Від Камчатки до Чукотки. Частина II

24 вересня 2015 Час поїздки: з 24 червня 2015 до 08 липня 2015
Репутація: +252
Додати до друзів
Написати листа

Продовження. Початок тут Частина 1

Наша експедиція  попрямувала до узбережжя Камчатки, наступна зупинка острів Карагінський. У нас з'явилося трохи вільного часу, бо морський перехід займав близько 17 години. У цей час у барі-бібліотеці розгорілися спекотні суперечки про птахів, яких ми зустріли. Нове для мене явище «Birdwatcher» або «бердинг» - люди з різних країн, різних професій, настільки захоплені спостереженням за птахами і знаються на цьому різноманітті – я зустріла вперше. Усі дані (де, коли, коли, скільки птахів, яких видів) заносяться в польові щоденники. Вони могли дискутувати про птахів годинами, і спостерігати за цим дуже цікаво.

На сніданок наше судно вже підійшло до острова і вперше за п'ять днів нашої експедиції визирнуло сонце. Десять сонячних хвилин - вони були прекрасні, але все повернулося на круги свої, біле низьке небо і дощ, що мрячить.


По пляжу в районі нашої висадки тинявся ведмідь, Родні (наш експедиційний лідер) вже був готовий скасувати висадку і повернути всіх на борт. Але в плани ведмедя зустріч з людьми не входила, і він ретирувався. Ми ж задовольнялися слідами на піску.

Острів Карагінський – це водно-болотні угіддя міжнародного значення. Острів складається з лабіринту озер та тундрової рослинності. Гумові чоботи – найкращий друг у такій подорожі! Наша група розділилася, хтось тинявся у пошуках птахів, хтось піднявся на плато в пошуках кращого ракурсу острова, а туристка з Санкт Петербурга навіть встигла викупатися в Тихому океані.

Буйство фарб тундрової рослинності вражає уяву, на жаль, фотографії не можуть передати ці відчуття в повному обсязі.

На шостий день нашої подорожі заплановано відвідування маленького безлюдного острова в Беринговому морі, не закохатися в який неможливо. . . Буйна рослинність, багатотисячні колонії птахів, сивучи, що відпочивають на скелястих берегах і найпівденніше лежбище моржів - усе це острів Верхотурова.

З нашої подорожі минуло вже два місяці, а враження про цей острів досі настільки теплі та яскраві, і в мене слів не вистачить передати вам красу цього прекрасного місця, тому фотографії розкажуть краще за мене.

Після обіду на нас чекав острів Говена - царство гірських хребтів і ведмедів. . . і корабель, що сів на мілину менше 5 років тому, зараз став дуже гучним гуртожитком для чайок.

Перед висадкою інструктаж Родні, проти ведмедів дві палиці та кухлі – ведмеді бояться гучних звуків.

Двадцятихвилинна прогулянка вгору по річці і перший житель півострова.

Другий піднявся з-за пагорба, але особливих інтересів до нас не виявив.

Ми пройшли трохи вище, в долину, де відкривалися чудові краєвиди на снігові вершини, а до річки продовжували виходити ведмеді.

Це був дуже довгий день, дуже багато незабутніх емоцій та вражень, яскравий та сонячний, а наше судно вже тримало курс на північний захід, вгору Камчатським узбережжям.

Лагуна Тінтікун. Google чомусь не дуже обізнаний про таку лагуну в Росії і єдине, що я дізналася, готуючись до подорожі, що найближчий населений пункт - Магадан за 980 кілометрів.


Отже, лагуна Тінтікун - це мальовнича лагуна льодовикового походження, по берегах розташувалися оази з гарячими джерелами вулканічного походження.

Вхід у лагуну дуже дрібний і тому наші зодіаки подолали його без пасажирів та підібрали нас вгору за течією.

На одному з хребтів ми побачили ведмедицю та двох ведмежат, але вони посмішили сховатися в кущах. До речі, ви знали, що ведмеді мають свої стежки, і вони дуже не люблять відхилятися від них? Майже вздовж усього узбережжя лагуни помітна добре втоптана стежка.

