саме через мережу CouchSurfing. Вигідне географічне місце розташування Вроцлава робить його привабливим для молоді і туристів. Від Вроцлава відносно недалеко до Праги, Берліна, Відня, Варшави. Місто відкриває усім бажаючим безліч можливостей! Для повної інформаційної картини ражду також почитати цікаву статтю про Вроцлав тут.


В 2016 році Вроцлав отримав статус Культурної Столиці Европи 2016. Це важлива подія в історії міста, що вплинула на його розвиток та культурне життя, і ще більше привабила туристів. В магазинах сувенірів є безкоштовні карти, путівники, буклети, наклейки, працюють інформаційні центри. Багато безкоштовної літератури ми набрали на залізничному вокзалі. Знайти інформацію - не проблема!


У Вроцлаві нам вдалося піднятися на 90-метрову вежу Костелу Св. Ельжбети (Єлизавети). Вражаюча висота і неповторний вид на місто зверху залишають незабутні враження. Підійматися потрібно пішки по гвинтовим сходам, та воно того варте!

Але багато чого ще можна було б побачити і відвідати. Варто не оминути увагою монументальне полотно Рацлавицька панорама в Національному музеї, написане на честь польського народного повстання під проводом Тадеуша Костюшки. Офіційна Інтернет-сторінка Рацлавицької панорами: www.panoramaraclawicka.pl. На сайті є віртуальний тур. Можна переглянути і подумати, чи варто вам включати його до своєї програми. Також читала, що у Вроцлаві дуже хороший зоопарк (ZOO Wroclaw – Afrykarium). Тож рекомендую всім виділяти на Вроцлав мінімум 2 повних дні.

А ще неподалік від центру знаходиться дуже смачна пончкарня Stara P?czkarnia, яка за чергою бажаючих поласувати і форматом закладу, схожа на Київську перепічку.


Ми були не голодні, коли побачили це місце, але захотіли спробувати і відклали цю справу на потім, а коли повернулися - вже все було зачинено. Не встигли об’їстися. Тож наша вам не хитра порада – усе куштувати одразу!!!

День 3, День 4


Нічним автобусом ми переїхали до Праги. Прибули на Центральний празький автовокзал Флоренц (Florenc) досить рано, ще все було зачинено і виглядало не дуже привітно. Вільних місць, щоб присісти і дочекатися початку робочого дня, майже не було. Більше години ми перемучилися в очікуванні відкриття магазинів і пунктів обміну. Але дочекалися і поступово почали просинатися разом з містом. Поміняли гроші, а потім довго кружляли навколо автовокзалу в пошуках наземного транспорту. Побігли до якоїсь зупинки, яку нам порадили, прибігли назад, покружляли і вирішили їхати метром, хоча й з пересадкою. Сіли на станції Florenc і вийшли з метро Староміська (Starom?stská). Було близько 7:00 ранку, прокидалися вулиці, хтось вже добирався на роботу, хтось приймав товар в продуктових магазинах. Сонні ми непомітно так вийшли до річки Влтави і перед нами відкрився довгоочікуваний, омріяний вид на Карлів міст і Празький Град – головні символи міста.


Усі малюнки в дитячих книгах про королів та їхні пишні королівські святкування,  усі здогадки про те, як воно було насправді, оживають в цих місцях. Богемія!!!


Найвідоміший в Празі Карлів міст був закладений в 1357 р. королем Карлом IV. По обидві сторони міст укріплений вежами (Малостранською і Староміською). На світанку Карлів міст постав перед нами у всій своїй таємничій і загадковій красі, овіяв магічним відчуттям минулого. Справді!  До пізньої ночі міст переповнений туристами, художниками, музикантами, а рано-вранці тут можна не поспішаючи «доторкнутися до історії».


Ми перейшли міст, покормили галасливих лебедів під мостом, Старими замковими сходами підійнялися вверх до Празького Граду, постояли на оглядовому майданчику і попрямували до комплексу.


Празький Град  - резиденція чеських королів, грандіозний замковий комплекс, історія будівництва якого бере початок в часи раннього Середньовіччя. Вхід на територію комплексу безкоштовний. Особливої значущості празькому Граду надає Кафедральний Собор Св. Віта.



