Краковские вечера
Как описывал в рассказе о Праге, для экономии отпуска мы решили попробовать режим work and travel. Воссоздав на ноутбуке тестовую среду своей компании, я был полностью готов к удаленной работе. Единственная заминка – мы летаем без багажа, а у wizzair бесплатно можно пронести только одну единицу маленькой ручной клади. Сумка с ноутом явно не писалась к нашим двум рюкзачкам. В аэропорту необходимо было пройти две инстанции не засветив сумку с ноутом, иначе доплата оказалась бы дороже самих билетов, которые стоили по 375 грн с человека в одну сторону. К счастью давеча мы смотрели фильм про фокусников “ Иллюзия обмана 2” . Это был настоящий магический дебют! В какой момент повернуться каким к кому боком. Сидя в самолете с ноутом радости не было предела! Теперь дело за малым, по-быстрому долететь до Польши и успеть к началу рабочего дня выйти в онлайн. Да неувязочка вышла, мало того, что самолет вылетел на пол часа позже, так мы ещё просчитались с переводом времени. Мы селились у друзей, на визовом контроле я предъявил бумажку, на которой напечатал адрес и номер телефона наших друзей. Офицер заметил, что это не бронь отеля, мы с ним согласились на все сто и он нас пропустил. Тут важный момент сыграло, что по мультивизе это был не первый въезд, иначе бы пришлось бы бронировать отель, наверное. Дальше надо было добраться из Катовице до Кракова. Цены на маршрутки были дороже, чем предлагали в самолете, но Даша сторговалась. В Маршрутке Wi-Fi и вуаля я в сети!
Ехать нужно было далеко от автовокзала и у нас была четкая инструкция на каком автобусе. От местного водителя мы получили внятный польский ответ на тему, “ где остановка для нашего автобуса” – “ Ликвидовано! ” . Автобус отменили, таксист отказывается везти по счетчику, тарифы которого написаны на баннере на его машине. Второй таксист попался менее борзый. В итоге мы доехали за 200 грн вместо 325 как хотел предыдущий таксист без счетчика. Заселились! Продолжились рабочие будни, но зато вечера! Вечера в Кракове! Так как сдвиг был на час вперед, то у нас к свободному вечеру на автомате добавлялся часок. Удаленно работать оказалось легче, чем я себе представлял. Теперь количество поездок в пятом сезоне можно ещё больше сделать! Днем я офисный работник, вечером – путешественник! У Даши же был полный отпуск, поэтому Даша для себя открывала Краков в два раза активнее.
Знакомство со старым городом
Сначала наш друг Саша нам устроил экскурсию по пригороду Кракова, поводив вдоль речушек, настоящей краковской крапивы и прочих зарослей. Когда мы наконец прониклись польской природой он нас посадил на автобус до центра. В автобусе была дилемма с оплатой проезда. Проезд оплачивается в автоматах, которые бывают разных типов и соответственно требуют разный вид оплаты. Одни принимают мелочь и карточки, другие только карточки. Нам как раз попался тот, что другой. Со жменькой заготовленной мелочи мы были бессильны. Единственный способ оплаты – карточку автобус не принял, потому что я забыл пин-код. Когда я пин-код вспомнил в обратном автобусе, профита все-равно не получил так как банк блокировал транзакции. В Киеве я уже выяснил что Польша входит в зону риска и некоторые типы транзакций по карте по умолчанию запрещены. В итоге проблему часто приходилось решать просьбой заплатить за нас других пассажиров, а мы им потом отдавали уже мелочью. С типами билетов было тоже не все прозрачно, надо было покупать поминутно на 20.40 или 90 минут. Причем если купишь на 20, а автобус попадет в пробку – твои проблемы. Нам до центра ехать было 15 минут.
В общем каждая поездка в автобусе это было целое искусство. Зато на каждой остановке висит расписание. Причем если ты опаздываешь куда-то, то автобусы чувствуя твой страх намеренно опаздывают относительно графика.
Добравшись до центра города, мы начали знакомство с краковских плантов. Это длинный парк, разбитый на месте бывших стен старого города. Планты зеленые, и всегда рады спрятать туристов в своих рощах. Старый город чем-то похож на Львов и другие европейские города, но тем не менее в нем есть что-то такое, от чего хочется возвращаться и возвращаться сюда. Все дело в центральной площади и гулянии людей. Временами организовывались целые концерты уличных музыкантов. Уже не первый раз замечаем, что уличные оркестры исполняют произведения классиков намного интереснее, чем на концертах в киевской филармонии.
