Один з найдавніших монастирів України, найстародавніший і найбільший монастир Чернігова – Єлецький – розташований на південно-західному схилі Болдиних гір, на відстані близько кілометра від центру стародавнього міста – Дитинця.
Рік заснування монастиря визначити складно, але ще у 17 ст. вважали, що князь побудував церкву в 1060 р. на тому місці, де, за церковним переказом, з'явилася на одній з ялин, що тут росли, ікона Божої Матері. Князь побачив у цьому великий знак і наказав на цьому місці закласти Успенську церкву. В історії російської церкви явище цієї ікони було першим подібним дивом, тому й була вона названа - "Нев'яне цвіт" Єлецької Божої Матері Успенського монастиря міста Чернігова, яка є великим надбанням і святинею не тільки Чернігівської єпархії та всієї Чернігівщини, а й усієї православної християнської церкви в загалом.

Основний комплекс будівель монастиря склався у 18 ст. і тепер являє собою напрочуд цілісний барочний ансамбль, незважаючи на те, що до його складу входять будівлі, збудовані в різний час: Успенський собор XII ст., дзвіниця XVII ст., келії XVI–XVII ст., Петропавлівська церква XVII ст.
Окрім цього, на території монастиря до нашого часу зберігається єдина дерев'яна споруда козацького часу – будиночок Феодосія Углицького (святителя Чернігівського) – кінця XVII ст. У XII в. на місці, де з'явилася свята ікона, звели мурований храм на честь Успіння Божої Матері. Це була грандіозна для свого часу архітектурна споруда.

1239 року монголо-татари штурмом взяли Чернігів. Місто було спалене і пограбоване. Не минула ця доля і Єлецький монастир. Він надовго приходить у запустіння. Про це говорить той факт, що до кінця XV ст. і сам Чернігів був у занепаді.

На початку XVI століття він переходить під владу Москви. Є відомості про те, що в цей час давня обитель відновлюється. Її оточують укріпленнями, і в ній живуть московські ченці. В 1611 Чернігів був спалений воєводою Горностаєм. Після цього ченці віддаляються до Москви. За 7 років місто віддають Польщі. Пошкоджений та занедбаний Успенський собор не витримує часу натиску. Спочатку впали його бічні голови, а згодом і центральний купол.
Після 1623 року Єлецький монастир відремонтували та передали уніатам. В 1649 Чернігів був звільнений від поляків, і Єлецький монастир незабаром знову став православним. Серед настоятелів тепер можна зустріти чимало славних імен. Це і майбутній архієпископ Лазар Баранович і свт. Феодосії Углицький, і його наступник архієпископ Іоан Максимович, і Данило Туптало (релігійний письменник і церковний діяч, який став святителем Димитрієм Ростовським), та багато інших.

Наприкінці 1921 року Єлецький монастир був закритий, і лише на початку 90-х років XX ст. релігійне життя у ньому знову відновилося, тут влаштований жіночий монастир.