Цель поездки в Польшу была не совсем туристической, но именно так и нужно было сказать на границе (чтобы избежать не нужных проблем). И так оно и получилось. Сборы были быстрыми — меня ждали в Гданське!
Решено было не ехать автобусом, как едет большинство заробитчан, чтобы не стоять на границе 5-10 часов (без удобств). Билет на поезд Интерсити « Киев — Пшемысль» купил в интернете за 854 грн. Решил брать первый класс, чтобы поменьше устать в дороге (и потому что в качестве бонуса прилагался вип-зал на Ж/Д в Киеве). Маршрут был сложный — доехать вечером до Киева (маршруткой), потом на метро до Ж/Д и ожидание (всю ночь). Потом поездом Киев - Пшемысль и далее поездом (электричкой) до Гданьска еще целый день. С севера Украины на север Польши не по прямой. Конечно, есть самолеты и всего час с небольшим (бывают билеты и по 10 евро, но нужно ловить). Но, это для тех кто летает без багажа с маленькой ручной кладью (например, визэйр: 40х30х20).
Ж/Д вокзал Киева как всегда неприятно поразил своей « уголовно-нищебродской» атмосферой, « темными» личностями и большим количеством бомжей, большей чем пассажиров (пассажирам даже негде присесть в ожидании отправки). Спасибо вип-залу, который работает не удобно, но хоть как-то: технический перерыв с 23:00 по 00:00.
Порадовал Интерсити — первый класс был почти пустой до Львова, где заполнился поляками. Есть удобства. Около некоторых мест столики и около каждого — розетки для гаджетов (во втором классе с розетками похуже). Кресла удобные и просторные, все как надо. Даже чай предлагают (за деньги). Конечно, вай-фай, который периодически пропадал в пути. Время в пути: 7 часов.
Интерсити 1 класс
Пересечение границы. Было достаточно спокойным. Поляки порылись в рюкзаке (сумку проигнорировали), спрашивали водку и « шмаль» (курево, видимо) у них оно дорогое. Спросили цель визита, я « честно» сказал — туризм. Биометрический паспорт с визами из других стран и « безвиз» в Польшу - повод попутешествовать.
ПШЕМЫСЛЬ.
Пшемысль
Этот маленький серенький городишко важный « перевалочный» пункт из Украины в Польшу и обратно. Если вы попали сюда в воскресенье, то от тоски никуда не деться. Пустынно. Закрыто все! Кроме костелов и кебабочных (которых в Польше очень много). И это хорошо, поскольку надо где-то перекусить.
Но, тут « кипит» транспортная жизнь! Рядом с маленьким, но симпатичным Ж/Д вокзалом также находится остановка автобусов по всем направлениям: Варшава, Краков, Вроцлав и пр. Большинство пассажиров этим пользуются, чтобы не проводить день в Пшемысле. Все разъезжаются.
Но, я решил ехать электричкой Пшемысль — Колобжег. А она отправлялась вечером, поэтому пришлось немного пройтись по окрестностям, правда, без всякого удовольствия (только ради еды). Кебаб « дужий» (можно и на 2-х человек) — обошелся в 20 злотых.
Большой кебаб
В будни билет на поезд до Гданська стоит 105 злотых (2 класс).
В общем, большую часть времени пришлось провести в зале ожидания вокзала (тут бомжей полиция гоняла) и вечером наконец-то удалось покинуть Пшемысль.
Вокзал в Пшемысле
Вагон 2-го класса вполне комфортабелен, разделен как-бы купешками, на 8 сидячих мест.
Купе по 8 мест
К сожалению, билет достался не у окна, но поскольку пассажиры постоянно менялись (выходили и входили всю ночь), купе полностью не заполнялось. Подремать удалось урывками. Остальное время игрался с телефоном и слушал болтовню соседей-поляк. Кстати, с пониманием языка как-то проблем не было. Они меня тоже отлично понимали по-русски (хотя я и пытался использовать польские слова и фразы — спасибо переводчику в телефоне). Ну так вот, важно то, что простой народ широко использует не нормативную лексику (нашу, конечно), а их слово « курва» , вообще связующий элемент (типа предлогов и союзов). А вот таможенники говорят не внятно, приходилось переспрашивать. А те что объявляют поезда на вокзале совсем не разборчиво: бубубу почонг, бубубу почонг. Будьте внимательны, так как в билетах не сразу видно какой перон и можно пропустить свой поезд. Ну а торговцы же всегда стараются вам угодить и разобрать вашу тарабарщину, общение с ними происходит без проблем. Проше бардзо!
ГДАНСЬК.
