Решив написать свои воспоминания о посещении этого заведения, я больше думал о развитии этой темы в рамках форума. Ведь многие путешественники сталкиваются с проблемой в поездках, где вкусно покушать или посидеть в уютном баре. Таким образом, можно запустить новую ветку, где можно делиться информацией о заведениях питания-питья.
Бар "Флоридита" в Гаване, как мне кажется, является ярким представителем в семье питейных заведений. Несомненно, он очень раскручен, и каждый, кто был в Гаване посещал его в составе группы или самостоятельно. И та самая "раскрученность" не случайна.
Снаружи совершенно не приметное, расположенное на углу улиц Обиспо и Монсерат, заведение розового цвета, каких в Гаване с ее страстью к ярким цветам великое множество.
Гуляя по Гаване, уже немного очумевшие от жары, мы почти прошли мимо. Но взгляд поймал над головой вывеску, выполненную в стилистике 60-70 годов, и непроизвольное: "О, Флоридита! " вырвалось неожиданно и громко.
Приятная прохлада внутри была для нас наградой за проделанный путь, а свободные места за массивной барной стойкой приятным дополнением.
Бар был основан в 1817 году, о чем говорит вывеска на фасаде здания, как рыбный ресторан, а свою настоящую известность он получил благодаря Эрнесту Хэмингуэю и его "Старик и море". Любил он здесь "заложить за воротник" дайкири. В числе знаменитостей, в свое время посетивших "Флоридиту" были Грэм Грин, Гэрри Купер, Аль Капоне, Эва Гарднер и множество других людей творчества и политики.
В 2003 году была отлита и установлена в помещении "Флоридиты" статуя писателя, и теперь любой из посетителей может приобнять старика Хемингуэя.
Место настолько популярное, что каждые 15 минут у входа останавливаются туристические автобусы и оголтелые толпы атакуют виртуозов-барменов, чтобы успеть за выделенные им 10 минут опрокинуть коктейль.
Чтобы Вам не массажировали спину, лучше пересесть в глубину помещения за столик подальше от стойки и уже со стороны наблюдать за стильными барменами, "туристической вакханалией", слушать живую музыку и наслаждаться холодным дайкири и мохито. А они здесь действительно хороши!
Вирішивши написати свої спогади про відвідування цього закладу, я більше думав про розвиток цієї теми у рамках форуму. Адже багато мандрівників стикаються з проблемою у поїздках, де смачно поїсти чи посидіти у затишному барі. Таким чином, можна запустити нову гілку, де можна ділитися інформацією про заклади харчування-пиття.
Бар "Флоридіта" в Гавані, як мені здається, є яскравим представником у сім'ї питних закладів. Безсумнівно, він дуже розкручений, і кожен, хто був у Гавані, відвідував його у складі групи або самостійно. І та сама "розкрученість" не випадкова.
Зовні не помітний, розташований на розі вулиць Обіспо і Монсерат, заклад рожевого кольору, яких у Гавані з її пристрастю до яскравих квітів безліч.
Гуляючи по Гавані, вже трохи очманілі від спеки, ми майже пройшли повз. Але погляд упіймав над головою вивіску, виконану в стилістиці 60-70 років, і мимовільне: "О, Флорідіто!
вирвалося несподівано і голосно.
Приємна прохолода всередині була для нас нагородою за виконаний шлях, а вільні місця за масивною барною стійкою приємним доповненням.
Бар був заснований в 1817 році, про що говорить вивіска на фасаді будівлі, як рибний ресторан, а свою справжню популярність він отримав завдяки Ернесту Хемінгуею та його "Старий і море". Любив він тут "закласти за комір" дайкірі. Серед знаменитостей, які свого часу відвідали "Флоридиту" були Грем Грін, Геррі Купер, Аль Капоне, Ева Гарднер та багато інших людей творчості та політики.
У 2003 році була відлита та встановлена в приміщенні "Флоридити" статуя письменника, і тепер будь-який з відвідувачів може придбати старого Хемінгуея.
Місце настільки популярне, що кожні 15 хвилин біля входу зупиняються туристичні автобуси і шаленілі натовпи атакують віртуозів-барменів, щоб встигнути за виділені ним 10 хвилин перекинути коктейль.
Щоб Вам не масажували спину, краще пересісти в глибину приміщення за столик подалі від стійки і вже спостерігати за стильними барменами, "туристичною вакханалією", слухати живу музику і насолоджуватися холодним дайкірі і мохіто. А вони тут справді гарні!