Культова споруда зведена у 1898-1902 роках на замовлення київської громади караїмів. І хоча їх в Києві було тоді не більше 300 чоловік, але серед них були достатньо заможні люди, які змогли дозволити собі викупити ділянку в центрі міста, замовити оригінальний проект і забезпечити будівництво.
Автор проекту – знаменитий архітектор Владислав Городецький. Поставлена вузьким фасадом вздовж лінії забудови вулиці, між тоді ще часто-густо старосвітських побілених будиночків, кенаса справді мала вигляд вражаючий - і архітектурою, і кольором, і дивною східною банею. Вправно володіючи знаннями історичних стилів, В. Городецький артистично інтерпретував ці знання, не відступаючи, на перший погляд, від усталених характерних ознак стилю, і, водночас, по-своєму компонуючи елементи архаїки в суто сучасних умовах затісної земельної ділянки, врахуванні містобудівних вимог.
Скульптурно-оздоблювальні роботи в кенасі виконував італієць Еліа Сала, і зроблене ним не мало аналогів у Києві. Здається, все багатство мавританського, орієнталістського напрямку знайшло відображення в оздобах кенаси. Особливо вражаючою була стеля, що нагадувала казкові сталактитові склепіння печер. Надзвичайно складні й витончепо-примхливі візерунки вкривали все, для того призначене в екстер'єрі та інтер'єрі. Крім ретельно прокреслених і відтворених у цементі архітектурних і скульптурних оздоб кенаси, впадали в око і металеві деталі, що дотепер, на жаль, збереглися лише частково. Це - ажурні гвинтові сходи, пара кованих ліхтарів-торшерів, розміщених обабіч парадного входу - ознаки осучасненого підходу архітектора до архаїчної за призначенням споруди. І досі милують око важкі окуті двері, складний малюнок віконних заповнень, кольорове скло тощо.
На превеликий жаль, в ході ремонтно-реконструктивних робіт 1968 р. зіпсовано декор зали за рахунок найбільш "загрозливих" сталактитових деталей стелі. Тоді ж знищено написи арабською в'яззю довкола порталу. Дещо раніше розібрано дуже важливу й цінну деталь споруди - унікальний в Києві гофрований цинковий купол, що увінчував кенасу, надаючи їй неповторного вигляду і подібності до куполів Середньої Азії. Ще пізніше безжально знищено й огорожу та ажурну, тотожнього малюнку, хвіртку, що закривала вхід до заглибленого порталу.
В радянські часи діяльність караїмської громади була заборонена, в споруді розміщувались просвітні заклади, ляльковий театр, кінотеатр, а з 1981 року – республіканський будинок актору.
Автор проекту – знаменитий архітектор Владислав Городецький. Поставлена вузьким фасадом вздовж лінії забудови вулиці, між тоді ще часто-густо старосвітських побілених будиночків, кенаса справді мала вигляд вражаючий - і архітектурою, і кольором, і дивною східною банею. Вправно володіючи знаннями історичних стилів, В. Городецький артистично інтерпретував ці знання, не відступаючи, на перший погляд, від усталених характерних ознак стилю, і, водночас, по-своєму компонуючи елементи архаїки в суто сучасних умовах затісної земельної ділянки, врахуванні містобудівних вимог.
Скульптурно-оздоблювальні роботи в кенасі виконував італієць Еліа Сала, і зроблене ним не мало аналогів у Києві. Здається, все багатство мавританського, орієнталістського напрямку знайшло відображення в оздобах кенаси. Особливо вражаючою була стеля, що нагадувала казкові сталактитові склепіння печер. Надзвичайно складні й витончепо-примхливі візерунки вкривали все, для того призначене в екстер'єрі та інтер'єрі. Крім ретельно прокреслених і відтворених у цементі архітектурних і скульптурних оздоб кенаси, впадали в око і металеві деталі, що дотепер, на жаль, збереглися лише частково. Це - ажурні гвинтові сходи, пара кованих ліхтарів-торшерів, розміщених обабіч парадного входу - ознаки осучасненого підходу архітектора до архаїчної за призначенням споруди. І досі милують око важкі окуті двері, складний малюнок віконних заповнень, кольорове скло тощо.
На превеликий жаль, в ході ремонтно-реконструктивних робіт 1968 р. зіпсовано декор зали за рахунок найбільш "загрозливих" сталактитових деталей стелі. Тоді ж знищено написи арабською в'яззю довкола порталу. Дещо раніше розібрано дуже важливу й цінну деталь споруди - унікальний в Києві гофрований цинковий купол, що увінчував кенасу, надаючи їй неповторного вигляду і подібності до куполів Середньої Азії. Ще пізніше безжально знищено й огорожу та ажурну, тотожнього малюнку, хвіртку, що закривала вхід до заглибленого порталу.
В радянські часи діяльність караїмської громади була заборонена, в споруді розміщувались просвітні заклади, ляльковий театр, кінотеатр, а з 1981 року – республіканський будинок актору.
Коментарі (0)
залишити коментар
Показати інші коментарі …