С польской кухней у нас было знакомство в одном из фудкортов. Кухня как всегда понравилась. Как-то уже совсем потемнело. Так как это был первый из многих вечеров, то мы бродили без особого плана. Посмотрели ночной замок и спустились вниз гулять вдоль реки Вислы. На другом берегу как раз взлетали громадные воздушные шары. Догуляли мы совсем до темноты.
Утром меня разбудила Даша, сообщив, что через 5 минут начинается рабочий день. Удаленно работать конечно интересно, проснулся, почистил зубы, и ты на работе. Можно было бы списать, что на транспорте не приходится добираться и можно дольше поспать, но не тут-то было, часовой пояс был сдвинут утром не в нашу пользу. Этот вечер и сопутствующие выходные мы посвятили Праге.
Я проснулся от того, что яркое солнце светило прямо на наши с Дашей сидения. Вокруг были какие-то поля, наш ночной автобус мчался на полной скорости назад в Краков. Планшет уже совсем разряженный, так как перед сном решил пересмотреть фильм Отель Гранд Будапешт. Возле каждого сидения была розетка. Очень удобно, когда не паришься в дороге о заряде девайса на котором GPS и карты. Меня снова отключило. В следующий раз я проснулся, когда автобус подъезжал к остановке. Солнцем уже и не пахло, серые тучи словно подчеркивали серые рабочие будни. Добрались на автобусе до « хаты» и снова на работу. Та неделя, которую я себе выделил для удаленной работы оказалась полной митингов. У Саши с Олей сложилось независимое друг от друга мнение, что моя работа заключается в бесконечных разговорах с кем-то из офиса. Причем сначала это сказал Саша, а через 10 минут это повторила вернувшаяся с улицы Оля. Было немного странно участвовать весь день на встречах, когда ты находишься в 850-ти км от точки сбора. Но современная техника творит чудеса. Жалко голографической камеры не было, а хотя может и к лучшему. И снова вечер!
Соляные шахты
Одних вечеров критически не хватало, чтоб полностью прочувствовать страну, но мы старались как могли. Не теряя ни минуты, мы добрались до ЖД вокзала и поехали в город Величка. Там большие подземные шахты, в которых добывали соль еще кучу стлетий тому назад. Вечером выбор языка для экскурсий был не велик. Мы выбирали между польским и больше никаким. Выбор был очевиден. Даша каким-то чудом очень легко улавливала в языке корни родственных слов, для меня было словно на китайском. Но суть в общем-то была одна – все хорошо. Мы представляли соленные шахты немного иначе, эти были похоже больше на каменные, но их размеры и глубины невероятно огромные. Это было действительно впечатляюще. Ещё там можно было получить собственное достижение, покушав в ресторане на глубине 125 метров под землей. Что я с удовольствием и сделал. Достижение отметил полутора порциями вареников (по-польски « пиероги» ) с какими-то вкусностями внутри. Пока добрались обратно до Кракова, было уже поздно, ещё и ногу подвернул пока бежали на поезд.
Утро. Работа. В удаленной работе есть так же прелесть в том, что обедать можно не отрываясь от работы, экономя себе час времени или наоборот вздремнуть во время обеда, ведь все, что нужно сделать – откинуться на диван от ноута. Для поддержания боевого духа Саша тоже всю неделю работал из дому, у нас был некий коворкинг. Вздремнув во время обеда чуть не проспал митинг, хорошо, что Саша разбудил. Тем временем Даша с самого утра отправилась на Free walking tour в центр. У меня же был индивидуальный вечерний тур от своей жены. Даша мне пересказала и показала лучшие моменты. В этот день мы посетили Краковский замок.
Опять-таки мы не особо гоняемся за архитектурой, но замок понравился. В одно время разные правители достраивали внутри часовни в разных стилях, модных для их времени в итоге получился довольно забавный комплекс. Ещё интересный момент, что в первый день проходили на набережной статую дракона, которая, как оказалось, извергала пламя каждые три минуты.
