Спасо-Преображенський собор
Спаський собор Чернігова
Україна, Чернігів
Спасо-Преображенський собор закладено близько 1033-34 років чернігівським князем Мстиславом Володимировичем, після смерті якого, мабуть, деякий час не будувався і закінчився тільки в середині століття. Він став головним храмом давньоруського міста та Чернігово-Сіверського князівства, а нині є єдиним пам'ятником монументального кам'яного зодчества періоду розквіту Київської Русі, що зберігся на лівобережжі України. Це величний п'ятиглавий восьмистолповий храм. Про його колишнє багате внутрішнє оздоблення свідчать залишки фресок, різьблені плити хорів, підлоги, колони. Протягом століть він неодноразово розбудовувався. У XVIII—XIX століттях, зокрема, було надбудовано дві вежі, після чого собор набув теперішнього вигляду. У Спасо-Преображенському соборі покоїться порох князя Ігоря Сіверського, оспіваного в «Слові про Полець Ігорів», та інших князів тієї ж епохи.
Спасо-Преображенський собор зберігся донині майже повністю, але частково перебудованим: він зазнав переробок після руйнівної пожежі 1756 року. Усі внутрішні приміщення вигоріли. Дерев'яні хори, що згоріли, не були відновлені. Була зламана хрещальня у південно-західному кутку храму, а замість неї збудована кругла вежа, симетрична лівій стародавній вежі зі сходами на хори. На обидві вежі були встановлені шпилі величезної величини, що спотворило стародавній вигляд церкви. На додачу до всього, перед порталами влаштували тамбури.
Поступове підвищення мас храму догори було втрачено із західного боку. Пірамідальне зростання собору видно зі сходу. Стародавнє покриття храму було позакомарним, що також працювало ефект пірамідальності верхню частину будівлі. Глави мали по-візантійськи параболічну форму.
У плані собор є великий (18,25 х 27 м.) тринефний храм із шістьма стовпами та трьома апсидами. Розкопки показали, що до східних кутів були прибудовані невеликі каплиці, які не збереглися.
Фасади будівлі складені надзвичайно ошатною цегляною кладкою із прихованим поряд. Фасади також оформлені пілястрами, у першому ярусі плоскими, а у другому профільованими.
В інтер'єрі Спаського собору превалює суворе та урочисте поєднання вертикалей та горизонталей. Тут виразно акцентована подовженість будівлі, що поєднується з внутрішніми двоярусними аркадами, що йдуть у підкупольний простір. Вздовж них спочатку йшли дерев'яні настили північних та південних хорів, що посилювали горизонтальне членування інтер'єру. Подібні аркади притаманні візантійському зодчеству тієї епохи, але рідкісні у Київській Русі.
Підлога храму встеляли різьблені шиферні плити з інкрустацією із кольорової смальти. Стіни та склепіння прикрашали стародавні фрески, що загинули в пожежі 1756 року. З пишності оздоблення храм Спаса не поступався першопрестольним київським церквам.
Можливо, будівельники Спасо-Преображенського собору повторювали певною мірою схему Десятинної церкви — першого монументального храму Київської Русі. П. А. Раппопорт висловив припущення, що майстри, які створювали чернігівський собор та Софію Київську, були з однієї і тієї ж столичної візантійської артілі.
Спасо-Преображенський собор у Чернігові належить до унікальних пам'яток візантійсько-київської школи архітектури першої половини XI століття. Він зіграв значну роль формуванні будівельних норм у храмовому будівництві домонгольської Русі.
