Чарівні джунглі.

Оцінка 8110

28 листопада 2016 • Час поїздки: 24 липня 2015

V.A.S.

Репутація: +2937½

Додати до друзів

Написати листа

Почему-то никто не предлагал этой экскурсии, поэтому просто нашли на карте парк, договорились с небольшой турконторкой рядом с отелем (Лае Лей, между Карон-бич и Ката-бич), нам выписали квитанцию и на следующее утро отвезли к первому входу в Национальный парк, восточному, там находится водопад Тон Сай (Ton Sai waterfall). Поскольку в Таиланде любую воду, что падает хотя бы с двухметровой высоты, называют водопадом, мы не особо обльщались насчёт размеров обещанного, но был сезон дождей и была надежда, что хоть какая-то вода течь будет! Вдобавок, изобилие воды сопровождает изобилие зелени, даже гивеи были какими-то лохматыми, обычно у них измождённый вид.
На самом деле, прогулка получилась отличная, мы прогулялись вдоль русла реки, посмотрели на "карманные" перекатики, взобрались по тропинке к самому порогу водопада, где нас накрыло вполне славным дождём. С грустью прочитали о горькой судьбине гиббонов, содержащихся в Центре реабилитации (это ни в коем случае не сарказм - хорошие дети после такой информации никогда не согласятся фотографироваться с гиббоном! )
Поскольку других троп не было, а тропинка вдоль речки кончилась, вернулись к нашему шофёру и поехали к другому входу в этот же парк. И очень вовремя, поскольку тут уже ливень грянул нешуточный, дворники машины не справлялись с потоками воды. Довольно долго объезжали Парк по магистрали и приехали ко второму входу, западному, там водопад Банг Пай (Bang Pae). Неожиданно нас попросили заплатить за вход ещё раз, хотя билеты на первый водопад мы не выбрасывали, вот прямо не знаю, надо было устраивать скандал, но никакого желания делать это не было.
Второй вход снабжён замечательной картой, на которой проложены несколько маршрутов разной длины, ты можешь выбрать, что больше нравится, а, заодно, убедиться, что просто так до первого водопада отсюда не дойдёшь. Пойдя по стрелочке среднего маршрута, обещающего километра три, забирались всё выше и глубже в джунгли, узнавая растения, которые в наших широтах встречаются только в комнатных горшках. Навстречу нам попалась весёлая молодёжная компашка, по их репликам и жестикуляции было понятно, что вместо Ниагары там крошечный ручеёк. Ну да, водопад был многорукавным, очень безобидным и уютным, ручейки глубиной иногда по щиколотку.
Не уверена, что мы прошли хотя бы два километра, но чувствовали себя настоящими путешественниками! А громче всего мы смеялись, когда обнаружили, что подножье водопада, к которому мы спустились, "преодолев все невзгоды и трудности", оказалось метрах в ста от начала нашего маршрута! Но за поворотом, почему мы и не увидели его раньше.
С учётом дороги заняла эта вылазка часов пять, прогуляться очень советую, причём, вполне можно ограничиться только одним водопадом, с западной стороны, нам он показался интереснее.

Чомусь ніхто не пропонував цієї екскурсії, тому просто знайшли на карті парк, домовилися з невеликою турконторкою поряд з готелем (Лаї Лей, між Карон-біч та Ката-біч), нам виписали квитанцію і наступного ранку відвезли до першого входу до Національного парк, на східному, там знаходиться водоспад Тон Сай (Ton Sai waterfall). Оскільки в Таїланді будь-яку воду, що падає хоча б із двометрової висоти, називають водоспадом, ми не особливо спокушалися щодо розмірів обіцяного, але був сезон дощів і була надія, що хоч якась вода тектиме! До того ж, достаток води супроводжує достаток зелені, навіть гівеї були якимись кудлатими, зазвичай у них виснажений вигляд.
Насправді, прогулянка вийшла чудова, ми прогулялися вздовж русла річки, подивилися на "кишенькові" перекатики, піднялися стежкою до самого порога водоспаду, де нас накрило цілком славним дощем.
З сумом прочитали про гірку долю гібонів, що містяться в Центрі реабілітації (це в жодному разі не сарказм - добрі діти після такої інформації ніколи не погодяться фотографуватися з гібоном! )
Оскільки інших стежок не було, а стежка вздовж річки скінчилася, повернулися до нашого шофера та поїхали до іншого входу до цього ж парку. І дуже вчасно, оскільки тут уже злива гримнула неабияк, двірники машини не справлялися з потоками води. Досить довго об'їжджали Парк магістраллю і приїхали до другого входу, західного, там водоспад Банг Пай (Bang Pae). Несподівано нас попросили заплатити за вхід ще раз, хоч квитки на перший водоспад ми не викидали, ось прямо не знаю, треба було влаштовувати скандал, але жодного бажання робити це не було.
Другий вхід забезпечений чудовою картою, на якій прокладено кілька маршрутів різної довжини, ти можеш вибрати, що більше подобається, а заразом переконатися, що просто так до першого водоспаду звідси не дійдеш. Підійшовши по стрілочці середнього маршруту, що обіцяє кілометри три, забиралися все вище і глибше в джунглі, дізнаючись рослини, які в наших широтах зустрічаються тільки в кімнатних горщиках. Назустріч нам попалася весела молодіжна компашка, за їхніми репліками та жестикуляцією було зрозуміло, що замість Ніагари там крихітний струмок. Так, водоспад був багаторукавним, дуже невинним і затишним, струмки глибиною іноді по щиколотку.
Не впевнена, що ми пройшли хоча б два кілометри, але почувалися справжніми мандрівниками! А найгучніше ми сміялися, коли виявили, що підніжжя водоспаду, до якого ми спустилися, "подолавши всі негаразди і труднощі", виявилося метрів за сто від початку нашого маршруту!
Але за поворотом, чому ми й не побачили його раніше.
З урахуванням дороги зайняла ця вилазка годин п'ять, прогулятися дуже раджу, причому цілком можна обмежитися тільки одним водоспадом, із західного боку, нам він здався цікавіше.

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал