Так получилось, что приехали в район Кемера этой осенью еще раз и решили все-таки покорить каньон: в первый раз просто прогулялись по маршруту и полюбовались горами. Но тут отступать уже было некуда: хоть я и не умею толком плавать, но надо посмотреть, что там внутри! )) Жили в этот раз в Чамьюве, добирались сами на долмуше, экспрессе, который шел по трассе. Суровый, но отзывчивый водитель сам остановил автобус у начала официальной дороги к каньону (проезд в одну сторону обошелся в 9 лир на одного). Дальше шли пешком. Выбрались мы пораньше, чтобы не идти по жаре и не прогадали). Добравшись, не теряя времени взяли билет на доступ в парк и оборудование для спуска в сам каньон (24 доллара на человека). Можно также взять спуск на лодочке по каньону. В эту же цену была включена доставка вверх на джипе, которой на этот раз мы и воспользовались, так как были в небольшом цейтноте. Доехав, тут же отправились переодеваться и снаряжаться: очень приятный сотрудник выдал ключи от ячеек, подобрал по размеру гидрокостюмы, каски, жилеты (кстати очень хорошо подобрал и закрепил! ), обувь у нас своя была - кораллки (хотя если ее нет, то ее тоже по билету выдают). К слову у самого озера и на входе установили турникеты, проходишь по билету, или пускает сотрудник. Костюмы надеваются только на купальники/плавки. Вещи оставляешь в ячейке и вперед! )
Напомню, что пришли мы рано, где-то около половины десятого. Оказались в этот день первыми и сразу поняли почему: вода в реке холодная, и солнце с утра в каньон не попадает. В общем, прохладно. Тем более, что сначала нужно метров 25-30 плыть в горной воде. Дальше идешь пешком по местами скользким камням по колено или по пояс в воде, в паре мест еще раз пришлось немного проплыть, ну и в конце у водопадов тоже глубоко довольно. На то чтобы дойти до водопадов и вернуться при моем неумении плавать у нас ушло минут 40. К слову на лодке провозят только до ближайших камней, метров 80, так что с нее мало что увидишь. По итогу скажу: идти точно стоит, и даже денег не жалко. Это не только красиво, но и увлекательно, настоящая природа с элементами экстрима и спортивных упражнений) Для меня так это вообще был подвиг, так как плавать боюсь очень)) А, да, если хотите фото, то обязательно что-нибудь водонепроницаемое для телефона и веревочку, чтобы его повесить на шею, так как руки будут заняты, и мокрые будете полностью!
Опять таки, в связи с ранним приходом мы шли до водопадов абсолютно одни! ))) Когда уже возвращались, нам навстречу шли посетители уже целыми стаями, и это уже не то!
Назад добирались также анталийским долмушем, до остановки шли через Гейнюк до трассы и даже успели на обед в отеле))
Так вийшло, що приїхали в район Кемера цієї осені ще раз і вирішили таки підкорити каньйон: уперше просто прогулялися маршрутом і помилувалися горами. Але тут відступати вже не було куди: хоч я й не вмію до пуття плавати, але треба подивитися, що там усередині! )) Жили цього разу в Чам'юві, добиралися самі на долмуші, експресі, що йшов трасою. Суворий, але чуйний водій сам зупинив автобус біля початку офіційної дороги до каньйону (проїзд в один бік коштував 9 лір на одного). Далі йшли пішки. Вибралися ми раніше, щоб не йти по жарі і не помилилися). Діставшись, не гаючи часу взяли квиток на доступ до парку та обладнання для спуску в сам каньйон (24 долари на особу). Можна також взяти спуск на човнику каньйоном. У цю ж ціну була включена доставка на джипі, якою цього разу ми і скористалися, оскільки були в невеликому цейтноті.
Доїхавши, тут же вирушили переодягатися і споряджатися: дуже приємний співробітник видав ключі від осередків, підібрав за розміром гідрокостюми, каски, жилети (до речі дуже добре підібрав і закріпив! ), взуття у нас своє було - коралки (хоча якщо його немає, то його теж по квитку видають). До речі, біля самого озера і на вході встановили турнікети, проходиш квитком, або пускає співробітник. Костюми одягаються лише на купальники/плавки. Речі залишаєш у осередку і вперед! )
Нагадаю, що прийшли ми рано, десь близько пів на десяту. Виявилися в цей день першими й одразу зрозуміли чому: вода в річці холодна, і ранкове сонце в каньйон не потрапляє. Загалом, прохолодно. Тим більше, що спочатку потрібно метрів 25-30 пливти у гірській воді. Далі йдеш пішки по місцях слизьким каменям по коліно або по пояс у воді, в парі місць ще раз довелося трохи проплисти, та й наприкінці біля водоспадів теж глибоко досить.
На те щоб дійти до водоспадів і повернутися при моєму невмінні плавати у нас пішло хвилин 40. До речі, на човні провозять тільки до найближчого каміння, метрів 80, так що з нього мало що побачиш. За підсумком скажу: йти точно варто і навіть грошей не шкода. Це не тільки красиво, але й захоплююче, справжня природа з елементами екстриму та спортивних вправ) Для мене так це взагалі був подвиг, тому що плавати боюся дуже)) А, так, якщо хочете фото, то обов'язково щось водонепроникне для телефону мотузку, щоб його повісити на шию, тому що руки будуть зайняті, і мокрі будете повністю!
Знову ж таки, через ранній прихід ми йшли до водоспадів абсолютно одні! ))) Коли вже поверталися, нам назустріч йшли відвідувачі вже цілими зграями, і це вже не те!
Назад добиралися також анталійським долмушем, до зупинки йшли через Гейнюк до траси і навіть встигли на обід у готелі))