Учитывая мои года, я довольно часто бывал в Москве, начиная с советских времен. Так вот самое первое впечатление от неё врезалось в память. Осень, скорее ноябрь, у меня немного времени до поезда, решил посмотреть на Красную площадь. Выхожу на нее от Исторического музея, уже стемнело, тишина и мрак, только светятся кремлевские звезды и на деревьях стаи воронья, которые подняли такой гвалт и карканье, что впечатление погоста.
Позже я был на ней и летом и зимой, когда на площади днем многолюдье, праздничное настроение, однажды зимой мороз за 30,
мы с еще малолетним сыном смотрим, как какие-то китайцы или японцы что-то снимают на Красной площади. Карате или у-шу.
Красная площадь - она разная. И радостная, и сумрачная.
Кстати, когда был в Венеции у Арсенала, то стены Арсенала, выложены очень положе на стены Кремля.
Враховуючи мої роки, я досить часто бував у Москві, починаючи з радянських часів. Так ось перше враження від неї врізалося на згадку. Осінь, швидше за листопад, у мене трохи часу до поїзда, вирішив подивитися на Красну площу. Виходжу на неї від Історичного музею, вже стемніло, тиша і морок, тільки світяться кремлівські зірки і на деревах зграї вороння, які підняли такий ґвалт і каркання, що враження цвинтаря.
Пізніше я був на ній і влітку і взимку, коли на площі вдень багатолюддя, святковий настрій, якось узимку мороз за 30,
ми з ще малолітнім сином дивимось, як якісь китайці чи японці щось знімають на Червоній площі. Карате чи у-шу.
Червона площа – вона різна. І радісна, і похмура.
До речі, коли був у Венеції біля Арсеналу, то стіни Арсеналу викладені дуже лагідно на стіни Кремля.