Хороше місто
Виникло бажання поїхати кудись самостійно, щоб ні від кого не залежати. Тут, до речі, і підвернулась пропозиція – квитки до Європи по 200 грн. Як не купити? Вибрали найближче місто від Житомира – Варшаву. Все для нас було вперше (самі ще не їздили, до Туреччини легше – сів у літак та всі справи, назад – так само). Вибрали хостел (не хотіли жити у багатомісному номері) та забронювали 3-місний номер зі своїм санвузлом. Хостел зі смішною назвою "Татамка" виявився досить непоганим і за розташуванням, і за послугами, що їм надаються.
Ну що сказати про місто? В принципі, досить чисто, красиво (ремонтують і чинять будівлі, дороги тощо). Багато парків та скверів для відпочинку. Шикарний транспорт (автобуси, трамваї, метро). Багато туристів (особливо часто зустрічалися китайці та росіяни). "Ментів" (тобто копів) на вулицях непомітно ні вдень, ні ввечері, але тихо та спокійно.
Що здивувало: у масі всі (майже всі) дотримуються правил руху – і пішоходи, і водили. Ще впадає у вічі відсутність "крутих тачок" – реально, у нас, у нашому "зачуханому" Житомирі, їх більше. Наводить на думки, що їхні чиновники, мабуть, не викрадають. Зустрічалися, звісно, і бомжі (ну, це реалії будь-якої капіталістичної держави).
Ходили і їздили багато, встигли відвідати Вілянувський палац, парк Лазенки, Королівський палац на ринковій площі в Старому місті. Вилянув просто вразив вечірньою ілюмінацією – тисячі ламп світяться і блимають під класичну музику – ну, здорово! Тут нам пощастило, це видовище лише у листопаді. Цікавий музей Війська Польського із виставкою військової техніки на вулиці. Музей Народовий – непогана експозиція картин та зал середньовічного релігійного мистецтва, просто чарівність! Ходили і до знаменитої "Сталінки" - там з оглядового майданчика відкривається розкішний вид на околиці. Поруч із нею забудова – всі суцільно висотки-хмарочоси (коли ходиш поруч, стійке відчуття, що ти десь в Америці – все скрізь виблискує, світиться, вивіски англійською, ну, непогано).
Розповідати можна довго, шкода за три дні не подивилися й половини того, що хотілося. Ну, буде привід повернутися.
