Бузковий гай на південній околиці Диканьки заклав у 1822 році господар цих земель князь Віктор Павлович Кочубей на місці закритого кар'єру близько п'яти метрів завглибшки та площею понад 2 гектари, де раніше добувалась глина для його цегельного заводу. За легендою, Кочубей створив бузковий гай, щоб поправити здоров'я його хворої дочки Анни. У Диканьку було привезено саджанці 40 сортів бузку з різних країн світу, у кар'єрі було розбито алеї, встановлено крамнички. Після революції 1917 року Кочубеї поїхали за кордон і сад запустився. Бузок перезапилювався, більшість сортів пропало, їх залишилося всього п'ять. Місцеві ентузіасти не допустили повного знищення гаю. Наразі вона входить до структури регіонального ландшафтного парку «Диканський». Щовесни, під час цвітіння бузку, Диканька стає місцем справжнього туристичного паломництва — тут у першій половині травня відбувається традиційне свято «Пісні Бузкового гаю».