Краткие выдержки из поездки в Калининградскую область по дорожно-организационно-бытовым вопросам и некоторым необычностям и непривычностям для нас, встреченным в тех краях. Ну, и чуть-чуть предвыездных страстей.
Уж близился февраль…
Можно сказать, стало традицией в нашей семье отмечать дни рождения на выезде. А в этот раз с моей Днюхой как-то все непонятно. Да и длинные февральские праздники в этом 2021 году выпали не очень удачно для меня. Тот самый Мой день попалась в межвыходное пространство, которое начальство, более уверенное в своих силах и пожеланиях, забило раньше. Сами виноваты, так и не смогли определиться что и куда хотим. Вернее, хотим везде, а, вот, можем ли – это вопрос, конечно.
Надо ли говорить, что в наши пандемические времена уже настолько все настапикало и замумукало надоело, что хотелось уехать куда-нибудь… в… европы что ли, на Неметчину. Но свободного доступа для нас туда нет.
Для справки: в стародавние времена все ненашенское, нерусское, называли немецким, а иностранные европейские государства – Неметчиной.
Но есть одна лазейка, есть у нас своя собственная русская Европа – Калининградская область.
Остров Канта. Калининград
Думаю, основные вехи истории кусочка бывшей Восточной Пруссии, а ныне Калининградской области, большинству известны. Не буду уж еще раз перепечатывать Википедию.
Где-то в районе Амалиенау. Калининград
Ой, и стоимость-то перелета очень такая приятная для наших прижимистых душ. Это, конечно, в феврале, позже, летом, ценник нам уже не понравился. Вот туда-то и направили мы свой взор и стопы для смены окружающей среды. Бьем челом у ног начальства, согласовываем с родственниками присмотр детей, берем авиабилеты за счет депозита, оставшегося от несостоявшейся прошлым летом Черногории. Все, выдохнули! С местом пропития Днюхи определились.
Подарки Балтийского моря
Спокойствие, только спокойствие! ©
На следующий день после того, как « выдохнули» , готовлю, значит, тихо-мирно ужин для семейства. Вот, что-то не то в моем кухонном королевстве… Черт! Я не чувствую запахов! Нет, только не это. Ведь легкая заложенность носа не может быть тем самым страшным вирусом, успокаивала я себя…
В нашей семье, к сожалению, случились короновирусные потери. Поэтому муж настоял на обращении к врачу, не смотря на мой легкий формат. В общем, завертелось и закрутилось. Диагноз подтвержден. Детей сразу вычислили после моего положительного теста, соответственно тоже взяли у них тесты и « закрыли» дома не зависимо от результата. Муж на удаленке, к нему и санкций применять не пришлось. Меня, на сколько возможно это в обыкновенной « двушке» , изолировали и дистанцировали. Протиралось, обрабатывалось, соблюдалось, но от готовки меня никто не освобождал : )). Ага, в маске и перчатках : )). Я все тяготы переносила относительно легко, температура чуть выше 37, без кашля, но с огромной слабостью, которая меня сопровождала еще очень долго. « Полет» прошел нормально. Как бы странно не было, но семья не получила дозы короновирусных единиц от меня. Муж позже сдавал анализ на наличие антител, вдруг, бессимптомно перенес, но нет, не случалось у него контакта с вирусом, сказал анализ. Хотя со мной контачил вплоть до прихода моего положительного результата, видимо, штамм какой-то слабенький попался, не передающийся через обнимашки : )).
В первые дни болезни, конечно у меня была паника по поводу намеченной поездки. Пока вызов врача и взятие теста, пока результат – а стандартные 14 дней высчитываются от дня результата. И получилось так, что карантинные дни истекают аккурат к моменту полета. Вроде бы удачно все складывается. А если я останусь в списке карантинных, ну, бюрократия там, или технические сбои, и меня не пустят в самолет, а есть ли вообще такие списки, а передаются ли они в авиакомпании… А если, вдруг, я вообще не вылечусь к тому моменту… Ой, в воспаленном мозгу чего только не вертелось. Но постепенно пришло спокойствие и осознание. По результатам обязательного теста на 11 сутки будем принимать решение: если болею, то болею и начинаю процесс возврата невозвратных авиабилетов, а если тест отрицательный, то тут уж и думать нечего.
