Свято-Покровська церква - найстаріший із православних храмів Луцька, пам'ятка архітектури XVII-XIX століть, кафедральний собор Луцької та Волинської єпархії. Була збудована на давньоруських фундаментах ранніх храмів, що досягають п'ятиметрової глибини. Будівлю Свято-Покровської церкви неодноразово розбирали, розбудовували та добудовували. У 1637 році було проведено капітальний ремонт храму, який облицювали цеглою, було розширено вівтар. У 1803-1880 роках Покровська церква служила кафедральним собором, у 1803-1826 роках - греко-католицьким, у 1826-1880 роках - православним. У 1873-1876 роках її покрівлю прикрасили банями, до церкви прибудували дзвіницю.
Нинішній інтер'єр церкви включає іконостас 1887, фрески 1932 і 1966 років. До 1962 року у Свято-Покровській церкві знаходилася одна з найдавніших і найшанованіших ікон у країні — «Волинська Богоматір», яку пізніше перенесли до Національний художній музей України.