Навколо гарячих джерел розкинулося буяння рослинності: квіти, трави, дика м'ята і навіть дика зелена цибуля. "Crazy Russian" - ми нашою російською компанією не змогли пройти повз природні гарячі ванни, і були зобов'язані викупатися, іноземці ж злякано дивилися на нас, але із задоволенням фотографували.

Але на зворотному шляху один іноземець таки викупався. У воді добре проглядалися косяки риб. Наш кок Ліндсі спробував загарпунити парочку риб на вечерю, але невдало, зате перевірив рятувальний жилет – справді працює : )

Ці мальовничі бухти північної частини Камчатки приваблюють мандрівників з усього світу. Принадність цих місць у тому, що гори тут майже впритул підходять до моря і круто обриваються біля води. Половина нашої експедиції залишилася позаду, а попереду нас чекав тиждень на Корякському узбережжі Чукотки.

«Опис цього маршруту є загальним планом експедиції. Маршрут може змінюватися під впливом зовнішніх факторів: погоди, льодової обстановки і т. д. » - важливий пункт програми в таких експедиційних маршрутах. Сьогодні у нас планувалися висадки в нових бухтах, куди не заходили експедиції в попередні роки. Наша команда мала три варіанти висадок А-В-С, якщо раптом щось піде не так. І один за одним варіанти втрачали актуальність, десь надто скелястий берег, десь надто дрібно тощо.

Після обіду з'явився варіант F - висадка в бухті Шлюпкова, ми не пропустили нагоди потренувати наших іноземних друзів у вимові такого легкого російського слова як «шлюпкова».

Тут ми зустріли рибалок, які приїхали сюди на нерест риби із різних куточків колишнього СРСР.


— А як там «Барселона» із «Ювентусом» зіграла? — питання одного з рибалок трохи дивує, а потім ти згадуєш, що сам уже понад тиждень живеш відірваним від цивілізації, зв'язку та інтернету. А рибалки тут уже майже два місяці, незабаром нерест закінчиться, і вони роз'їдуться додому. У маленькому будинку їх нині мешкає 10 людей та собака, а в гості крім нас лише ведмеді заходили. Двоє хлопців із Калінінграда чесно зізнаються, що для них це не так спосіб заробити, як пригода.

Для наших орнітологів та Birdwatcher-ів сьогоднішня висадка була однією з найцікавіших, розділившись на групи, ми досліджували тундрову рослинність у пошуках куліка-лопатника.

Кулик-лопатник - зовсім невеликий птах (менше горобця) з незвичайним дзьобом у вигляді лопаточки. Населення постійно скорочується: у всьому світі залишилося не більше 150 пар, гнізд їх навіть у придатних для життя місцях — одне на 30 квадратних кілометрів.

Сьогодні ми цю пташку не зустріли, зате насолодилися приголомшливими краєвидами та знищили пастку браконьєрів.

Дев'ятий день нашої експедиції розпочався шалено рано, о 5:30, а о 6:00 вже була запланована перша висадка у бухті Наталія, яку оспівав у однойменній пісні Олександр Городницький.

За часів СРСР тут розташовувався рибозавод, де працювали 400 жінок. А за кілометр на північ, військова частина. Нині все занедбано і більше схоже на декорацію фільмів про зомбі апокаліпсис.

На борту на нас чекав гарячий сніданок і брифінг про денну висадку, пропонувалося кілька варіантів. Для мене вибір не стояв – трекінг через гірський перевал. Коли судно підходило до бухти Петра, на містку помітили лежбище моржів, що не лаялися на сонці, і нам вдалося зробити чудові кадри.

Між бухтою Петра та Павла 10 хвилин на зодіаку, а через перевал майже 5 годин. Насолоджуйтесь фотографіями, вони розкажуть більше, ніж я.