Не зимняя зима
Звезды встали так, как надо. И мы начали окончательные досборы в Калининград. Зная о коварстве и непредсказуемости Балтийской погоды, мы собирались, как на фронт в тундру, февраль, все-таки: зимняя форма одежды и обуви и термос с дорожным чайничком. К тому же в Москве в те дни стояла довольно морозная погода, а в день вылета, так вообще – минус 25° C было.
Где-то между Москвой и Калининградом
Погодные сайты, конечно, не показывали таких морозов в Калининградской области, и даже плюсы обещали. Но кто ж особо верит этим сайтам, да и ветра в тех краях знатные, при которых эти самые « плюсы» не очень помогают. Так что лучше перестраховаться : )).
В Зеленоградске
Так как у нас предполагалась только ручная кладь, то термос естественно остался пустым, но на досмотре был подвергнут тщательному изучению: открыть-закрыть-встряхнуть-постучать. Эх, зря только его тащили. Калининградская область встретила весной. Наверное, Вы сталкивались с этим ощущением, когда из холода да сразу в тепло. Вот, прямо-таки, ТЕПЛО!
Мягко как-то, солнцем пахнет. Нет, не юга, конечно, но снега нет, и сей факт после нынешней зимы в Москве уже радует : ).
Забегая вперед, скажу, мы даже нарвались на температурные рекорды со времен начала метеонаблюдений в тех краях до +18° C. Нет, выдался, все-таки один денек мерзопакостный, с ветром и периодической мокростью с небес. Но мы его пережили путем мелких перебежек между популярных туристических локаций в Калининграде с некоторыми народными методами для сугрева, так сказать : )
Не аристократично, конечно, зато согревательно : ). Причем местечко оборудовано прямо при алкомаркете. Чистенько, аккуратненько. При оплате шкаликов уточнили, а можно ли. Ответили, что осторожно, и не мусорить : )
Про аренду авто
Вся поездка изначально мной планировалось медлительной такой, чтобы без спешки и срочного осмотра всех обязательных достопримов. Две ночи в Зеленоградске для приморского релакса.
Куршская коса
Кстати, о Купшской косе уже есть фоторяд Зимние этюды Куршской косы. Версия « Другая сторона» . И две ночи уже в Калининграде для более активного времяпровождения: ворота, форты и музеи.
Калининград
И хомлины, конечно же.
Кто-то нарядил дедушку в шапочку и укутал шарфиком. Но порывом ветра их унесло. Они оказались под мостом
А уж свалившаяся на меня вялость и слабость после болезни убедила в моих же провидческих способностях. Но мой верный друг и соратник на радостях от благополучного исхода ковидной истории решил, что раз пошла такая пьянка, значит надо гулять по полной, и буквально за сутки до вылета арендовал авто. Ой, не мне ж рулить, пусть будет. Услуга очень востребованная у гостей Калининграда, особенно на фоне повышенной популярности в последний невыездной год. И даже в феврале, вроде бы, не очень-то туристический сезон, найти свободную машину эконом-класса оказалось затруднительно, но возможно.
Арендных контор достаточно много. У кого-то есть стойки в аэропорту, кто-то подгоняет к обозначенному времени, где-то считается четко по суткам, и если ты взял авто утром, а сдаешь через несколько дней к середине дня, например, то оплату за эти часы берут все-равно за сутки. Но часто идут на встречу и рассчитывают стоимость более гибко. Для примера наш случай: Фольксваген поло автомат, 1500 р. сутки, залог 5000, за забор в аэропорту 600, за возврат в любом месте в Калининграде 300, у нас у отеля забрали. Из залога вернули 4000.1000 на случай штрафов, если все ок, через месяц возврат на указанную карту. Об этой тысяче пришлось напомнить, но мы не гордые). После звонка в контору через несколько часов деньги капнули на карту.
Наш верный конь
« А штрафы? » – самый распространенный вопрос на дружеских посиделках после нашего возвращения. Что касается штрафов: мы аккуратные водители, стараемся соблюдать правила. Но и камер на дорогах мало. Если честно, вообще не помню, но, наверное, есть. В населенных пунктах все равно сбрасываешь. А на старых немецких дорогах особо и не разгонишься, узковато, однако…
Про пути-дороги
Отдельная песнь про дороги. В целом, они хороши и даже прекрасны.