Я не могу понять, как мы так проскочили четко в этом промежутке. Но Даша на фри волкин туре видела пламя. Ужинали мы в кафе « Бар Млечный» , которое частично имеет поддержку от государства и очень демократические цены. Одна сложность, блюда надо заказывать по меню на польском языке и не всегда можно понять, что именно ты получишь. Множество слов и корней пересекаются с украинскими, но имеют совершенно противоположные значения. Хорошо хоть в рамках меню все было точно съедобным. У меня старый город Кракова ассоциируется с большим концертным пространством, даже описываю кафешку сразу вспоминается эта музыка флейт и виолончелей с улицы. Мы даже музыкальную шкатулку папе купили. За замком расположен довольно интересный для прогулок район Казимеж. В этот вечер мы так же детально исследовали второй берег Кракова открыв для себя красивую церковь, множество мостов.
Причем один из мостов с подсветкой нас не хотел отпускать. Попытки вернуться по GPS в старый город заканчивались возвращением к началу моста. Причем попыток вернуться в старый город было предпринято несколько. В итоге мы отдыхали на лавочке наблюдая за речкой. Снова ночь и снова надо спать.
В рабочий режим я уже втянулся и начал жалеть, что взяли в режим out-of-office только неделю. Я реально боялся, что будет напряжно. Вернувшаяся днем с зоопарка Даша разрекламировала мне вкусные блины с творогом, которые там продаются. Наш вечерний маршрут как раз лежал через остановку с зоопарком. Возле домика с фастфудом стояли детские аттракционы, время от времени зазывающие своей музыкой. Днем блины покупала Оля, говорящая на польском. Продавщица как раз именно этот язык и понимала. В меню похожего ничего не нашли. Блины, оладьи, млинцi, панкейкс, свит, в ответ на все эти слова продавщица молча смотрела на нас. У меня уже был страх не попробовать эти легендарные блины. На какой-то момент воцарилось молчание. Один из аттракционов начал громко играть ковбойскую музыку предавая ситуации все больше и больше драматизма. К счастью контакт произошел по слову “ творог” . Женщина его конвертнула в “ Сэр” поняла, что речь идет о “ Налесниках” , которые висели в отдельном меню на стене. О да, они были шикарны и стоили всех тех усилий. Нашей целью были курганы, вернее один из трех, с которого открывается вид на город.
Гора находилась где-то в лесу, наш старый друг GPS все порешал за нас, несмотря на то, что гугл карта его пыталась подставить. Часть дороги лежала вдоль вольеров зоопарка, в итоге, ещё и на зверушек посмотрели, причем Даша второй раз. Сам курган не внушал доверия на тему того, что с него будет открываться панорама на город, а не верхушки сосен. Как ни странно, панорама с вечерним закатом нам таки открылась. Смотришь на всю эту красоту и понимаешь, что в два часа ночи начнется обратная дорога в Киев, поставив точку в нашем четвертом сезоне путешествий.
Так как планшет продемонстрировал хорошую подкованность в лесах Польши, обратно мы пошли другой дорогой дополнительно полюбовавшись красотой леса. Из леса мы выехали в уже ночной старый город. На центральной площади часы как раз били ровное время и с башни Мариацкого костёла трубач играл музыку. По окончанию игры он махал народу внизу. Отыграв мелодию, помахал и скрылся. Но мелодия снова продолжилась. Он играл её по очереди для всех четырех сторон. Мы же смогли оказаться в трех из них обегая башню по кругу. Был красивый вечер, народ отдыхал в кафешках и бродил по освещенным улочкам. Мы уже очень привыкли Кракову и улетать не хотелось. Закупив разных польских сыров в 23:00 мы легли спать. В 09:00 я снова работал, но уже из офиса.