В його передню частину вхід вільний, а в історичну частину з каплицею святого Вацлава, куди приходили молитися королі і звідки починалася коронація наслідувачів престолу, вхід по білетам. Про всі ціни та маршрути можна прочитати тут.

Цей масштабний готичний храм вражає відвідувачів своєю висотою і не вміщується в жоден об’єктив. Простір собору умовно розділений по вертикалі на дві сфери - земну й небесну, заповнений м’яким приємним світлом, що потрапляє всередину через кольорові вишукані вітражі першого і другого ярусів.



О 8:30 ми без черги пройшли контроль і зайшли на територію, зробили фото, одні із перших придбали вхідні білети. А через 10-15 хв територію комплексу почали заповнювати групи туристів, переважно азіатів, і раптово з’явилися довжелезні черги. Ми швидко зайшли в Собор Св. Віта, але і його стіни наповнювалися туристами досить швидко. Історична частина влаштована так, що просуватися вглиб собору до вівтаря  потрібно строго між вітражами і колонами, описуючи овальну форму приміщення. Вхід з лівої частини, а вихід – з правої. І сталося так, що ми відірвалися один від одного. Я затрималася розглядати вітражі, мій хлопець з телефонами пішов вперед і ми в прямому сенсі загубилися. Хвилин десять я стояла на тому ж місці, де ми бачилися востаннє. За цей час повз мене пройшло вже більше двох десятків груп з екскурсоводами і без. Якийсь безперервний потік. Тоді я вирішила вийти з Собору, обійшла вівтар, оточений кільцем готичних каплиць, і вийшла справа від входу. Там на мене чекав хлопець. Виявляється, пройшовши через вівтар, назад відвідувачів не пускають. Тобто з правої частини не можна повернутися в ліву. І двічі по білету пройти не можна. Не губіться в таких популярних і переповнених місцях!

Від Празького Граду ми тими ж сходами спустилися вниз. До того часу сходи заповнила величезна черга бажаючих потрапити до комплексу. Скільки цінного часу довелося втратити тим, хто простояв у ній і наступних.




Незадовго дійшли до трамвайної зупинки і поїхали прямісінько до нашого готелю Leon Hotel & Hostel. Вдалий хід без пересадок. Єдине, що ми не передбачили – це наш обід. Хотіли знайти щось дешевше в районі готелю, а там не було ніяких кафе, ніяких закладів харчування. Тільки школа і сірі будівлі. Здавалося, що ми переїхали в інше місто, а не інший район. Єдине, що нам вдалося знайти, це обід в мережі азіатської кухні. Не думала, що буду їсти рис із овочами саме в Празі. Але вийшло доволі смачно, багато і відносно дешево.


Готель нам сподобався, але особливого затишку в його стінах ми не відчули. Хоча, як виявилося, він розташований поблизу центра сучасного мистецтва (чи художньої галереї) DOX, на даху зякого «приземлився» або готовий «взлетіти» гігантський дирижабль «Гулівер» зразка початку 20-го століття. Автори проекту задумали дирижабль, як місце зустрічі поетів, художників, що мають розмовляти там на піднесені теми мистецтва. Можна також просто заплющити очі, умовно відірватись від землі, помандрувати кудись Гулівером в далекі вигадані чи омріяні світи. Ми ж просто вирішили поспати не зрозумівши суті дивної конструкції за вікном.


Відпочивши кілька годин ми знову повернулися в Старе місто. Можна передруковувати багато описів будівель Старого міста, що зустрічалися на нашому шляху. Тут куди не поглянь - архітектурні шедеври і насиченість формами.  Наступав вечір і накрапав дощ. Але в нас на меті слояло важливе завдання, місія, що веде до Праги туристів з усього світу – спробувати пиво в місцевій пивоварні. Нам пощастило і ми потрапили в одну з найкращих У три ружі (U Tri Ruzi)


А далі до самої ночі блукали вуличками в історичному центрі міста, заходили в магазини, розглядали маріонеток, ціни, сувеніри.




Цими ж вуличками ми вийшли до Староміської площі. Це найбільш відвідувана і найкрасивіша частина Старого міста. Саме тут розташований Храм Діви Марії перед Тином та Староміська ратуша з Астрономічним годинником, який ще називають Празькі куранти або Орлой. Щогодини з 9:00 до 23:00, коли Астрономічний годинник відбиває годину,  у віконцях над циферблатом з’являються апостоли під бій курантів. Ми встигли зайняти зручне місце в натовпі і подивитися на цей таємничий і загадковий процес.



Наступного дня ми поїхали до Вишеграду, щоб подивитися на Базиліку святих Петра і Павла і відпочити від переповненого центру. Доїхали метром. Розібратися просто.



Вишеград – це давня фортеця та історичний район, що вважається одним з перших осередків чеської держави. Звідти з пагорбу над Влтавою відкривається чудовий вид на Прагу, її мости, дахи та вежі.

Там провели першу частину дня, пообідали в ресторанчику неподалік, а далі пішки паралельно набережній повернулися в Старе місто. По дорозі зробили фото біля Танцюючого будинку  - представника сучасної архітектури міста.


В Празі нам залишалося провести ще півдня. Нічого особливого вигадати нам не вдалося. Зараз думаю, що варто було піднятися на Петришинську вежу. Дістатися до вежі можна пішки, або фунікулером. Але ми надали перевагу  справжній старовинній чеській пивоварні з особливою старочеською атмосферою всередині – У Флеку (U Flek?). Популярне і веселе місце, таке справжне. Там багато залів і є де розгулятися. Ми сиділи в залі з довгими дерев’яними столами і лавками, пили пиво під акомпонемент акардеона і вже нікуди не поспішали. Потім гуляли вже знайомими центральними вуличками Старого міста до пізньої ночі і посадки у поїзд.


День 5, День 6, День 7

Нічним поїздом ми переїхали до Кракова. Польща вже порадувала нас Вроцлавом і не переставала дарувати позитивні враження.

Краків - середньовічне королівське місто, що колись було розвиненою столицею Польщі. Тут здавна жили працьовиті люди, розвивались ремесла, видобувалася сіль і велася торгівля.  Розвинені торгівельні шляхи вели до Кракова купців з усіх напрямів.  По приїзду ми одразу попрямували до центру міста на Ринкову площу, яку в Кракові називають Головний ринок. Коротко і зрозуміло це місце написано тут .

Повз фортифікаційну споруду Барбакан, через Флоріанську вежу по вулиці Флоріанській ми вийшли до Маріацького костелу. Це частина Королівського шляху, який веде до Вавельського замку.



Краківський барбакан дуже потужна оборонна споруда з товстими стінами, спостережними вежами, бійницями по периметру і спеціальними отворами, звідки на ворогів виливали киплячу олію та олово.


Барбакан будувався для захисту Флоріанських міських воріт і був оточений глибоким ровом. Нині біля його стін організовуються виставки і реконструкції історичних епізодів, а на місці зруйнованих могутніх стін Старого міста  - міський парк Планти, що оточує історичний центр зеленим кільцем.

Величезна Ринкова площа із розташованим на ній Критим ринком Сукенніце (Суконні ряди) вважається найбільшим ринковим майданом середньовічної Європи.

Щоб краще уявити Краків в часи Раннього середньовіччя раджу відвідати незвичайний музей, що розташовується в підземеллях Ринку (Підземелля Ринку).  Археологічні дослідження, що передували реставрації бруківки Головного ринку у Кракові, принесли безліч цінних і рідкісних знахідок. Під час розкопок було знайдено залишки ранньосередньовічного поселення, багато предметів повсякденного побуту та інші приховані під землею таємниці.  Після цього виникла ідея створення незвичайного музею, унікального в пізнавальному відношенні. Вхід в Підземелля ринку відбувається через димову завісу, на яку проектується зображення мешканців середньовічного міста, до відвідувачів весь час доносяться уривки їхніх розмов з прихованих динаміків, панує загадкова напівтемрява і можна помандрувати в часі до Кракова середньовічного. Відвідувачам відкриваються столітні таємниці, зокрема, можна побачити справжню кам’яну дорогу дугоподібної форми, яку просто розкопали і звільнили від верхніх шарів, нічого не вигадуючи. Біля кожної локації встановлено монітор і ви маєте можливість обрати мову і прочитати необхідну для розуміння побаченого інформацію.