Дорога из аэропорта в сторону Зеленоградска
Сохранились старые немецкие шоссе, как я уже упоминала. И, наверное, они даже преобладают.
Хотя, конечно, мне сложно судить. За три дня объезжен был лишь прибрежный участок, и то, очень частично. Покрытие обновлено, но ширина! Ой-ой-ой! Особенно, когда деревья-великаны стоят вдоль обочин.
Так-то, вроде бы и ничего, но с непривычки при встречных автобусах или грузовиках довольно волнительно. Благо, движение не очень интенсивное. Вот и окунулись в европейский колорит : )
Встречаются еще и такие участки. Ага, утруска и утряска внутреннего содержимого организма гарантированы : ).
Конечно, всегда и везде найдутся какие-нибудь трешовые дебри, где придется лавировать на автомобиле между ям и колдобин. К подобным от части можно отнести отрезок пути от поселка Янтарного до смотровой площадки карьера Приморский. Но это, все-таки, промзона, чего уж там, да и не так все страшно. Просто авто у нас … не для промзон. Самой колоритной в плане покрытия, вернее, его отсутствия, оказались дороги направления на Балтийской косе.
Это так, для предупреждения. Хотя, пока я добралась до « отчетности» своей, там могло все и измениться в лучшую сторону. Что вряд ли…
Про дороги в самом Калининграде внятного ничего не скажу, т. к. мы только добрались глубоким вечером на авто до отеля « Берлин» 3*, находящегося неподалеку от Южного железнодорожного вокзала, а по городу уже ножками. Все калининградские туристические интересности разбросаны по городу, не стоит рассчитывать на, так называемый, « старый город» или « исторический центр» , как в большинстве древних городов, облюбованных туристами – оббежал и все. Придется поездить и потопать. Поэтому наличие автомобиля под попой должно быть плюсом, с одной стороны. А с другой – новый незнакомый мегаполис с неизвестными перекрестками, развязками и путепроводами, поиски парковок и т. д. и т. п. В общем, мы решили, что за несколько поездок на такси по Калининграду мы не разоримся. Такси нынче – не роскошь, а средство передвижения. Да и пивкануть хоть можно будет : ) .
Ну, кто так строит ©
В этом пункте не про архитектуру. С необычной и непривычной для нас нумерацией домов в Калининграде столкнулись. Так бы, может и не обратили внимание, просто однажды шли-шли и решили вызвать такси к ближайшему дому. И тут-то и начались непонятки с номером.
Дело в том, что в наследство от немецкого прошлого осталась и старая немецкая система нумерации многоподъездных домов, когда номер присваивается каждому подъезду, с одной стороны улица четные, с другой, соответственно, нечетные. И в каждом этом подъезде счет квартир начинается с № 1.
В этом доме подъезды № 6.8, 10.12. И еще нюанс – справа налево
Да, дом в привычном понимании для нас = подъезд в Калининграде, ну, или наоборот : ). Для примера дернула более наглядную картинку из интернета
Из интернета
Т. е. в этом здании три подъезда с номерами 17.19, 21, а на другой стороне улицы будут здания с четными подъездами.
Лебединая красота и трагедия
Лебеди – это, конечно, не диковинка. Просто для нас, жителей центральной полосы, входит в разряд чудес наблюдать этих прекрасных птиц на свободном выпасе, так сказать.
Не в зоопарке или какой закрытой парковой территории, а просто так, на реке или даже в море. Вот как у нас, утки на каждом углу пруду.
И всюду они парами. Ах, прелесть какая!
Лебеди на зиму улетают в теплые края. Но в последние годы они все чаще остаются в местах гнездования. По словам орнитологов связано это и с общим потеплением зим, и с их лебединой разбалованностью, скажем так. Лебеди привыкли к тому, что их подкармливают и, в общем-то, особого смысла покидать хлебное место для них нет.
Больше всего птиц повстречалось в Балтийске.
И именно там, близ Западного форта, были обнаружены погибшие особи.
Не берусь судить, с чем это связано. И как раз в Балтийске был замечен плакат с правилами кормления лебедей.