Информация о поездке
Дата путешествия: 11.08. 2016 - 18.08. 2016
Тип поездки: Удаленная работа
Продолжительность: 4 полных вечера
Виза: Получали самостоятельно для португальского путешествия
Транспорт: Wizz air
Отели: Жили у друзей
Экскурсии: Все сами
Сложность поездки: 4/10 (Ниже среднего)
Краківські вечори
Як описував у розповіді про Прагу, для економії відпустки ми вирішили спробувати режим work and travel. Відтворивши на ноутбуці тестове середовище своєї компанії, я був повністю готовим до віддаленої роботи. Єдина затримка – ми літаємо без багажу, а у wizzair безкоштовно можна пронести лише одну одиницю маленької ручної поклажі. Сумка з ноутом явно не писалася до наших двох рюкзачок. В аеропорту необхідно було пройти дві інстанції не засвітивши сумку з ноутом, інакше доплата виявилася б дорожчою за самі квитки, які коштували по 375 грн з особи в один бік. На щастя недавно ми дивилися фільм про фокусників "Ілюзія обману 2". Це був справжній магічний дебют! В який момент повернутися якимсь до кого боком. Сидячи в літаку з ноутом радості не було меж! Тепер справа за малим, швидко долетіти до Польщі і встигнути до початку робочого дня вийти в онлайн. Та проблема вийшла, мало того, що літак вилетів на півгодини пізніше, так ми ще прорахувалися з переведенням часу. Ми селилися у друзів, на візовому контролі я пред'явив папірець, на якому надрукував адресу та номер телефону наших друзів. Офіцер помітив, що це не броня готелю, ми з ним погодилися на всі сто і він нас пропустив. Тут важливий момент зіграло, що за мультивізом це був не перший в'їзд, інакше довелося б бронювати готель, напевно. Далі треба було дістатися з Катовіце до Кракова. Ціни на маршрутки були дорожчими, ніж пропонували в літаку, але Даша сторгувалась. У Маршрутці Wi-Fi і вуаля я в мережі!
Їхати треба було далеко від автовокзалу і ми мали чітку інструкцію на якому автобусі. Від місцевого водія ми отримали виразну польську відповідь на тему, де зупинка для нашого автобусу – Ліквідовано! . Автобус скасували, таксист відмовляється везти лічильником, тарифи якого написані на банері на його машині. Другий таксист попався менш хортів. У підсумку ми доїхали за 200 грн замість 325, як хотів попередній таксист без лічильника. Заселилися! Продовжилися робочі будні, зате вечори! Вечори у Кракові! Оскільки зсув був на годину вперед, то в нас до вільного вечора на автоматі додавалася годинка. Віддалено працювати виявилося легше, ніж я собі уявляв. Тепер кількість поїздок у п'ятому сезоні можна зробити ще більше! Вдень я офісний працівник, увечері – мандрівник! У Даші ж була повна відпустка, тому Даша для себе відкривала Краків удвічі активніше.
Знайомство зі старим містом
Спочатку наш друг Сашко нам влаштував екскурсію по передмісті Кракова, поводивши вздовж річечок, справжньої краківської кропиви та інших чагарників. Коли ми нарешті перейнялися польською природою, він нас посадив на автобус до центру. В автобусі була дилема з оплатою проїзду. Проїзд оплачується в автоматах, які бувають різних типів і вимагають різний вид оплати. Одні приймають дрібницю та картки, інші лише картки. Нам якраз попався той, що інший. З горби заготовленої дрібниці ми були безсилі. Єдиний спосіб оплати – картку автобус не прийняв, бо забув пін-код. Коли я пін-код згадав у зворотному автобусі, профіту все одно не отримав так як банк блокував транзакції. У Києві я вже з'ясував, що Польща входить до зони ризику і деякі типи транзакцій за картою за замовчуванням заборонені. У результаті проблему часто доводилося вирішувати проханням заплатити за нас інших пасажирів, а ми їм віддавали вже дрібницею. З типами квитків було теж не все прозоро, треба було купувати щохвилини на 20.40 чи 90 хвилин. Причому якщо купиш на 20, а автобус потрапить у затор – твої проблеми. Нам до центру їхати було 15 хвилин.
Загалом кожна подорож у автобусі це було цілковите мистецтво. На кожній зупинці висить розклад. Причому якщо ти спізнюєшся кудись, то автобуси, відчуваючи твій страх, навмисно спізнюються щодо графіка.
Діставшись до центру міста, ми розпочали знайомство з краківськими плантами. Це довгий парк, розбитий дома колишніх стін старого міста. Планти зелені і завжди раді сховати туристів у своїх гаях. Старе місто чимось схоже на Львів та інші європейські міста, проте в ньому є щось таке, від чого хочеться повертатися і повертатися сюди. Вся справа в центральній площі та гулянні людей. Іноді організовувалися цілі концерти вуличних музикантів. Вже не вперше зауважуємо, що вуличні оркестри виконують твори класиків набагато цікавіше, ніж на концертах у київській філармонії.