Вокзал в Гданьске
Не думал я тут провести много времени, но обстоятельства сложились именно так, как сложились и в моей коллекции добавилась еще одна страна, еще один город, еще одно море.
Вокзал оказался скромным по сравнению с Пшемышлем, но больше (внутри - просто беленые стены).
С вокзала, я сразу отправился с вещами к работодателю. Небольшая фирмочка (логистика, сто, авто-детали и прочее) на окраине города, очень далеко от достопримечательностей и моря. Почти весь день провел у них в ожидании. Все кто живет и работает в Польше говорят, что поляки работают « на убой» , много, и рьяно. Но, тут было не так. Сотрудники появлялись к 9 утра, пили « каву» и не спеша что-то начинали делать. Потом появился хозяин на спортивной машине и начал быстро решать вопросы (в том числе и мой), правда, на скорости работы остальных работников, присутствие хозяина как-то не сказалось. Все делалось « вдумчиво и с расстановкой» . То-же было и в хостеле — хозяйка приезжала к 10, уезжала в 17-00. Работников было не видно. Зато кругом были камеры наблюдения.
В общем, хозяин распорядился отправить меня в хостел, чтобы не мозолил глаза. И его работники на каком-то эвакуаторе меня туда и подвезли. Рекомендовать этот хостел я никому не буду, так как он на окраине и туристам не подойдет. Он для работяг. Выглядит снаружи соответственно еще и кладбище рядом, но внутри все есть.
Вид из окна
За место в 8-ми местном номере с работягами, которые допоздна пьют и смотрят телек, обойдется в 20 злотых. Я хотел спокойно выспаться и без экстрима, поэтому взял место в номере на 3-х за 50 злотых. Тут и кухонька и телевизор, и туалет и душ. Почти все время я провел в номере сам. За исключением одних суток, когда приехал парень из Украины, который почти сразу уехал работать водителем (удивительно, что он смог привезти с собой из Украины большой мешок картошки и большой шмат сала).
В общем, вопрос с жильем как-то решили, осталось решить вопрос с работой. В ужонде (госоргане) были какие-то странные приемные дни (понедельник, среда). Каждый день задерживали выдачу мне разрешения, и мой визит в Польшу все не заканчивался. Глупо было терять эти дни, кроме того нужно было осмотреться и запастись едой.
По карте нашел ближайшие торговые точки: Лидл, Карефур, Нетто и Бедронку. Если вы бюджетные туристы, то наверняка постараетесь тратить как можно меньше на еду. А в кафе, такой номер не пройдет. Значит вам нужно затариваться в магазинах (и если в вашем хостеле есть кухня, как в моем, то все очень просто).
Кроме того, в их магазинах так хорошо распакована еда (на один прием пищи) и столько разных вариантов того, из чего можно сделать бутерброд, что это просто замечательно. В общем, цены такие же как на Украине (за исключением яиц, которые дороже).
Мои впечатления от этих сетевых магазинов:
- Бедронка: для оптовых « закупов» , для совсем экономных или бюджетных посетителей. Хотя есть все — еда, бытовые товары, одежда. Поразило, что картошка продается там мешками, а не на развес (хотя, возможно я так попал).
- Нетто: типа для просроченых товаров. Но, на самом деле нет. Не нашел не одного паштета с прошедшим сроком годности, а срок стоял конец этого года или начало следующего.
- Лидл. Хороший оптовый магазин всего, мне очень понравился и ценами и ассортиментом. Например, там сейчас идет акция на женские курточки по цене около 50 злотых. Купил себе пару треников (забыл дома) за - 60 злотых.
- Карифур. Самый дорогой и самый ассортиментный. Огромные помещения, все рассчитано, что вы приедете на машине.
В общем, большие магазины в большом городе.
Сам Гданьск, очень большой (кажется 6 по рейтингу городов Польши). Тут пешком ходить очень долго, тяжело и скучно. Если идти с окраины, то ваш маршрут будет не очень живописным. Между жилыми районами есть пустыри, сады, технические сооружения (типа сто или мастерских). Кроме того, путь с юга на север оказался очень холмистым, о чем я совсем и не подозревал. Пришлось попотеть под ветром и снего-дождем.
Большой город
Конечно, лучше ездить на транспорте. Он тут практически безупречен — везде и всюду. Но, это стоит денег. Лучше бы на своем автомобиле конечно, но...
В первый свой полноценный день в Гданьске я никуда особенно не ходил (быстро за едой), потому что была отвратительная погода — снего-дождь в лицо потому-что ветер просто « сногсшибательный» . В прямом смысле. Погода тут просто кошмарная, меняется каждые 40 мин. Или постоянные тучи с осадками. Плюс ветер, ветер, ветер. Желание пожить у моря уменьшалось с каждым днем.
