Или криотерапия для Воробейчиковых : ))
Справка: криотерапия – лечение холодом... Далее подробнее из Википедии...И самое главное: здоровый человек не испытывает существенных улучшений после процедуры. Но это если говорить о физическом здоровье. Чудоковатые на голову (вроде меня) очень даже испытывают : ))
Мы – офисные служащие. Соответственно, в числе 30% от офисного планктона были отправлены работать по домам. Собственно, никто и не сопротивлялся. В первую « отсидку» нашли для себя массу удобств. Самое главное преимущество в удаленной работе – это экономия. Во первых финансовая, оплата общественного транспорта у меня, например, нет трат на бензин у мужа…
Самый разгар рабочего дня на Новом Арбате. Церковь Симеона Столпника, притаившаяся древность среди суматохи мегаполиса
Я не люблю Новый Арбат. У нас с ним энергетика не стыкуется : ). Я устаю от него
Потом – время. Соответственно, не тратится время на дорогу, а сколько экономится утренних минут по приведению фейса в образ королевны (девочки меня поймут). Глазки ополоснул, шевелюрку в « хвостик» убрал и – в офис на кухню. Ну, да, для совмещения полезного с полезным : )). Офис-спальня переоборудована в филиал еще одной московской компании, а офис-детская, к счастью, пустует сейчас по полдня. Ага, единственные труженики, кто покидает стены дома – это наши дети-школьники. Дожили, родители дома, дети на работу : )). Так вот, очень все удобно и хорошо, вроде бы. Но нет же, требует душа и тело выгула, нужна смена картинки и расширение обозреваемых границ. Раньше-то, в нормальные времена, как было: ой, только бы никаких дел не образовалось на выходные, только бы спокойно посидеть дома… А сейчас – как выходной, так выгула подавай!
Бесподобный особняк Арсения Морозова на ул. Воздвиженка (построен в1895-1899 гг. ), в настоящем Дом приёмов Правительства РФ. Построен он по образу и подобию Дворца Пена в Синтре. Чудо чудное, диво дивное! Это сейчас мы восхищаемся, а в те времена это здание прозвали " Домом дурака" . И не только из-за непривычной глазу архитектуры, но и за выходки хозяина особняка. Но это уже другая история : )
И тут-то меня осенила идея – а давненько мы не были в центре Москвы, надо бы навестить Арбатские улочки или пройтись по Замоскворечью. Нет, на Красную площадь и Тверскую не хочу, уж очень суетно там.
Тургеневская площадь
О! А не пройтись ли по Бульварному кольцу? ! В общем, мысль у меня была такая: замкнуть полностью Бульварное кольцо. Знаю, что Кольцо это не совсем что бы кольцо. Но кто нам мешает в своих похождениях сделать его круглым : )). Тем более когда-то его, все-таки, планировали сделать именно кольцом. Не буду уж перепечатывать историю формирования этого памятника садово-паркового искусства (таковым он стал в 1978 году), в интернетах все есть, очень подробненько и доступно для легкого чтения расписано, например здесь.
Станция метро " Чистые пруды" . Совсем недавно этот вход сложно было разглядеть среди ларьков, магазинчиков и торговых павильонов
Много лет я проработала близ Тверского бульвара. Муж встречал меня после работы, и мы частенько шлындрали по бульварам, переулкам и тупикам. Ну, да, тогда особо забот и хлопот в виде « семерых по лавкам» еще не было, и даже сил еще хватало после трудового дня, проведенного на шпильках, прогуляться еще километров пять… на тех же шпильках : )).
Чистопрудный бульвар. Зима? Зима! Она существует!
