Порту, я повернусь! Обіцяю!

19 червня 2016 • Час поїздки: з 13 травня 2016 до 16 травня 2016

Репутація: +673½

Додати до друзів

Написати листа

Коли бороздила простори Інтернету в пошуках інформації по Порту, натрапила на відгук ILovePanda. "Порту - ЧУВАК! Він у потертих джинсах, курить, п'є, не голить, тіткам дивиться не в очі, а в декольті, але він не маргінал, і п'є він не що попало, з ним є, про що поговорити, він поблажливий, він виглядає трохи безвідповідальним. З таким приємно повечеряти, випити, побалакати, переспати і залишити в пам'яті подією, про яку згадуєш завжди з посмішкою. . . і не заперечуєш проти того, щоб повторити зустріч, вечерю, бесіду і все інше". Нічого, подумала я! Ось це порівняння! Це ж треба так відчути місто! Та й що за місто таке, яке такі асоціації викликає? Сказати, що у мене все замерзло від бажання скласти особисту думку про Порту - не сказати нічого! Я й так давно туди збиралася, а вже почитавши таке есе, одразу вирішила – терміново їду! Решта – справа техніки! Квитки купила, готель забронювала і я вже в Порту!

Атлантика!

Прилетіла пізно, об 11-й вечора. З аеропорту доїхала таксі за 15 хв. З урахуванням нічного тарифу 23€. Можна було і на метро, я ще встигала. Але обережно. Я одна, а яка там криміногенна ситуація не в курсі! Виявилося, даремно хвилювалася! Тихо, спокійно, багатолюдно. молодь, цілком мирно налаштована, гуляє до глибокої ночі. Спокійно можна їхати метро, навіть якщо прибуваєте у ніч. Станція метро поряд, хвилин 5 пішки, з валізою максимум 7! Заселилася в готель та спати! З ранку мене чекає Він! Порту - ЧУВАК!

Перше знайомство виявилося суворим! Ранок наступного дня не віщувало нічого гарного! З раннього ранку зарядив дрібний гидкий дощ, та ще й з холодним, пронизливим до кісток вітром! За відчуттями +14С, не більше (середина травня, млинець)! Саме для знайомства з південним морським містом! Ну нічого, я все одно для первинного знайомства беру екскурсію в даблкар, зазвичай у червоному. Червоні двоповерхові автобуси City Sightseeing неодноразово мене рятували в багатьох містах Європи і не тільки. Все мені в них подобається: і система Hop on – Hop Off, і цікаві пізнавальні тексти російською мовою, і маршрути. Так було скрізь, але чомусь саме в Порту не було російської мови в навушниках. Я, звісно, можу і англ. чи ньому. яз. послухати, але ось російською все ж таки приємніше в рази! Набравши на рецепції готелю флаєра, я виявила ще дві конкуруючі компанії: Yellow Bus та Blue Bus. І лише у жовтих була російська мова. З жовтими я десь, колись одного разу каталася, не пам'ятаю де, та й враження не пам'ятаю, тому по наївності вирішила: чекатиму на зупинці, який перший автобус приїде, на тому й колеситиму. І треба ж: перший прийшов жовтий! Ну, гадаю, доля! Та до того ж у них єдиних є текс російською, що, погодьтеся, теж приємно! Як я помилялася! Дорогі туристи, якщо ви будь-коли опинитеся в Порту, не витрачайте час і гроші (13 €) на цю нудну екскурсію! До неподобства порожні та нудні тексти, дві-три пропозиції скажуть і включають фадо. Я нічого не маю проти фаду, я навіть у Лісабоні спеціально ходила вечеряти до ресторану з фаду. Я і в Порту збиралася одного з вечорів долучитися до цієї самобутньої трагічно-лірічної творчості. Якби не Yellow Bus! Поколесивши 1.5 години під тужливі звуки, я вирішила, що фаду з мене вистачить! Організм переситився! Виходити з автобуса на зупинках також не хотілося. Погода не спонукала до піших прогулянок! А те, що я бачила у вікно, не тішило погляд. Вузькі вулички, обшарпані будинки, якось сіро й убого. І я засумувала за Лісабоном! Як же мені не вистачало широких проспектів, помпезних будівель, тріумфальних арок та ін. атрибутики імперських міст! Все, думаю я, завтра їду до Браги! Не склалося в мене кохання з Порту, ой не склалося! Не сподобався цей Чувак! Ну чи я йому!