На следующий день мне снова пришлось продлевать хостел, поскольку, « курва ужонд» (как кричал работодатель), опять ничего не сделал. Время появилось и я пошел гулять куда-то в центр. Так как я заранее не уточнил все достопримечательности, получилось так, что я видел боковые улочки Гданська, а не туристические тропы.
Снимал и обычные дома, в которых живут люди. Смесь старого и нового.
Многоэтажки
Очень сильно немецкое влияние и это очень стильно (фахверк — каркасные конструкции + готика).
Каркасные конструкции
Очень многие улочки похожи на Львовские.
улочки
Много домиков на три и два окна (как полагается).
Игрушечные домики
Ян Собесский, а не Богдан
Симпатичные парки.
Парк или сквер
По всему центру расположены остатки (стены и башни) старинных фортификационных укреплений.
Старые стены
Есть старый млын (мельница). И старый подъемный кран для разгрузки судов с грузами. Смотрите в разделе достопримечательности Гданьска.
Дошел почти до порта.
Все очень симпатично и мило (кроме погоды).
И все кругом холмисто и гористо (учтите и этот момент) — самое место ходить пешком чтобы натренировать ноги.
Нагулялся по полной и сделав несколько « закупов» отправился в свое « задупье» на отдых.
И следующий день не принес определенности. Зато погода улучшилась (не было дождя, только ужасный и пронизывающий ветер). Было принято решение — увидеть море!
Изучив информацию в сети (вам в помощь сервис « як дояде» ) и карту, стало понятно, где самый лучший и знаменитый пляж.
Но, он очень далеко от моего хостела (я на юге, а море на севере)...
Чтобы доехать туда, надо пройтись как следует до остановки и понадобится трамвай.
Билет из ларька и из автомата различаются
Я горжусь тем, что теперь могу покупать билеты на транспорт как в ларьках так и в автоматах (а многие наши заробитчане имеют с покупкой билетов большие проблемы, сам наблюдал)! Билеты по виду разные (из « банкомата» попроще), но все действительные.
И еще меня ждало одно открытие — так просто трамвай не открывается! Ты можешь долго стоять на остановке и гипнотизировать двери трамвая, но фиг он откроет тебе их! Надо нажимать кнопочку! Не только чтобы выйти, но и чтобы войти! Кстати, это же касается некоторых светофоров. Их может быть сразу 3-5 что прямо по маршруту перехода (бывает сложно перейти улицу) и вдруг один из них с кнопкой! Перешел три автоматических, все нормально, а тут вот вам и сюрприз — не нажмешь, не выйдешь с « островка безопасности» и не сможешь перейти улицу с интенсивным движением. Вывод - нужно всегда искать нужную кнопку!
Остановка трамвая
Ну, так еще про трамваи еще пару слов. Остановки объявляют, но рядом с оперой вдруг вместо объявления остановки, трамвай начинает « исполнять» арию « тореадор! » . Весельчаки, однако.
И у них странноватые конечные остановки. Мы привыкли, что у нас конечная (она же обычно и посадочная). Тут нет. И конечная оформлена так, будто бы тут под козырьком должны ждать посадки люди. А вот и нет! Люди вышли и ушли, а козырек остался сам по себе и смущает своим видом новоприбывшего. Пока разобрался, пропустил два трамвая. Ну и сразу скажу, вышел не там, где было нужно, поэтому не увидел вблизи один из « знаменитых» деревянных (бесплатных) понтонов на Балтике.
БЖЕЖНО (Береговое).
Карта Парка в Береговом
Не знаю район это Гданська, пригород или отдельный населенный пункт, но он на море.
Тут реально превосходный пляж. Полно чаек которых можно покормить. Но, будь-те осторожны — они « бомбометальщики» и могут испортить ваш внешний вид.
Вдали пирс
Чаек тут больше чем ворон в не приморском городе и они очень противно орут.
Прекрасный пляж и чайки
В общем, погулял у моря — тут теплее, чем в городе и меньше ветер.
Но, вода, конечно прохладная, искупаться желания не возникло.
Пляж прекрасный, песочный, широкий. Но, с трудом вериться, что тут можно загорать и купаться, потому-что не вериться в теплое лето именно тут.
Чайки
Теперь мне понятно, почему люди, живущие у моря, часто его не видят. Рядом, не означает близко. Море — не значит, что все время в нем можно купаться... А сколько того лета?