Видимо, одна из основных причин гибели как раз мы, люди. Своими благими намерениями, но не зная особенностей, губим прекрасных птиц. Давайте, теперь будем знать.
Чудеса растительного мира
Еще для нас из серии необычностей оказалась омела. Мы, хоть и взрослые, но такие дети, чесслово. Мы искренне думали, что эти самые шары, вроде бы, из веточек, встречающиеся на деревьях – просто-напросто гнезда.
Так из окна авто казалось. Странные, конечно, гнезда – зеленые… Но тут стали попадаться на глаза деревья, просто усыпанные этими « гнездами» . Нет, что-то тут не то.
Остановились, посмотрели, не гнездо это, а скопление зеленых листочков.
В парке Победы. Калининград
Понятное дело, гугл и википедия нам в помощь. Тут-то мы и узнали для себя вечнозеленого полупаразита омелу, которая, кстати, у многих народов является символом жизни, защитницей от всяких напастей и колдовства, и много чего всякого хорошего она несет людям. В общем, положительное такое растение, хотя и паразит.
И немного о еде
В каждой стране и даже регионе страны есть свои вкусности, или гастрономические специалитеты, как модно сейчас говорить. Вот и в Калининградских краях есть свои. На просторах интернета легко и просто найти список яств, рекомендуемых к осмотру пробе для туриста.
Клопсы, я бы назвала котлетами, тефтелями. Обязательное условие - сливочный соус. Без него котлеты уже не клопсы
Уха из нескольких видов рыб
Свиные ушки
Первым делом был отведан, конечно же, балтийский копченый угорь и сарган за компанию.
Угорь, конечно вкуснее, но и сарган ничего. Но угорь лучше. Говорят, многим рыбка не по вкусу из-за своей жирности. Да, есть такое дело. А нам понравилась. Вот сарган, как раз, суховат. Еще и с зелеными костями. Некоторые, и мы в том числе, считают, что это из-за повышенного содержания фосфора. Ан нет, во всем виноват биливердин. Но про это чудо-вещество лучше почитать отдельно : )
Есть недостаток у рыбных лакомств – ценник сумасшедший. Самый бюджетный вариант, если так можно выразиться, был обнаружен на рынке в Зеленоградске. Честно говоря, я запуталась в хитросплетениях рыбного хозяйства. Про угорь, например: вроде как, вид исчезающий, но ловить можно; промышленный промысел, кажется, запрещен, но рыбхозы есть, и как обеспечивают потребности гостей региона в таком количестве – ? Продавец на рынке нам пожаловалась, что мало угря осталось (февраль 2021), всего съели « москвичи» сумасшедшим летом 2020 года : ). « Москвичами» , так понимаю, обзываются все приезжие.
Очень мне понравилась строганина из пеламиды.
В разных заведениях подача своя, но суть одна: тонконашинкованная замороженная пеламида. Как объяснил официант, надо все тщательно перемещать, вилкой помять, и все это месиво уже вкушать. Но мне, поему-то, больше понравилась не мятая. А муж так и не понял моего вкусового пристрастия, как можно есть сырую рыбу : )). Ой, такая вкуснятина!
Ах, а какие бесподобные заварные палочки (или трубочки, но без начинки) были в ларечке у Медового моста в Калининграде! Фото нет, вкусовые рецепторы срабатывали быстрее, нежели мозговые извилины додумывались о фотофиксации для истории : ))
Вот, от местного пива, которое, вроде как, является наследником прусского прошлого, каких-то ярких эмоций не осталось. Пиво, как пиво. Разве что, стоимость в заведениях по московским меркам гуманная, что, несомненно, делает его вкуснее : ))
По хозяйственной части кратенько, пожалуй, все. В чем-то ошиблась – поправляйте, будут вопросы – задавайте.
Из той же оперы поездки:
Зимние этюды Куршской косы. Версия « Другая сторона» > > >
Короткі витримки з поїздки в Калінінградську область з дорожньо-організаційно-побутових питань і деяким незвичностям і незвичностям для нас, зустрінутим у тих краях. Ну, і трохи передвиїзних пристрастей.