Старовинний форт на березі океану

Усім, хто купує тур на Yellow Bus, надається безкоштовне відвідування винних льохів та дегустація портвейну. Тим, у кого дводенний квиток – у льохи Cockburn, у кого одноденний квиток – у Porto Cruz. Організація у Yellow Bus настільки погана, що навіть до ладу пояснити не можуть. У навушниках тільки й сказали: «Якщо бажаєте відвідати винний льох, вам вийти на цій зупинці! ». Я й вийшла. Випадково потрапила до льоху Cockburn, для тих, хто має квиток на 2 дні. Слава Богу, я купила квиток лише на один день! Я навіть цього дня не докаталася! Другою гілкою їхати бажання не виникло! Ех, тільки час даремно витратила! Так ось, щось я відволіклася, повернемося до наших льохів. Замерзла я в цьому жовтому автобусі, як лисий кіт породи сфінкс! Саме час, гадаю, підкріпитися портвешком! На вході сказала, що я із жовтого автобуса. Білет показала. Але оскільки окрім мене з нашого автобуса прийшли ще чоловік 10, усі португальці, піднявся галас, квиток мій до ладу ніхто не розглядав. Сказали лише, якщо хочу екскурсію англ. яз. - Потрібно чекати, поки сформується група, а якщо чекати не хочу - можна приєднатися до португальців. Просто так у погреби не пускають, лише у супроводі гіда. Чекати не хотілося, про виготовлення портвейну я ще в Лісабоні послухала, думаю гаразд, піду подивлюся, і приєдналася до португальської групи. Погреби Cockburn мені дуже сподобалися! Портвейн назріває у великих бочках, у підвалах за природних умов. Температура стабільна цілий рік: близько +14С, постійну вологість підтримують за допомогою фонтанів, випаровування яких забезпечує необхідний мікроклімат. У винних льохах Віла-Нова-ді-Гая напій лише витримують у бочках та розливають по пляшках. Першу зиму після збирання врожаю молоде вино спокійно спить у бочках. Його залишають у тому самому районі, де було вирощено виноград. І лише навесні вино вирушає до Віла-Hова-ді-Гая. Раніше вино везли до Порту річкою на човнах-рабелі. Тепер все відбувається сучасно, з використанням автоцистерн. А завантажені бочками рабелу, що погойдуються на воді біля набережної Віла-Хова-ді-Гая, - лише принада для туристів. Після екскурсії – дегустація. Принесли кожному по 2 келихи: Ruby та 10-річний Tawny. Смачно! З кожним ковтком випитого портвейну в душі теплішало і настрій покращувався. А на виході мене попросили показати білет. І з'ясувалося, що я випадково не туди забрела. Для одноденних туристів – до сусіднього закладу Porto Cruz. Пожурили та й відпустили зі світом!