Эх, « тыщу» лет не была во многих местах. А тут еще и снег выпал в кои-то веки в Москве. Очень могут быть совсем непривычные для современного взора картинки. В общем, мужнино сопротивление было сломлено, термос с чаем приготовлен, и мы пошли…
Флигель усадьбы Е. П. Кашкина - А. А. Дурасовой. Сама усадьба была построена в 1792-1794 годах наместником Тобольска и Перми Е. П. Кашкиным. А флигель появился в 1876 году в результате перестройки усадьбы под руководством архитектора и реставратора А. Е. Вебера. В 1803 году следующей владелицей усадьбы стала Аграфена Дурасова, жена М. З. Дурасова, бывшего в чине генерал-лейтенанта
Собственно, пруд, от которого и пошло название Чистопрудного бульвара. Раньше в этом районе находилась скотобойня, отходы от которой сбрасывались в болота, прозванные Погаными. Мясницкая улица рядом, кстати. Эту землю купил Александр Меншиков, он очистил болота и получился пруд, который стал Чистым. Почему во множественном числе? Предположительно, просто по старой памяти от множественного " Поганые болота" стали звать Чистыми прудами
Поначалу, вроде бы, все было неплохо. Да, немного ветрено... Столько интересностей и красот вокруг. Вот, елка в квартире не поместилась у кого-то:
Или, вот, наряный дом какой:
Бывший доходный дом церкви Троицы на Грязех. Или " Дом со зверями" . Дом возводился как доходный при храме Святой Троицы на Грязех, поэтому часть квартир предполагалось передать под временное проживание нуждающимся прихожанам, а другую часть сдавать в наем
Построен в 1908-1909 гг. по проекту архитектора Л. Кравецкого и инженера-строителя П. К. Микини. Первоначально дом был четырехэтажным с шатровыми башнями по краям. В 1945 году по проекту архитектора Б. Л. Топаза дом был надстроен еще двумя этажами
Или вот, " сказочные" трамваи:
Тем временем к ветру добавился снег. Зима решила показать себя во всей красе.
Хохловский переулок
Снег заметает все вокруг. Занесло одно из достопримечательных мест города. Как в прямом, так и переносном смысле примечательное. Если я правильно помню историю, на этом месте планировалось построить торговое или офисное здание, не суть важно. Но был обнаружен фрагмент стены Белого города. Стройку свернули, все это дело облагородили дабы люди могли наслаждаться историей. Но место это облюбовали всевозможные маргинальные личности. Очень уж удобно располагаться для посиделок на ступенях амфитеатра, и не дует. Но сегодня погодка не способствует возлияниям на воздухе.
Хохловская площадь
" Светится" доходный дом Медынцевых (1881 г. ). Жилым он оставался до середины прошлого века. Потом, как водится, разные организации занимали площади. А в последние годы он снова сменил владельцев и, вроде как, опять стал доходным
А мы уверенно продолжаем свой путь сквозь метель.
Покровский бульвар, самый молодой из бульваров Кольца. Полноценным широким и зеленым он стал лишь в 1954 г. Бульвар появился в 1820-е годы, но фактически это был плац совсем без зелени
Забегая вперед предупреждаю, планам моим великим таки не суждено было сбыться, не замкнулось кольцо. Но тем не менее, получили огромное удовольствие от зимних картинок. Во всяком случае, я : )). А муж? Ну, у него своя выгода, теперь всем рассказывает про то, как жена его морозила.
Начинается следующий бульвар – Яузский. Получил свое имя по названию Яузских ворот Белого города, расположенных близ реки Яузы
Подколокольный переулок
Таких снегов давненько не наблюдалось в наших краях. Мало того, что " ветер в харю" , так еще и сугробы по колено. Тяжко идти, ага, гулять : ). И муж уж начал было поднывать. Я, конечно, его понимаю. И даже чуточку жалею. Но когда еще мы увидим зиму. И не просто зиму, а именно ЗИМУ В МОСКВЕ.
Особняк и доходный дом Филипповых. Свою историю этот мини-замок ведет от одноэтажного флигеля усадьбы XVIII-XIX вв. Он перестраивался и переустраивался, менял владельцев, пока в начале XX века усадьбу не приобрела семья известных московских чаеторговцев Филипповых. Свой окончательный образ особняк приобрел в 1906 году после очередной переделки по вкусу хозяина
Высотка на Котельнической набережной еле проявляет свой силуэт сквозь снежную мглу.
Нам надо пройти через Большой Устьинский мост. О, как, там задувало!! ! ! Эх, еще и не по той стороне моста путь проложили. Там светятся огоньки Москворецкой и Кремлевской набережных. Там растиражированные на всех новогодних фото световые " бокалы шампанского" .
Ладно, и с этой стороны любопытные виды:
Место слияния Яузы и Москвы-реки
Современные смартфоны очень хороши. И фоточки вполне симпотные выдают. Но, блин, нежные такие. Замерзают очень быстро и ... отключаются. Но я берегла своего корейского друга, не давала ему замерзнуть: и дыханием отогревала, и лапками обхватывала : )) И я смогла! Смогла-таки под пронизывающим ветром найти то место, где уместилась Высотка в кадр, не дав телефону " умереть" .