Наблизився вже лютий…
Можна сказати, стало традицією в нашій сім'ї відзначати дні народження на виїзді. А цього разу з моєю Днюхою якось все незрозуміло. Так і довгі лютневі свята цього 2021 року випали не дуже вдало для мене. Той самий Мій день потрапив у міжвихідний простір, який начальство, більш впевнене в своїх силах і побажаннях, забило раніше. Самі винні, так і не змогли визначитися що і куди хочемо. Вірніше, хочемо скрізь, а, ось, можемо, чи це питання, звичайно.
Треба говорити, що в наші пандемічні часи вже настільки все настапикало і замукало, набридло, що хотілося поїхати куди-небудь. . . у. . . Європи чи на Німеччину. Але вільного доступу для нас туди немає.
Для довідки: у стародавні часи всі ненашенське, неросійське, називали німецькою, а іноземні європейські держави – Німеччиною.
Але є одна лазівка, є у нас своя власна російська Європа – Калінінградська область.
Острів Канта. Калінінград
Думаю, основні віхи тасторії шматочка колишньої Східної Пруссії, а нині Калінінградської області, більшості відомі. Не буду вже ще раз передрукувати BD%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0% D1%81%D1%82%D1%8C#%D0%98%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%8F" target="_blank">Вікіпедію.
Десь в районі Амалієнау. Калінінград
Ой, і вартість перельоту дуже така приємна для наших скупих душ. Це, звичайно, у лютому, пізніше, влітку, цінник нам уже не сподобався. Ось туди і спрямували ми свій погляд і стопи для зміни навколишнього середовища. Б'ємо чолом у ніг начальства, погоджуємо з родичами нагляд дітей, беремо авіаквитки за рахунок депозиту, що залишився від не відбулася минулого літа Чорногорії. Усі, видихнули! З місця пропитки Днюхи визначилися.
Подарунки Балтійського моря
Спокій, тільки спокій! ©
На наступний день після того, як «видихнули», готую, значить, тихо-мирну вечерю для сімейства. Ось, щось не в моєму кухонному королівстві… Чорт! Я не відчуваю запахів! Ні, тільки не це. Адже легка закладеність носа не може бути тим самим страшним вірусом, заспокоювала я себе. . .
У нашій сім'ї, на жаль, трапилися коронавірусні втрати. Тому чоловік наполіг на зверненні до лікаря, незважаючи на мій легкий формат. Загалом, закрутилося і закрутилося. Діагноз підтверджено. Дітей одразу обчислили після мого позитивного тесту, відповідно теж взяли у них тести і «закрили» вдома незалежно від результату. Чоловік на віддаленні, до нього і санкцій застосовувати не довелося. Мене, наскільки це можливо у звичайній «двішці», ізолювали і дистанцювали. Протиралося, оброблялося, дотримувалося, але від готування мене ніхто не звільняв : )). Ага, в масці і рукавичках : )). Я все тяготи переносила відносно легко, температура трохи вище 37, без кашлю, але з великою слабкістю, яка мене супроводжувала ще дуже довго. "Політ" пройшов нормально. Як би дивно не було, але сім'я не отримала дози коронавірусних одиниць від мене. Чоловік пізніше здавав аналіз на наявність антитіл, раптом, безсимптомно переніс, але ні, не траплялося у нього контакту з вірусом, сказав аналіз. Хоча зі мною контачив аж до приходу мого позитивного результату, мабуть, штам якийсь слабенький попався, що не передається через обіймашки : )).
У перші дні хвороби, звичайно, у мене була паніка з приводу наміченої поїздки. Поки що виклик лікаря і взятие тесту, поки результат – а стандартні 14 днів вираховуються від дня результату. І вийшло так, що карантинні дні закінчуються якраз до моменту польоту. Начебто вдало все складається. А якщо я залишуся в списку карантинних, ну, бюрократія там, або технічні збої, і мене не пустять у літак, а чи взагалі такі списки, а передаються вони в авіакомпанії… А якщо, раптом, я … Ой, у запаленому мозку чого тільки не крутилося. Але поступово прийшов спокій і усвідомлення. За результатами обов'язкового тесту на 11 добу прийматимемо рішення: якщо хворію, то хворію і починаю процес повернення неповоротних авіаквитків, а якщо тест негативний, то тут вже і думати нічого.