льохи Cockburn`s

Я вийшла і в душі дозрів підступний план! У мене є квиток на безкоштовну дегустацію! Як то кажуть: «Вона любить випити… Цим треба скористатися! » У Porto Cruz мені зовсім не сподобалося. Сучасна будівля, на першому поверсі – невиразна експозиція, на другому – міні-музей, на третьому – кінотеатр, у якому транслюють фільм про виготовлення портвейну, а на четвертому – бар Terrace Lounge 360º . І це найцікавіше! Він розташований на відкритій терасі, що відкриває огляд на всі 360°. Стоїш, милуєшся видами на річку Дору, а над тобою пропливають кабінки фунікулера. Попиваєш свій безкоштовний портвейн і розумієш: а життя налагоджується! Ось і сонечко визирнуло, спочатку несміливо, а потім все впевненіше! І раптом, як за помахом чарівної палички сірий і непоказний місто заграв, засвітився, я навіть сказала б: посміхнувся мені! Настрій стрімко покращувався, я пішла хитатися містом і на кожному кроці ахала і охала! Виявляється, вся краса міста прихована у вузьких вуличках, якими даблкарам не протиснуться. То тут, то там розкішні і скромніші фасади з азулежу, солідні собори, скромні на вигляд церковці, що приховують тонни сусального золота всередині! Хлопці, Порту треба досліджувати пішки! І лише так! Інакше половини краси не побачите! Та що там половина! Взагалі нічого до ладу не зможете розглянути! Як же я пошкодувала, що стільки часу убила на цю безглузду автобусну екскурсію!

Будинок портвейну Porto Cruz

Вигляд з бару Terrace Lounge 360º

Увечеріло, пора б і підкріпитися! Вечеря я вирушила в Рейберу. Квартал Рібейра є серцем Старого міста Порту. Він тягнеться вздовж річки Дору та входить до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Ось що я вичитала на просторах инета: «Рібейра виділяється великою кількістю невеликих риболовецьких будинків, нагромаджених один на одного і утворюючи собою своєрідну стіну, що піднімається вгору по пагорбі. У фундаменті багатьох з них ще залишаються камені, датовані римською епохою, при цьому найстаріші й занепалі будинки розміщуються в самому низу, біля набережної Дори. Третина будівель знаходиться в напівзруйнованому стані і вже не використовується як житлові приміщення. Іноземним туристам не рекомендується гуляти кварталом у темний час доби, оскільки активність кримінальних елементів тут має найбільше поширення. " Не знаю не знаю! Будинки без вікон занепалі, звичайно, зустрічаються. Але щоб половина – ні. У багатьох будинках красуються нові склопакети з розкладкою «під старовину». Та й уночі я там вешталася в цілковитій самоті! Нікого з кримінальних елементів не зустріла, окрім облізлих котів та жирних чайок. Тож чутки набагато перебільшені! Уздовж річки Дору безліч ресторанів. Ціни у всіх приблизно однакові. Середній рахунок за закуски, основне блюдо, вино, десерт та кава близько 30-35€. У місті можна поїсти вдвічі дешевше. Але, погодьтеся, біса приємно вечеряти з видом на річку і чудовий міст Луїша I. Я за атмосферу готова доплатити! На те вона і відпустка! До того ж навпроти ресторанів грають музиканти, а у найкращих ресторанах – музиканти свої. Вечеря під живу музику, що може бути приємнішим?

Рібейра

Набережна Рібейри

Набережна Рібейри, Міст Луїша I

Рібейра вночі

Нікого в Рібейрі не зустріла, крім чайок!

Міст Луїша I

Вигляд на річку Дору з мосту Луїша I

Міст Луїша I

Вранці наступного дня зранку раніше пішла обстежити місто. Цього разу пішки. Побачила не все, що запланувала, але все ж таки не мало.

Capela das Almas, у перекладі означає "каплиця душ". Будівля каплиці була побудована у XVIII столітті, але її стіни були повністю прикрашені азулежушом лише у 1929 році. Фасад храму вкритий 1001 плиткою. Величезні кахельні панно показують сцени з життя святого Франциска Ассизького та святої Катерини. Сама каплиця і присвячена цим святим.

