Проживаючи в готелі Casa Vagator, найближче нам було ходити на пляж Vagator Beach. Що ми й робили перші кілька днів. Але перебравшись через гряду каміння і потрапивши вперше на пляж Chapora Beach ми були вражені відзнакою настільки поряд один від одного пляжів.
Довга, трохи вигнута відносно широка берегова лінія з чистим білим піском. Маса місцевих туристів багато хто з яких побачив океан вперше в житті. Їхнє теляче захоплення. Байдужість на мордах телят, корів і биків дикі стада яких періодично виходять на пляж у пошуках їжі. Відсутність шийки на березі. Місцеві завсідники виходять посидіти на пляжі або просто пробігтися із собакою. Корпоративні групи в однаковому форменому одязі явно привезені сюди як заохочення або зміцнення команди. Руїни форту, що стоїть на горі і спостерігає за цією картиною протягом століть… Все це робить пляж Чапора своєрідним та несхожим на інші пляжі.
Вода дуже чиста ніж на пляжі у Вагаторі. Течія в океані менша, найчастіше вздовж берега, і за рахунок довжини пляжу не настільки небезпечна як у тому ж Вагаторі. На пляжі чергують рятувальники, які не дають місцевим заходити в океан глибше за пояс. Навіть при відносно незначному хвилюванні місцевих і не пускають заходити в океан. На туристів це не поширюється. За 10 днів ми тільки одного разу бачили там локального прибули з групою що вміли плавати. Рятувальник йому спершу кілька разів посвистів розмахуючи руками, а потім викликав у рацію свого старшого. Той викликав мабуть керівника групи – мужиченку казенного вигляду в однотонній світлій тенісочці. І втрьох вони, витягнувши цього плавця з моря, стали його опрацьовувати точно так, як у 70-ті опрацьовували б радянського туриста, що потрапив скажемо з Крижопля до Варни і спійманого там купається голяка під місяцем з ангичанкою.
Загалом мені Індія дуже нагадала СРСР. Починаючи від єдиних цін зазначених на товарах, «будинків відпочинку залізничників», загальною злиднями та закінчуючи спостереженням за цими групами.
Піднявшись по сходах на гору з правого боку пляжу (спиною до океану) потрапляєш на невеликий базарчик, де можна купити все необхідне, щоб не померти від спраги або голоду.
Здолавши круту стежку в гору з лівого боку пляжу, потрапляєш у форт Чапора. Відразу скажу: доріжка не приємна. Людям із зайвою вагою чи проблемами зі здоров'ям без потреби чи гарячого бажання я цього робити не рекомендую.
Довга, трохи вигнута відносно широка берегова лінія з чистим білим піском. Маса місцевих туристів багато хто з яких побачив океан вперше в житті. Їхнє теляче захоплення. Байдужість на мордах телят, корів і биків дикі стада яких періодично виходять на пляж у пошуках їжі. Відсутність шийки на березі. Місцеві завсідники виходять посидіти на пляжі або просто пробігтися із собакою. Корпоративні групи в однаковому форменому одязі явно привезені сюди як заохочення або зміцнення команди. Руїни форту, що стоїть на горі і спостерігає за цією картиною протягом століть… Все це робить пляж Чапора своєрідним та несхожим на інші пляжі.
Вода дуже чиста ніж на пляжі у Вагаторі. Течія в океані менша, найчастіше вздовж берега, і за рахунок довжини пляжу не настільки небезпечна як у тому ж Вагаторі. На пляжі чергують рятувальники, які не дають місцевим заходити в океан глибше за пояс. Навіть при відносно незначному хвилюванні місцевих і не пускають заходити в океан. На туристів це не поширюється. За 10 днів ми тільки одного разу бачили там локального прибули з групою що вміли плавати. Рятувальник йому спершу кілька разів посвистів розмахуючи руками, а потім викликав у рацію свого старшого. Той викликав мабуть керівника групи – мужиченку казенного вигляду в однотонній світлій тенісочці. І втрьох вони, витягнувши цього плавця з моря, стали його опрацьовувати точно так, як у 70-ті опрацьовували б радянського туриста, що потрапив скажемо з Крижопля до Варни і спійманого там купається голяка під місяцем з ангичанкою.
Загалом мені Індія дуже нагадала СРСР. Починаючи від єдиних цін зазначених на товарах, «будинків відпочинку залізничників», загальною злиднями та закінчуючи спостереженням за цими групами.
Піднявшись по сходах на гору з правого боку пляжу (спиною до океану) потрапляєш на невеликий базарчик, де можна купити все необхідне, щоб не померти від спраги або голоду.
Здолавши круту стежку в гору з лівого боку пляжу, потрапляєш у форт Чапора. Відразу скажу: доріжка не приємна. Людям із зайвою вагою чи проблемами зі здоров'ям без потреби чи гарячого бажання я цього робити не рекомендую.
Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Коментарі (0)
залишити коментар
Показати інші коментарі …