В начале двадцатого века, в динамично развивающемся Хельсинки было решено построить "социальное жилье" для рабочих заводов и фабрик. Деревянными домиками с однокомнатными квартирками, по типу тех, что в Одессе кличут "комуннами", активно застраивался считающийся нынче "богемным" хельсинкский район Каллио. В середине 50-х прошлого века обветшавшие деревянные постройки стали активно исчезать с лица города, но муниципалитет, вовремя спохватившись, успел взять оставшиеся под свою опеку. В одном из таких сохраненных домиков, под крылом Городского музея Хельсинки, и разместился "Музей рабочего быта", цель которого показать, как изменялся быт рабочих горожан на протяжении двадцатого века. Интересно, что длинный деревянный дом-музей имеет общий двор со своим "братом-близнецом" - точно таким же деревянным домом, в котором до сих пор живут люди. Попасть во двор можно через обычную калитку, которую вам никогда бы не пришло в голову открыть, не знай вы наверняка, что за ней находится музей. Жители двора-музея украшают свою придомовую территорию с выдумкой и энтузиазмом, не уступающим жителям "Южной Пальмиры". Здесь и многочисленные кормушки для птиц, и плетеные кресла для отдыха на свежем воздухе, столы и стулья для торжественных посиделок, припрятанные в кустах, белье на веревках, цветы в палисаднике... В один прекрасный момент над моей головой с шумом распахнулась старенькая рама, и в оконном проеме появилась пожилая мадам с дымящей папиросой. Окинув выразительным взглядом мою фотокамеру, она слегка замешкалась, видимо решая, с чего начать разговор -- с "выговора" за несанкционированную фотосъемку или сразу с приглашения на кофе. По опыту "одесситки" зная, что суровый вопрос: "А шой-то Вы фотографируете наш двор?! " заканчивается трехчасовой экскурсией по этому самому двору, а затем продолжительным чаепитием, я поспешно ретировалась, ибо времени было в обрез: ) Короче, за тысячу пятьсот километров от Одессы я чувствовала себя как дома, и тем обиднее было то, что... МУЗЕЙ БЫЛ ЗАКРЫТ! Мы пришли сюда во вторник, а вторник в музее - выходной : (
"Музей рабочего быта" находится по адресу: Kristinkuja, 4, в двух минутах ходьбы от развлекательного парка Linnanmaki. Работает с 15 апреля по 25 октября с 11 до 17 часов, не работает по понедельникам и вторникам. Вход бесплатный.
На початку двадцятого століття, в Хельсінкі, що динамічно розвивається, було вирішено побудувати "соціальне житло" для робочих заводів і фабрик. Дерев'яними будиночками з однокімнатними квартирками, на кшталт тих, що в Одесі називають "комунами", активно забудовувався хельсінкський район Калліо, що вважається нині "богемним". У середині 50-х минулого століття застарілі дерев'яні будівлі стали активно зникати з міста, але муніципалітет, вчасно схаменувшись, встиг узяти ті, хто залишився під свою опіку. В одному з таких збережених будиночків, під крилом Міського музею Гельсінкі, і розмістився "Музей робітничого побуту", мета якого показати, як змінювався побут робочих городян упродовж ХХ століття. Цікаво, що довгий дерев'яний будинок-музей має спільний двір зі своїм "братом-близнюком" - таким самим дерев'яним будинком, в якому досі живуть люди.
Потрапити у двір можна через звичайну хвіртку, яку вам ніколи б не спало на думку відкрити, не знай ви напевно, що за нею знаходиться музей. Жителі двору-музею прикрашають свою прибудинкову територію з вигадкою та ентузіазмом, який не поступається жителям "Південної Пальміри". Тут і численні годівниці для птахів, і плетені крісла для відпочинку на свіжому повітрі, столи та стільці для урочистих посиденьок, приховані в кущах, білизна на мотузках, квіти в палісаднику...Одного разу над моєю головою з шумом розкрилася старенька рама, і у віконному отворі з'явилася літня мадам з димною цигаркою. Окинувши виразним поглядом мою фотокамеру, вона злегка забарилася, мабуть вирішуючи, з чого почати розмову - з "догани" за несанкціоноване фотозйомку або відразу з запрошення на каву. З досвіду "одеситки" знаючи, що суворе питання: "А шой-то Ви фотографуєте наше подвір'я?! "
закінчується тригодинною екскурсією по цьому самому двору, а потім тривалим чаюванням, я поспішно ретирувалася, бо часу було в обріз: Коротше, за тисячу п'ятсот кілометрів від Одеси я почувала себе як вдома, і тим образніше було те, що...МУЗЕЙ БУВ ЗАКРИТИЙ! Ми прийшли сюди у вівторок, а вівторок у музеї - вихідний: (
"Музей робочого побуту" знаходиться за адресою: Kristinkuja, 4, за дві хвилини ходьби від розважального парку Linnanmaki. Працює з 15 квітня по 25 жовтня з 11 до 17 години, не працює по понеділках та вівторках. Вхід безкоштовний.