Увидев мои " ласки" с телефоном, терпение моего спутника лопнуло. Ревность : )). Началось про хорошего хозяина и плохую собаку... нет, и собаку хорошую, про погоду плохую, что там кто-то кого-то не выгонит, а тут жена, понимаете ли, в такую погоду выгуливает, пусть, может, не очень хорошего, но ведь и не самого плохого мужа...
В маске теплее : )
На самом деле я свершила ужасную ошибку. Собственно, на этом и погорела. Я все: чай, да чай... Коньяком надо было запастись : )). Я попыталась было исправить свой косяк. Но фишка в том, что с магазинами в центре Москвы беда. И даже если есть какой, то крепенького там может и не быть.
Когда мы добрались до блещущей огнями улицы Пятницкой, товарищ мой начал более дерзкое наступление, но мягко так, хитро, дабы не нарваться на мой активный отпор : )). Просто-напросто стал давить на материнские чувства: напомнил, что дети дома часа два как... ага, соскучились, наверное. Стемнело, и надо закругляться уже...
У станции метро " Новокузнецкая"
Фонтан " Адам и Ева" рядом со станцией метро " Новокузнецкая" . Ребят, вам не холодно?
И я сдалась. Ну, ладно, пойдем, говорю, тогда к набережным, мне надо обязательно увидеть новогодние " Бокальчики" , и на этом все.
ул. Пятницкая
Думаю, данные виды в представлении не нуждаются : ). Вот, вот они, мои " бокальчики" :
Эх, опять не по той стороне проезжей части идем. Несмотря на выходной и " нелетную" погоду, автомобильный трафик очень плотный, перебегать боязно.
Но выбрав момент, мы сделали это – перебежали в неположенном месте. И вот – виды совершенно другие!
На фоне темного неба весь комплекс Кремля смотрится очень масштабно и величественно. Нет, днем все не то. Красиво, но не то. Здания кажутся какими-то волшебными гигантами, проявившимися в темноте.
Я пообещала мужу, что вот сейчас перейдем по Большому Каменному мосту к станции метро " Боровицкая" . И все, все, домой! Ага, только мост оказался на ремонте. Это я сейчас вычитала, что полностью он не перекрывается. Но в тот момент мы так и не смогли сообразить, как же пробраться на него сквозь стройку, заборы, вагончики...
Так и пришлось топать до Патриаршего моста.
Спутник мой не просто топал, он уже бежал со всех ног : )
На Патриаршем мосту
Вид с Патриаршего моста на Кремль
А это в обратную сторону
Дорогие читатели, надеюсь, вы не замерзли, рассматривая эти картинки? : )
Ну, все, заключительный взгляд – и в теплые недра метро!
Храм Христа Спасителя со стороны ул. Волхонки
Клянусь, что во время той прогулки мой верный друг и соратник, спаситель и приглядыватель за мной, а по совместительству муж, не пострадал!! !
Самое интересное, что на следующий день установилась морозная, но ясная погода. Такая классическая морозная сказка. Вот уж я наслушалась в свой адрес : )). Ну, да ладно.
Через несколько дней после той прогулки меня дернули-таки по работе в район Арбата. Я вся такая причипурилась, глаза нарисовала. А на улице – снегопад! Вот же ж, незадача, красота моя потечет. Но это судьба, решила я, есть возможность осуществить мой замысел – замкнуть-таки Бульварное кольцо.
Ул. Воздвиженка
Эх, и опять мне не удалось свершить свою задумку, был самый разгар рабочего дня и срочно надо было вернуться в офис-домой. Даже при удаленке не особо сбежишь от работы. Дождемся следующего снегопада : ).
P. S. Данный фоторасказ никакого практической нагрузки не несет. Это всего лишь констатация факта, что она, зима, существует! И даже забегает иногда в Москву. Сечас в Москве все это нападавшее с неба большей частью растаяло и стало текущим и грязным, за бортом плюсовая температура...
Больше фото в альбоме.