Холод и ветер помогли побыстрее вернуться в хостел, поужинать и лечь поспать, перед тем как вернуться поляки в соседний номер и начнут пить и веселиться.
И что же следующий день? Да, бюрократия не подвела — документов нету! Пора впадать в депрессию. Сосед успешно устроился и укатил со своим салом и картошкой на машинке колесить по Европе. А все потому, что заранее « купил» приглашение на какую попало работу, сделал рабочую визу, а потом уже на месте изменил место работы. А вот по « безвизу» как оказалось нужно ждать рабочую неделю (5 рабочих дней и больше календарных), чтобы получить разрешение немного поработать.... а в это время проживаешь и проедаешь все что привез с собой.
Ну что тут поделать? Тупо сидеть в хостеле? Конечно нет! Надо еще раз прогуляться по Гданську, раз такая оказия выпала. Изучив информацию в сети, оказалось, что я ловко избежал всех достопримечательностей города: улицу Длинная (D? uga) и Длинный рынок, Ратуши, фонтан Нептуна и дом (двор) Артуса (Dwó r Artusa), Королевский шлях между Зелеными и Золотыми воротами и пр. Базилику Девы Марии я видел из далека, а теперь надо и поближе.
И вот — я таки увидел тебя, сердце старого Данцига! (подробности в Достропимечательностях)
Домики
Долгий рынок
Вид с набережной
Строят домики на набережной в стиле привычном для города - не портят старину
Королевский тракт
Конечно не все, так как была не самая лучшая погода, но может быть на фоне хмурых туч город смотреться совсем готически и контрастно. Но, лучше бы сюда приехать летом, чтобы не было дискомфорта от непогоды. Полгода плохая погода, полгода совсем никуда...
Эпилог
Это была интересная и поучительная поездка. Правда, стать заробитчанином у меня не вышло. Пока ждали решения ужонда, изменилась ситуация у работодателя. И чтобы начать работать надо было подождать свое « новое» рабочее место (автомобиль), когда оно приедет из вояжа и будет отремонтировано. Потому как на « моем» уехал любитель картофеля и сала. А мне ждать (и сколько? ) было уже не интересно. Неопределенность достала, а оставшихся 100 злотых, это на 2 дня в хостеле. Позвонив по другим местам, оказалось, что в принципе они бы и могли взять на « простую» работу, но у них сейчас некуда селить.
В общем, поехал я домой в том же порядке, как и приехал.
И рассматривал Польшу уже в дневном свете. Жить тут можно, но... Как?
Из окна поезда
Постскриптум.
В выходные на билет из Гданьска до Пшемысля на 18 злотых меньше! Это было приятной новостью! Только, такой « льготный» билет нельзя вернуть! Пани на кассе меня несколько раз переспросила действительно ли я еду, потому что сдать такой билет нельзя. Я уверил ее — еду!
И я опять попал в Пшемысль на выходные! Наказание какое-то! Опять пустота и безлюдье. Да еще нет билетов на Интерсити. Никаких нет и до Львова! Еще один день (вернее ночь на вокзале) в Пшемысле? Туалет на вокзале — 2.5 злотых! Да не в жисть!
Пришлось переходить границу пешком. Вернее, бусик с украинским водителем довез меня до границы за 2 злотых. Там мне показали направление — иди мимо базарной улочки, мимо наших теток что торгуют сигаретами (они бегают из Украины в Польшу и носят цыгарки). А там уже и пеший переход. Без очередей.
Мне обещали на Украинской стороне маршрутки до Львова, но их не было. Может из-за воскресенья? Короче, какой-то мужик насобирал меня и еще 2-х человек, погрузил в свое авто и мы помчались на Львов. Это удовольствие стоило 200 грн. (за 70 км. ) Затем я около Львовского Ж/Д вокзала искал автобусы до Киева. Никто не мог подсказать где это. Даже ориентир « Пицца24» не бросался в глаза. Ну в общем в итоге все сложилось — быстро загрузились и рванули. Билет Львов Киев на автобусе стоил 470 грн.
Конечно, пришлось провести часть ночи на бомжевастом Киевском Ж/Д вокзале, подождать первые маршрутки домой. И пожалуй, это было самое не приятное в путешествии. Неожиданно коротком путешествии, но интересном... Куда бы еще поехать поработать? : )
Мета поїздки до Польщі була не зовсім туристичною, але саме так і треба було сказати на кордоні (щоб уникнути непотрібних проблем). І так воно й вийшло. Збори були швидкими — на мене чекали в Гданську!