Моєю головною помилкою всієї експедиції, було рішення сьогодні взути кросівки. Ми провалювалися по пояс у сніг та грязьові озера, каталися з крижаних гірок, переходили гірські струмки та зліпили сніговика! У липні зліпити сніговика! А вам слабо?

Коли наше судно йшло з бухти Павла, сонце вже сідало і проводило нас гарним заходом сонця.

Наступного дня у бухті Опука нас зустрічав дощ, туман і вітер, але нас цим не злякати! На нас чекають кити!

Наш водій зодіаку – Костя,   направляє зодіак у білу пелену, нічого не видно на відстані витягнутої руки. Жодних китів на горизонті.


Туман потроху розсіюється, ми бачимо вдалині фонтан, потім нирок і хвіст. Костя спрямовує човен ближче, але вже з іншого боку чуємо сплеск. . Кити. . . У ста метрах, п'ятдесяти, тридцяти. Головне – терпіння. Якоїсь миті, здається, ти можеш до нього доторкнутися, а він уже ховається під товщею води.

Тут і там з'являються фонтани, хвости, голови - в Якийсь момент перестаєш намагатися сфотографувати і просто насолоджуєшся.

Насолодившись китами, ми прямуємо до берега, де тисячі чайок зустрічають нас своїм пронизливим криком.

І не лише чайки.

"Молодий, максимум трирічка" - каже Катя (помічниця Родні). Малі вони найнебезпечніші – дурні ще. Їм цікаво. Ми для них у новинку. Людей тут майже не буває, раніше тут була військова частина, зараз вона занедбана.

Ведмідь жваво бігає берегом, відрізаючи нам шлях до зодіаків. І не боїться ні наших палиць, ні стукоту металевих чашок. Рідні запускає повітря ракетницю. Ведмідь відбігає, але далеко і повертається.

Для нас (туристів) це поросяче захоплення, один кадр краще за інший, для експедиційної команди – головний біль. Родні запускає ще одну ракету, вона падає за метр від ведмедя. Але нашого ведмедя так просто не візьмеш!

«Я хмарка, хмарка, хмарка, А зовсім не ведмідь! »

Ведмедеві ми набридли, він пішов, а ми попрямували обстежити покинуту військову частину.

На зворотному шляху, ми зустрічаємо нерп і китів.

Останніми днями нашої експедиції було заплановано у селі Майниплигіне. Влітку тут базуються орнітологи, які приїжджають «у поля» вивчати куліка-лопатника.

Ось ця маленька та рідкісна пташка, до неї нас відводить Максим, він тут уже четверте літо вивчає куліка-лопатника. Нам показують кілька фотопасток і розповідають про заходи, спрямовані на збереження та збільшення популяції куліка. Неподалік селища побудований інкубатор для збільшення популяції.

Спеціально з нагоди нашого прибуття організували виступ місцевого фольклорного колективу. Танці та пісні народу півночі.

Наша подорож добігала кінця. В останній вечір у нас була незабутня вечеря від Лінсі. Було дуже урочисто та святково, але трохи сумно.

Трохи сухих цифр: ми пройшли 1546 морських миль, побачили 125 видів птахів, 14 видів тварин і 13 видів морських ссавців.

Ми зустріли 48 ведмедів, 19 білоплечих орланів, 49 касаток, 55 сірих китів і 62 горбатих китів.


Два тижні пролетіли непомітно. На два тижні ти відірваний від усього, що тобі звичне та знайоме. Щохвилини тебе чекають відкриття, чи то дика природа, чи розмова з твоїм сусідом по експедиції.

Вирушаючи в таку подорож, ти не знаєш, кого ти зустрінеш на борту - чи це продавець машин з Нової Зеландії, який працює кухарем або віолончелістка з Невади, а може банкір з Лондона або журналіст з Москви - але в будь-якому випадку це буде незвичайна людина!

Звичайні у такі подорожі не їздять…

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Схожі розповіді
Коментарі (3) залишити коментар
Показати інші коментарі …
аватар