Знаменита фортеця в Стамбулі, побудована Мехмедом Завойовником в 1458, незабаром після взяття Константинополя, шляхом прибудови до чотирьох стародавніх веж Феодосієвих стін біля Золотих воріт міста трьох більш масивних веж.
У фортеці султан зберігав свою скарбницю та архіви. Тут же містилися політичні супротивники султана, у тому числі посли держав, що воювали з ним (як, наприклад, П. А. Толстой і Я. І. Булгаков). Деякі з них (наполеоновський емісар Франсуа Пуквіль, 1799-1801) відчували себе у фортеці дуже вільно, вдавалися до літературної творчості і перебували в постійній кореспонденції зі своїм урядом. У той же час в Едікулі були страчені багато опальних візирів, останній трапезундський імператор і волоський господар Костянтин Бринковяну.
Внутрішній двір фортеці оживляли мініатюрну мечеть із фонтаном. У 1830-х роках Едікуле перестав використовуватися як в'язниця, казарми знесли, а на їхньому місці збудували школу. У 1895 р. Семивежний замок був оголошений музеєм.