Або кріотерапія для Воробейчикових : ))
Довідка: кріотерапія – лікування холодом. . . Далі детальніше з Вікіпедії. . І найголовніше: здорова людина не відчуває істотних покращень після процедури. Але це якщо казати про фізичне здоров'я. Дивакуваті на голову (начебто мене) дуже навіть відчувають : ))
Ми – офісні службовці. Відповідно, серед 30% від офісного планктону було відправлено працювати додому. Власне, ніхто й не чинив опір. У першу «відсидку» знайшли собі безліч зручностей. Найголовніша перевага у віддаленій роботі – це економія. По-перше, фінансова, оплата громадського транспорту у мене, наприклад, немає витрат на бензин у чоловіка. . .
Найбільш розпал робочого дня на Новому Арбаті. Церква Симеона Стовпника, Стара старовина серед метушні мегаполісу
Я не люблю Новий Арбат. У нас із ним енергетика не стикується : ). Я втомлююсь від нього
Потім - час. Відповідно, не витрачається час на дорогу, а скільки економиться ранкових хвилин після приведення фейсу в образ королівни (дівчата мене зрозуміють). Очі ополоснули, шевелюрку в «хвостик» прибрав і – в офіс на кухню. Ну, так, для поєднання корисного з корисним: )). Офіс-спальня переобладнана у філію ще однієї московської компанії, а офіс-дитяча, на щастя, пустує зараз по півдня. Ага, єдині трудівники, які залишають стіни будинку – це наші діти-школярі. Дожили, батьки вдома, діти на роботу: )). Так ось, все дуже зручно і добре, начебто. Але ні, вимагає душа і тіло вигулу, потрібна зміна картинки і розширення кордонів, що оглядаються. Раніше, в нормальні часи, як було: ой, аби жодних справ не утворилося на вихідні, аби спокійно посидіти вдома… А зараз – як вихідний, так вигула подавай!
Незрівнянний особняк Арсенія Морозова на вул. Воздвиженка (побудований в1895-1899 рр. . ), В даний час Будинок прийомів Уряду РФ. Побудований він за образом та подобою Палацу Пена в Сінтрі. Диво дивне, диво дивне! Це зараз ми захоплюємося, а в ті часи цей будинок прозвали "Домом дурня". І не лише через незвичну оку архітектуру, а й через витівки господаря особняка. Але це вже інша історія: )
І тут мене осяяла ідея – а давненько ми не були в центрі Москви, треба б відвідати Арбатські вулички або пройтися Замоскворіччям. Ні, на Красну площу і Тверську не хочу, дуже вже суєтно там.
Тургенівська площа
О! А чи не пройтися Бульварним кільцем? ! Загалом, у мене була така думка: замкнути повністю Бульварне кільце. Знаю, що Кільце це не зовсім що б кільце. Але хто нам заважає у своїх пригодах зробити його круглим : )). Тим більше, колись його, таки, планували зробити саме кільцем. Не буду вже передруковувати історію формування цієї пам'ятки садово-паркового мистецтва (такою вона стала в 1978 році), в інтернетах все є, дуже докладно і доступно для легкого читання розписано, наприклад тут.
Станція метро "Чисті ставки". Нещодавно цей вхід складно було розглянути серед кіосків, магазинчиків і торгових павільйонів
Багато років я пропрацювала біля Тверського бульвару. Чоловік зустрічав мене після роботи, і ми частенько шли по бульварах, провулках і глухих кутах. Ну, так, тоді особливо турбот і клопоту у вигляді «сімох по лавках» ще не було, і навіть сил ще вистачало після трудового дня, проведеного на шпильках, прогулятися ще п'ять кілометрів… на тих же шпильках : )).
Чистопрудний бульвар. Зима? Зима! Вона існує!
Ех, «тисячу» років не була у багатьох місцях. А тут ще й сніг випав у якісь повіки в Москві. Дуже можуть бути дуже незвичні для сучасного погляду малюнки. Загалом, мужиний опір був зламаний, термос з чаєм приготовлений, і ми пішли…
Флігель садиби Є. П. Кашкіна - А. А. Дурасової. Сама садиба була побудована у 1792-1794 роках намісником Тобольська та Пермі Є. П. Кашкіним. А флігель з'явився в 1876 в результаті перебудови садиби під керівництвом архітектора і реставратора А. Є. Вебера. У 1803 році наступною власницею садиби стала Аграфена Дурасова, дружина М. З. Дурасова, який був у чині генерал-лейтенанта.