З польською кухнею ми мали знайомство в одному з фудкортів. Кухня, як завжди, сподобалася. Якось уже зовсім потемніло. Так як це був перший з багатьох вечорів, то ми тинялися без особливого плану. Подивилися нічний замок і спустилися вниз гуляти вздовж річки Вісли. На іншому березі якраз злітали величезні повітряні кулі. Догуляли ми до темряви.
Вранці мене розбудила Даша, повідомивши, що за 5 хвилин починається робочий день. Віддалено працювати, звичайно цікаво, прокинувся, почистив зуби, і ти на роботі. Можна було б списати, що на транспорті не доводиться добиратися і можна довше поспати, але не тут було, часовий пояс був зрушений вранці не на нашу користь. Цей вечір та супутні вихідні ми присвятили Празі.
Я прокинувся через те, що яскраве сонце світило прямо на наші з Дашею сидіння. Навколо були якісь поля, наш нічний автобус мчав на повній швидкості назад до Кракова. Планшет вже зовсім розряджений, оскільки перед сном вирішив переглянути фільм Готель Гранд Будапешт. Біля кожного сидіння була розетка. Дуже зручно, коли не паришся в дорозі про заряд девайсу на якому GPS та карти. Мене знову вимкнуло. Наступного разу я прокинувся, коли автобус під'їжджав до зупинки. Сонцем уже й не пахло, сірі хмари немов підкреслювали сірі робочі будні. Дісталися автобусом до «хати» і знову на роботу. Той тиждень, який я собі виділив для віддаленої роботи, виявився повним мітингів. У Сашка з Олею склалася незалежна одна від друга думка, що моя робота полягає в нескінченних розмовах з кимось із офісу. Причому спочатку це сказав Сашко, а через 10 хвилин це повторила Оля, що повернулася з вулиці. Було трохи дивно брати участь весь день на зустрічах, коли ти перебуваєш за 850 км від точки збору. Але сучасна техніка творить чудеса. Жаль голографічної камери не було, а хоча може і на краще. І знову вечір!
Соляні шахти
Одних вечорів критично не вистачало, щоби повністю відчути країну, але ми намагалися як могли. Не втрачаючи жодної хвилини, ми дісталися залізничного вокзалу і поїхали до міста Велічка. Там великі підземні шахти, в яких видобували сіль ще купу стовпчиків тому. Увечері вибір мови для екскурсій був невеликий. Ми обирали між польською і більше жодною. Вибір був очевидним. Даша якимось дивом дуже легко вловлювала в мові коріння споріднених слів, для мене було немов китайською. Але суть була одна – все добре. Ми уявляли солоні шахти трохи інакше, ці були схожі більше на кам'яні, але їхні розміри та глибини неймовірно величезні. Це було справді вражаюче. Ще там можна було отримати власне досягнення, поївши у ресторані на глибині 125 метрів під землею. Що я із задоволенням і зробив. Досягнення відзначив півтори порціями вареників (по-польськи «пієроги») з якимись смаколиками всередині. Поки дісталися назад до Кракова, було вже пізно, ще й ногу підвернув, поки бігли на потяг.
Ранок. Робота. У віддаленій роботі є так само принадність у тому, що обідати можна не відриваючись від роботи, економлячи собі годину часу або навпаки подрімати під час обіду, адже все, що потрібно зробити – відкинутися на диван від ноута. Для підтримки бойового духу Сашко теж весь тиждень працював із дому, у нас був якийсь коворкінг. Подрімаючи під час обіду мало не проспав мітинг, добре, що Сашко розбудив. Тим часом, Даша з самого ранку вирушила на Free walking tour в центр. У мене був індивідуальний вечірній тур від своєї дружини. Даша мені переказала і показала найкращі моменти. Цього дня ми відвідали Краківський замок.
Знову ж таки ми не особливо ганяємося за архітектурою, але замок сподобався. Одночасно різні правителі добудовували всередині каплиці у різних стилях, модних їхнього часу у результаті вийшов досить кумедний комплекс. Ще цікавий момент, що першого дня проходили на набережній статую дракона, яка, як виявилося, вивергала полум'я кожні три хвилини.