Capela das Almas

Найголовніший символ міста Порту – церква Клерігуш (порт. Igreja dos Clé rigos). Точніше, її дзвіниця - Торре-душ-Клерігуш (порт. Torre dos Clé rigos), яка є найвищою церковною вежею Португалії і видна з будь-якої точки міста. Вона довгі роки була орієнтиром для кораблів, що входять в гавань. Головний фасад прикрашений у стилі бароко характерними рельєфами-гірляндами та має фронтон. Висока дзвіниця, що знаходиться на західній стороні позаду церкви, збудована між 1754 та 1763 роками. Вона також оформлена в стилі бароко і прикрашена статуями святих, хоча своїм виглядом нагадує тосканські дзвіниці. Висота дзвіниці 76 метрів. На першому поверсі є двері, увінчені зображенням Святого Павла. Товщина гранітних стін першого поверху сягає двох метрів. На шостий поверх, де обладнано оглядовий майданчик, ведуть 225 ступенів вузькими гвинтовими сходами. Звісно, я не могла її не відвідати! І це було одним із найсильніших розчарувань у Порту! Після, Yellow Bus, звичайно! Підйом на вежу коштує 3€. Я була там о 10-й ранку і вже було не проштовхнутися! До того ж, у касі не захотіли давати решту зі 100€. Ну, а якщо немає інших купюр? Довелося йти до сувенірної крамниці біля вежі. Там чого тільки не було! І все абсолютно марне! Довелося купити порцелянову сардинку з азулежу орнаментом за 5.50 €. Вона мені була зовсім не потрібна, але бажання піднятися на вежу перевищило все «проти»! А дарма! Як казав Пауло Коельо: «Прислухайтеся до знаків долі! » Якщо все проти того, щоб ви піднялися на вежу, може вам і не треба? Як на мене – точно не треба! Коли я потрапила до вежі, людей там було вже пристойно. Гвинтові сходи вузькі-вузькі. Щоб піднятися наступним охочим, треба довго і тяжко чекати, поки спустяться попередні. Ну та хай би види були залікові, можна і потерпіти! Нічого подібного! Види так-собі. Сказати, що я була розчарована взагалі нічого не сказати! Вигляд на вежу мені сподобався набагато більше, ніж вигляд із неї!

Torre dos Clé rigos

Вигляд з вежі Клірегуш

Torre dos Clé rigos

церква Клерігуш (порт. Igreja dos Clé rigos)

Якщо йти від вежі Клерігуш до двох церков Igreja a nossa Senhora do Carmo та Igreja Dos Carmelitas, з'єднаних у єдине ціле, то перетинаєш невеликий сквер Cordoaria Garden. Спочатку я там опинилася вночі. Мені дуже сподобалися дивні дерева. Не знаю, що за дерева, але зовні вони дуже схожі на платани. У всякому разі, стовбури та листя. Єдина відмінність - стовбури у них дуже товсті, але у верхній частині вони різко звужуються - приблизно, як шийка біля пляшки. У всьому саду встановлено багато однотипних скульптурних композицій «Тринадцять сміються один з одного». Собою вони представляють трибуну залу для глядачів, де сидять кілька веселих чоловіків. Вони всі сміються в голос, причому один завжди звалюється з трибун вниз. Автор – Хуан Муньос (Juan Munoz). Що він хотів цим сказати, особисто мені не зрозуміло. Але скульптури дуже позитивні та правдоподібні! Мені дуже захотілося відвідати цей парк днем, і я не забула це здійснити! Парк сподобався і вдень, і вночі!

Cordoaria Garden

Cordoaria Garden, "Тринадцять сміються один над одним"

Церкви-двійнята Igreja a nossa Senhora do Carmo та Igreja Dos Carmelitas, з'єднані в єдине ціле вузьким будинком, шириною в 1 м та з одним вікном. Пов'язано це про те, що у XVIII столітті не дозволяли мати спільну стіну біля двох різних церков. І у цьому вузькому будинку жили люди аж до 1980 року!