Власне, ставок, від якого і походить назва Чистопрудного бульвару. Раніше в цьому районі була скотобійня, відходи від якої скидалися в болота, прозвані Поганими. М'ясницька вулиця поруч, до речі. Цю землю купив Олександр Меншиков, він очистив болота і вийшов став, який став Чистим. Чому у множині? Імовірно, просто по старій пам'яті від множинного "Погані болота" стали звати Чистими ставками
Спочатку начебто все було непогано. Так, трохи вітряно. . . Стільки цікавостей та краси навколо. Ось, ялинка у квартирі не помістилася у когось:
Або, ось, ошатний будинок який:
Колишній прибутковий будинок церкви Трійці на Грязех. Або "Дім зі звірами". Будинок зводився як дохідний при храмі Святої Трійці на Грязех, тому частину квартир передбачалося передати під тимчасове проживання парафіянам, а іншу частину здавати в найм
Побудований у 1908-1909 рр. за проектом архітектора Л. Кравецького та інженера-будівельника П. К. Мікіні. Спочатку будинок був чотириповерховим із шатровими вежами по краях. У 1945 році за проектом архітектора Б. Л. Топаза будинок був надбудований ще двома поверхами.
Або ось, "казкові" трамваї:
Тим часом до вітру додався сніг. Зима вирішила показати себе у всій красі.
Хохловський провулок
Сніг замітає все довкола. Занесло одне з найвизначніших місць міста. Як у прямому, так і переносному сенсі примітне. Якщо я правильно пам'ятаю історію, на цьому місці планувалося побудувати торговельний або офісний будинок, не має значення. Але знайшли фрагмент стіни Білого міста. Будівництво згорнули, всю цю справу облагородили, щоб люди могли насолоджуватися історією. Але це місце облюбували всілякі маргінальні особистості. Дуже зручно розташовуватися для посиденьок на сходах амфітеатру, і не дме. Але сьогодні погода не сприяє виливу на повітрі.
Хохловська площа
"Світиться" прибутковий будинок Мединцевих (1881 р. ). Житловим він залишався до середини минулого сторіччя. Потім, як правило, різні організації займали площі. А останніми роками він знову змінив власників і, начебто, знову став прибутковим
А ми впевнено продовжуємо свій шлях крізь хуртовину.
Покровський бульвар, наймолодший з бульварів Кільця. Повноцінним широким і зеленим він став лише 1954 р. Бульвар виник 1820-ті роки, але це був плац зовсім без зелені
Забігаючи вперед попереджаю, моїм великим планам таки не судилося збутися, не замкнулося кільце. Проте, отримали величезне задоволення від зимових картинок. У всякому разі, я : )). А чоловік? Ну, у нього своя вигода, тепер усім розповідає про те, як його дружина морозила.
Починається наступний бульвар – < small>Яузька. Отримав своє ім'я за назвою Яузьких воріт Білого міста, що розташовані поблизу річки Яузи
Піддзвоновий провулок
Таких снігів давно не спостерігалося в наших краях. Мало того, що "вітер у харю", то ще й кучугури по коліно. Тяжко йти, ага, гуляти : ). І чоловік уже почав підводити. Я, звісно, його розумію. І навіть трішки шкодую. Але коли ще ми побачимо зиму. І не просто зиму, а саме ЗИМУ У МОСКВІ.
Особняк і прибутковий будинок Філіппових. Свою історію цей міні-замок веде від одноповерхового флігеля садиби XVIII-XIX ст. Він перебудовувався і перевлаштовувався, змінював власників, доки на початку XX століття садибу не придбала родина відомих московських чаєторгівців Філіппових. Свій остаточний образ особняк набув у 1906 році після чергової переробки на смак господаря
Висотка на Котельницькій набережній ледве виявляє свій силует крізь снігову імлу.
Нам треба пройти через Великий Устьинський міст. О, як, там задувало! ! Ех, ще й не з того боку мосту шлях проклали. Там світяться вогники Москворецької та Кремлівської набережних. Там розтиражовані на всіх новорічних фото світлові "келики шампанського".
