О хозяевах: население, в большинстве своем сербы, дружелюбны, эмоциональны, общительны. В большинстве своем имеют черты типичных южан, темноволосы с темными глазами. Ростом выше 170см. Полных людей очень мало, как и откровенно худых. В парках есть беговые и велодорожки, которые пользуются спросом. Даже в небольших городках видели вывески фитнесклубов. Любят национальную музыку. Ее мотивы слышны как в попсе, так и роке. Людей с книжкой можно встретить довольно таки часто. Сербский язык можно разобрать славянскому уху. Вывески и другая печатная информация читается легко. Бывает, если «вырвешь» предложение из контекста, не понятно о чем речь. Используется как кириллица, так и латиница. Многие знают хотя бы на бытовом уровне английский. Пригодился и сербский разговорник.
Опасались немного разгула криминалитета. Но ничего такого замечено не было. В окрестностях вокзалов, а иногда и на улицах видели моргинальных личностей.
Дорога: Москва-Франкфурт-на-Майне-Белград. Общее время в пути – примерно 7 часов. Паспортный контроль в аэропорте Белграда: проверка по базе, штамп о вьезде могут поставить на уже имеющихся штампах. О выезде штамп в загранник не ставят, только на посадочных талонах.
Валюта: динар. На момент поездки 116-118 динаров за 1 эвро. В обменнике («менячница» по-местному) аэропорта курс как всегда не очень выгодный (1евр – 114.5 дин. ).
Из аэропорта до некоторых гостиниц идет автобус.
Отель размещения: «Славия» ** (ул. Савская, 1-9). Рядом есть «Славия» ****. Мебель помнит еще времена Югославии. Но все чисто и опрятно. Мусор выносили каждый день. Убирали, если вывешивали соответственную табличку на дверь. Персонал вежливый, исполнительный. Относительно недорого и вкусно можно пообедать в ресторане при отеле. Обед запомнился нам. В качестве первого выбрали грибную чорбу (суп). Мужская половина возжелала мяса. И предусмотрительно была заказана мала плескавица. Такая себе котлетка из говядины с луком как оказалось размером с чайное блюдце. Интересно, каких размеров велика? . Потому как пришлось «выручать» товарища, любопытство было не удовлетворено. Завтрак – традиционный шведский стол. Пару раз было мясо, вполне съедобные сосиски, нарезка, тушенные овощи или салаты, мюсли, омлет, различные булочки и слойки, сыры, масло, яблоки, апельсины, бананы. Большой плюс данного отеля - расположение. Минут 20 хода до ж/д и автовокзалов. Близко магазины, кафе, рынок. Основные достопримечательности тоже рядом. На ресепшн можно взять бесплатную карту Белграда, довольно таки точную.
К вопросу покушать и выпить. На первое заказывали суп (по-местному чорба). Кроме уже упомянутого супа-пюре грибного, испробовали рыбную, телячью и куриную чорбу. Кроме мяса добавляют немного картофеля, лук и зелень. Довольно таки вкусно и сытно. Салат сербский по составу похож на греческой. Только перчик – паприка… Еще раз с этой самой паприкой мы встретились в пицце «Маджарица». Принесли пиццу очень напоминающую «Нью-Йорк». Вот только с зелененьким перчиком. Как его укусили…$@&. Запивали водой, пивом. Закусывали соусом. Хоть он оказался не острым. Из местных сортов пива понравилось светлое «Елен». Из вина – белое «Рислинг». На каждом углу много различных «пекара», где продают самую разнообразную выпечку. В супермаркете брали настоящий йогурт, а не тот фуфел, что у нас за него выдают. Несколько раз в разных городах пили травяной чай и кофе «Эспрессо». Кофе везде отменный, насыщенный. По глазам визави было видно, что чай нравился. : ) Мороженое тоже оказалось вкусным. Фрукты и ягоды с очень даже естественным цветом, вкусом и запахом, дешевые особенно на рынке.
