Круїз Волгою з міста N. (день другий)
3 травня Ярославль.
Другий день нашої подорожі для мене розпочався із запаху кави. Подруга в мене "рання пташка", і рано-вранці пішла дивитися погоду. Хоча вже було, зрозуміло, що надворі сонце. Але треба було помацати повітря на холодність. І для таких "ранніх пташок" у барі можна випити безкоштовно чашку кави. Але я не "рання пташка", і подруга, знаючи, що кава це моя слабкість, вирішила побалувати мене, принісши каву в каюту. По місцевому радіо запросили бажаючих зробити зарядку та зарядитися бадьорістю на цілий день. Але якось зовсім цього не хотілося. Т. е. бадьорості хотілося (а вона і була, т. до. з собою взяли гарний настрій), а зарядки немає. Круїз невеликий і хочеться просто побалдети. Попереду літо та справ просто ”море”.
От такий сонячний ранок порадував нас у другий день круїзу.
Сонце світило і гріло, але на палубі все ще прохолодно. Прийшовши на сніданок, були приємно порадовані, келихом шампанського, за хорошу погоду саме те. Відзначили початок доброго сонячного дня. І наші мрії збулися, погана погода була лише у Городці.
Так зустрів нас сніданок у ресторані.
Судове радіо говорило про місця, які пропливали. І повідомлення: “Пропливаємо замок Понизовкіна”. Побігли на палубу дивитися та фоткати. З річки замок виглядає чудово.
Замок виглядає як іграшка.
Він починає свою історію в 1910 році, саме тоді, коли він і був збудований на місці колишнього крохмало-патокового заводу в селищі Гузіцине. Завод був заснований ще в 1862 році, а будівництво замку почалося на замовлення Н. А. Понизовкіна, одного із спадкоємців купецького роду. У 1908 році Понизовкін одружився. Але навіть такий гарний замок не приніс молодим щастя. Вони розлучилися. Звідси робимо висновок: над багатстві щастя.
Трохи побалакаючи на палубі і побалдевши під променями лагідного сонечка. Послухали розповіді сусідів про замки, які вони зуміли відвідати, поколівши по світу ще в досить молодому віці. І по-доброму позаздрити і порадіти за хлопців.
На сьогодні була намічена екскурсія до рубання капітана. Усі були розбиті на невеликі групи. Послухали розповіді капітана. Задали питання. Але головне для всіх гуртів це було “погудіти” і сфоткатись у капетанській шапці або за штурвалом.
Розглядаємо обладнання.
До Ярославля було досить далеко. Прибуття було 14 годин. І знову розваги на вибір і новий майстер-клас. Сьогодні миловаріння. Про це чула, але жодного разу не робила сама. І знову наша молода вчителька розповідає та показує, що і як робиться. Народ підібрався допитливий. Набралося чимало охочих. Процес досить тривалий. Фантазія розігралася не на жарт. Якого кольору, як зробити різнобарвне, яке буде по запаху. Напевно, якби не обід, і Ярославль на горизонті, ще довго вигадували б і фантазували.
Урок починається, а народ ще підтягується.
Ось що у мене вийшло. Увечері, коли все висохне, буде ясно що вийшло.
Це наш будинок на час круїзу.
Ярославль - старовинне російське місто. Поселення його з'явилися ще VI столітті. Він є центром середньовічної архітектури. У 2005 році центр міста отримав статус історичної спадщини та увійшов до списку ЮНЕСКО. Засновник міста-Ярослав Мудрий. У місті збереглося багато споруд XI-XVI ст. Ось ми на Ярославській землі. Столиця Золотого Кільця, це багато про що говорить. І знову автобус розсадили, перерахували й у дорогу. Шедеври давньоруської архітектури тут щокроку. Колись ці місця вважалися язичницькими. Син Володимира, який прибув сюди, переміг священну ведмедицю та видав указ про будівництво міста. З того часу минуло тисячі років. Зазвичай цими словами починаються всі розповіді про місто.
У нас оглядка. Перша зупинка церква Іоанна Предтечі XVII століття. Церква знаходиться на території Толчкової слободи і зведена на пожертвування ярославців. А хто не міг внести пожертвування, брали участь у будівництві. Вона вважається однією з наймальовничіших у Ярославлі, бо за зразки брали найкращі храми того часу.
Ізразці всі різні.
Як примудритися сфоткати повністю все? На жаль, апарат не здатний. Фотка шматками.
Зовні просто не відірвати очей, така краса. А всередині трохи сумно, все потребує реставрації. Але якось відчувається дух того часу. Хотілося сфотографувати все. А далі….
А далі….
Прощальний погляд і біжимо далі.
Застрибуємо в автобус і прямуємо до центру міста. Зупинка біля Ярославського музею-заповідника, розташований на території Спасо-Преображенського монастиря. Музейний комплекс включає кілька церков, музеїв, бібліотеку та Спаський монастир. Комплекс був утворений у 1924 році.
Проїжджаємо повз, сьогодні не доля подивитися. Їдемо далі.
Погулявши трохи територією, вирушили далі. А далі...ми вже були і тому на наступній зупинці вирушили у вільне плавання. Для цього була завантажена карта Ярославля та небагато інформації, що хотілося подивитися. Насамперед хотілося побувати в парку на Стрілці.
Йдемо до стрілки і все беремо на замітку.
