Кафе "Ван Гог" (Cafе Van Gogh) набуло світової популярності з тих пір, як геніальний художник увічнив його на одному зі своїх полотен. Адреса: Place du Forum, 11
Слід зазначити, що й паризький період був для Ван Гога часом широких експериментів, то Арлі вони завершилися зосередженою концентрацією сил; тут настав його зоряний час. Художник приїхав на південь із жагою до оновлення - і не обдурився. «На півдні всі наші почуття загострюються, рука стає рухливіше, око гостріше, мозок проникливіший». Вінсент говорить про блаженство і млість, розлиті в атмосфері Провансу, про поезію краю квітучих троянд і розпеченого сонця, що колись знали культ Венери і надихали поетів і художників Відродження. Все романтичне, що було в натурі Ван Гога, відгукувалося на заклик півдня. "Навколо, куди не кинеш погляд, все проситься на картину...Мене їсть безперервна жага роботи".
Жителів міста вражав екстравагантний вид Ван Гога, барвистий опис якого залишив особистий лікар художника Фелікс Рей. «Він весь час носив пальто, що більше нагадувало балахон, і все забруднене фарбою. Адже малював він зазвичай великим пальцем, витираючи його об тканину. Крім того, він - подібно до пастуха - носив солом'яний капелюх з величезними полями, що захищав його від сонця».
Першим запрошення приїхати в Арль отримав Поль Гоген, якого Ван Гог вже влітку 1888 почав буквально завалювати листами, наполегливо переконуючи погостювати в його арльському житлі. Наприкінці жовтня Поль Гоген, відгукнувшись на заклики друга, прибув Арль, після чого, як і було задумано, оселився у квартирі у Ван Гога. Але, на жаль, Гогена Арль розчарував, він не знаходив у ньому нічого примітного. Між митцями відбувається велика сварка, яка закінчується горезвісною історією з відрізаним вухом.
Слід зазначити, що й паризький період був для Ван Гога часом широких експериментів, то Арлі вони завершилися зосередженою концентрацією сил; тут настав його зоряний час. Художник приїхав на південь із жагою до оновлення - і не обдурився. «На півдні всі наші почуття загострюються, рука стає рухливіше, око гостріше, мозок проникливіший». Вінсент говорить про блаженство і млість, розлиті в атмосфері Провансу, про поезію краю квітучих троянд і розпеченого сонця, що колись знали культ Венери і надихали поетів і художників Відродження. Все романтичне, що було в натурі Ван Гога, відгукувалося на заклик півдня. "Навколо, куди не кинеш погляд, все проситься на картину...Мене їсть безперервна жага роботи".
Жителів міста вражав екстравагантний вид Ван Гога, барвистий опис якого залишив особистий лікар художника Фелікс Рей. «Він весь час носив пальто, що більше нагадувало балахон, і все забруднене фарбою. Адже малював він зазвичай великим пальцем, витираючи його об тканину. Крім того, він - подібно до пастуха - носив солом'яний капелюх з величезними полями, що захищав його від сонця».
Першим запрошення приїхати в Арль отримав Поль Гоген, якого Ван Гог вже влітку 1888 почав буквально завалювати листами, наполегливо переконуючи погостювати в його арльському житлі. Наприкінці жовтня Поль Гоген, відгукнувшись на заклики друга, прибув Арль, після чого, як і було задумано, оселився у квартирі у Ван Гога. Але, на жаль, Гогена Арль розчарував, він не знаходив у ньому нічого примітного. Між митцями відбувається велика сварка, яка закінчується горезвісною історією з відрізаним вухом.
Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Коментарі (0)
залишити коментар
Показати інші коментарі …