Церкви-двійнята Igreja a nossa Senhora do Carmo та Igreja Dos Carmelitas

Кармелітська церква Igreja Dos Carmelitas була раніше частиною монастиря кармеліток і знаходиться неподалік церкви ду Карму, побудованої дещо пізніше. Фасад прикрашає одна вежа-дзвіниця, а в нішах по центру знаходяться статуї Носса Сеньйора ду Карму (Пресвятої Богородиці, покровительки ордена кармеліток), Сан-Хосе (Святого Йосипа) та Санта Тереза де Жезуш (Свята Тереза Ісуса). Всередині церква багато прикрашена, привертає увагу оздоблення золотом. На другому поверсі знаходиться орган.

Igreja Dos Carmelitas

Площа Carlos Alberto

Igreja Dos Carmelitas

Церква Carmo або Церква Поважний Орден Третьої Nossa Senhora do Carmo виконана в стилі бароко/рококо, була побудована в другій половині століття XVIII, між 1756 і 1768, за проектом архітектора Хосе Фгейредо Сейкаса (José Figueiredo Seixas). Багато декорований фасад з пісковика має прямокутний портал, в оточенні двох релігійних скульптур пророків Іллі та Єлісея, виконані в Італії, поруч великий фронтон та у верхній частині скульптури чотирьох Євангелістів, у стилі італійського бароко, створених скульптором Ніколау Насоні (Nicolau Nasoni). Але головне - бічний фасад, вкритий великим азулежу, що зображує сцени заснування Ордену Кармелітів на Горі Кармель в Ізраїлі. Всередині Церква Carmo виділяється чудовою різьбленою золотою каплицею.

Буквально за 100 метрів від церков-двійнят, на Rua das Carmelitas 144, знаходиться одна з головних визначних пам'яток міста Порту – книгарня «Livraria Lello». І це було ще одним моїм розчаруванням у Порту! Т. е. сам по собі магазин, напевно, прекрасний. Але я потрапила під час реконструкції, коли чудовий фасад був завішаний плакатом і всередині все було примушене будівельними лісами! І що найнеприємніше, тут діяв один із перевірених способів чесного відлучення грошей у населення, вірніше у туристів. Щоб потрапити всередину, потрібно купити квиток за 3€, відстоявши чималу чергу. Особисто я простояла 20 хв. І що я побачила у результаті? Нічого! Все найцінніше було приховано від очей! Мені здається це не чесно! Потрібно попереджати, що у будівлі ведеться ремонт! Загалом, якщо хтось найближчим часом збереться в Порту і вирішить відвідати цей найкращий у світі книгарню, уточнюйте, перш ніж купити квиток, чи завершено ремонт? І чи варто витрачати свій дорогоцінний час, щоб у результаті бачити будівельні риштування?

Черга в книгарню Livraria Lello. Чудовий фасад, на жаль, закритий плакатом (((

Livraria Lello. Фрагмент стелі

Livraria Lello

Після розчарування, що спіткало мене, я вирішила підсолодити пігулку в не менш відомому Café Majestic. "Мажестик" - знамените кафе в Порту, розташоване в історичній будівлі 1921 року. В інтер'єрі виділяються різьблені стелі, дерев'яні меблі, скульптури. Незважаючи на історичний статус кафе, є повноцінне ресторанне меню, і, звичайно ж, приголомшливий асортимент кави та десертів. Кажуть, що саме у цьому кафе Джоан Роулінг почала писати свою знамениту сагу про Гаррі Поттера. Мені дуже сподобалося кафе! Щоб туди потрапити, треба також постояти у черзі. Але я якимось чином пройшла запрошена чарівним помахом руки метрдотеля. Товариш вийшов надвір, тицьнув у мене пальцем і сказав: «Заходь! ». Замовила каву Bombom (багатошарова, у склянці), паштейш і жинжу (Ginja - португальський лікер, що виробляється з ягід вишні, настояних на агуарденті (невитриманому винному спирті) або бренді з додаванням цукру. Нерідко в готовій жинжі присутні цілі вишні). Ціна у 2.5 рази вища за ціни у звичайних кафе. Але ж атмосфера! Невимовна! Жінжа мені не сподобалася. Занадто міцна для лікеру і зовсім не солодка. А ось кава та паштейш були чудові!