Не зимова зима
Зірки встали так, як треба. І ми почали остаточні добори в Калінінград. Знаючи про підступність і непередбачуваності Балтійської погоди, ми збиралися, як на фронт в тундру, лютий, все-таки: зимова форма одягу і взуття і термос з дорожнім чайничком. До того ж у Москві в ті дні стояла досить морозна погода, а день вильоту, так взагалі – - мінус 25°C було.
Десь між Москвою та Калінінградом
Погодні сайти, звичайно, не показували таких морозів у Калінінградській області, і навіть плюси обіцяли. Але хто ж особливо вірить цим сайтам, та і вітру в тих краях знатні, при яких ці самі «плюси» не дуже допомагають. Отже, краще перестрахуватися : )).
У Зеленоградську
Оскільки у нас передбачалася тільки ручна поклажа, то термос природно залишився порожнім, але на догляді був ретельно вивчений: відкрити-закрити-струснути-постукати. Ех, даремно тільки його тягли. Калінінградська область зустріла навесні. Напевно, Ви стикалися з цим відчуттям, коли з холоду і відразу в тепло. Ось, прямо-таки, ТЕПЛО!
М'яко якось, сонцем пахне. Ні, не півдня, звичайно, але снігу немає, і сей факт після нинішньої зими в Москві вже радує : ).
Забігаючи вперед, скажу, ми навіть нарвалися на температурні рекорди з часів початку метеоспостережень у тих краях до +18°C. Ні, видався, все-таки один день мерзопакостий, з вітром і періодичною мокрістю з небес. Але ми його пережили шляхом дрібних перебіжок між популярними туристичними локаціями в Калінінграді з деякими народними методами для сугріву, так би мовити : )
Не аристократично, звичайно, зате зігрівально : ). Причому містечко обладнане прямо при алкомаркеті. Чистенько, акуратно. При оплаті шкаликів уточнили, чи можна. Відповіли, що обережно, і не смітити: )
Про оренду авто
Вся поїздка спочатку мною планувалося повільною такою, щоб без поспіху та термінового огляду всіх обов'язкових визначних пам'яток. Дві ночі в Зеленоградську для приморського релаксу.
Куршська коса
До речі, про Купську косу вже є фоторяд Зимові етюди Куршської коси. Версія «Інша сторона». І дві ночі вже в Калінінграді для більш активного проведення часу: ворота, форти та музеї.
Калінінград
І хомліни, звичайно ж.
Хтось вбрав дідуся в шапочку і укутав шарфиком. Але поривом вітру їх забрало. Вони опинилися під мостом
А уж що впала на мені млявість і слабкість після хвороби переконала в моїх провидницьких здібностях. Але мій вірний друг і соратник на радощах від благополучного результату ковидної історії вирішив, що раз пішла така п'янка, значить треба гуляти по повній, і буквально за добу до вильоту орендував авто. Ой, не мушу рулити, нехай буде. Послуга дуже затребувана у гостей Калінінграда, особливо на фоні підвищеної популярності в останній невиїзний рік. І навіть у лютому, начебто, не дуже туристичний сезон, знайти вільну машину економ-класу виявилося важко, але можливо.
Орендних контор досить багато. У когось є стійки в аеропорту, хтось підганяє до позначеного часу, десь вважається чітко по добі, і якщо ти взяв авто вранці, а здаєш через кілька днів до середини дня, наприклад, то оплату за цей годинник беруть усі -рівно за добу. Але часто йдуть на зустріч і розраховують вартість більш гнучко. Для прикладу наш випадок: Фольксваген поло автомат, 1500р. добу, заставу 5000, за паркан в аеропорту 600, за повернення в будь-якому місці в Калінінграді 300, у нас у готелю забрали. Із застави повернули 4000.1000 на випадок штрафів, якщо всі бл, через місяць повернення на вказану картку. Про цю тисячу довелося нагадати, але ми не горді). Після дзвінка в контору через кілька годин гроші капнули на карту.
Наш вірний кінь
«А штрафи? » – найпоширеніше питання на дружніх посиденьках після нашого повернення. Що стосується штрафів: ми акуратні водії, намагаємося дотримуватися правил. Але і камер на дорогах мало. Якщо чесно, взагалі не пам'ятаю, але, мабуть, є. У населених пунктах все одно скидаєш. А на старих німецьких дорогах особливо й не розженешся, вузько, проте…
Про шляхи-дороги
Особлива пісня про дороги. В цілому вони хороші і навіть прекрасні.