Після такого музею хотілося їсти і відпочивати, адже я намагалася перечитати там все. Снідали і обідали ми в Молочному барі (Bar Mleczny). Це бюджетна столова з великими порціями смачної, домашньої їжі, розрекламована «Орлем і Решкою» та популярна серед бюджетних туристів. Саме те, що потрібно після кількаразового за останній тиждень Бургер Кінгу і Макдональдсу. Обов’язково варто спробувати традиційний польський суп журек із яйцем.

А після обіду ми пішли в готель перепочити після нічного переїзду. Готель нам сподобався. Він аж ніяк не сучасний, розташований у будинку, якому вже близько 100 років, в номері у нас навіть стояла піч і не складно було здогадатися як саме обігрівали приміщення раніше. Старенький паркет скрипів під ногами у сусідів, телевізору не було, але щось особливе у номері ми все ж таки відчули. Персонал готелю привітний і вцілому панувала потрібна атмосфера.

Будильник ми, звичайно, навели, щоб прокинутися під вечір і познайомитися з вечірнім Краковом в перший день, але нікуди вже того дня не пішли. 5-й день на ногах і два нічних переїзди дали про себе знати.

Вранці наступного дня ми вирушили до сумнозвісного концтабіру Аушвіц-Біркенау, що в місті Освенцим.

Відвідування такого місця залишає незабутні і сильні враження. Особисто я їхала туди, щоб зрозуміти раз і на все життя, що саме відбувалося насправді під час переслідування та масового знищення євреїв та циган під час Другої світової війни. Все те, що ми дізнаємося з підручників в рамках шкільної програми, на жаль залишається в пам’яті частково. І варто осмислено за бажанням заповнювати прогалини в дорослому віці. Білети купували завчасно в Інтернеті. Російською мовою екскурсія проводиться один раз в день. Вся інформація тут. Доїхати можна звичайним автобусом прямо до музею. 

Повернулися ми назад в другій половині дня. І гуляли до пізньої ночі центральними вулицями у серці королівського Кракова.


В останній день ми поїхали розглядати копальні солі у Величці. Соляні копальні у Величці завжди викликали жвавий інтерес. Уже в XV столітті їх показували привілейованим особам, гостям королівського двору, як підприємство з видобутку солі, а пізніше як великий підземний лабіринт коридорів і камер, що викликає справжнє захоплення своєю таємничістю.  Там ми спустилися на глибину 130 метрів і спробували стіни на смак. Майже усе, що можна там побачити, виточене з солі. Унікальні кам'яні споруди, каплиця і підземні озера дивують туристів. Фотографувати всередині можна лише придбавши спеціальний дозвіл. Але в копальні можна зробити безкоштовне селфі у спеціальному автоматі, який миттєво відправить вам фото на вашу пошту. Не пропустіть цікаву можливість в Kopalnia Soli Wieliczka. Детальніше про копальні можна почитати тут.

Ввечері ми фестивалили на Головному ринку, пробували на смак традиційний осципек (польск. oscypek - копчений овечий сир на грилі) і почувалися щасливими.



Наша поїздка вийшла вдалою і насиченою. Коротко про неї: ми були у Польщі і Чехії, бачили кумедних гномів у Вроцлаві, підіймалися на вежі костелів і милувалися містами зверху, подорожували у часі до середньовічного Кракова, спробували журек і осципек, ловили мильні бульбашки на Ринкових площах, летіли за повторною порцією морозива за пару хвилин до відправлення міської електрички; пили смачне крафтове пиво в Празі, слухали бій Празьких курантів, смикали за нитки маріонеток, бігли під дощем, ходили Королівськими дорогами і Золотою вуличкою.

Усім бажаємо сміливо подорожувати, відкривати себе, розширювати кругозір і перебувати у справжньому захваті і під постійними враженнями.

Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Схожі розповіді
Коментарі (14) залишити коментар
Показати інші коментарі …
аватар