Парк розташований на злитті двох річок Волги та Которослі на піщаній косі. У такий вид парк перетворився на 1000-річчя Ярославля. В оточенні співаючих фонтанів, у центрі парку обеліск біля заснування постать Ярослава Мудрого. Також на стрілці височить Успенський собор. Вигляд на стрілку та зі стрілки просто чудові. Золоті бані на тлі хмар трохи насторожують. І вітер просто намагається нас віднести (просто посидіти та послухати співаючі фонтани не доля). А може це нагадування що часу не так багато, а подивитися ще багато чого.
Бажаючі можуть самі собі викувати сувенір.
Це стрілка. Виглядає дуже симпатично.
Музичні фонтани. Приємно посидіти та послухати. Музика на будь-який смак. З відео бувалих.
Йдемо Волзькою набережною, вона проходить вздовж високого берега річки, золоті куполи церков проглядають через дерева, що ще не зовсім розпустилися.
І знаменита ротонда на Волзькій набережній, зведена в XVII столітті за вказівкою Олександра I. Саме з неї і почалося благоустрій набережної. Підніматися сходами зовсім не хочеться. Тому гуляємо вздовж набережної та прямуємо до театру ім. Волкова. Встигаємо тільки крутити головою, щоб нічого не проґавити.
І раптом перед нами у скверику відкривається знак – нульового кілометра Золотого Кільця. Пам'ятник встановлено у 2013 році до Дня міста. Золоте кільце – це 8 міст. На колоні закріплені покажчики та напрямки міст та відстані до кожного. Цікаво облаштовані лавочки з гербами. І взагалі все досить симпатично.
І це міста золотого кільця Росії.
І, звичайно, герб Ярославля.
Рухаємося вже без будь-якого маршруту, навмання. За кожним поворотом є щось цікаве.
Крутимо головою і все беремо на замітку.
І куди ж без сувенірів. Маленьке, маленьке, але треба було навести
І просто натикаємося на пам'ятник ведмедеві. Ведмідь гарчить щогодини. Про це повідомляє напис, щоб люди лякалися. Гарчання не чули, запізнилися на хвилину. Але очевидці підтвердили: “Ведмідь гарчав”.
Пройшли повз каплицю А. Невського. Каплиця зведена на честь порятунку Олександра ІІІ. Трагедія сталася під час аварії поїзда.
Проходимо такими симпатичними вуличками.
І, звичайно, куди без символу міста.
Далі на нашому шляху ? Васильєвська вежа та Знам'янська церква на пл. Ф. Волкова. Василівська вежа - оборонна споруда XVII століття (спочатку їх було шість) одна з перших кам'яниць міста. З часом до неї прибудували каплицю, яка перетворилася на Знаменську церкву. І тепер є єдиний комплекс.
Звірилися з карткою. Театр уже недалеко. І ось на заваді знайоме прізвище.
Дібралися до театру, він оточений такими симпатичними будиночками. Пофоткали.
Ось і театр. Це найстаріший драматичний театр Росії було засновано XVIII столітті. Історія театру почалася зі звичайної комори, де син купця Волкова влаштовував аматорські вистави. Першу будівлю звели у 1751 році. Театр кілька разів розбудовували. А сучасну будівлю театру збудували у 1911 році. Що ще писати, дивіться самі.
Туристи - люди допитливі і активні, а за кожним поворотом на них чекає багато нового і цікавого. Але час біжить швидко, і настав час вирушати на корабель. І ось ми потрапляємо на ярославську пішохідну вулицю. У народі її називають Ярославський Арбат. І перше, що впадає в око – це черговий пам'ятник ведмедеві.
На екскурсії розповідали його історію. Чесно не пам'ятаю, тільки пам'ятаю, що треба носа потерти. Потерти не вдалося - бажаючих "море". І як на будь-якій пішохідній вулиці, кафешки, музиканти та, звичайно, сувенірні магазини. І якої краси там тільки немає: Ярославські кахлі, ростовська фініфть, ярославська майоліка. У магазин не заходимо, дивимося на вітрини (боїмося зависнути, дивлячись на всю красу і не встигнути до відплиття).
Так, переходячи від одного шедевра до іншого, потрапляємо на центральну площу в історичній частині. Храм Іллі Пророка пам'ятник XVII століття, який зберігся цілістю донині. Церква була побудована коштом городян. Чимало внесок у будівництво несли і багаті ярославські купці. Храм гарний і всередині, і зовні.
І, звичайно, карта маршруту історичною частиною міста. Подивилися, зрозуміли, що не все бачили. Ну, як вийшло. А ось і річка здалася. Але це ще не кінець.
На шляху до причалу. Губернаторський будинок та сад. Садиба побудована в XIX столітті і в цей же час розбитий сад. Особняк часто використовувався російськими імператорами як колійного палацу. З 1970 року на території знаходиться художній музей. Вхід до парку платний. Час у обріз. Подивилися і пофоткали з-за ґрат.
Губернський будинок і сад.
Музей «Музика і час», Художній музей та ще чогось, але я вже не пам'ятаю. Просто йдемо і насолоджуємось та обговорюємо побачене.
. І, УРА, бачимо свого красеня (пароходик)! Втомлені, але задоволені, йдемо додому. Надворі тепло, і нас на вході зустрічають прохолодними напоями. А потім смачна вечеря, фужер вина, і розмови та розповіді. Усі їздили на різні екскурсії. Увечері знову концерт. Висновок другого дня. Якщо ще раз потрапляємо в Ярославль: гуляємо самостійно і оглядаємо те, що ще не бачили.
