Сінтра – поїздка на автобусі околицями
З Лісабона до Сінтри найкраще добиратися електричкою з вокзалу Росію. Сплатити проїзд можна міською проїзною карткою, тільки зніметься з неї трохи більше ніж за звичайну поїздку на метро трохи більше 2 євро.
Прямо на виході із залізничної станції Сінтри є кіоск "Sightseeing Bus". Він хоч і дорожчий, ніж звичайний міський транспорт, але набагато зручніший. На ньому можна пересуватися від однієї визначної пам'ятки відразу до іншої, а не повертатися в місто, і пересідати на інший автобус до наступної точки.
Але варто пам'ятати, що по Сінтрі курсують не двоповерхові, а маленькі автобуси, куди пасажирів беруть по сидячих місцях. І якщо на якійсь зупинці біля невеликої пам'ятки ніхто не вийшов, і в автобусі вільних місць немає, то й сісти в цей автобус не можна буде, і доведеться чекати наступного, це десь півгодини. Але біля знакових визначних пам'яток, таких як Кінта де Регалейра, мис Рока чи палац Пена, люди завжди виходять, відповідно й місця є, щоб їхати далі.
Спочатку ми поїхали до палацу Кінта де Регалейра. Нам трохи не пощастило з погодою, день був похмурий і морозив дрібний дощ, але з іншого боку, не було черги до каси, ми одразу купили квитки та вирушили досліджувати палацовий парк. Навіть у дощовий день варто виділити на палац, і особливо на парк не менше трьох годин. Дуже сподобався сам палац, башточки у парку, і особливо 27-метровий Колодязь Посвяти.
Після Кінти ми вирушили на мис Рока – найзахіднішу точку Європи. Тут достатньо години сфотографуватися біля пам'ятної стелли з координатами мису і прогулятися вздовж океану.
І третя пам'ятка – палац Піна. Тут нам знову допоміг дрібний дощик – у касі не було черги, і ми швидко потрапили до палацу. Тут краще трохи заощадити та купити квиток тільки до парку, без приміщень палацу. Щоб потрапити всередину, вже треба відстояти чергу на вході, пересуваєшся там у натовпі, і не можна фотографувати. Зовні палац та парк набагато цікавіший.
