Краснокутський дендропарк – один із найстаріших дендропарків України – називають перлиною. Закладено він на місці Краснокутського Петропавлівського монастиря, який був за три роки збудований переселенцями з Корсуня. Чоловічий монастир збудували після заснування Червоного Кута. Простояв він 100 років, а за наказом Катерини Другої було закрито. Дещо пізніше Катерина подарувала землі Назару Олександровичу Каразіну. На той час це була надзвичайно освічена людина, знала п'ять мов. Під час війни з Туреччиною прославився як чудовий розвідник. Засновником парку вважають його сина Івана Назаровича. Хоча є версія, що закладку парку міг розпочати і другий син – Василь Назарович Каразін, засновник Харківського університету. Але як би там не було, Іван Назарович встиг зробити для парку багато, а коли передчасно помер у 56 років, роботу продовжив його син Іван Іванович.
Каразіни були першими акліматизаторами України. З Японії, Китаю, Америки, Канади, Франції, Німеччини та інших країн вони завезли до 600 видів рідкісних рослин, 50 з яких раніше в Україні не виростали, серед них — клен, акація, платан, софора. Прижившись у Краснокутському дендропарку, вони розпочали свою подорож по всій країні. У роки Великої Вітчизняної війни дендропарку було завдано найбільшої шкоди. Безліч екзотів вирубали, парк заріс малоцінними породами. До 1957 року кількість видів дерев та чагарників зменшилася до 180. На сьогодні у парку присутні 353 види флори та 29 – фауни.
При вході до заповідника відвідувачів зустрічають лагідні та цікаві лані - Калинка та Красунька, та софора японська. Вперше цей вид був завезений у парк 1809 року. Поруч — горобина лікерна та коркове дерево. Каразіни першими в Україні почали щеплювати дерева. На початку огляду можна побачити щеплену форму - горобина звичайна, форма плакуча. Біля горобини, завезеної з Америки, кущ ліани. Далі канадські ялини, барбариси, китайський ясен, ялівець віргінський, в 1809 завезений з Америки. Ось дерево олівцем — з назви ясно, на що йшла його деревина. Фахівці кажуть, що дерева треба висаджувати біля будинку, вони вічнозелені та дуже добре очищають повітря. Велика струнка ялиця лула, посаджена ще Каразіним, росте і досі. З високих ялиць сибірських - недарма їх називають щоглами - Петро Перший робив щогли для своїх кораблів.
У парку спеціальний мікроклімат: місцевість захищена високими деревами. Тому культури, які привезені з-за кордону, і не гинуть. Приклад того, гінкго дволопатеве, яке ще називають деревом щастя. Хочете спробувати? Притулитеся до стовбура і загадайте бажання. Ці дерева можуть жити до 2000 років. Вони росли ще за динозаврів, потім зникли. Потім їхній дикий вид знайшли в Китаї і поширили.

Окрім ботанічної, парк має й історичну цінність. Колись тут знаходився чоловічий монастир, де в роки правління Катерини II ховалися бунтівники. Довжина лабіринтів сягає 18 кілометрів. Червоний Кут спалювали двічі. Монастир не зміг узяти ніхто. Ченці пересувалися підземними ходами, брали в джерелах воду. Згодом монастир було закрито, але печери та підземні ходи збереглися у Краснокутському дендропарку до наших часів.