Café Majestic

Café Majestic, внутрішній дворик

На квітковій вулиці Руа-даш-Флореш (R. das Flores) знаходиться невелика барокова церква XVI століття Церква Милосердя (Igreja da Misericordia). Інтер'єр храму цікавий різьбленням по дереву в неокласичному стилі, стіни декоровані біло-блакитними кахлями-азулезушом XVII століття, і головний вівтар XVI століття, який дістався у спадок від попередньої будівлі.

Вулиця Квіткова (R. das Flores)

Церква Милосердя (Igreja da Misericordia)

Igreja da Misericordia

Неподалік розташований найкрасивіший вокзал Європи Сан Бенту (Sao Bento). Сама будівля вокзалу заслуговує на окрему увагу. У минулому це був бенедиктинський монастир Сан-Бенту-де-Аве-Марія. Пізніше він був переоснащений у вокзал. Проект будівництва вокзалу був довірений архітектору Жозе Маркус де Сільва, який збудував будинок у стилі французької неокласичної архітектури. Оздоблення вокзалу Сан-Бенту славиться знаменитою плиткою азулежу. Декоруванням будівлі займався художник Жорж Колас. Всередині вокзалу стіни прикрашені картинами цього художника, більш ніж 20000 плиток азулежу в синьо-білих тонах, що ілюструють у верхній частині стін епізоди з історії залізниць та транспортних засобів, у середній – батальні сцени, а в нижній – картини селянського життя, а також історичні. сцени з життя Португалії, такі як прибуття монарха Жуана I та Філіппи Ланкастерської до міста Порту. Вокзал було відкрито 1896 року, повністю завершено 1916 р. Він досі діє. З цього вокзалу я виїжджала до Браги.

найкрасивіший вокзал Європи Сан Бенту (Sao Bento)

вокзал Сан Бенту (Sao Bento) вночі

вокзал Сан Бенту (Sao Bento)

Якщо йти від вокзалу проспектом D. Afonso Henriques, праворуч, на пагорбі, монументально височить кафедральний собор Се (Se Catedral). Він кілька разів перебудовувався, тому не має єдиного стилю. На мій погляд, змішання стилів бароко, рококо та суворої середньовічної фортеці лише надають чарівності цьому прекрасному собору! Найдорожчим об'єктом собору є бароковий вівтар невеликої капели, на спорудження якого пішло 800 кілограмів срібла. Його вдалося врятувати від французів в 1809 завдяки тому, що його приховали швидко спорудженої перед ним стіною зі штукатурки. Ще більше вражає невеликий готичний внутрішній дворик (клауштру) XIV століття з прекрасними азулежами у стилі рококо. Коли я піднімалася до кафедри, вже здалеку почула «Крилаті гойдалки», які хтось, нещадно фальшивячи, виконував на трубі. Здивувалася, подумала я! Та ні! Коли почулися звуки «Звійтесь вогнищами», я зрозуміла, що грає наш! Так і є! Росіянин, у Португалії 15 років. На життя не скаржиться, але мріє повернутися. У Бразі я сиділа у кафе, за сусіднім столиком якого сиділи українці, всім близько 50. У Португалії по 15-20 років. Дуже задоволені життям. Каюся, підслуховувала їхні розмови, не признавшись, що я розумію їх! ))) Вони ділилися між собою всілякими лазівками: де що дешевше купити, коли почнуться знижки та розпродажі, та ін. Життєві тонкощі, що допомагають легше жити в чужій країні! Доходи невеликі. Середня зарплатня у некваліфікованих робітників – 500 €. Але жінка розповідала, що на розпродажі дитині на 10 € купила джинси, футболку та кросівки. Ну, жити можна!

