Продолжение.
Начало здесь
Благодаря тому, что мы очень удачно выбрали локацию в Синтре, на следующий день мы в числе первых пришли к открытию дворца Кинта да Регалейра. Нам не нужно было ждать автобусов, мы везде добирались пешком.
Дворец усадьбы Кинта да Регалейра
Усадьба много раз переходила от одного владельца к другому, пока в 1892 году хозяином усадьбы не стал меценат Монтейру. Именно при нем усадьба и приобрела свой нынешний вид.
Дворец Кинта
И только с 1996 года, когда муниципалитет г. Синтра выкупил усадьбу, она стала доступна для посетителей со всего мира.
Терраса дворца Кинта
Билеты в Кинту нельзя купить через Интернет. Такой опции нет. Только в кассе. Стоимость 8 евро с человека. Мы пришли к открытию, в очереди было человек 5-6.
В основном, туристы начинают осмотр дворцов Синтры с дворца Пена, поэтому если вы придете в Кинту к открытию, то очереди, скорей всего, не будет. Люди начинают прибывать после 11 часов.
Декоративные элементы дворца Кинта
Как только открыли вход, мы первым делом побежали искать Колодец Посвящения (Инициации).
Колодец Посвящения
Хорошо, что к билетам выдают карту парка.
До сих пор не верим своему счастью: в Колодце Инициации мы были одни!
Звезда на дне колодца Посвящения
Какое же мистическое это место! Что-то такое там определенно присутствует. У нас, например, стал барахлить фотоаппарат. Что примечательно – ни до, ни после с ним ничего подобного не случалось. Колодец Посвящения представляет собой перевернутую башню в девять ярусов, символизирующих девять кругов ада, чистилища и рая.
Ярусы колодца Посвящения
Спустившись в нее по спиральной лестнице, попадаешь на дно колодца, в котором выложен герб Монтейру – восьмиконечная звезда. Существует мнение, что колодец служил для церемоний масонского братства. Проходя все девять ярусов, как бы перерождаешься, обращаешься к темной стороне себя.
Спустившись на дно колодца, и выйдя наружу, попадаешь в коридоры, ведущие к гротам
Коридоры к гротам на Пути истины
Человек должен интуитивно найти в темноте дорогу к гроту, ведущему на поверхность, то есть обрести Путь Истины. Другие гроты не ведут к выходу,
Ложные гроты на Пути истины
но сегодня путь в коридорах подсвечен, заблудиться там трудно. Тем не менее, мы нашли нужный грот только со второго раза.
Оказывается, Путь Истины пролегает через прудик. Всё символично: вода - это источник жизни.
Ложные гроты на Пути истины
Последний этап посвящения – пройти по воде. Плоские камни проложены прямо по дну. Очень красиво и необычно. В зависимости от времени года уровень воды меняется.
В наше посещение камни лишь слегка проступали над водой. Есть предположение, что во времена Монтейру камни были скрыты под водой полностью. Только истинно верующий мог пройти по воде.
Но самое приятное, что людей еще нет, и никто не мешает искать тебе этот Путь и делать столько фото, сколько пожелаешь.
Парк усадьбы Регалейра, пусть не такой большой, как парк Пена, но красивый и загадочный. Устроен ярусами.
Парк усадьбы Кинта
Его планировка и элементы скрывают в себе символы, связанные с различными культами.
Парк усадьбы Кинта да Регалейра
Очень понравился нам лабиринт гротов,
Лабиринт гротов
с удовольствием его исследовали, но нужно иметь фонарик, так как дневной свет туда не попадает, и подсветки там нет.
Лабиринт гротов
А ложные выходы из лабиринта выходят прямо в воду.
Не все знают, и мы не знали, что в парке есть еще один перевернутый колодец.
Недостроенный колодец
Это ложный колодец Посвящения, он, конечно, не такой красивый, и уж точно менее популярный.
В парке несколько башенок,
Башни в парке Кинта
каждая со своим смыслом,
Башни в парке Кинта
и очень запоминающийся Портал Хранителей.
Портал Хранителей
В центре портала два тритона – защитники подземного мира.
Раньше за ними стеной текла вода, которая скрывала еще один вход в Колодец Инициаций. Сейчас этот тайный вход закрыт, и воды в портале нет.
Неоготический дворец Регалейра обильно украшен башенками, на страже сидят горгульи и орлы ( декор его немного напоминает Дом с химерами в Киеве, творение архитектора Городецкого). В самом дворце сейчас можно осмотреть только экспозицию первого этажа. Это охотничий зал с великолепным камином в стиле мануэлино,
Охотничий зал во дворце Кинта
и зал королей, под потолком которого расположены портреты двадцати португальских королей и четырех королев.
Зал королей (бильярдная) во дворце Кинта
Стиль мануэлино, его еще называют морской, или канатный стиль, был очень распространен в истории архитектуры Португалии XV-XVI вв .
Название свое он получил по имени короля Мануэля I. Это был период расцвета Португалии, как сильнейшей морской державы.
В каменном кружеве декора вы обязательно найдете морские канаты, изящно высеченные ветви и листья растений, символы королевской власти, а также другие земные и религиозные символы.
Стоит также обратить внимание на дверные ручки в виде львов – символы богатства и власти.
Дверные ручки во дворце Кинта
Второй этаж дворца и выход на крышу, где была алхимическая лаборатория Монтейру, к сожалению, закрыт на реставрацию. Не удалось устроить фотосессию с горгульками на крыше.
Часовня в поместье Кинта
Отдельного внимания заслуживает небольшая часовня на территории усадьбы. Но вход в нее был закрыт, а через решетку практически ничего не было видно.
Внутреннее убранство часовни
Над входом в зал часовни хорошо виден знак масонов (глаз в треугольнике), что тоже является косвенным доказательством того, что миллионщик Монтейру был членом этой тайной ложи.
Масонский знак в часовне Кинта
Ведь в масоны принимали только истинно верующих людей, независимо от их вероисповедания.
Итак, второй дворец и парк осмотрен, теперь осталось решить вопрос пропитания.
Для бюджетного туриста весьма накладно питаться в ресторанах два раза в день. Средний счет в ресторанах Португалии 40 евро за двоих.
Даже после обильного завтрака в отеле, когда время близится к обеду, появляется желание что-то перекусить. В Португалии есть сеть супермаркетов Pingo Doce. (Мы заранее нашли их адреса в Синтре и Лиссабоне). Это просто находка для туриста!
В Синтре такой супермаркет расположен возле станции Sintra Portella, это предпоследняя остановка, когда едете из Лиссабона, 10 минут пешком от центра Синтры.
В сети этих супермаркетов, помимо обычных продуктов, есть готовые блюда (полноценное блюдо, как правило, мясо или рыба с гарниром) в пластиковых судочках, стоимостью до 3-х евро. Все очень вкусно и качественно приготовлено.
Порции вполне хватает, чтобы сытно пообедать взрослому человеку.
Здесь же, в супермаркете, после касс, есть микроволновка, в которой это все можно бесплатно разогреть. А рядом стоят столики, за которыми вы можете это употребить. Очень удобно. В рационе предлагают также крем-суп в пластиковых ведерках, но его мы ни разу не брали.
Ну вот, червячка заморили, можем еще полдня понежиться у бассейна. Погода стоит отличная: днем +30, вечером приблизительно +20.
Следующий день мы решили посвятить осмотру дворца Монсеррат. Вот к нему нужно подъехать на автобусе, пешком и в гору идти далековато.
Дворец Монсеррат
Автобусы прямо от ж/д вокзала Синтры ходят ко всем дворцам, очень несложно добираться.
Оружейный зал дворца Монсеррат
Билеты в Монсеррат можно также купить через Интернет, и в случае покупки билетов в Пена и Монсеррат, последние будут стоить не 8 евро, как в кассе, а 7.20.
Честно говоря, мы узнали об этом поздно. И скидкой не воспользовались.
Дворец Монсеррат расположился высоко на горе.
Название свое усадьба получила в 16м веке, когда на месте нынешнего дворца была построена часовня.
Залы дворца Монсеррат
В то время монах-бенедиктинец совершил паломничество в каталонский монастырь Монсеррат и по возвращению дал часовне одноименное название. Земли многократно меняли своих хозяев. Часовня становилась виллой,
Резные потолки дворца Монсеррат
вилла разрушилась землетрясением 1755 года. Тот дворец, который мы имеем счастье видеть сейчас, построен по заказу британца Фрэнсиса Кука.
Залы дворца Монсеррат
В стилистике дворца смешались три стиля: мавританский, индийский и готический.
Террасы дворца Монсеррат
Дворец украшает изящная лепнина, красивые барельефы и каменная резьба.
Дворец Монсеррат
А также при дворце есть огромный парк, который в свою очередь, разбит на Розарий, Мексиканский сад,
Японский сад, Аллею папоротников.
В парке имеется система небольших декоративных озер,
Искусственный пруд в парке Монсеррат
благодаря которой обеспечивается полив растений. Нас больше всего поразил Мексиканский сад.
Агавы в парке Монсеррат
Мы еще никогда не видели алоэ и агавы выше человеческого роста! А огромные кактусы
Мексиканский сад дворца Монсеррат
как будто только что из мексиканских прерий. Восторг у нас также вызвали папоротники высотой с приличную пальму.
На территории парка сохранились руины старой часовни. Стены ее оплетены корнями деревьев. Необычно и не заброшено.
Руины старинной часовни в парке Монсеррат
Наоборот, внутри стоят скамейки и разбиты небольшие клумбы. В парке есть туалеты, магазин сувениров и кафе.
Нагулявшись по парку и насмотревшись красот, мы вернулись в центр Синтры.
Центр города Синтра
Он небольшой
и уютный, много зелени,
Центр г. Синтра, виден Национальный дворец
фасады домов украшены плиткой азулежу, изящными указателями улиц.
Красивые таблички в г. Синтра
Народ заседает в кафе и ресторанчиках, а с окрестных холмов строго смотрят за порядком замок Мавров и дворец Пена.
Зашли в кафе « Кейжадаш» ,
Интерьер кафе " Кейжадаш" в г. Синтра
попробовали маленьких пирожных из творожного теста с корицей,
Пирожные Кейжадаш
выпили по чашечке вкусного кофе.
Прогулялись по старинным улочкам,
Улочки старой Синтры
бесплатному городскому парку Либердаде (Свободы),
Таблички в Синтре
купили сувениров и пошли в отель.
Очень не хотелось уезжать, но пора. Рассчитались, и на городском автобусе поехали в сторону океана.
С 1909 года из Синтры в сторону океана до поселка Прая Даш Масаш (где мы и остановились) ходит старинный трамвайчик. Знать ездила дышать океанским воздухом. Идет трамвай 45 минут, проезд стоит 3 евро с человека. Но мы на нем так и не покатались. Дело в том, что ходит он по расписанию всего три раза в день. И расписание это нам по времени никак не подходило. Хотя конечная трамвайчика была как раз перед нашим отелем.
Оставшиеся 8 дней мы жили прямо на пляже в отеле « Океано» , откуда были запланированы дальнейшие экскурсии по окрестностям, в Лиссабон и на мыс Рока.
(более подробный отзыв об отеле здесь).
Передать свои ощущения от океана очень непросто. Это стихия!
Запах, волны,
пена, бриз!
Столько состояний! Он меняется, он светится, он живой, он прекрасен! За ним можно наблюдать вечно. Это просто какое-то зависание системы! Но в нем невозможно плавать! И дело вовсе не в том, что он холодный (в наш приезд градусов 18 наверное), а в том, что глубже, чем по колено, в него даже зайти нельзя. Волны подхватывают тебя и выбрасывают на берег. Все океанские купания заключаются в том, что люди цепочкой выстраиваются вдоль берега и прыгают в волнах. Не знаю, кто пишет в отзывах, что на этом пляже можно даже с детками. Разве что детки 18+. Зато на всех пляжах этого побережья множество школ серфинга. Вот кто плавает, так это серфингисты на своих досках.
Занятия школа серферов
В школе есть гидрокостюмы и доски в прокат.
Поселок Прая Даш Масаш (что в переводе означает яблочный пляж) очень уютный.
По сравнению с другими, можно сказать, очень туристический. В нем несколько отелей, апартаменты, маленький супермаркет, аптека и рестораны. Что удивило, так это отсутствие сувенирных магазинов. Даже банальный магнитик там купить негде. Назагоравшийся и наеденный турист хотел бы потратить деньги, но там это сделать негде. Разве что в ресторане и супермаркете. Греки, конечно, в этом вопросе дают фору португальцам. Там, даже в самом маленьком поселочке, будет несколько магазинов с сувенирами, кожаными изделиями, серебром и еще Бог знает с чем! А здесь единственное вечернее развлечение – это закат!
На него приходят посмотреть с бокалами вина и пледами,
Люди встречают закат
потому что вечером так просто на пляже не посидишь: холодный, пронизывающий ветер треплет волосы и рвет душу.
Сегодня был наш первый закат на океане. Непередаваемые эмоции!
Что ж – завтра будет новый день! И – новый закат!
Продолжение здесь
Продовження.
Початок тут
Завдяки тому, що ми дуже вдало вибрали локацію в Сінтрі, наступного дня ми серед перших прийшли до відкриття палацу Кінта да Регалейра. Нам не треба було чекати на автобуси, ми скрізь добиралися пішки.
Палац садиби Кінта та Регалейра
Садиба багато разів переходила від одного власника до іншого, поки 1892 року господарем садиби не став меценат Монтейру. Саме за нього садиба і набула свого нинішнього вигляду.
Палац Кінта
І лише з 1996 року, коли муніципалітет м. Сінтра викупив садибу, вона стала доступною для відвідувачів з усього світу.
Тераса палацу Кінта
Квитки в Кінту не можна купити через Інтернет. Такої настройки немає. Тільки у касі. Вартість 8 євро з особи. Ми прийшли до відкриття, у черзі було 5-6.
В основному, туристи починають огляд палаців Сінтри з палацу Пена, тому якщо ви прийдете до Кінти до відкриття, то черги, швидше за все, не буде. Люди починають прибувати після 11 години.
Декоративні елементи палацу Кінта
Як тільки відкрили вхід, ми насамперед побігли шукати Колодязь Посвяти (Ініціації).
Колодець Посвячення
Добре, що до квитків видають карту парку.
Досі не віримо своєму щастю: у Колодязі Ініціації ми були самі!
Зірка на дні колодязя Посвяти
Яке ж містичне це місце! Щось таке там безперечно присутнє. У нас, наприклад, почав барахлити фотоапарат. Що примітно – ні до, ні після нього нічого подібного не траплялося. Колодязь Посвяти є перевернутою вежею в дев'ять ярусів, що символізують дев'ять кіл пекла, чистилища і раю.
Яруси колодязя Посвяти
Спустившись у неї спіральними сходами, потрапляєш на дно колодязя, в якому викладено герб Монтейру – восьмикінцева зірка. Існує думка, що колодязь служив для церемоній масонського братства. Проходячи всі дев'ять ярусів, як би перероджуєшся, звертаєшся до темної сторони себе.
Спустившись на дно колодязя, і вийшовши назовні, потрапляєш у коридори, що ведуть до гротів
Коридори до гротів на Шляху істини
Людина має інтуїтивно знайти в темряві дорогу до гроту, що веде на поверхню, тобто знайти Шлях Істини. Інші гроти не ведуть до виходу,
Помилкові гроти на Шляхи істини
Але сьогодні шлях у коридорах підсвічений, заблукати там важко. Тим не менш, ми знайшли потрібний грот лише з другого разу.
Виявляється, Шлях Істини пролягає через ставок. Все символічно: вода – це джерело життя.
Помилкові гроти на Шляхи істини
Останній етап посвяти – пройти водою. Плоскі камені прокладені прямо по дну. Дуже красиво та незвично. Залежно від пори року рівень води змінюється.
У наше відвідування каміння лише трохи проступало над водою. Є припущення, що за часів Монтейру каміння було приховано під водою повністю. Тільки істинно віруючий міг пройти водою.
Але найприємніше, що людей ще немає, і ніхто не заважає шукати тобі цей Шлях і робити стільки фото, скільки забажаєш.
Парк садиби Регалейра, нехай не такий великий, як парк Піна, але гарний та загадковий. Влаштований ярусами.
Парк садиби Кінта
Його планування та елементи приховують у собі символи, пов'язані з різними культами.
Парк садиби Кінта та Регалейра
Дуже сподобався нам лабіринт гротів,
Лабіринт гротів
із задоволенням його досліджували, але треба мати ліхтарик, тому що денне світло туди не потрапляє, і підсвічування там немає.
Лабіринт гротів
А хибні виходи з лабіринту виходять прямо у воду.
Не всі знають, і ми не знали, що в парку є ще одна перевернута криниця.
Недобудований колодязь
Це помилковий колодязь Посвячення, він, звичайно, не такий гарний, і вже менш популярний.
У парку кілька веж,
Вежі в парку Кінта
кожна зі своїм змістом,
Вежі в парку Кінта
і Портал Охоронців, що дуже запам'ятовується.
Портал Охоронців
У центрі порталу два тритони – захисники підземного світу.
Раніше за ними стіною текла вода, яка приховувала ще один вхід до Криниці Ініціацій. Наразі цей таємний вхід закритий, і води в порталі немає.
У кам'яному мереживі декору ви обов'язково знайдете морські канати, витончено висічені гілки та листя рослин, символи королівської влади, а також інші земні та релігійні символи.
Варто також звернути увагу на дверні ручки у вигляді левів – символи багатства та влади.
Дверні ручки в палаці Кінта
Другий поверх палацу та вихід на дах, де була алхімічна лабораторія Монтейру, на жаль, закрито на реставрацію. Не вдалося влаштувати фотосесію з горгульками на даху.
Годинник у маєтку Кінта
На окрему увагу заслуговує невелика каплиця на території садиби. Але вхід до неї був закритий, а через ґрати практично нічого не було видно.
Внутрішнє оздоблення каплиці
Над входом у зал каплиці добре видно знак масонів (очей у трикутнику), що теж є непрямим доказом того, що мільйонник Монтейру був членом цієї таємної ложі.
Масонський знак у каплиці Кінта
Адже в масони приймали лише істинно віруючих людей, незалежно від їхнього віросповідання.
Отже, другий палац та парк оглянуто, тепер залишилося вирішити питання прожитку.
Для бюджетного туриста дуже накладно харчуватися в ресторанах двічі на день. Середній рахунок у ресторанах Португалії 40 євро за двох.
Навіть після багатого сніданку в готелі, коли час наближається до обіду, з'являється бажання щось перекусити. У Португалії є мережа супермаркетів Pingo Doce. (Ми заздалегідь знайшли їх адреси у Сінтрі та Лісабоні). Це просто знахідка для туристів!
У Сінтрі такий супермаркет розташований біля станції Sintra Portella, це передостання зупинка, коли їдете з Лісабона, 10 хвилин пішки від центру Сінтри.
У мережі цих супермаркетів, окрім звичайних продуктів, є готові страви (повноцінне блюдо, як правило, м'ясо або риба з гарніром) у пластикових судочках вартістю до 3-х євро. Все дуже смачно та якісно приготовлене.
Порції цілком вистачає, щоб ситно пообідати дорослій людині.
Тут же, в супермаркеті, після кас, є мікрохвильова піч, в якій це все можна безкоштовно розігріти. А поруч стоять столики, за якими ви можете це використати. Дуже зручно. У раціоні пропонують також крем-суп у пластикових цеберках, але його ми жодного разу не брали.
Ну от, черв'ячка заморили, можемо ще півдня поніжитися біля басейну. Погода стоїть чудова: вдень +30, увечері приблизно +20.
Наступного дня ми вирішили присвятити огляду палацу Монсеррат. Ось до нього треба під'їхати автобусом, пішки і в гору йти далеко.
Палац Монсеррат
Автобуси прямо від залізничного вокзалу Сінтри ходять до всіх палаців, дуже нескладно діставатися.
Збройовий зал палацу Монсеррат
Квитки в Монсеррат можна також купити через Інтернет, і в разі купівлі квитків у Пена та Монсеррат, останні коштуватимуть не 8 євро, як у касі, а 7.20.
Щиро кажучи, ми дізналися про це пізно. І знижкою не користувалися.
Палац Монсеррат розташувався високо на горі.
Назву свою садиба отримала у 16-му столітті, коли на місці нинішнього палацу було збудовано каплицю.
Зали палацу Монсеррат
У той час монах-бенедиктинець здійснив паломництво до каталонського монастиря Монсеррат і після повернення дав каплиці однойменну назву. Землі багаторазово змінювали своїх господарів. Каплиця ставала віллою,
Різні стелі палацу Монсеррат
Вілла зруйнувалася землетрусом 1755 року. Той палац, який ми маємо щастя бачити зараз, збудований на замовлення британця Френсіса Кука.
Зали палацу Монсеррат
У стилістиці палацу змішалися три стилі: мавританський, індійський та готичний.
Тераси палацу Монсеррат
Палац прикрашає витончена ліпнина, гарні барельєфи та кам'яне різьблення.
Палац Монсеррат
А також при палаці є величезний парк, який у свою чергу розбитий на Розарій, Мексиканський сад,
Японський сад, Алею папоротей.
У парку є система невеликих декоративних озер,
Штучний ставок у парку Монсеррат
за допомогою якого забезпечується полив рослин. Нас найбільше вразив Мексиканський сад.
Агави в парку Монсеррат
Ми ще ніколи не бачили алое і агави вище за людський зріст! А величезні кактуси
Мексиканський сад палацу Монсеррат
Ніби щойно з мексиканських прерій. Захват у нас також викликали папороті заввишки з пристойною пальмою.
На території парку збереглися руїни старої каплиці. Стіни її обплетені корінням дерев. Незвично і не занедбано.
Руїни старовинної каплиці в парку Монсеррат
Навпаки, всередині стоять лавки та розбиті невеликі клумби. У парку є туалети, магазин сувенірів та кафе.
Нагулявшись парком і надивившись краси, ми повернулися в центр Сінтри.
Центр міста Сінтра
Він невеликий
і затишний, багато зелені,
Центр м. Сінтра, видно Національний палац
фасади будинків прикрашені плиткою азулежу, витонченими вказівниками вулиць.
Красиві таблички у м. Сінтра
Народ засідає в кафе та ресторанчиках, а з навколишніх пагорбів суворо стежать за порядком замок Маврів та палац Піна.
Зайшли до кафе «Кейжадаш»,
Інтер'єр кафе "Кейжадаш" у м. Сінтра
пробували маленьких тістечок із сирного тіста з корицею,
Тистечка Кейжадаш
випили по чашці смачної кави.
Прогулялися старовинними вуличками,
Вулички старої Сінтри
безкоштовний міський парк Лібердаде (Свободи),
Таблички в Сінтрі
купили сувенірів та пішли до готелю.
Дуже не хотілося їхати, але настав час. Розрахувалися, і на міському автобусі поїхали у бік океану.
З 1909 року із Сінтри у бік океану до селища Прая Даш Масаш (де ми й зупинилися) ходить старовинний трамвайчик. Знати їздила дихати океанським повітрям. Йде трамвай 45 хвилин, проїзд коштує 3 євро з особи. Але ми на ньому так і не покаталися. Справа в тому, що ходить він за розкладом лише тричі на день. І цей розклад нам за часом ніяк не підходив. Хоча кінцева трамвайчика була якраз перед нашим готелем.
Останні 8 днів ми жили прямо на пляжі в готелі «Океано», звідки були заплановані подальші екскурсії по околицях, до Лісабона та на мис Рока.
(детальніший відгук про цей готель тут).
Передати свої відчуття від океану дуже непросто. Це стихія!
Запах, хвилі,
Піна, бриз!
Стільки станів! Він змінюється, він світиться, він живий, він чудовий! За ним можна спостерігати вічно. Це просто якесь зависання системи! Але ж у ньому неможливо плавати! І справа зовсім не в тому, що він холодний (у наш приїзд градусів 18 напевно), а в тому, що глибше, ніж по коліно, до нього навіть не можна зайти. Хвилі підхоплюють тебе та викидають на берег. Всі океанські купання полягають у тому, що люди ланцюжком вишиковуються вздовж берега і стрибають у хвилях. Не знаю, хто пише у відгуках, що на цьому пляжі можна навіть із дітками. Хіба що дітки 18+. На всіх пляжах цього узбережжя безліч шкіл серфінгу. Ось хто плаває, то це серфінгісти на своїх дошках.
Заняття школа серферів
У школі є гідрокостюми та дошки у прокат.
Селище Прая Даш Масаш (що в перекладі означає яблучний пляж) дуже затишний.
У порівнянні з іншими, можна сказати, дуже туристичним. У ньому кілька готелів, апартаменти, маленький супермаркет, аптека та ресторани. Що здивувало, то це відсутність сувенірних магазинів. Навіть банальний магнітик там купити нема де. Наїдний турист хотів би витратити гроші, але там це зробити ніде. Хіба що у ресторані та супермаркеті. Греки, звісно, у цьому питанні дають фору португальцям. Там, навіть у найменшому селищі, буде кілька магазинів із сувенірами, шкіряними виробами, сріблом та ще Бог знає з чим! А тут єдина вечірня розвага – це захід сонця!
На нього приходять подивитися з келихами вина та пледами,
Люди зустрічають захід сонця
Бо ввечері так просто на пляжі не посидиш: холодний, пронизливий вітер тріпає волосся і рве душу.
Сьогодні був наш перший захід сонця на океані. Неймовірні емоції!
Що ж – завтра буде новий день! І – новий захід сонця!
Продовження тут