Вирішено було не їхати автобусом, як їде більшість заробітчан, щоб не стояти на кордоні 5-10 годин (без зручностей). Квиток на потяг Інтерсіті «Київ – Пшемисль» купив в інтернеті за 854 грн. Вирішив брати перший клас, щоб поменше втомитися в дорозі (і тому що як бонус додавалася віп-зала на Ж/Д у Києві). Маршрут був складний — доїхати ввечері до Києва (маршруткою), потім на метро до Ж/Д та очікування (всю ніч). Потім поїздом Київ – Пшемисль і далі поїздом (електричкою) до Гданська ще цілий день. З півночі України на північ Польщі не по прямій. Звичайно, є літаки і лише годину з невеликим (бувають квитки і по 10 євро, але треба ловити). Але це для тих хто літає без багажу з маленькою ручною поклажею (наприклад, візейр: 40х30х20).
Залізничний вокзал Києва як завжди неприємно вразив своєю «кримінально-злиденною» атмосферою, «темними» особистостями і великою кількістю бомжів, більшою ніж пасажирів (пасажирам навіть ніде). Дякуємо віп-залу, який працює не зручно, але хоч якось: технічна перерва з 23:00 до 00:00.
Порадував Інтерсіті — перший клас був майже порожнім до Львова, де заповнився поляками. Є зручності. Біля деяких місць столики і біля кожного - розетки для гаджетів (у другому класі з гіршими розетками). Крісла зручні та просторі, все як треба. Навіть чай пропонують (за гроші). Звичайно, вай-фай, який періодично пропадав у дорозі. Час у дорозі: 7 годин.
Інтерсіті 1 клас
Перетин кордону. Було доволі спокійним. Поляки порилися в рюкзаку (сумку проігнорували), питали горілку і «шмаль» (курево, мабуть) вони дороге. Запитали про мету візиту, я «чесно» сказав — туризм. Біометричний паспорт із візами з інших країн та «безвіз» до Польщі – привід помандрувати.
ПШЕДУМКА.
Пшемисль
Це маленьке сіреньке містечко важливий «перевалочний» пункт з України в Польщу і назад. Якщо ви потрапили сюди в неділю, то від туги нікуди не подітися. Порожньо. Зачинено все! Крім костелів та кебабових (яких у Польщі дуже багато). І це добре, бо треба десь перекусити.
Але тут «кипить» транспортне життя! Поруч із маленьким, але симпатичним Ж/Д вокзалом також знаходиться зупинка автобусів у всіх напрямках: Варшава, Краків, Вроцлав та ін. Більшість пасажирів цим користуються, щоб не проводити день у Пшемислі. Усі роз'їжджаються.
Але, я вирішив їхати електричкою Пшемисль — Колобжег. А вона вирушала ввечері, тому довелося трохи пройтися околицями, правда, без задоволення (тільки заради їжі). Кебаб "дужий" (можна і на 2-х осіб) - обійшовся в 20 злотих.
Великий кебаб
У будні квиток на поїзд до Гданська коштує 105 злотих (2 клас).
Загалом, велику частину часу довелося провести в залі очікування вокзалу (тут бомжів поліція ганяла) і ввечері нарешті вдалося покинути Пшемисль.
Вокзал у Пшемислі
Вагон 2-го класу цілком комфортний, розділений як би купешками, на 8 сидячих місць.
Купі по 8 місць
На жаль, квиток дістався не біля вікна, але оскільки пасажири постійно змінювалися (виходили і входили всю ніч), купе повністю не заповнювалося. Подрімати вдалося уривками. Решту часу бавився з телефоном і слухав балаканину сусідів-поляк. До речі, з розумінням мови якихось проблем не було. Вони мене теж чудово розуміли російською (хоча я й намагався використати польські слова та фрази — дякую перекладачу в телефоні). Ну так ось, важливим є те, що простий народ широко використовує не нормативну лексику (нашу, звичайно), а їх слово «курва», взагалі сполучний елемент (типу прийменників і спілок). А ось митники кажуть не виразно, доводилося перепитувати. А ті, що оголошують поїзди на вокзалі зовсім не перебірливо: бубубу почонг, бубубу почонг. Будьте уважні, тому що в квитках не відразу видно якийсь перон і можна пропустити свій поїзд. Ну а торговці завжди намагаються вам догодити і розібрати вашу тарабарщину, спілкування з ними відбувається без проблем. Проше бардзо!
ГДАНСЬК.
Вокзал у Гданську
Не думав я тут провести багато часу, але обставини склалися саме так, як склалися і до моєї колекції додалася ще одна країна, ще одне місто, ще одне море.
Вокзал виявився скромним у порівнянні з Пшемишлем, але більше (всередині - просто білі стіни).
