Відкриття Балтики
Борт "Рінаір" затримався, тому прибуття в Гданськ о 00:00, що викликало неквапливу збентеження, оскільки розраховували на громадський транспорт. Та й до ладу не розібралися, де його шукати (це на зворотному шляху все стало ясно-зрозуміло).
Довелося викликати таксі "Болт" через додаток, завантажений в аеропорту по місцевому Вай-Фай (працює трохи далі, ніж кілька метрів від стіни будівлі, але оре). "Болт" прийняв замовлення і відразу відвалився. А нам довелося з півгодини носитись у його пошуках, періодично порівнюючи картинку на екрані та наше становище на карті. Це потім я прочитав, що "Болт" відмовився, але я не знав (інет-то тільки в аеропорту, а роумінг з першого стусана не завівся). Тому годину пострибавши на вулиці, гальмували Убер і за 80 злотих таки приїхали на точку постійного базування (автобусом 3.5 злотих).
Транспорт вельми спритний, трамваї кидаються як пригорілі. Вартість 3.5 злотих. Можна придбати квитки в автоматах на деяких зупинках або у візника (дорожче).
Вранці було знайомство – піше – з містом, а оскільки база далеко не в центрі, то пара годин гуляння головною вулицею привела таки до залізничного вокзалу (мета – купити квитки в Калініград, головну мету поїздки Форти Кенігсберга – окремий пост).
Вранці проморгали час на квитку і запізнилися до відходу автобуса від автовокзалу, так що довелося вдруге платити готівкою водієві, причому зняти з банкомату там готівку - це кошмарні відсотки, а поміняти валюту - це ще той квест (враховуючи, що в запасі п'ять хвилин до відходу).
Подорож до центру була цікавою. Забрели до місцевого університету, органічно вбудованого у старовинні будівлі, та у величезний парк при універі. Фото нижче.
Перший день не вразив, далася взнаки втома і відчуття чужорідності себе в цьому маленькому Вавилоні. Але поблукати шматком центру і подивитися на добре збережені будівлі часів стародавніх вдалося.
Зате після повернення з Калінінграда нам видалися півтора дні і ми їх витратили на повну.
Відвідування Балтійського моря, Музей Другої світової війни, центральні вулички ремісників, схожі на ларки, що подорослішали, спрямувалися вгору і хизувалися перед один одним своїм фасадами. Похід до моря по затоці на імітації чотирищоглової каравели. Дрібні ресторанчики. Смачна їжа.
Щодо їжі. Схаменувшись пізно ввечері, що ми не повечеряли за біганинами, почали з'ясовувати у наших же дівчаток, де тут ресторан чи іншого виду харчівні. "Тільки в центрі, пізно вже". Довелося тупотіти в "Супер", де прикупили кілька пакетів і судочків. Ви їли розпечене вугілля? Я так! Відплювавшись, я розглянув на етикетці одного з пакетів попередження, що це індійська кухня. Не треба таке їсти!
Балтика – крижана вода, чайки, юрби активного народу, що носяться з криками (мабуть, якийсь забіг), залишки берегових захисних споруд і морж, що хлюпався недалеко.
Музей Другої Світової. Це блиск, емоції, стиль та думки. Окремий пост.
Плавання на кораблі. Тут усе просто. Запитавши у дядечка, що стояв утрапу, щось на кшталт "хавмач з іт", почув на нашому: "Можна українською, і російською можна, не важко".
Пощастило, що потрапили якраз на відхід і наступну годину-півтори стирчали на капітанському містку, крутячи бутафорський штурвал і фотографуючи маси серйозних кораблів, що забили береги.
У сухому залишку: Досвід. Враження. Спогади. Архітектура! Висновки про історію – вірніше її трактування у нас і в них. Загалом усе дуже дружелюбно, цивілізовано. Привітність і тепло. Видно, хто чого шукає, той і знаходить (але приїжджати краще влітку).