Транспорт. Во все города добирались автобусом с автовокзала. Рядом с железнодорожным расположен межобласной и международный, а через дорогу пригодный. Автобусы ходят почти четко по расписанию, довольно таки часто.
Если пройти далее по той же Савской к Храму Св. Савы. Архитекторы использовали классический византийский стиль эпохи правления императора Юстиниана I. Прямым образцом служила главная церковь Византийской империи — Софийский собор в Константинополе. Однако по своей планировке Храм Святого Саввы всё же отличается от константинопольского образца, так как здесь не было осуществлено слияние между базиликой и центральным строением. Элементом сербского средневекового стиля является добавление четырёх башенок вокруг главного купола. Очень красивое сооружение, особенно в подсветке. В 9-00 колокола вызванивают гимн Сербии.
Еще одно культовое сооружение привлекло наше внимание - церковь Святого Марка, расположена в Ташмайданском парке вблизи от здания сербского парламента. Она была спроектирована в сербско-византийском стиле в подражание архитектуре Грачаницы. В южной части церкви расположен саркофаг с останками сербского властителя Стефана Душана, а в мраморной крипте покоится патриарх Герман. В церкви имеется одна из крупнейших в Сербии коллекция икон XIII—XIX веков. При ней действует русская православная часовня.
Вечером в выходной день, в парке возле церкви можно послушать и посмотреть светомузыкальный фонтан. В репертуаре – классика. Да и вообще, в городах Сербии много парков, скверов, зеленых насаждений, цветов. На площадях – фонтаны. Воду из них используют для умывания в жаркий день.
Следуя по карте, прошли мимо парламента и других правительственных зданий. На площади цветов местная компания по производству моющих средств устроила праздник. Веселый ведущий подходил к прохожим, задавал вопросы. Если отвечаешь, получаешь в подарок пачку стирального порошка. Обзавелись и мы нужным в хозяйстве. Чуть в сторонке стояли ретро автомобили с колоритным афроамериканцем, одетым в стиле чикагских гангстеров 30-х. Прошлись по шикарной пешеходной улице кн. Михаила и вышли к крепости Калемегдá н. Название происходит от турецкого наименования «Замковая площадь» (тур. Kale Meydanı ). Согласно другому мнению название Калемегдан происходит от двух турецкий слов "Kale" ("крепость") и "Megdan" ("битва"). Турки называли Калемегдан Фикир-байыр (fikir bayı r), холм размышления. Теперь довольно часто Калемегданом называют саму Белградскую крепость. Крепость расположена на вершине холма на высоте 125 метров над уровнем моря при слиянии рек Дунай и Сава. Внутри крепости находится Военный музей, в котором выставлены образцы оружия различных периодов истории.
Прогулялись по еще одной достопримечательности, где тонкая грань между реальным и нарисованным миром в белградском районе Скадарлия. Здесь живут в основном люди творческих профессий.
В качестве «Памятников» натовских бомбежек сохранили не восстановленными здания Министерства обороны и на противоположной стороне здание-«близнеца». Символично, подумалось нам… Да и белое здание американского посольства выглядит весь странно. Окна замурованы до последнего этаже. Улица перекрыта для транспорта, на заборе «колючка», усиленная охрана. Сербы все помнят. Но живут в настоящем.
Любителям техники и естественных наук будет интересно в музее Николы Тесла (серб. Никола Тесла; 10 июля 1856, Смилян, Австрийская империя, ныне в Хорватии — 7 января 1943, Нью-Йорк, США) — физик, инженер, изобретатель в области электротехники и радиотехники. Патенты и теоретические работы Теслы дали основу для изобретения и развития многих современных устройств, работающих на переменном токе, многофазных систем и электродвигателя, позволивших совершить так называемый второй этап промышленной революции. Именем Н. Теслы названа единица измерения плотности магнитного потока (магнитной индукции). Среди многих наград учёного — медали Э. Крессона, Дж. Скотта, Т. Эдисона. Также он известен как сторонник гипотезы существования эфира. Современники-биографы считали Теслу «человеком, который изобрёл XX век»[4] и «святым заступником» современного электричества[5]. После демонстрации радио и победы в «Войне токов» Тесла получил повсеместное признание как выдающийся инженер-электротехник и изобретатель. [6]
Мы прослушали экскурсию и посмотрели биографический фильм на сербском. Основное вполне понятно. Можно на английском (если не ошибаюсь, и на немецком). Экспонаты действующие. В одной из комнат в металлическом шаре хранится прах гениально-сумасшедшего ученого. Аэропорт Белграда назван его именем.
Интересующимся ботаникой и желающим просто отдохнуть от городской суеты можно посоветовать ботанический сад. Просто островок тишины в суете большого города.
Желание посмотреть город в имперском стиле нас привело в г. Зимун. От «Славии» можно добраться городским автобусом №82 (теперь это уже часть города). Довольно таки тихий не торопливый. И очень напоминает венгерский Сентендре. Глаза ищут музей марципанов. И это не удивительно, т. к. Сентендре (венг. Szentendre) — город в центральной части Венгрии, основали в XVII в. сербы, спасавшиеся от смуты в своей стране, вызванной турецким нашествием. Сентендре известен как город художников со множеством галерей и мастерских.
Расположен в историческом регионе Бач-Бодрог на границе Бачки и Срема. Город имеет многонациональный состав — в нем проживают сербы, венгры, словаки, русины, немцы и т. д. Город был основан в 1694 году, когда сербские купцы создали поселение на противоположном от Петроварадинской крепости берегу Дуная. В XVIII—XIX вв. Нови-Сад стал важным торговым и ремесленным центром, а также центром сербской культуры в регионе, заработав прозвище «сербские Афины»[2]. Город был сильно разрушен в революции 1848 года, но впоследствии он был восстановлен. В настоящее время Нови-Сад является промышленным и финансовым центром сербской экономики, а также крупным культурным центром. Неподалеку от города есть аэропорт. Город возник в середине XVIII века как поселение православных сербов, которым было запрещено селиться в католическом Петервардейне — городе на противоположном берегу Дуная, сформировавшемся вокруг неприступной Петервардейнской крепости.
Здесь очень гармонично сплелась современность и история. Под мостом, ведущим в Петравар есть огромные фото как выглядели мосты после их постройки и после бомбежек. Сейчас мосты стоят как новые. Только покореженные опоры и фрагмент тела одного из них является безмолвным напоминанием о тех жутких событиях. По восстановленному мосту мы идем к Петравардинской крепости. Сам Петравар словно действующий памятник прошлых веков. Его реставрируют, конечно. А вот состояние крепости просто таки отменное. С ее высот открываются изумительные виды на холмы и петляющий между ними Дунай.
Одна из самых крупных в Европе крепостей в г. Смедерево таким состоянием похвастаться не может. В более-менее первозданном виде восстановили ее часть. И организовали там театр под открытым небом. В одном из отзывов читали, что там устраивают рыцарские турниры (http://weleda. hiblogger. net/364319.html ). Но когда мы были там встречались только такие же праздношатающиеся. Восхищаемся мощью этого сооружения и любуемся прекрасными видами величественного Дуная. Сме́ дерево (серб. Смедерево) — город в Сербии на стечении Моравы и Дуная, 50 км от Белграда. Является административным центром округа Подунавлье и общины Смедерево. В Средневековье город был столицей и самым крупным городом Сербии, об этом свидетельствует древний центр города, выстроенный между 1427 и 1459 годами и хорошо сохранившийся. В 1458 году город был полностью захвачен Османской империей и в 1459 году преобразован в Санджак Смедерево. Смедеревская крепость, построенная в XV веке, в настоящее время является одной из главных достопримечательностей города.
Первое впечатление от Сербии у нас самое лучшее. Настроены на продолжении знакомства!
Про господарів: населення, здебільшого серби, дружелюбні, емоційні, товариські. Здебільшого мають риси типових жителів півдня, темноволосі з темними очима. Зростанням вище 170см. Повних людей дуже мало, як і відверто худих. У парках є бігові та велодоріжки, які мають попит. Навіть у невеликих містечках бачили вивіски фітнесклубів. Полюбляють національну музику. Її мотиви чути як у попсі, так і рок. Людей з книжкою можна зустріти досить часто. Сербську мову можна розібрати слов'янському юшку. Вивіски та інша друкована інформація читається легко. Буває, якщо «вирвеш» пропозицію із контексту, не зрозуміло про що йдеться. Використовується як кирилиця, так і латиниця. Багато хто знає хоча б на побутовому рівні англійську. У нагоді і сербський розмовник.
Побоювалися трохи розгулу криміналітету. Але нічого такого не було помічено. На околицях вокзалів, а іноді й на вулицях бачили моргінальних особистостей.
Дорога: Москва-Франкфурт-на-Майні-Бєлграді. Загальний час у дорозі – приблизно 7 годин. Паспортний контроль в аеропорту Белграда: перевірка по базі, штамп про в'їзд можуть поставити на вже наявних штампах. Про виїзд штамп за кордон не ставлять, тільки на посадкових талонах.
Валюта: динар. На момент поїздки 116-118 динарів за 1 євро. В обміннику («мінячниця» по-місцевому) аеропорту курс як завжди не дуже вигідний (1євр – 114.5 дин. ).
З аеропорту до деяких готелів іде автобус.
Готель розміщення: «Славія»** (вул. Савська, 1-9). Поруч є "Славія"****. Меблі пам'ятають ще часи Югославії. Але все чисто та охайно. Сміття виносили щодня. Забирали, якщо вивішували відповідну табличку на двері. Персонал ввічливий, виконавчий. Відносно недорого та смачно можна пообідати у ресторані при готелі. Обід запам'ятався нам. Як перший вибрали грибну чорбу (суп). Чоловіча половина забажала м'яса. І передбачливо була замовлена мала плескавиця. Така собі котлетка з яловичини з цибулею виявляється розміром з чайне блюдце. Цікаво, яких розмірів велика? Тому що довелося «виручати» товариша, цікавість була не задоволена. Сніданок – традиційний шведський стіл. Пару разів було м'ясо, цілком їстівні сосиски, нарізка, тушковані овочі або салати, мюслі, омлет, різні булочки та слойки, сири, олія, яблука, апельсини, банани. Великий плюс цього готелю - розташування. Хвилин 20 ходу до залізничних та автовокзалів. Поблизу магазини, кафе, ринок. Основні пам'ятки теж поряд. На ресепшн можна взяти безкоштовну карту Белграда, досить точну.
До питання поїсти та випити. На перше замовляли суп (по-місцевому чорба). Окрім вже згаданого супу-пюре грибного, випробували рибну, телячу та курячу чорбу. Крім м'яса додають трохи картоплі, цибулю та зелень. Досить таки смачно та ситно. Салат сербський за складом схожий на грецьку. Тільки перчик – паприка… Ще раз із цією паприкою ми зустрілися в піці «Маджаріца». Принесли піцу, що дуже нагадує «Нью-Йорк». Ось тільки із зелененьким перчиком. Як його вкусили…$@&. Запивали водою, пивом. Закушували соусом. Хоч він виявився не гострим. З місцевих сортів пива сподобалося світле "Олен". З вина – біле "Ріслінг". На кожному розі багато різних «пекарів», де продають найрізноманітнішу випічку. У супермаркеті брали справжній йогурт, а не той фуфел, який у нас за нього видають. Кілька разів у різних містах пили трав'яний чай та каву «Еспресо». Кава скрізь відмінна, насичена. По очах візаві було видно, що чай подобався. Морозиво теж виявилося смачним. Фрукти та ягоди з дуже природним кольором, смаком та запахом, дешеві особливо на ринку.
Транспорт. До всіх міст добиралися автобусом з автовокзалу. Поруч із залізничним розташований міжобласний та міжнародний, а через дорогу придатний. Автобуси ходять майже чітко за розкладом, досить часто.
Якщо пройти далі тією самою Савською до Храму Св. Сави. Архітектори використали класичний візантійський стиль епохи правління імператора Юстиніана I. Прямим зразком служила головна церква Візантійської імперії - Софійський собор у Константинополі. Однак за своїм плануванням Храм Святого Сави все ж таки відрізняється від константинопольського зразка, оскільки тут не було здійснено злиття між базилікою та центральною будовою. Елементом сербського середньовічного стилю є додавання чотирьох веж навколо головного купола. Дуже красива споруда, особливо у підсвічуванні. О 9-00 дзвони викликають гімн Сербії.
Ще одна культова споруда привернула нашу увагу - церкву Святого Марка, розташовану в Ташмайданському парку поблизу будівлі сербського парламенту. Вона була спроектована в сербсько-візантійському стилі наслідування архітектури Грачаниці. У південній частині церкви розташований саркофаг з останками сербського володаря Стефана Душана, а в мармуровій крипті лежать патріарх Герман. У церкві є одна з найбільших у Сербії колекція ікон XIII-XIX століть. За неї діє російська православна каплиця.
Увечері у вихідний день, у парку біля церкви можна послухати та подивитися світломузичний фонтан. У репертуарі – класика. Та й загалом, у містах Сербії багато парків, скверів, зелених насаджень, квітів. На майданах – фонтани. Воду з них використовують для вмивання у спекотний день.
Наслідуючи карту, пройшли повз парламент та інші урядові будівлі. На площі квітів місцева компанія з виробництва миючих засобів влаштувала свято. Веселий ведучий підходив до перехожих, ставив запитання. Якщо відповідаєш, отримуєш у подарунок пачку прального порошку. Завелися і ми потрібні в господарстві. Трохи осторонь стояли ретро автомобілі з яскравим афроамериканцем, одягненим в стилі гангстерів Чикаго 30-х. Пройшлися шикарною пішохідною вулицею кн. Михаїла і вийшли до фортеці Калемегдян. Назва походить від турецького найменування «Замкова площа» (тур. Kale Meydanı ). За іншою думкою назва Калемегдан походить від двох турецьких слів "Kale" ("фортеця") і "Megdan" ("битва"). Турки називали Калемегдан Фікір-байир (fikir bayı r), пагорб роздумів. Тепер досить часто Калемегданом називають саму Белградську фортецю. Фортеця розташована на вершині пагорба на висоті 125 метрів над рівнем моря при злитті річок Дунай та Сава. Усередині фортеці знаходиться Військовий музей, у якому виставлені зразки зброї різних періодів історії.
Прогулялися ще однією визначною пам'яткою, де тонка грань між реальним і намальованим світом у белградському районі Скадарлія. Тут живуть переважно люди творчих професій.
Як «Пам'ятники» натовські бомбардування зберегли не відновленими будівлі Міністерства оборони та на протилежному боці будівля-«близнюка». Символічно, подумалося нам… Та й біла будівля американського посольства виглядає дуже дивно. Вікна замуровані до останнього поверху. Вулиця перекрита для транспорту, на паркані "колючка", посилена охорона. Серби пам'ятають. Але живуть у теперішньому.
Любителям техніки та природничих наук буде цікаво в музеї Ніколи Тесла (серб. Нікола Тесла; 10 липня 1856, Смілян, Австрійська імперія, нині в Хорватії - 7 січня 1943, Нью-Йорк, США) - фізик, інженер, винахідник у галузі електротехніки та радіотехніки. Патенти та теоретичні роботи Тесла дали основу для винаходу та розвитку багатьох сучасних пристроїв, що працюють на змінному струмі, багатофазних систем та електродвигуна, що дозволили зробити так званий другий етап промислової революції. Іменем Н. Тесла названа одиниця виміру щільності магнітного потоку (магнітної індукції). Серед багатьох нагород вченого – медалі Е. Крессона, Дж. Скотта, Т. Едісона. Також він відомий як прихильник гіпотези існування ефіру. Сучасники-біографи вважали Теслу «людиною, яка винайшла XX століття»[4] та «святим заступником» сучасної електрики[5]. Після демонстрації радіо та перемоги у «Війні струмів» Тесла отримав повсюдне визнання як видатний інженер-електротехнік та винахідник.
Ми прослухали екскурсію і подивилися біографічний фільм сербською. Основне цілком зрозуміле. Можна англійською (якщо не помиляюся, і німецькою). Експонати діють. В одній із кімнат у металевій кулі зберігається порох геніально-божевільного вченого. Аеропорт Белграда названо його ім'ям.
Ботанікою, що цікавиться, і охочим просто відпочити від міської метушні можна порадити ботанічний сад. Просто острівець тиші у метушні великого міста.
Бажання подивитися місто в імперському стилі нас привело до м. Зимуна. Від «Славії» можна дістатися міським автобусом №82 (тепер це вже частина міста). Досить таки тихий неквапливий. І дуже нагадує угорський Сентендре. Очі шукають музей марципанів. І це дивно, т. к. Сентендре (угор. Szentendre) — місто в центральній частині Угорщини, що заснували в XVII ст. серби, що рятувалися від смути у своїй країні, викликаної турецькою навалою. Сентендре відоме як місто художників з безліччю галерей та майстерень.
Розташований в історичному регіоні Бач-Бодрог на кордоні Бачки та Срема. Місто має багатонаціональний склад - у ньому проживають серби, угорці, словаки, русини, німці і т. д. Місто було засноване в 1694 році, коли сербські купці створили поселення на протилежному від Петроварадинської фортеці березі Дунаю. У XVIII-XIX ст. Нові-Сад став важливим торговим та ремісничим центром, а також центром сербської культури в регіоні, заробивши прізвисько «сербські Афіни»[2]. Місто було сильно зруйноване в революції 1848 року, але згодом воно було відновлено. В даний час Нові-Сад є промисловим та фінансовим центром сербської економіки, а також великим культурним центром. Неподалік міста є аеропорт. Місто виникло в середині XVIII століття як поселення православних сербів, яким було заборонено селитися в католицькому Петервардійні — місті на протилежному березі Дунаю, яке сформувалося навколо неприступної Петервардійської фортеці.
Тут дуже гармонійно сплелася сучасність та історія. Під мостом, що веде в Петравар, є величезні фото як виглядали мости після їх спорудження і після бомбардувань. Нині мости стоять як нові. Тільки покручені опори і фрагмент тіла одного з них є безмовним нагадуванням про ті жахливі події. Відновленим мостом ми йдемо до Петравардинської фортеці. Сам Петравар немов діючий пам'ятник минулих століть. Його реставрують, звісно. А ось стан фортеці просто таки відмінний. З її висот відкриваються дивовижні види на пагорби і Дунай, що петляє між ними.
Одна з найбільших у Європі фортець у м. Смедерево таким станом похвалитися не може. У більш-менш первозданному вигляді відновили її частину. І організували там театр просто неба. В одному із відгуків читали, що там влаштовують лицарські турніри (http://weleda. hiblogger. net/364319.html). Але коли ми там зустрічалися тільки такі ж праздношатающиеся. Захоплюємося міццю цієї споруди і милуємось прекрасними видами величного Дунаю. Смедерево (Серб. Смедерево) - місто в Сербії на збігу Морави і Дунаю, 50 км від Белграда. Є адміністративним центром округу Подунавля та громади Смедерево. У Середньовіччі місто було столицею і найбільшим містом Сербії, про це свідчить древній центр міста, збудований між 1427 і 1459 роками і добре зберігся. У 1458 році місто було повністю захоплене Османською імперією і в 1459 році перетворено на Санджак Смедерево. Смедерівська фортеця, збудована у XV столітті, нині є однією з головних визначних пам'яток міста.
Перше враження від Сербії у нас найкраще. Налаштовані на продовженні знайомства!