З вокзалу, я відразу вирушив з речами до роботодавця. Невелика фірмочка (логістика, сто, авто-деталі та інше) на околиці міста дуже далеко від визначних пам'яток і моря. Майже весь день провів у них, чекаючи. Всі, хто живе і працює в Польщі, кажуть, що поляки працюють «на забій», багато, і завзято. Але тут було не так. Співробітники з'являлися до 9-ї ранку, пили «каву» і не поспішаючи щось починали робити. Потім з'явився господар на спортивній машині і почав швидко вирішувати питання (у тому числі й мій), щоправда, на швидкості роботи решти працівників, присутність господаря якось не вплинула. Все робилося "вдумливо і з розстановкою". Те саме було і в хостелі — господиня приїжджала до 10-ї, їдучи о 17-00. Працівників не було видно. Натомість навколо були камери спостереження.
Загалом, господар розпорядився відправити мене в хостел, щоб не мозолив очі. І його працівники на якомусь евакуаторі мене туди підвезли. Рекомендувати цей хостел я нікому не буду, тому що він на околиці і туристам не підійде. Він для роботяг. Виглядає зовні відповідно ще й цвинтар поруч, але всередині все є.
Вигляд з вікна
За місце в 8-місному номері з роботягами, які допізна п'ють і дивляться телевізор, обійдеться в 20 злотих. Я хотів спокійно виспатися і без екстриму, тому взяв місце у номері на 3-х за 50 злотих. Тут і кухонька і телевізор, туалет і душ. Майже весь час я провів у номері сам. За винятком однієї доби, коли приїхав хлопець з України, який майже одразу поїхав працювати водієм (дивно, що він зміг привезти з собою з України великий мішок картоплі та великий шмат сала).
Загалом, питання з житлом якось вирішили, залишилося вирішити питання з роботою. У уженді (держоргані) були якісь дивні прийомні дні (понеділок, середа). Щодня затримували видачу мені дозволу, і мій візит до Польщі не закінчувався. Нерозумно було втрачати ці дні, крім того, треба було озирнутися і запастися їжею.
По карті знайшов найближчі торгові точки: Лідл, Карефур, Нетто і Бедронку. Якщо ви бюджетні туристи, то, напевно, постараєтеся витрачати якнайменше на їжу. А в кафе такий номер не пройде. Отже, вам потрібно затарюватися в магазинах (і якщо у вашому хостелі є кухня, як у моєму, то все дуже просто).
Крім того, в їх магазинах так добре розпакована їжа (на один прийом їжі) і стільки різних варіантів того, з чого можна зробити бутерброд, що це просто чудово. Загалом, ціни такі ж як в Україні (за винятком яєць, які дорожчі).
Мої враження від цих мережевих магазинів:
- Бедронка: для оптових «закупівель», для бюджетних або бюджетних відвідувачів. Хоча є все – їжа, побутові товари, одяг. Вразило, що картопля продається там мішками, а не на вагу (хоча, можливо, я так потрапив).
- Нетто: типу для прострочених товарів. Але насправді ні. Не знайшов жодного паштету з минулим терміном придатності, а термін стояв кінець цього року або початок наступного.
- Лідл. Хороший оптовий магазин, мені дуже сподобався і цінами і асортиментом. Наприклад, там зараз триває акція на жіночі куртки за ціною близько 50 злотих. Купив собі пару треників (забув удома) за – 60 злотих.
- Каріфур. Найдорожчий і найасортиментніший. Величезні приміщення все розраховано, що ви приїдете на машині.
Загалом, великі магазини у великому місті.
Сам Гданськ, дуже великий (здається 6 за рейтингом міст Польщі). Тут пішки ходити дуже довго, важко та нудно. Якщо йти з околиці, ваш маршрут буде не дуже мальовничим. Між житловими районами є пустирі, сади, технічні споруди (типу сто чи майстерень). Крім того, шлях з півдня на північ виявився дуже горбистим, про що я зовсім і не підозрював. Довелося попотіти під вітром та сніго-дощем.
Велике місто
Звичайно, краще їздити на транспорті. Він тут майже бездоганний - скрізь і всюди. Але це коштує грошей. Краще б на своєму автомобілі, звісно, але. . .
У перший свій повноцінний день у Гданську я нікуди особливо не ходив (швидко за їжею), бо була огидна погода — сніг-дощ в обличчя, бо вітер просто «шалений». В прямому сенсі. Погода тут просто кошмарна, міняється кожні 40 хв. Або постійні хмари з опадами. Плюс вітер, вітер, вітер. Бажання пожити біля моря зменшувалося з кожним днем.
На наступний день мені знову довелося продовжувати хостел, оскільки «курва вженд» (як кричав роботодавець) знову нічого не зробив. Час з'явився і я пішов гуляти кудись у центр. Так як я заздалегідь не уточнив всі пам'ятки, вийшло так, що я бачив вулиці Гданська, а не туристичні стежки.
Знімав і звичайні будинки, в яких живуть люди. Суміш старого та нового.
Багатоповерхівки
Дуже сильно німецький вплив і це дуже стильно (фахверк — каркасні конструкції + готика).
Каркасні конструкції
Дуже багато вуличок схожі на Львівські.
вулочки
Багато будиночків на три і два вікна.
Іграшкові будиночки
Ян Собеський, а не Богдан
Симпатичні парки.
Парк або сквер
По всьому центру розташовані залишки (стіни та вежі) старовинних фортифікаційних укріплень.
Старі стіни
Є старий млин (млин). І старий підйомний кран для розвантаження суден із вантажами. Дивіться визначні місця Гданська.
Дійшов майже до порту.
Все дуже симпатично і мило (крім погоди).
І все навколо горбисто і гористо (врахуйте і цей момент) - саме місце ходити пішки щоб натренувати ноги.
Нагулявся на повну і зробивши кілька «закупівель» вирушив у своє «задуп'я» на відпочинок.
І наступного дня не приніс визначеності. Натомість погода покращилася (не було дощу, лише жахливий та пронизливий вітер). Вирішили — побачити море!
Вивчивши інформацію в мережі (вам на допомогу сервіс «як доїде») та карту, стало зрозуміло, де найкращий і знаменитий пляж.
Але, він дуже далекий від мого хостелу (я на півдні, а море на півночі). . .
Щоб доїхати туди, треба пройтися як слід до зупинки і знадобиться трамвай.
Квиток з скриньки та з автомата розрізняються
Я пишаюся тим, що тепер можу купувати квитки на транспорт як у кіосках так і в автоматах (а багато наших заробітчан мають з покупкою квитків великі проблеми, сам спостерігав)! Квитки виглядають різні (з «банкомату» простіше), але всі дійсні.
І ще на мене чекало одне відкриття — так просто трамвай не відкривається! Ти можеш довго стояти на зупинці та гіпнотизувати двері трамвая, але фіг він відкриє тобі їх! Треба натискати кнопку! Не тільки щоб вийти, а й щоб увійти! До речі, це стосується деяких світлофорів. Їх може бути відразу 3-5, що прямо за маршрутом переходу (буває складно перейти вулицю) і раптом один з них з кнопкою! Перейшов три автоматичні, все нормально, а тут ось вам і сюрприз — не натиснеш, не вийдеш із «острівця безпеки» і не зможеш перейти вулицю з інтенсивним рухом. Висновок – потрібно завжди шукати потрібну кнопку!
Зупинка трамваю
Ну, так ще про трамваї ще пару слів. Зупинки оголошують, але поруч із оперою раптом замість оголошення зупинки трамвай починає «виконувати» арію «тореадор! ». Весельчаки, однак.
І у них дивні кінцеві зупинки. Ми звикли, що у нас кінцева (вона ж зазвичай і посадкова). Тут немає. І кінцева оформлена так, ніби тут під козирком мають чекати на посадки люди. А ось і ні! Люди вийшли і пішли, а козирок залишився сам по собі і бентежить своїм виглядом новоприбулого. Поки розібрався, пропустив два трамваї. Ну і одразу скажу, вийшов не там, де було потрібно, тому не побачив поблизу один із «знаменитих» дерев'яних (безкоштовних) понтонів на Балтиці.
БЖІЖНО (Берегове).
Карта Парку в Береговому
Не знаю район це Гданська, передмістя чи окремий населений пункт, але він на морі.
Тут реально чудовий пляж. Повно чайок яких можна нагодувати. Але будьте обережні — вони «бомбометальники» і можуть зіпсувати ваш зовнішній вигляд.
Вдалині пірс
Чайок тут більше ніж ворон у не приморському місті і вони дуже гидко кричать.
Прекрасний пляж і чайки
Загалом погуляв біля моря — тут тепліше, ніж у місті і менше вітер.
Але, вода, звичайно прохолодна, викупатися бажання не виникло.
Пляж прекрасний, пісочний, широкий. Але, важко віритися, що тут можна засмагати і купатися, тому що не віритися в тепле літо саме тут.
Чайки
Тепер мені зрозуміло, чому люди, які живуть біля моря, часто його не бачать. Поруч не означає близько. Море не означає, що весь час у ньому можна купатися. . . А скільки того літа?
