Так получилось, что эти новогодние каникулы проводили в Москве. Мы – лентяи, и самое активное времяпровождение для нас – это прогулки где-нибудь. Как-то раз это « где-нибудь» выпало на « Аптекарский огород» . К своему стыду не были там ни разу, хотя несколько раз собирались: то времени нет, то неудобно маршрут проходит, то в следующий раз… А тут вычитала про VII зимний фестиваль « Тропическая зима» , где представлены « редчайшие тропические орхидеи самых неожиданных форм и размеров» (http://www. hortus. ru/).
« Аптекарский огород» - это маленький кусочек природы среди высоток. Первая ассоциация у меня была, что как в мультике, дубы-колдуны обступили героя и вот-вот его схватят. Конечно, в период цветения-зеленения окружающие дома не так видны, да и сам сад выглядит более красочно. Но и сейчас тоже ничего))) Все ухожено, аккуратненько.
Встречаются вот такие композиции, видимо проходила выставка-конкурс по флористике или что-то в этом роде
А еще можно встретить и такое
Т. к. в тот день было ну о-очень холодно, " скульптура" выглядела довольно зловеще )))
Когда мы дошли до места, где представлены « хвойные растения средней полосы России» , мои лапки окончательно замерзли и вынимать их из варежек ну совсем не хотелось. Поэтому фото нет, теперь жалею, место очень симпатичное – разные елочки, пихты, туи, и все это припорошено снегом.
« Лапки-лапки, вы не замерзайте. Ножки-ножки, весело шагайте… » - это из детсадовсого репертуара наших детей ))) Вот и дошагали ножки до выставки японских бонсай « Мир в глиняной плошке» . Из википедии: Бонсай (яп. ? ? — букв. « выращенное в подносе» ) — искусство выращивания точной копии настоящего (иногда карликового) дерева в миниатюре. Очень красиво и интересно, особенно когда начинаешь вдумываться в возраст этих мини-деревьев – 40.50, 70 лет! Кажется, сейчас эта выставка уже закрылась.
Подогрелись, можно добежать до пальмовой оранжереи. Вот они – тропики!
Дольше всего я задержалась у « клумбы» с растениями-хищниками,
все пыталась разглядеть жертву внутри.
Вообще, здорово, что есть такое место. Самое главное – тепло ))). Далеко не всем выпадает счастье побывать в настоящем тропическом лесу. А здесь, пусть и не настоящий, но все-таки дающий представление: густая растительность, влажность, все обыгрывается подсветкой, да еще и птички поют, из динамиков, конечно.
На втором этаже выставка суккулентов, кактусов в простонародье. А здесь почему-то заметно прохладнее, и чем дольше здесь находишься, тем сильнее жалеешь, что оставил верхнюю одежду в гардеробе. Даже и не подозревала, что такое разнообразие кактусищев, кактусов и кактусят. Колючие и пушистые, круглые и не очень. Только вот цветущих было очень мало, не сезон, наверное…
Подобные выставки и экспозиции хороши именно зимой. Яркость, контрастность, необычность увиденного особенно усиливаются на фоне морозов или слякоти, метелей или дождей. Хоть чуточку и совсем ненадолго, но можно представить, что побывал в какой-нибудь теплой стране - телепортация из зимней Москвы в тропики.
Ну и в качестве небольшой рекомендации: как и на многие мероприятия по осмотру чего-либо, лучше идти пораньше, дабы не толкаться попами при создании фотографических шедевров )))))
Так вийшло, що ці новорічні канікули проводили у Москві. Ми – ледарі, і найактивніший час для нас – це прогулянки десь. Якось це «де-небудь» випало на «Аптекарський город». До свого сорому не були там жодного разу, хоча кілька разів збиралися: то часу немає, то незручно маршрут проходить, то наступного разу… розмірів» (http://www. hortus. ru/).
«Аптекарський город» - це маленький шматочок природи серед висоток. Перша асоціація в мене була, що як у мультику, дуби-чаклуни обступили героя і ось-ось його схоплять. Звичайно, в період цвітіння-зелення навколишні будинки не такі видні, та й сам сад виглядає барвистішим. Але і зараз теж нічого))) Все доглянуто, акуратно.
Зустрічаються ось такі композиції, мабуть проходила виставка-конкурс з флористики або щось таке
А ще можна зустріти і таке
Т. к. того дня було ну дуже холодно, "скульптура" виглядала досить зловісно )))
Коли ми дійшли до місця, де представлені «хвойні рослини середньої смуги Росії», мої лапки остаточно замерзли і виймати їх із рукавичок ну зовсім не хотілося. Тому фото немає, тепер шкодую, місце дуже симпатичне – різні ялинки, ялиці, туї, і все це припорошене снігом.
«Лапки-лапки, ви не замерзайте. Ніжки-ніжки, весело крокуйте…» - це з дитсадкового репертуару наших дітей ))) Ось і до крокували ніжки до виставки японських бонсай «Світ у глиняній мисці». З вікіпедії: Бонсай (яп. ? ? ¦— літер. копії сьогодення (іноді карликового ) дерева в мініатюрі. Дуже красиво та цікаво, особливо коли починаєш вдумуватись у вік цих міні-дерев – 40.50, 70 років! Здається, наразі ця виставка вже закрилася.
Підігрілися, можна добігти до пальмової оранжереї. Ось вони – тропіки!
Найбільше я затрималася біля «клумби» з рослинами-хижаками,
все намагалася розглянути жертву всередині.
Загалом здорово, що є таке місце. Найголовніше – тепло))). Не всім випадає щастя побувати у справжньому тропічному лісі. А тут, нехай і не справжній, але все-таки дає уявлення: густа рослинність, вологість, все обігрується підсвічуванням, та ще й пташки співають, з динаміків, звичайно.
На другому поверсі виставка сукулентів, кактусів у простолюді. А тут чомусь помітно прохолодніше, і чим довше тут знаходишся, тим більше шкодуєш, що залишив верхній одяг у гардеробі. Навіть і не підозрювала, що таке розмаїття кактусів, кактусів та кактусів. Колючі та пухнасті, круглі та не дуже. Тільки ось квітучих було дуже мало, не сезон, мабуть…
Подібні виставки та експозиції гарні саме взимку. Яскравість, контрастність, незвичайність побаченого особливо посилюються на тлі морозів або сльоти, хуртовини або дощів. Хоч трішки і зовсім ненадовго, але можна уявити, що побував у якійсь теплій країні - телепортація із зимової Москви до тропіків.
Ну і як невелика рекомендація: як і на багато заходів з огляду чогось, краще йти раніше, щоб не штовхатися попами при створенні фотографічних шедеврів )))))