Дорога з аеропорту в бік Зеленоградська
Збереглися старі німецькі шосе, як я вже згадувала. І, певно, вони навіть переважають.
Хоча, звичайно, мені важко судити. За три дні об'їздили лише прибережну ділянку, і, дуже частково. Покриття оновлено, але ширина! Ой ой ой! Особливо, коли дерева-велетні стоять уздовж узбіччя.
Так-то, ніби і нічого, але з незвички при зустрічних автобусах або вантажівках досить хвилююче. Благо, рух не дуже інтенсивний. Ось і занурилися в європейський колорит : )
Зустрічаються ще й такі ділянки. Ага, утруска і утряска внутрішнього вмісту організму гарантовані : ).
Звичайно, завжди і сюди знайдуться якісь трешові нетрі, де доведеться лавірувати на автомобілі між ям і колдобин. До подібних від частини можна віднести відрізок шляху від селища Бурштинового до оглядового майданчика кар'єру Приморський. Але це, все-таки, промзона, чого вже там, та й не так все страшно. Просто авто у нас...не для промзон. Найколоритнішою в плані покриття, вірніше, його відсутності, виявилися дороги напрямки на Балтійській косі.
Це так для попередження. Хоча, поки я добралася до «звітності» своєї, там могло все й змінитися на кращий бік. Що навряд чи…
Про дороги в самому Калінінграді вякого нічого не скажу, тому що ми тільки дісталися глибокого вечора на авто до готелю «Берлін» 3*, що знаходиться неподалік від Південного залізничного вокзалу, а по місту вже ніжками. Всі калінінградські туристичні цікавості розкидані по місту, не варто розраховувати на так зване «старе місто» або «історичний центр», як у більшості стародавніх міст, облюбованих туристами – оббіг і все. Доведеться поїздити і потопати. Тому наявність автомобіля під попою має бути плюсом, з одного боку. А з другий – новий незнайомий мегаполіс з невідомими перехрестями, розв'язками та путепроводами, пошуки паркувань тощо. У загальному, ми вирішили, що за кілька поїздок на таксі по Калінінграду ми не. Таксі нині - не розкіш, а засіб пересування. Та і пивкануть хоч можна буде : ) .
Ну, хто так будує ©
У цьому пункті не про архітектуру. З незвичайною і незвичною для нас нумерацією будинків у Калінінграді зіткнулися. Так, може, і не звернули увагу, просто одного разу йшли і вирішили викликати таксі до найближчого будинку. І тут і почалися непонятки з номером.
Справа в тому, що в спадщину від німецького минулого залишилася і стара німецька система нумерації багатопід'їздних будинків, коли номер присвоюється кожному під'їзду, з одного боку вулиця парна, з друга, відповідно, непарна. І в кожному цьому під'їзді рахунок квартир починається з № 1.
У цьому будинку під'їзди № 6.8, 10.12. І ще нюанс – справа наліво
Так, будинок у звичному розумінні для нас = під'їзд у Калінінграді , Ну, або навпаки : ). Для прикладу смикнула більш наочну картинку з інтернету
З інтернету
Т. е. в цій будівлі три під'їзди з номерами 17.19, 21, а на другій стороні вулиці будуть будівлі з парними під'їздами.
Лебедина краса та трагедія
Лебеді - це, звичайно, не дивина. Просто для нас, мешканців центральної смуги, входить у розряд чудес спостерігати цих прекрасних птахів на вільному випасі, так би мовити.
Не в зоопарку або якійсь закритій парковій території, а просто так, на ріці або навіть у морі. Ось як у нас, качки на кожному куті ставку.
І скрізь вони парами. Ах, чарівність яка!
Лебеді на зиму відлітають у теплі краї. Але в останні роки вони все частіше залишаються в місцях гніздування. За словами орнітологів пов'язано це і з загальним потеплінням зим, і з їх лебединою розбещеністю, скажімо так. Лебеді звикли до тому, що їх підгодовують і, загалом, особливого сенсу залишати хлібне місце для них немає.
Найбільше птахів зустрілося в Балтійську.