Холод і вітер допомогли швидше повернутися в хостел, повечеряти і лягти поспати, перед тим як повернутися поляки в сусідній номер і почнуть пити і веселитися.
І що ж наступний день? Так, бюрократія не підвела — документів нема! Настав час впадати в депресію. Сусід успішно влаштувався і поїхав зі своїм салом і картоплею на машинці колесити Європою. А все тому, що заздалегідь «купив» запрошення на будь-яку роботу, зробив робочу візу, а потім уже на місці змінив місце роботи. А ось за «безвізом» як виявилося, потрібно чекати робочого тижня (5 робочих днів і більше календарних), щоб отримати дозвіл трохи попрацювати....а в цей час проживаєш і проїдаєш усе, що привіз із собою.
Ну що тут вдієш? Тупо сидіти у хостелі? Звичайно, ні! Треба ще раз прогулятися Гданськом, раз така оказія випала. Вивчивши інформацію в мережі, виявилося, що я спритно уникнув усіх визначних пам'яток міста: вулицю Довга (D? uga) та Довгий ринок, Ратуші, фонтан Нептуна та будинок (двір) Артуса (Dwó r Artusa), Королівський шлях між Зеленими та Золотими воротами тощо . Базиліку Діви Марії я бачив з далекого, а тепер треба і ближче.
І я таки побачив тебе, серце старого Данцига! (подробиці в Достопримітностях)
Будинки
Довгий ринок
Вигляд з набережної
Будують будиночки на набережній у звичному стилі для міста - не псують старовину
Королівський тракт
Звичайно не все, тому що була не найкраща погода, але може бути на тлі похмурих хмар місто виглядати геть готично і контрастно. Але краще б сюди приїхати влітку, щоб не було дискомфорту від негоди. Півроку погана погода, півроку зовсім нікуди. . .
Епілог
Це була цікава та повчальна поїздка. Щоправда, стати заробітчанином у мене не вийшло. Поки чекали на рішення дружини, змінилася ситуація у роботодавця. І щоб почати працювати треба було зачекати на своє «нове» робоче місце (автомобіль), коли воно приїде з вояжу і буде відремонтоване. Бо на «моєму» поїхав любитель картоплі та сала. А на мене чекати (і скільки? ) було вже не цікаво. Невизначеність дістала, а 100 злотих, що залишилися, це на 2 дні в хостелі. Зателефонувавши по інших місцях, виявилося, що в принципі вони й могли б взяти на «просту» роботу, але в них зараз нікуди селити.
Загалом, поїхав я додому в тому ж порядку, як і приїхав.
І розглядав Польщу вже в денному світлі. Жити тут можна, але. . . Як?
З вікна поїзда
Постскриптум.
У вихідні на квиток з Гданська до Пшемисля на 18 злотих менше! Це було приємною новиною! Тільки такий «пільговий» квиток не можна повернути! Пані на касі мене кілька разів перепитала, чи справді я їду, бо здати такий квиток не можна. Я запевнив її – їду!
І я знову потрапив до Пшемисла на вихідні! Покарання якесь! Знову порожнеча та безлюддя. Та ще немає квитків на Інтерсіті. Жодних немає і до Львова! Ще один день (вірніше ніч на вокзалі) у Пшемислі? Туалет на вокзалі – 2.5 злотих! Та не в жито!
Довелося переходити кордон пішки. Вірніше, бусик із українським водієм довіз мене до кордону за 2 злотих. Там мені показали напрямок — йди повз базарну вуличку, повз наші тітки, що торгують цигарками (вони бігають з України в Польщу і носять цигарки). А там уже й піша перехід. Без черг.
Мені обіцяли на Українській стороні маршрутки до Львова, але їх не було. Може, через неділю? Коротше, якийсь чоловік назбирав мене і ще 2-х людей, занурив у своє авто і ми помчали на Львів. Це задоволення коштувало 200 грн. (за 70 км. ) Потім я біля Львівського Ж/Д вокзалу шукав автобуси до Києва. Ніхто не міг підказати, де це. Навіть орієнтир «Піца24» не впадав у вічі. Ну, загалом у результаті все склалося — швидко завантажилися і рвонули. Білет Львів Київ автобусом коштував 470 грн.
Звичайно, довелося провести частину ночі на бомжуватому Київському Ж/Д вокзалі, почекати перші маршрутки додому. І мабуть, це було найнеприємніше у подорожі. Несподівано коротка подорож, але цікава. . . Куди б ще поїхати попрацювати? : )