Добре, і з цього боку цікаві види:
Місце злиття Яузи та Москви-ріки
Сучасні смартфони дуже гарні. І фоточки цілком симпатичні видають. Але, млинець, ніжні такі. Замерзають дуже швидко і відключаються. Але я берегла свого корейського друга, не давала йому замерзнути: і диханням відігрівала, і лапками охоплювала : )) І я змогла! Змогла-таки під пронизливим вітром знайти місце, де вмістилася Висотка в кадр, не давши телефону "померти".
Побачивши мої "ласки" з телефоном, ¦терпіння мого супутника урвалося. Ревнощі : )). Почалося про хорошого господаря і поганого собаку. . . ні, і собаку хорошу, про погоду погану, що там хтось когось не вижене, а тут дружина, чи розумієте, в таку погоду вигулює, хай, може, не дуже гарного. , але ведь і не найгіршого чоловіка. . .
У масці тепліше : )
Насправді я зробила жахливу помилку. Власне, на цьому й погоріла. Я все: чай, та чай. . . Коньяком треба було запастися : )). Я спробувала виправити свій одвірок. Але фішка в тому, що з магазинами у центрі Москви біда. І навіть якщо є якийсь, то міцненького там може і не бути.
Коли ми дісталися до блискучої вогнями вулиці П'ятницької, товариш мій почав більш зухвалий наступ, але м'яко так хитро, щоб не нарватися на мою активну відсіч : )). Просто-просто став тиснути на материнські почуття: нагадав, що діти вдома години дві як. . . ага, скучили, напевно. Стемніло, і треба закруглюватися вже. . .
У станції метро "Новокузнецька"
Фонтан "Адам і Єва" поруч зі станцією метро "Новокузнецька". Хлопців, вам не холодно?
І я здалася. Ну, гаразд, підемо, говорю, тоді до набережних, мені треба обов'язково побачити новорічні "Бокальчики", і на цьому все.
вул. П'ятницька
Думаю, ці види представлення не потребують : ). Ось, ось вони, мої "бокальчики":
Ех, знову не з того боку проїжджої частини йдемо. Незважаючи на вихідний та "нелітну" погоду, автомобільний трафік дуже щільний, перебігати боязко.
Але вибравши момент, ми зробили це – перейшли в недозволеному місці. І ось – види зовсім інші!
На тлі темного неба весь комплекс Кремля виглядає дуже масштабно та велично. Ні, вдень не те. Гарно, але не те. Будинки здаються якимись чарівними гігантами, що виявилися у темряві.
Я пообіцяла чоловікові, що ось зараз перейдемо Великим Кам'яним мостом до станції метро "Боровицька". І все, все, додому! Ага, тільки міст опинився на ремонті. Це я зараз вичитала, що він повністю не перекривається. Але тоді ми так і не змогли збагнути, як же пробратися на нього крізь будівництво, паркани, вагончики. . .
Так і довелося тупотіти до Патріаршого мосту.
Супутник мій не просто тупав, він уже біг з усіх ніг : )
На Патріаршому мосту
Вигляд з Патріаршого мосту на Кремль
А це у зворотний бік
Дорогі читачі, сподіваюся, ви не замерзли, розглядаючи ці картинки? : )
Ну, все, останній погляд - і в теплі надра метро!
Храм Христа Спасителя з боку вул. Волхонки
Клянуся, що під час тієї прогулянки мій вірний друг і соратник, рятівник і наглядач за мною, а за сумісництвом чоловік, не постраждав! ! !
Найцікавіше, що наступного дня встановилася морозна, але ясна погода. Така класична морозна казка. Ось уже я наслухалася на свою адресу: )). Ну, гаразд.
За кілька днів після тієї прогулянки мені смикнули-таки по роботі в район Арбату. Я вся така придерлася, очі намалювала. А на вулиці – снігопад! Ось же, невдача, краса моя потече. Але це доля, вирішила я, є можливість здійснити мій задум – замкнути-таки Бульварне кільце.
Вул. Воздвиженка
Ех, і знову мені не вдалося зробити свій задум, був самий розпал робочого дня і терміново треба було повернутися до офісу додому. Навіть при віддаленні не особливо втечеш від роботи. Дочекаємось наступного снігопаду : ).
P. S. Цей фоторозповідь жодного практичного навантаження не несе. Це лише констатація факту, що вона, зима, існує! І навіть забігає іноді до Москви. Зараз у Москві все це нападало з неба здебільшого розтануло і стало поточним і брудним, за бортом плюсова температура. . .
Більше фото в альбомі.