Я не можу зрозуміти, як ми так проскочили чітко у цьому проміжку. Але Даша на фрі волкін турі бачила полум'я. Вечеряли ми в кафе «Бар Чумацький», яке частково має підтримку від держави та дуже демократичні ціни. Одна складність, страви треба замовляти меню польською мовою і не завжди можна зрозуміти, що саме ти отримаєш. Багато слів і коріння перетинаються з українськими, але мають зовсім протилежні значення. Добре хоч у рамках меню все було точно їстівним. У мене старе місто Кракова асоціюється з великим концертним простором, навіть описую кафешку одразу згадується ця музика флейт та віолончелів із вулиці. Ми навіть музичну скриньку татові купили. За замком розташований досить цікавий для прогулянок район Казімєж. Цього вечора ми також детально досліджували другий берег Кракова, відкривши для себе красиву церкву, безліч мостів.
Причому один із мостів із підсвічуванням нас не хотів відпускати. Спроби повернутися GPS в старе місто закінчувалися поверненням до початку мосту. Причому спроб повернутися до старого міста було зроблено кілька. У результаті ми відпочивали на лавці спостерігаючи за річкою. Знову ніч і знову треба спати.
У робітничий режим я вже втягнувся і почав шкодувати, що взяли в режим out-of-office лише тиждень. Я реально боявся, що буде напружено. Даша, що повернулася вдень із зоопарку, розрекламувала мені смачні млинці з сиром, які там продаються. Наш вечірній маршрут саме лежав через зупинку із зоопарком. Біля будиночка з фастфудом стояли дитячі атракціони, які час від часу зазивали своєю музикою. Вдень млинці купувала Оля, яка розмовляла польською. Продавщиця якраз саме цю мову й розуміла. У схожому меню нічого не знайшли. Млинці, оладки, млинці, панкейкс, світ, у відповідь на всі ці слова продавщиця мовчки дивилася на нас. У мене вже був страх не скуштувати ці легендарні млинці. На якийсь момент запанувала мовчанка. Один із атракціонів почав голосно грати ковбойську музику, зраджуючи ситуації дедалі більше драматизму. На щастя, контакт стався за словом “сир”. Жінка його конвертнула в "Сер" зрозуміла, що йдеться про "Налесники", які висіли в окремому меню на стіні. О так, вони були шикарні і коштували всіх зусиль. Нашою метою були кургани, вірніше один із трьох, з якого відкривається вид на місто.
Гора була десь у лісі, наш старий друг GPS все вирішував за нас, незважаючи на те, що гугл карта його намагалася підставити. Частина дороги лежала вздовж вольєрів зоопарку, зрештою, ще й на звірятко подивилися, причому Даша вдруге. Сам курган не вселяв довіри на тему того, що з нього відкриватиметься панорама на місто, а не верхівки сосен. Як не дивно, панорама з вечірнім заходом сонця нам таки відкрилася. Дивишся на всю цю красу і розумієш, що о другій годині ночі почнеться дорога назад до Києва, поставивши крапку в нашому четвертому сезоні подорожей.
Оскільки планшет продемонстрував хорошу підкованість у лісах Польщі, назад ми пішли іншою дорогою, додатково помилуючись красою лісу. З лісу ми виїхали в нічне старе місто. На центральній площі годинник саме бив рівний час і з вежі Маріацького костелу трубач грав музику. Після закінчення гри він махав народу внизу. Відігравши мелодію, помахав і втік. Але мелодія знову продовжилася. Він грав її по черзі всім чотирьох сторін. Ми ж змогли опинитися у трьох із них оббігаючи вежу по колу. Був гарний вечір, народ відпочивав у кафешках і тинявся освітленими вуличками. Ми вже дуже звикли Кракову і не хотілося відлітати. Закупивши різних польських сирів о 23:00, ми лягли спати. О 09:00 я знову працював, але вже з офісу.
Інформація про подорож
Дата подорожі: 11.08. 2016 - 18.08. 2016
Тип подорожі: Віддалена робота
Тривалість: 4 повні вечори
Віза: Отримували самостійно для португальської подорожі
Транспорт: Wizz air
Готели: Жили у друзів
Екскурсії: Всі самі
Складність подорожі: 4/10 (Нижчий за середній)