кафедральний собор Се (Se Catedral)

Палац Біржі (Palá cio da Bolsa) – чудовий палац, шедевр неокласичного стилю! Кожен зал тут є справжнім витвором мистецтва, але Арабська зала просто вражає своєю розкішшю! Його інтер'єр нагадує палац Альгамбру. На його обробку пішло понад 200 кг сусального золота! Але й сама будівля заслуговує на окрему увагу. Увінчане восьмикутним скляним куполом, будівлю прикрашають численні герби. Зал трибуналу, Зал зборів, Золотий зал – за цими та багатьма іншими неповторними назвами ховаються воістину неповторні інтер'єри. Вхід до будівлі біржі безкоштовний, але на огляд всього палацу потрібно купити квиток за 8€. Екскурсію проводить гід англою, португальською та французькою мовами. Групи формують залежно від мови. В інеті я читала, що записуватися потрібно заздалегідь, іноді за 6-7 годин до екскурсії, іноді за 12-24 години. Мені тут пощастило. Екскурсія англ. яз. очікувалася за 30 хв. Я радісно погодилася! Тим часом пішла оглядати ті приміщення, вхід до яких не вимагає покупки квитка.

Палац Біржі (Palá cio da Bolsa)

Арабська зала Біржі

Церква Сан-Франсішку (Igreja da Sao Fransisco) вважається одним із найкрасивіших храмів у місті. Точніше – найкрасивішою! У її обробці використовували понад 400 кг сусального золота! Вона настільки гарна, що духовенство вирішило не проводити там молебні. Саме тому в наші дні церква Сан-Франсішку працює виключно як музей. Фотозйомка у храмі заборонена, знімала крадькома на телефон. При церкві Сан-Франсишку є катакомби, у яких розташовані могили городян 18-19 століть. Поховання розподілені за ярусами. На верхніх знаходяться гробниці і урни з прахом, а в самому низу за скляними стінками лежать купи кісток і черепів. Так само при храмі є музей та скарбниця.

Церква Сан-Франсішку (Igreja da Sao Fransisco)

Igreja da Sao Fransisco

У неділю я їздила до Браги. Хоч часу і було дуже мало навіть на Порту, не змогла я відмовитися від мрії побачити ці чарівні сходи Via Sacra («Свята дорога»), яка піднімається до Святилища Santuario do Bom Jesus do Monte (Бон-Жезуш-ду-Монті – Церква Христа на Голгофі). Але про це я напишу окремо.

Літала я ввечері, тому до трьох годин я мав час ще доглянути те, що не встигла. Я просто пішла та це було чудово! Покаталася на кораблику річкою Дору. Екскурсія називається "6 мостів", коштує 12.50 €. В інеті читала, що це марна трата грошей і часу, тому що всі ті самі види відкриваються як з берега Рібейри, так і з берегів міста навпроти Віла-Нова-ді-Гая. Частково вони мають рацію. Просто я дуже люблю морські (річкові, озерні) прогулянки! І вважаю це прекрасним проведенням часу, особливо в хорошу сонячну погоду! Ну а 12.50 € – не така вже велика сума, щоб про неї шкодувати. Але, зрозуміло, кожен собі вирішує сам!

Оглянула церкви: Igreja Dos Congregados, Igreja da S. Nicolau, Igreja Sto. Ildefonso. Перед від'їздом в аеропорт зайшла на ринок Mercado do Bolhã o, купила ласощі додому і для друзів.

Igreja Dos Congregados

Igreja da S. Nicolau

Igreja da Trindade

Igreja Sto. Ildefonso

Міська управа

У Порту навіть Макдональдс імперський!

Азулежу, здалеку - звичайна, при найближчому розгляді виявляється витвором мистецтв!

Колоритні особистості Порту

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал