Незважаючи на наявність фунікулера, на гору піднялася пішки (є в мене така тяга). Добре, що погода сприяла пішим прогулянкам. Було початок жовтня, сонячно та безвітряно. На підйом у мене пішло хвилин 45-50. По ходу справи, я оцінювала крутість спуску - червоненько з переходом подекуди в чорненько! Навіть дуже непогано! Але моєму подиву не було меж, коли я дізналася, що з цієї гори не катаються! Чому – незрозуміло! Начебто б усе тут для цього є?
Нагорі відкривається гарна панорама (шкода, що без снігу). Безліч кафешок і ціла вулиця лотків, що торгують сувенірами. Судячи з цінників, виставлених біля кафешок, пиво тут було на пару злотих дешевшим, ніж унизу. Дрібниця а приємно!
Розклад та ціни підйому на фунікулері є на фотографіях.
Нагорі відкривається гарна панорама (шкода, що без снігу). Безліч кафешок і ціла вулиця лотків, що торгують сувенірами. Судячи з цінників, виставлених біля кафешок, пиво тут було на пару злотих дешевшим, ніж унизу. Дрібниця а приємно!
Розклад та ціни підйому на фунікулері є на фотографіях.
Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Коментарі (9)
залишити коментар
Показати інші коментарі …