І саме там, поблизу Західного форту, були виявлені загиблі особини.
Не беруся судити, з чим це пов'язано. І як раз у Балтійську був помічений плакат із правилами годівлі лебедів.
Мабуть, одна з основних причин загибелі якраз ми, люди. Своїми добрими намірами, але не знаючи особливостей, губимо прекрасних птахів. Давайте тепер знатимемо.
Чудеса рослинного світу
Ще для нас із серії незвичайностей виявилася омела. Ми, хоч і дорослі, але такі діти, чеслово. Ми щиро думали, що ці самі кулі, ніби би, з гілочок, що зустрічаються на деревах – просто гнізда.
Так із окна авто здавалося. Дивні, звичайно, гнізда – зелені… Але тут стали траплятися на очі дерева, просто всипані цими «гніздами». Ні, щось тут не.
Зупинилися, подивилися, не гніздо це, а¦скупчення зелених листочків.
У парку Перемоги. Калінінград
Зрозуміло, гугл і вікіпедія нам на допомогу. Тут ми і дізналися для себе вічнозеленого напівпаразита омелу, яка, до речі, у багатьох народів є символом життя, захисницею від всяких напастей і чаклунства, і багато чого доброго вона несе людям. Загалом, позитивна така рослина, хоча і паразит.
І трохи про їжу
У кожній країні і навіть регіоні країни є свої смаколики, або гастрономічні спеціалісти, як модно зараз говорити. От і в Калінінградських краях є свої. На просторах інтернету легко і просто знайти список страв, рекомендованих до огляду проб для туриста.
Клопси, я б назвала котлетами, тефтелями. Обов'язкова умова – вершковий соус. Без нього котлети вже не клопи
Вуха з декількох видів риб
Свинячі вушка
Перш за все, звичайно, балтійський копчений вугор ісарган за компанію.
Вугор, звичайно смачніший, але і сарган нічого. Але вугор краще. Кажуть, багатьом рибка не за смаком через свою жирність. Так, є така справа. А нам сподобалася. Ось сарган, якраз, сухуватий. Ще й з зеленими кістками. Деякі, і ми в тому числі, вважають, що це через підвищений вміст фосфору. Ані, ні, у всьому винен| 80%D0%B4%D0%B8%D0%BD" target="_blank">білівердин. Але про це диво-речовина краще %80%D0%B4%D0%B8%D0%BD" target="_blank">почитати окремо : )
Є недолік у рибних ласощів – цінник божевільний. Найбюджетніший варіант, якщо так можна сказати, був виявлений на ринку в Зеленоградську. Чесно кажучи, я заплуталася в хитросплетіннях рибного господарства. Про вугор, наприклад: начебто, вид зникає, але ловити можна; промисловий промисел, здається, заборонений, але рибгоспи є, і як забезпечують потреби гостей регіону в такій кількості – ? Продавець на ринку нам поскаржилася, що мало вугра залишилося (лютий 2021), всього з'їли «москвичі» божевільним літом 2020 : ). "Москвичами", так розумію, обзиваються всі приїжджі.
Дуже мені сподобалася струганина з пеламіди.
У різних закладах подача своя, але суть одна: тонконашинкована заморожена пеламіда. Як пояснив офіціант, треба все ретельно переміщати, виделкою пом'яти, і все це місиво вже їсти. Але мені, якось, більше сподобалася нем'ята. А чоловік так і не зрозумів мого смакового пристрасті, як можна їсти сиру рибу : )). Ой, така смакота!
Ах, а які незрівнянні заварні палички (або трубочки, але без начинки) були в ларці у Медового мосту в Калінінграді! Фото немає, смакові рецептори спрацьовували швидше, ніж мозкові звивини здогадувалися про фотофіксацію для історії : ))
От, від місцевого пива, яке начебто є спадкоємцем прусського минулого, якихось яскравих емоцій не залишилося. Пиво, як пиво. Хіба що вартість у закладах за московськими мірками гуманна, що, безсумнівно, робить його смачнішим : ))
По господарській частині стисло, мабуть, все. У чомусь помилилася – поправляйте, будуть питання – ставте.
З тієї ж опери поїздки:
Зимові етюди Куршської коси. Версія «Інша сторона» >>>