Золоті ворота – символ Києва, видатний пам'ятник епохи становлення першої слов'янської держави – Київської Русі та один із найдавніших зразків архітектури та фортифікаційної техніки, що збереглися до нашого часу.

Золоті ворота Києва були побудовані за знаменитого київського князя Ярослава Мудрого в 1164 році. Спочатку вони називалися Південними та були частиною системи оборонних укріплень міста, практично не відрізняючись від інших сторожових воріт міста. Саме Південні ворота перший російський митрополит Іларіон назвав "Великими" у своєму "Слові про закон і благодать". Після того, як було збудовано величний храм Святої Софії, "Великі" ворота стали основним сухопутним входом до Києва з південно-західного боку. Усвідомлюючи їхню значущість, Ярослав Мудрий наказав надбудувати над воротами невелику церкву Благовіщення, щоб віддати данину головній у місті та на Русі християнській релігії. З того часу всі російські літописні джерела почали називати Південні ворота Києва Золотими воротами. Ширина воріт становила 7,5 м, висота проїзду – 12 м, довжина – близько 25 м.
Багато противників Києва намагалися взяти місто штурмом із південного боку, але нікому з них це не вдалося. Одне із переказів свідчить, що польський король Болеслав II затупив свій меч про стулки Золотих воріт Києва та його "меч-щербець" зберігався у Краківському музеї. А в 1240 році монголо-татарське військо хана Батия завдало основного удару не з боку Золотих воріт, вибрав для штурму Києва більш уразливі Лядські ворота.
Золоті ворота Києва прослужили місту близько 500 років. У XVII столітті Золоті ворота були мальовничими руїнами, зруйновані часом і ворожими навалами. Проте на той час над стінами ще можна було побачити залишки церкви Благовіщення. Саме так Золоті ворота відбиті на малюнку голландського художника А. Вестерфельда, виконаному в 1651 році. Ще за сто років руїни Золотих воріт засипали землею, щоб зберегти їх для наступних поколінь. З роками про пам'ятник забули. І лише через два століття, під час розкопок, які проводив у 1832 році архітектор Лохвицький, Ворота виявили. Завдяки спільній роботі В.Беретті та Ф.Меховича залишки споруд були укріплені цегляними контрфорсами, а обидві частини воріт скріплені металевими стяжками.
Протягом наступних років було здійснено кілька спроб реконструювати первісний вид будівлі, але остаточно цей проект було реалізовано лише під час підготовки святкування 1500-річчя Києва. Фахівці різних профілів проводили дослідження, уважно вивчаючи старовинні малюнки, описи, руїни. Проект реконструкції розроблявся авторським колективом у складі Е.І.Лопушинської, С.О.Висоцького та В.М.Холостенка. Над Золотими воротами було збудовано триярусний павільйон, який дає уявлення про можливий початковий вид пам'ятника.

Відкриття нових Золотих Воріт відбулося 1982 року, у рік святкування 1500-річчя Києва. Нині у Золотих Воротах діє однойменний музей, присвячений історії пам'ятника.